Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017)
|
Рубрики
/ Лірика життя
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мені здається – я вже трішки твій…
•
Між чорним дощем і білою зливою…
•
Побовтайся в останньому з морів…
•
Я з вітром полечу…
•
Неділя заступає…
•
У світлі дні твоя свята душа…
•
З висоти
•
Очищення
•
Ода грошам
•
Кожному…
•
Якби та й з очей замість сліз…
•
Аварія серця
•
Якщо ти один
•
Троянда жовта…
•
Хочеш, я тебе намалюю…
•
Юний вітер
•
Рубінове яблуко
•
Сяй!
•
Тепер, коли осушено бокал…
•
Матіоловий сон (1)
•
Намалюю тобі червоного птаха…
•
Ховаючись за ясністю причин…
•
Феліца́та
•
Як непомітно ти мене відчуєш
•
Юна
•
Сни твої розвіються…
•
Я буду твій
•
Твоїм очам…
•
Камертон
•
Ти – глиба…
•
Тим не менше
•
І тепер ти тривожна…
•
Ти загубила оберіг…
•
Довга балка…
•
Лягай негайно спати…
•
Хай грішний я вартую спрагу слів…
•
За все тобі є прощенням любов…
•
Щось тебе не видно… (2)
•
Серця твого кровоносні віти…
•
Біля віконця, що дихало миртою…
•
Віриш, я знав, що приїдеш…
•
У море окунувся лиш на старість я…
•
Я від злив потерпаю…
•
Стану деревом або Пісня неприкаяної
•
Чай з медом
•
Юнак
•
Ніч під вербами…
•
Ґранчак єлейного вина
•
Нашесть
•
Місяць
•
Мені спокійно…
•
Шапіто
•
Ой, на тум березі́…
•
Лідз
•
Ореля
•
Ходить вітер по дорозі…
•
До неба!
•
Поцілунок
•
Любити слід…
•
Течія
•
Очі
•
Нічого, я виживу…
•
Затемнення душі. Палким серцям – віва́т…
•
Усе так просто…
•
Цілу ніч, не зімкнувши очей…
•
Їду в Київ…
•
У весільну подорож свою…
•
Фальшиве solo… noi
•
Ця світла ніч спіткала темний край…
•
До друга
•
Нехай у долоні твоїй спочиваю…
•
Дякувати Богові. Дует
•
Залишаю тебе…
•
Чемно відмовився вечір від ночі…
•
Я човгаю містом…
•
Очі знову…
•
Полюбилися двоє…
•
Ми побагатшали ще аж на мить…
•
Мандрівний монах кохає
•
Але
•
Мріє жадана…
•
Що не ніч…
•
ОЗ
•
На вулиці, під брамою базару…
•
Розбавляється барва бірюзова…
•
Кигичеш, чайко…
•
Відцвітуть і ці сади…
•
Сплю в пелюстці екзотичній…
•
День ударив у вікна…
•
Хай птаство виспіває мій затятий голос…
•
Я палко вірю у твою невинність…
•
Про що мій лист тобі говорить?
•
Оранжеве зелене реґі…
•
Я біля тебе
•
Олено!
•
Авіалінія
•
Хоккайдо
•
Щастя було таким прозорим…
•
Ти – сон
•
Чому народилось так само…
•
Чим ти мовиш до мене, німий…
•
Колір коричне́вий…
•
Чому я гостро чую твій прихід…
•
На нагострених травах напружена шкіра…
•
Чому?
•
За поворотом сну
•
Щось тебе не видно…
•
Торкнешся вустами – розтану…
•
Вона мала руки, мов дуги…
•
Ні, я ненавиджу…
•
Мрія сирого моря
•
Перстень
•
Любі у шлюбі
•
Щем
•
На четвертому спомині – гріх…
•
Холодна пісня
•
На могилу з трав великих, синіх…
•
Грулі
•
Постскриптум
•
Море і мрія…
•
Не гніти мені душу...
•
Горішня мрія
•
Не відмов мені…
•
Де ти, щастя?
