
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.02.14
05:18
Ніжнотонна, безмежна, прозора
І манлива така далечінь
Знову настіж розкрилася зору,
Хоч дими ледь накинули тінь.
Тонуть очі в глибинах безкраїх
Позолочених сонцем полів, –
І усмішка з лиця не зникає,
І вчуваю свій радісний спів.
І манлива така далечінь
Знову настіж розкрилася зору,
Хоч дими ледь накинули тінь.
Тонуть очі в глибинах безкраїх
Позолочених сонцем полів, –
І усмішка з лиця не зникає,
І вчуваю свій радісний спів.
2025.02.14
05:14
Горобину доклювали сойки,
тиснуться до вікон снігурі,
якась птаха невідома зойкне
в посинілий скипень на зорі,
розійшовся до безмежжя лютий,
випалив морозом геть усе,
сонячне проміння, наче труту,
поміж срібла інею несе,
тиснуться до вікон снігурі,
якась птаха невідома зойкне
в посинілий скипень на зорі,
розійшовся до безмежжя лютий,
випалив морозом геть усе,
сонячне проміння, наче труту,
поміж срібла інею несе,
2025.02.13
20:23
Зло безсмертне,
воно переходить
в інші форми,
як і добро.
Хоч би скільки
ми намагалися
його викорчовувати,
зло однаково залишиться
воно переходить
в інші форми,
як і добро.
Хоч би скільки
ми намагалися
його викорчовувати,
зло однаково залишиться
2025.02.13
20:15
Вона несла пакет за копійчину,
немовби саквояж від Valentino.
Атакували погляди дівчину,
та упирались в елегантну… спину!
У натовпі лебідка пропливала,
схиливши долу карі оченята,
а бісики із них і гострі жала –
немовби саквояж від Valentino.
Атакували погляди дівчину,
та упирались в елегантну… спину!
У натовпі лебідка пропливала,
схиливши долу карі оченята,
а бісики із них і гострі жала –
2025.02.13
20:03
Слова Ніни Виноградської
Музика Павла Якимчука
Очі сині мрію розтривожили,
Мов досвітнє небо, молоду.
Сколихнули все і насторожили,
Бо зустрілись вранці у саду.
Музика Павла Якимчука
Очі сині мрію розтривожили,
Мов досвітнє небо, молоду.
Сколихнули все і насторожили,
Бо зустрілись вранці у саду.
2025.02.13
19:54
Я дуже схожа на свойого діда,
Така ж уперта, до роботи зла.
Коли болить, то не подам і виду,
Й не по мені чужинська кабала.
Усе пройду, ніхто не вбачить сліду,
Що щось мені було не до душі.
Мені відомі муки болю й стиду,
Така ж уперта, до роботи зла.
Коли болить, то не подам і виду,
Й не по мені чужинська кабала.
Усе пройду, ніхто не вбачить сліду,
Що щось мені було не до душі.
Мені відомі муки болю й стиду,
2025.02.13
19:35
День 39-й далі. Вправи з луком)
1.
Учта тяглася – як гумова,
з хати не йшли женишеньки,
тож Пенелопа придумала
бахурам конкурс новенький.
1.
Учта тяглася – як гумова,
з хати не йшли женишеньки,
тож Пенелопа придумала
бахурам конкурс новенький.
2025.02.13
19:21
Сидять діди попід грушу стару та високу.
Така стара, що давно вже і грушок не родить.
Сюди парубки вечорами дівок своїх водять,
А вдень діди засідають у неї під боком.
Густе листя їх від сонця гарно укриває,
А вітерець прохолодний заліта, куйовдить
Така стара, що давно вже і грушок не родить.
Сюди парубки вечорами дівок своїх водять,
А вдень діди засідають у неї під боком.
Густе листя їх від сонця гарно укриває,
А вітерець прохолодний заліта, куйовдить
2025.02.13
18:58
І в очах прочитаю я,
Скільки болю було у них,
Скільки горя і бід здійняв,
Буревісник над схлипом хвиль.
Світле небо в твоїх очах
Убирається в сукню з туч,
І танцює у нім гроза,
Осипаючи камінь з круч.
Скільки болю було у них,
Скільки горя і бід здійняв,
Буревісник над схлипом хвиль.
Світле небо в твоїх очах
Убирається в сукню з туч,
І танцює у нім гроза,
Осипаючи камінь з круч.
2025.02.13
18:54
В траві сидить гундарик,
Гортає календарик.
Ось грудень, січень, лютий...
В кого б лайном жбурнути?
До нього ледве диба
Обіженка шеліба,
На одязі лівреї.
Гортає календарик.
Ось грудень, січень, лютий...
В кого б лайном жбурнути?
