ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.10.29 15:26
До душі припали чорнобривці,
Квіти із далекого дитинства,
Що росли в садку і попідтинню.
Майже до зими цвіли жаринки.

Пестили їх сонця ніжні бризки.
Звісно, поки гомін дня не стихне.
До душі припали чорнобривці,

Вячеслав Руденко
2026.10.29 11:18
Нині кобзи, знову гучно, —
Не брешу, бо сплю вночі!
Шерех вітру, дні поштучно,
Ворон скаче на плечі.

Гуркіт ранку вартового —
Знову гамір, знову лють.
Око світу кольорове

Віктор Кучерук
2026.10.29 07:30
Змалечку любов'ю оповитий
Жінки найріднішої на світі,
Маминою ніжністю зігрітий,
Почуваюсь восени, як літом.
Сонечко сіяє яскравіше,
Бо про мене думає найбільше,
Клопотами втомлена матуся, -
Я за це їй низько уклонюся,

хома дідим
2026.10.28 23:27
когось тобі нагадує сей труд
усе можливо і не суть важливо
іде процесія чогось несуть
періщить у серйозні очі злива
розмова заганяється у кут
інверсія сухотна й дратівлива
а ти вчепивсь у вибраний абсурд
що із-під ніг висковзуюча линва

М Менянин
2026.10.28 19:37
Круг*, рампа, зал,
штанкет софіта,
дзеркал портал,
туман залито.

За планом план,
своя куліса,
планшет, карман,

Борис Костиря
2026.10.28 17:20
Колись перегорнуть останню сторінку
Великої творчості, гулу життя,
Фатальної флейти чумного століття,
Яка уповільнює серцебиття.
Великі події і твори великі
Злились в цьому місці, немов контрапункт.
Зібрались актори і блазні столикі
На площі, щоб з

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Вячеслав Руденко
2026.10.28 13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.

В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

С М
2026.10.27 21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий

Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Віталій Татленко
2026.10.28

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юлія Гордійчук (1977) / Вірші

 ***
Від сигарети в тремтячих руках
Сріблястими зміями час
Зтікається в вітер зриває дах
У перестигле небо
З-під пальців вічність
Попелом вниз
Нікотино-осінній спазм
В ранкових легенях жовтінню в такт
Впускаючи день у себе




Найвища оцінка Олександр Некрот 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Жорж Дикий 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-10-08 17:26:07
Переглядів сторінки твору 2998
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.128 / 5.25  (4.591 / 5.24)
* Рейтинг "Майстерень" 4.099 / 5.25  (4.525 / 5.2)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.642
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.09.13 21:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зеньо Збиток (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-08 21:25:14 ]
Йой, запалки маєш мала - впустив день - тепер файку не мо` знайти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-09 10:56:55 ]
Нє, то всьо від якості тютюну залежить, запалки - то тілько побічні ефекти (чи афекти) :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Левченко (М.К./Л.П.) [ 2007-10-09 15:33:40 ]
Щодо характеру цього твору: "зриває дах" - "не картить!".
Спостерігайте... Шевченко бачив хто є його читач. А ви мене бачите?.. І ким я, як читач, для Вас є? Навіть "голі слова" мусять мати динаміку, спробуйте, після того, як п е р е б о л и т ь, написати "голі слова". Очікую ударну силу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-10-10 10:41:38 ]
Взагалі важко говорити про цілісність композиції, так ніби фрагмент чогось більшого? Поміж тим, над цими, Юлиними рядками на останній творчій зустрічі львівських "Майстерень" (7_10_2007) були певні дискусії. З одного боку шановна представниця сучасної аналітичної школи і наш редактор Ната Вірлена віднесла композицію до так званих інтертекстових, коли ніби і автора більше не має, а тільки текст, і, якщо я правильно Нату зрозумів, кожен може одягнути цю текстову маску на себе.
З іншого боку йшлося про різновид індивідуального світотворення, характерну манеру написання, і деяке "ніби пригнічення" духовної величини "я" ліричного героя, заради увиразнення довколишніх "предметів".
Але саме оце не надто акцентоване духовне "я" у Юлиній композиції і дає, як на мене, більш-менш чітку інформацію про мистецьку належність твору.
Невиразний духовним "я" (ліричного героя, чи автора) маньєризм завжди має справу із речами формальними, тут же очевидним є рух речами сутнісними. Чий рух, де він відбувається і з чиєю присутністю? Для мене є очевидним, що рух сутнісного проникнення проводить саме максимально витончене "я", в даному випадку автора. Цікаво, що такі витончені розвідки собі дозволяє жінка. До дня вчорашнього основними ознаками жіночої поезії було оберігання своїх кіл, чітка межа індивідуального, добре упорядкованого власного світу і т.д. А тут маємо максимальне розчинення і гармонійне проникнення далеко за межі власного "я", характерні (у використовуваній мною системі координат), скажімо, постмодернізму чи необароко. Точніше сказати важко, бо тексту мало.
Отака ось стереоскопія поглядів. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гордійчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-10-10 12:14:00 ]
Олеже, Ви, як читач, для мене є, передусім, істотою, якій властиві не лише певні рухи душі чи тіла, але й певні емоційні стани. Це, знаєте, як у юриспруденції: є "дії" і є "події". Події не залежать від нас чи наших намірів, вони стаються. Що викликає їх появу - наразі не має значення, вони все одно впливають на певні правовідносини. Так само і з нашим особистим емоційним фоном в той чи інший момент життя - для Вас, як читача, не має значення причина власне такої емоційної гамми автора, Ви або відкликаєтесь на його пропозицію "приміряти" цей емоційний стан на себе, або ... цей вірш залишає Вас байдужим.:)
А щодо "голих слів" - можливо Ви і праві, виросте гарний вірш, але це вже "дія".:) Не впевнена, що добре пояснила, але пояснення - не моя сильна сторона, з цим, швидше, до Редакції, Мирослави або Юрія Лазірка...
Знаєте, якби це був чужий вірш, я б відповіла на нього наступними рядками:
"Попелом струшуються роки,
Димом пливе життя, -
Ось Бог неквапом докурить цей світ
Й зануриться в небуття..."
Дуже дякую Вам і шановній Редакції за увагу до мого вірша. :*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-10-12 22:43:53 ]
Привіт, Юлечко! Гарно Ви то читали і композиція ,як на мене, оригінальна!