•
Тонке́, ледь помітне торкання ранкове…
•
Не лишайся сама…
•
Коли горить престол…
•
Надіє моя…
•
Засмучений, приречений…
•
Я зрозумів зими нестачу…
•
О, добре як, що любиш ти…
•
На відрозі чарівно́го сумніву…
•
Під залізне іржання ранкових трамваїв…
•
На тім прощальному містку…
•
Перша пісня Мінни
•
О, добре як, що любиш ти…
•
Єдине, що вірно зроблю…
•
Ліктик
•
Я любив твої ноги в пуантах…
•
Колись
•
Лет
•
Моя любове, не сліпа, а зряча…
•
Хто ти – не хочу навіть знати…
•
Я намагаюся тебе плекати так…
•
Арсенальна станція метро…
•
Туман
•
Хитрі очі
•
Снобродство
•
Заборонений лист
•
Китайська троянда вже губить листя…
•
Нена́висть і любов боролись на мечах…
•
Хобот у вересі
•
Багатство
•
Коли мій мозок розтане…
•
Скарб мій
•
Хтось утішить тебе…
•
Собака плаче…
•
Мов гілочка плакуча…
•
Мо’ років з п’ятнадцять ніхто не співав…
•
Стривай, захоплена…
•
Над морем поздіймалися вітрила…
•
Понавизбирує цитат…
•
Забувай минулий день
•
Ти промайнула пташкою у просинь…
•
Сни мину…
•
Народилося третє диво!
•
Пливу всім плином по Тобі…
•
У бажаннях моїх загубися тепер…
•
Зустрівши кілька снів…
•
Аби в твої вуста – та й правда…
•
З маленькою любов’ю
•
Велика Ніч
•
Як солодко відчути повне право…
•
Відкинь щодення…
•
Передчуття
•
Древньокитайська притча на український лад
•
Гавкіт
•
Це все. Зупинено усі дощі…
•
На обличчя накладаєш…
•
Поспіх удаваний твій
•
А міст, взагалі, не існує у світі…
•
Відстань
•
Літурґія
•
У темний вечір я спіткав тебе…
•
Без слів
•
Світозарство…
•
Якщо цей день і означає щось…
•
Ти – та…
•
Озеро Зе́ро
•
Мамут
•
Не доживу до тебе…
•
Лави
•
Сон сновиди або ж анабіоз для чужої пародії
•
Арфа в оркестрі
•
Фонтан
•
Циганський дощ
•
Тихий терем
•
Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі...
•
Ермітаж
•
Моє ти море…
•
Їзда на возі з музикою кантрі…
•
До Дня народження
•
Дві мушлі
•
Поклик
•
Соняшник
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
а те, що я тобою не хворію,
Між чорним дощем
і білою зливою
і білою зливою
Побовтайся в останньому з морів
мого кохання.
мого кохання.
Я з вітром полечу –
мені так буде легше…
мені так буде легше…
Неділя заступає.
День святих
День святих
У світлі дні твоя свята душа
відвідає мою самотність грішну,
відвідає мою самотність грішну,
На справжній висоті
усіх життів і долей
усіх життів і долей
Дві хвилини
мені відведено
мені відведено
"Куплю – продам."
"Куплю – продам!"
"Куплю – продам!"
Падай-падай, Сонцю!
А любов Моя живе
А любов Моя живе
Якби та й з очей замість сліз
котилися краплі крові, –
котилися краплі крові, –
Знову кинуся в прірву твоїх почуттів,
звідки справжній мій голос навряд чи озветься!
звідки справжній мій голос навряд чи озветься!
Ти зараз живеш у жахливому місці,
без тіні, без друга, у хаті без стін.
без тіні, без друга, у хаті без стін.
Троянда жовта.
Повновидий цвіт.
Повновидий цвіт.
Хочеш, я тебе намалюю?
Хочеш, я тебе поцілую?
Хочеш, я тебе поцілую?
Подаруй, подаруй мені вітер,
вільний вітер люблю над усе.
вільний вітер люблю над усе.
Далеко по той бік добра і зла,
на пагорбі, засіяному сонцем,
на пагорбі, засіяному сонцем,
А тепер от крапка й край!
Місяць повно час тримає.
Місяць повно час тримає.
Тепер, коли осушено бокал,
коли по венах розлилась отрута,
коли по венах розлилась отрута,
Чемно відмовився вечір від ночі,
тихо покинув престол
тихо покинув престол
Намалюю тобі червоного птаха.
Напишу на крилі – "Yamacha".
Напишу на крилі – "Yamacha".
Ховаючись за ясністю причин,
з відкритістю і щирістю доводжу,
з відкритістю і щирістю доводжу,
Ти вийшла з ро́сяних пратрав,
присіла в Бога на долоні,
присіла в Бога на долоні,
На видноколі сходу
сон п’є студену воду
сон п’є студену воду
Коли свій сон я розкажу тобі,
тоді, боюсь, відмовишся від мене.