До нього ледве диба
Обіженка шеліба,
На одязі лівреї.
2025.02.13
16:19
Навіщо треба свідки Ієгові?
Кому потрібно свідчити і що?
Якщо у світі першим було слово,
воно можливо розповість про щось?
Хто вимовив його та і до кого?
Була у чому слова того суть?
Коли на щастя бережем підкови,
Кому потрібно свідчити і що?
Якщо у світі першим було слово,
воно можливо розповість про щось?
Хто вимовив його та і до кого?
Була у чому слова того суть?
Коли на щастя бережем підкови,
2025.02.13
13:03
«Крендель» перший чомусь був вилучений, хоча там не було жодного прізвища, жодної образи на кшталт: «ти, лисе чмо»… Отже, одним дозволено все, а іншим треба мовчки все ковтати - таке ось «рівноправ‘я» на порталі…
Але читачі все одно встигають прочитати і
Але читачі все одно встигають прочитати і
2025.02.13
11:46
Знову словеса брудні течуть,
То вмочає в бруд перо достоту
Нанависник мій графоманчук -
Пожирач талантів чорноротий.
Ви питаєте, у чому річ?
Що в душі його шкребуться миші?
Давить заздра жаба кожну ніч -
То вмочає в бруд перо достоту
Нанависник мій графоманчук -
Пожирач талантів чорноротий.
Ви питаєте, у чому річ?
Що в душі його шкребуться миші?
Давить заздра жаба кожну ніч -
2025.02.13
11:06
Я варю тобі зілля, і пару по вітру розвію,
Щоб вона долетіла в далекі твої болотА,
Придавила тебе, утопила в твоїм божевіллі,
І у горлі, як олово, стала каховська вода.
Я - то мавка херсонського степу, я - ласка*,
Для якої не лИшилось місця у плині
Щоб вона долетіла в далекі твої болотА,
Придавила тебе, утопила в твоїм божевіллі,
І у горлі, як олово, стала каховська вода.
Я - то мавка херсонського степу, я - ласка*,
Для якої не лИшилось місця у плині
2025.02.13
09:31
В руках прокрутивши ціпок із галкою пуделя,
Він раптом замовк і поглянув на бельведер
Що в стилі ампір був завершенням дивного дому
Де діва в одній наготі появилась тепер.
Це прекрасна Ліліт, він направивши галку із пуделем,
Промовив туристам, що бу
Він раптом замовк і поглянув на бельведер
Що в стилі ампір був завершенням дивного дому
Де діва в одній наготі появилась тепер.
Це прекрасна Ліліт, він направивши галку із пуделем,
Промовив туристам, що бу
2025.02.13
07:54
Свистять шуліками ракети,
Гуде й здригається земля, –
Вкриває бережно жакетом
Матуся злякане маля.
До тіла тільце пригортає
Й благає, плачучи: Живи!..
Немає горю кінця-краю
В житті нещасної вдови.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гуде й здригається земля, –
Вкриває бережно жакетом
Матуся злякане маля.
До тіла тільце пригортає
Й благає, плачучи: Живи!..
Немає горю кінця-краю
В житті нещасної вдови.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.02.13
2025.02.13
2025.02.09
2025.02.02
2025.01.31
2025.01.18
2025.01.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Вірші
/
Лірика життя
Ніч під вербами…
Контекст : "Перґаменти", стор. 150
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ніч під вербами…
Ніч під вербами.
Ніч під рукою дурною.
Ніч під пліткою.
Ніч над тобою одною.
Ніч легка.
Естакади чуттів повногрузі
час від часу
провозили сни по напрузі.
По напрузі під вербами,
по напрузі з руками,
між думками розверстими
між не нами і нами.
На поблідлій тобі,
на поблідлій землі
я червоний вогонь
Сальвадора Далі.
Тонка лінія йде
з-під руки до верби
і розумних людей
підійма на диби.
Підіймається лють
в оксамитовім ложі.
В полотні не поснуть
фарби дві, дві несхожі.
25 квітня 1995 р., Київ
Ніч під рукою дурною.
Ніч під пліткою.
Ніч над тобою одною.
Ніч легка.
Естакади чуттів повногрузі
час від часу
провозили сни по напрузі.
По напрузі під вербами,
по напрузі з руками,
між думками розверстими
між не нами і нами.
На поблідлій тобі,
на поблідлій землі
я червоний вогонь
Сальвадора Далі.
Тонка лінія йде
з-під руки до верби
і розумних людей
підійма на диби.
Підіймається лють
в оксамитовім ложі.
В полотні не поснуть
фарби дві, дві несхожі.
25 квітня 1995 р., Київ
Контекст : "Перґаменти", стор. 150
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію