Поетичні майстерні

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2018.12.05 13:00

Сер......ри

Серед рядів собіподібних - голосно тішся! Король роздягається. Король безумовно голий. Так закладають основи твоєї депресії, висівають зерна - не на своєму місці. Грець із ним - задираємо голови! Ось воно - обличчя дурня, обрамлене мереживом спіднього і

Маркіяна Рай

2018.12.05 12:31

Сліди...... ля дів

Сліди лягають вервицею під вікнами. Хто вона, та, що ходить босоніж і не примерзне? Не замерзне. Не спиниться. Та, що витягує (біситься, та мовчить) загострені вилиці. Все минеться - цідить однією лиш струйкою думки. В дзеркала не дивися, - гарчить. Блід

Сонце Місяць

2018.12.01 03:34

albedo

Дивись, кажу, ось таким був початок світу сього, з його чудесами, із розкошами його нескінченними. Що їх осягнути годі, навіть якби спромігся, те забрало б чималий шмат життя, а тимчасом їх побільшало би в рази. Але тепер ніч надворі, хтось іще помре цеї

Вікторія Торон

2018.11.30 07:50

Калі

“Ми так тебе любимо, що ми тебе з’їмо»* -- казали чудовиська. «Дика любов» не жаліла нікого. Вона рухалась вогняною стіною,пожираючи все живе на своєму шляху. Мозок б’ється пійманим птахом у клітці вбогого розумінння і шукає виходу. Там – пожежа, т

Анна Віталія Палій

2018.11.21 17:07

Про плоди у пустелі

Якось спекотною пустелею ішли двоє подорожніх. Вони вже досить притомилися, коли натрапили на оазу, де уздовж потоку росли дерева. Добре зголоднілі, напилися води із джерела, що било поряд, побачили над рікою дерево з великими плодами. Одначе забратися на

Іван Потьомкін

2018.11.17 11:13

"Запорожець за Йорданом"

Сьогодні до послуг прочан і туристів різноманітні путівники, кваліфіковані екскурсоводи. І все ж знайомства з минулим замало, щоб зрозуміти душу мешканців цього краю. Тих, хто попри лихоліття плекав рідну мову – іврит, збагачував її мудрими житейськими на

Віта Парфенович

2018.11.16 17:00

Всесвіт очей

Я сиділа у тебе на колінах, обійнявши за плечі, і роздивлялася надто близько візерунки у твоїх очах, оглядала колір райдужки, вивчала прискіпливо палітру, намагаючись запам'ятати назавжди, аби легко упізнати з-поміж мільйонів подібних... Потім сплітала

Віта Парфенович

2018.11.15 17:03

Шторм

Мій всесвіт розхитує твоя несподівана поява у ньому... Він відносно давно стабільний. Років два, точно...чи ніби... Поряд, хоча й нечасто, людина, з якою мені буває добре. Я часто почуваюся щасливою... Хоча часто і бракує тем... і паузи та мовчання замі

Анонім Я Саландяк

2018.11.14 12:03

2. Сни. Безнадійна проза для любителя щось читати.

як у фейсбуці – просто... в зворотньому порядку...) ... давня бАтьківщина – пагорб Гора серед села – довкола люди – але вкруг Гори - не видно хто-де?... багато довкола... двоє показались... старі – некрасиві... але з справедливими обличчями... і голосн

Іван Потьомкін

2018.11.08 12:32

Віра, Надія, Любов та їх мати Софія

Естетом був імператор Адріан. Не міг намилуватись красою Антіноя. Шість років поспіль мав його при собі. Куди б не їхав, Антіной був поруч. І треба ж так: невідь з якої причини юнак не вирнув з Нілу. Сумував імператор і наказав обожнити коханця. Влашт

Сонце Місяць

2018.11.05 22:22

розривковість

Нічого не вигадуючи, хай отак пишуться—хтозна насправді, чи вартуватиме—слова, котрі надійшли зненацька, поки до них іще горнуться слова наступні, поки ми всі плинемо чимось більшим, аніж спромоглися б осмислити, знову & знову. Якщо є потреба в імені,

Віта Парфенович

2018.11.05 20:24

Курва

Пролог Він застав мене зненацька. Я чекала поблизу дверей кухні у холі, прогулюючись, поки закипить чайник, і я зможу приготувати горнятко кави. Стояти просто і чекати над чайником, коли вода заклекотить, і кнопка сама відключиться було тупо, адже так з

Віта Парфенович

2018.10.29 15:19

день перезавантаження

сьогодні день великого перезавантаження. як це? – спитаєш ти. а ось як – відповім я. сьогодні довгоочікуваний вікенд, і ми разом ніжимося у ліжку. у робочий день ми в цей час були б на роботі, але не сьогодні. і я насолоджуюся шурхотом простирадл, теплом

Віта Парфенович

2018.10.24 22:47

Даліла

Даліла окинула зором свій стіл. У кімнаті він велично займав центральну позицію, і міг конкурувати за енергетикою, величністю і незвичайністю хіба що з каміном. Закутавшись у теплий аристократичний халат, дівчина вмостилася у крісло. Ранок. Прохолода ту