тоді, боюсь, відмовишся від мене.
Сни твої розвіються.
Сни твої забудуться.
Сни твої забудуться.
На тихій вулиці сумній
Зламались раптом
Зламались раптом
Якби ти знала, хто ти є така!..
Твоя душа давно живе у мене.
Твоя душа давно живе у мене.
Інструмент камертон…
Інструмент камертон…
Інструмент камертон…
Ти – глиба,
з якою зіткнувся я в цій атмосфері.
з якою зіткнувся я в цій атмосфері.
Збудиш – нікуди не дінешся!
Бо мені на роботу.
Бо мені на роботу.
І тепер ти тривожна.
Шекспір на … четвертім сонеті
Шекспір на … четвертім сонеті
Ти загубила оберіг,
який я завжди сам стеріг,
який я завжди сам стеріг,
Довга балка.
Воду беру.
Воду беру.
– Лягай негайно спати! –
крикне мати,
крикне мати,
Хай грішний я вартую спрагу слів,
розкуту плоть твоїм невчасним тілом,
розкуту плоть твоїм невчасним тілом,
За все тобі є прощенням любов!
Наперекір придурництвам й обману,
Наперекір придурництвам й обману,
Щось тебе не видно, щось тебе не чутно,
а мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
а мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
Серця твого кровоносні віти
вітер гойдає тирадовий.
вітер гойдає тирадовий.
Біля віконця, що дихало миртою
з дня, світло-білого дня.
з дня, світло-білого дня.
Віриш, я знав, що приїдеш.
Вірш написав принагідно.
Вірш написав принагідно.
У море окунувся лиш на старість я.
Весь вік мій – у пустелі на верблюдах.
Весь вік мій – у пустелі на верблюдах.
Я від злив потерпаю,
і грому боюся,
і грому боюся,
Піду у даль, у даль, подалі від любові,
подалі від людей, у хащі загадкові,
подалі від людей, у хащі загадкові,
Ось я маю сюрприз делікатний
через любих своїх посередників –
через любих своїх посередників –
Твій сон прокинувся, ти – спав.
Я ненавмисно свідком став.
Я ненавмисно свідком став.
Ніч під вербами.
Ніч під рукою дурною.
Ніч під рукою дурною.
Ґранчак єлейного вина
несе до вуст печаль одна –
несе до вуст печаль одна –
Сірі стіни. Їх – чотири.
Посередині – цвях.
Посередині – цвях.
Вочевидь не осягнутий простір,
призупинений склом у вікні,
призупинений склом у вікні,
Мені спокійно.
Ноги теплі.
Ноги теплі.
Шапіто веселий!
Я дивлюсь і сміюсь!
Я дивлюсь і сміюсь!
Ой, на тум, та й на тум
березі́
березі́
А з мене сну ніц.
Сну ніц – аж по Лідз,
Сну ніц – аж по Лідз,
На орелі гойдається вітер.
Звуки дзьобають у висок.
Звуки дзьобають у висок.
Ходить вітер по дорозі,
намочивши ноги босі,
намочивши ноги босі,
До неба вів гай,
де за зіркою зірка
де за зіркою зірка
Ой, хамелеонся, скільки влізе.
Я тебе відчую, я радар.
Я тебе відчую, я радар.
Любити слід,
але любити – слід,
але любити – слід,
Я кладу тебе в човник,
і пускаю по річці,
і пускаю по річці,
в озері ока острів – ти
вогка, холодна, вогка
вогка, холодна, вогка
Нічого, я виживу.
Хоч серце урвало здоровий шмат мого здоров’я.
Хоч серце урвало здоровий шмат мого здоров’я.
Затемнення душі. Палким серцям – віва́т!
Трясеться ніч моя стеблинками повік.
Трясеться ніч моя стеблинками повік.
Усе так просто.
Час кудись вітрує.
Час кудись вітрує.
Цілу ніч, не зімкнувши очей,
я тебе переслухала.
я тебе переслухала.
Їду в Київ,
звідки влітку
звідки влітку
У весільну подорож свою
кличеш ти мене лише як свідка.
кличеш ти мене лише як свідка.
Увігнутий асфальт.
Калюжа голуба.
Калюжа голуба.
Ця світла ніч спіткала темний край,
де ти молився на Північне Сяйво,
де ти молився на Північне Сяйво,
Я не писатиму тобі, мій друже, слів,
а тільки те, що зрію я очима.
а тільки те, що зрію я очима.
Нехай у долоні твоїй спочиваю.
Нехай очі ріжу тобі склом.
Нехай очі ріжу тобі склом.
Дякувати Богові –
досі в силі договір,
досі в силі договір,
Залишаю тебе,
моя найвродливіша пташко,
моя найвродливіша пташко,
Чемно відмовився вечір від ночі,
тихо покинув престол
тихо покинув престол
Я човгаю містом,
малюю колеса,
малюю колеса,
Закарбовано очі в душі аж пророчій,
аж запеклій і вічній небесній душі.
аж запеклій і вічній небесній душі.
Полюбилися двоє.
І немає вже сну,
І немає вже сну,
Ми побагатшали ще аж на мить,
довгу, як ніч, де зірки – поцілунки,
довгу, як ніч, де зірки – поцілунки,
Ніч перед брамою міста стояла,
м’яту холодную п’ятами м’яла.
м’яту холодную п’ятами м’яла.
"Але" з останньої сльози
спаде краплинкою роси.
спаде краплинкою роси.
Мріє жадана, ось золото,
здерте з твоїх куполів!
здерте з твоїх куполів!
Що не ніч – поїзди, поїзди
стуком рейковим сни відчиняють..,
стуком рейковим сни відчиняють..,
Лягай в одежі освітлілі,
у – "порозумієш".
у – "порозумієш".
На вулиці, під брамою базару,
соромлячись, у сутінках стоїш
соромлячись, у сутінках стоїш
Розбавляється барва бірюзова
амадеусовим сонячним рондо.
амадеусовим сонячним рондо.
Кигичеш, чайко.
Годі! Годі! Годі!!
Годі! Годі! Годі!!
Відцвітуть і ці сади…
облетять квіти,
облетять квіти,
Сплю в пелюстці екзотичній
на вишневім долі.
на вишневім долі.
День ударив у вікна, мов ядерний спа́лах.
Сонце виросло міцно, як атомний гриб.
Сонце виросло міцно, як атомний гриб.
Хай птаство виспіває мій затятий голос,
хай молода весна змалює мій екстаз,
хай молода весна змалює мій екстаз,
Я палко вірю у твою невинність,
твою весну вишневу цнотоцвіту.
твою весну вишневу цнотоцвіту.
До тебе шлю п’янкі привіти
з найкращих наших слів,
з найкращих наших слів,
Оранжеве зелене реґі
далеко в парк у спогад восени
далеко в парк у спогад восени
Я спав на вітах бірюзових літа.
Повз мене з неба падали зірки.
Повз мене з неба падали зірки.
Пташки уві сні
співають пісні,
співають пісні,
Користолюбством вирізняєшся між інших…
Між іншим, величаво добра зовні…
Між іншим, величаво добра зовні…
Терпне бамбукове листя,
мліють коліна холодні:
мліють коліна холодні:
Щастя було таким прозорим,
ілюзо́рним, ледь ілюстрованим вами.
ілюзо́рним, ледь ілюстрованим вами.
Кохання – Тихий океан,
який нас викинув на сушу.
який нас викинув на сушу.
Чому народилось так само
те, що померло так само?
те, що померло так само?
Чим ти мовиш до мене, німий,
коли облачу тебе в розкіш,
коли облачу тебе в розкіш,
колір коричне́вий
має сніг,
має сніг,
Чому я гостро чую твій прихід
тепер, коли минуло все з тобою?
тепер, коли минуло все з тобою?
На нагострених травах напружена шкіра
тебе вороного і ніжного
тебе вороного і ніжного
Чому твоє слово,
як сонце схололе,
як сонце схололе,
За поворотом сну
йде звивиста дорога.
йде звивиста дорога.
Щось тебе не видно, щось тебе не чутно.
А мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
А мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
Торкнешся вустами – розтану
й незнано куди пропливу.
й незнано куди пропливу.
Вона мала руки, мов дуги,
привітно розкинуті влітку.
привітно розкинуті влітку.
Ні, я ненавиджу.
Безтямні очі опустились в яму…
Безтямні очі опустились в яму…
Січень минув, як липень.
Лютий повторить серпень.
Лютий повторить серпень.
Я перенесу перстень з руки на руку.
Зі своєї руки на руку свою.
Зі своєї руки на руку свою.
Попругою б’єш по руках, щоб не ліз!
Снуєш забобонів попону –
Снуєш забобонів попону –
Поговорили і вода з водою,
і вітер з вітром,
і вітер з вітром,
На четвертому спомині – гріх!
Більш, ніж тричі, для серця – занадто!
Більш, ніж тричі, для серця – занадто!
Сніг і живі орхідеї –
мій архаїчний сон.
мій архаїчний сон.
На могилу з трав великих, синіх,
чебрецем затоплену високим,
чебрецем затоплену високим,
Вийшла з тільця білої кицьки
душа інша.
душа інша.
Фон червоний.
Ліхтарі гой-да, гой-да!!
Ліхтарі гой-да, гой-да!!
Море і мрія.
Зима і мороз.
Зима і мороз.
Не гніти мені душу,
замовкни, та й годі…
замовкни, та й годі…
Горішня мрія!.. А слова ж які!
Але, повір, вона не за словами.
Але, повір, вона не за словами.
Не відмов мені.
Не зумов мене.
Не зумов мене.
Я від злив потерпаю,
і грому боюся,
і грому боюся,
Тонке́, ледь помітне торкання ранкове,
мов промінь, мов сумнів, мов пересторога.
мов промінь, мов сумнів, мов пересторога.
Не лишайся сама –
перекинеться ліжко.
перекинеться ліжко.
Коли горить престол, і ти – на ні́м,
і слуги мчать з палаючого замку,
і слуги мчать з палаючого замку,
Надіє моя!
Я без тебе не я.
Я без тебе не я.
– Засмучений, приречений,
занурений бездонно,
занурений бездонно,
Я зрозумів зими нестачу,
коли бажав тобі: "На вдачу!"
коли бажав тобі: "На вдачу!"
О, добре як, що любиш ти!
О, добре як!
О, добре як!
На відрозі чарівно́го сумніву
постривай, моя лю́бко люби́сткова,
постривай, моя лю́бко люби́сткова,
Під залізне іржання ранкових трамваїв
ти схопилася з ліжка в зимовій Варшаві.
ти схопилася з ліжка в зимовій Варшаві.
На тім прощальному містку
мене лише зима вітала,
мене лише зима вітала,
О, хто ти, любий Серафітусе,
хто ти?
хто ти?
О, добре як, що любиш ти!
О, добре як!
О, добре як!
Єдине, що вірно зроблю –
Це запевню любов у любові.
Це запевню любов у любові.
Він міцно й владно
в бік рукою вп’явся.
в бік рукою вп’явся.
Я любив твої ноги в пуантах,
той балетний перебіг ніг,
той балетний перебіг ніг,
Колись
чекала ти
чекала ти
Тільки тобою серце тліє
в цю темну
в цю темну
Моя любове, не сліпа,
а зряча.
а зряча.
Хто ти – не хочу навіть знати.
Хто я – зумій запам’ятати.
Хто я – зумій запам’ятати.
Я намагаюся тебе плекати так,
щоб жодної пилинки не лягало
щоб жодної пилинки не лягало
Арсенальна станція метро.
Поїзд мчить за вітром під землею.
Поїзд мчить за вітром під землею.
Опісля зливи в ліс осіла хмара,
суха і тиха, наче рання осінь.
суха і тиха, наче рання осінь.
Заблукавши в тобі на пів дня й на пів ночі,
я ще глибше втрапляю в твої хитрі очі…
я ще глибше втрапляю в твої хитрі очі…
Коли ти вказуєш іти на північ –
я вже на півдні попри все!
я вже на півдні попри все!
Знов з-під по́душки білої в чорну шухляду
замикаю листа, мов приховую зраду.
замикаю листа, мов приховую зраду.
Китайська троянда вже губить листя
од вітру, що з протягу вбіг у кімнату,
од вітру, що з протягу вбіг у кімнату,
Нена́висть і любов боролись на мечах –
і кожна за ім’я́ твоє стояла,
і кожна за ім’я́ твоє стояла,
Цвів верес.
Йшли тумани, мов слони.
Йшли тумани, мов слони.
День побагатшав на Феба,
на перспективу лугів,
на перспективу лугів,
Коли мій мозок розтане
під сонцем твоєї любові,
під сонцем твоєї любові,
Хай кожен твій сон
обрамляється сірим папірусом ранку.
обрамляється сірим папірусом ранку.
Хтось утішить тебе,
на комп’ютерну вілу запросить,
на комп’ютерну вілу запросить,
Собака плаче.
Собаку жалко.
Собаку жалко.
Мов гілочка плакуча,
ти тулишся до мене,
ти тулишся до мене,
Мо’ років з п’ятнадцять ніхто не співав.
Село вимирало поволі.
Село вимирало поволі.
Стривай, захоплена!
Ти вже вогнем гориш.
Ти вже вогнем гориш.
Над морем поздіймалися вітрила
земного ранку від земної ночі.
земного ранку від земної ночі.
Понавизбирує цитат
моя любов у твій підручник,
моя любов у твій підручник,
Розбуджу тебе вночі,
поцілунком привітаю,
поцілунком привітаю,
Ти промайнула пташкою у просинь,
у провесінь,
у провесінь,
Сни мину –
й повернуся до нього.
й повернуся до нього.
Два ключі на пам’ять, без яких
не буває ні зими, ні літа.
не буває ні зими, ні літа.
Пливу всім плином по Тобі,
де зупинилися два серця.
де зупинилися два серця.
У бажаннях моїх загубися тепер
і ховайся по снах таємничих.
і ховайся по снах таємничих.
Зустрівши кілька снів, невидимих таких,
закутаних у превелебну ніч нечу́тно, –
закутаних у превелебну ніч нечу́тно, –
Аби в твої вуста – та й правда..,
я б зосередився на них.
я б зосередився на них.
Створю тобі вірша
для тих, кому за тридцять,
для тих, кому за тридцять,
Там, за вікном, живе Велика Ніч,
а я сховався тут і помираю.
а я сховався тут і помираю.
Як солодко відчути повне право
на вільний дотик до хмільного тіла,
на вільний дотик до хмільного тіла,
Відкинь щодення!
Твердощі ствердінь.
Твердощі ствердінь.
На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
миттєвості, стиснені в вічність.
Коли всевладний майстер-Бог
створив в екстазі чоловіка,
створив в екстазі чоловіка,
Вештався люд, і серед його слідів
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
Це все. Зупинено усі дощі.
Правда у тім, що ти нікуди не підеш,
Правда у тім, що ти нікуди не підеш,
На обличчя накладаєш
грим старий
грим старий
Збав ходу, і я поруч піду,
обережно ступаючи кроки,
обережно ступаючи кроки,
А міст, взагалі, не існує у світі, –
їх просто малюють, а потім будують.
їх просто малюють, а потім будують.
Відстань.
Кілометрів триста.
Кілометрів триста.
Я довго йшов сюди, на кладовище снів,
у невмирущу предковість і юність.
у невмирущу предковість і юність.
У темний вечір я спіткав тебе –
як сонце серед ночі!
як сонце серед ночі!
Нащо мені твої слова?
Зараз німіє все.
Зараз німіє все.
Світозарство.
Коли без тебе світ цей перевернеться,
Коли без тебе світ цей перевернеться,
Якщо цей день і означає щось,
так тільки те, що вже чомусь відсутнє,
так тільки те, що вже чомусь відсутнє,
Ти – та.
Тому й ненавиджу я іншу.
Тому й ненавиджу я іншу.
Налякаю тебе голубою гостинністю
на далекому й жовтому озері Зеро.
на далекому й жовтому озері Зеро.
Є сни, яким ціна – поява.
Сни ясновиді.
Сни ясновиді.
Не доживу до тебе.
Просто у шторм відчалю
Просто у шторм відчалю
Білими смугами зроблено лави,
і коли присідають на них зірки,
і коли присідають на них зірки,
Розляглися в чотири боки
три дороги, як дві стежини.
три дороги, як дві стежини.
Арфістка схилилась на арфу
і тихо заснула,
і тихо заснула,
– Коли за північчю ми стежили з тобою
з низин любовно зібганого ложа,
з низин любовно зібганого ложа,
Циганський дощ злигався з вітром,
промчав до сонця – і назад!
промчав до сонця – і назад!
По черзі зупинялися годинники
у теремі, де мешкали годинники,
у теремі, де мешкали годинники,
Сич озирнувсь на пломінь ранку в лузі,
калина луснула, привалена крильми,
калина луснула, привалена крильми,
Темний ґрот.
Екзальтовані хащі.
Екзальтовані хащі.
Моє ти море,
мій ти океан,
мій ти океан,
Їзда на возі з музикою кантрі,
через ліси широкошатрі,
через ліси широкошатрі,
Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
зимове пізнє долежить до травня
Дві мушлі – два шу́ми…
Шум моря і Шуман…
Шум моря і Шуман…
Для тебе я рукою на папері
наводжу силу слів, і не своїх,
наводжу силу слів, і не своїх,
У бе́резі – сонце на чільному місці,
з пелюстками жару навколо кружала,
з пелюстками жару навколо кружала,