Іван Потьомкін

2018.10.22 13:37

Кислиці з Довженкового саду

По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури. Через деякий час завідуючий

Іван Потьомкін

2018.10.17 11:32

Невибутнім романтиком був він

Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Іван Потьомкін

2018.10.14 14:38

Древесные и наши корни

До недавнего времени я полагал, что нет большего доверия и близости к человеку, чем у собак. Примеров тому предостаточно и в жизни. и в литературе. Нельзя не удивлятьься рабской покорности животного. Его пинают ногами, замахиваются или даже бьют палкой

Сонце Місяць

2018.10.13 19:42

електра

I. Звуть його Мартин, наголос на останньому складі. Із тих, котрі здатні час від часу мовити собі про себе—Мартине, але ж ти дивак, чоловіче. Й трохи навіть утішитися з такого-от казусу. У стані посталкогольнім, невиспаний, прочовгавши коридорами кольо

Юрій Сегеда

2018.10.09 00:03

«Всі вимерли, а я живу…»

- Шось Толька давно до мене не заходив, племенник мій, - скаржилась одного разу баба Сіма. - Та ж він помер ще вторік. - Ти бач, а я й забула… І тата забрали, розстріляли в Вінниці, і мама померли, і брат старший погиб, і їдна сестра

Віта Парфенович

2018.10.08 11:52

Еверест. Крива насолоди

Я не знаю, як тобі сказати, і що, аби ти посунув уcі свої справи і захотів зустрічі зі мною. Іще вчора я лежала у твоїх обіймах і ми говорили, бо ти просив цього. Щоб я тобі розповідала щось, що байдуже, а ти слухав ноти мого голосу. Ми друзі - говориш

Віта Парфенович

2018.10.04 22:52

одкровення

я пантера, що вигинає спину перед тим, як здійснити стрибок. відчайдушна, смілива, сильна. я звикла стояти за себе сама, але є речі, які самостійно не врегулюєш я можу обходитися без тебе, хлопче, але не без сексу... мені зараз хочеться цього...і я в зм

Іван Потьомкін

2018.10.04 20:01

В охране Рабина

Сейчас, когда за частоколом широкоплечих охранников еле-еле просматривается фигура премьер-министра, я нет-нет да и вспоминаю тот день, когда и мне пришлось стоять рядом с ними. А дело было так. Ночью вместе с другим охранником я патрулировал огромнейшу

Віта Парфенович

2018.10.02 21:29

ЖИТИ МОЖНА ІНАКШЕ

Ірка стояла біля люстерка кімнати з умивальниками і вдивлялася у своє відображення. Люстерко було старе і потріпане пісками часу. І хто зна скільки студентів гуртожитку вдивлялося у нього. Дівчат і хлопців, адже за правилами гуртожитку поділу на чоловічу

Іван Потьомкін

2018.10.02 16:45

Як гарно знати мови

Набачив кіт мишеня.На жертву кинувся прожогом, Та кляте звіриня встигло сховатися у нірку. Почухав кіт потилицю і рішенець почав шукати. Надибав:і заліг неподалік. Спочатку тихо, а потім голосніш, Удавши з себе пса, зачав гарчати, а потім як міг і

Віта Парфенович

2018.10.02 15:08

Грішна

Я визнаю, що грішна, а не свята, лежу у його обіймах на простирадлах, які потім пахнутимуть ним. І я зумисне не буду міняти кілька днів їх, аби присутність запаху коханого тіла була поруч. Обійми затишні, його тепле і важке тіло мене зігріваючи притисло

Віта Парфенович

2018.09.26 15:29

Насправді

Він валявся біля її ніг, плазував, хоча і стояв зараз перед нею, струнко, дивився у очі і боявся видати себе. Але вона бачила інше – правду, він став черговою вежею, яку вона підкорила. На маківці майорів білий стяг. Зважувала, думала...Її не цікавив цей

Іван Потьомкін

2018.09.24 15:27

Сила спокуси

З полону викупили кількох дівчат. Привезли в Нехардію і дали притулок на горищі в домі благочестивого рабі Амрама. Наніч прибрали драбину, що вела нагору. Котрась із дівчат пройшлась і промінь місяця вихопив її миловиду постать. Побачив це рабі і спал

Василина Іванина

2018.09.22 16:45

Винобрання

З ранку нині хмарно. І це добре, бо ми збираємо виноград, а сонце нам не дозволено. Уперше в таку пору, тобто у вересні, почали збирати, але вже мусай, бо надовго відкладати не можемо... У Бога на цю осінь інші щодо нас плани, які нам ще не зовсім відомі.

Віта Парфенович

2018.09.21 12:30

Ключ (продовження)

Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повніс

Анна Віталія Палій

2018.09.20 13:16

Про Рай і хлопчика

Якось батьки зі сином – дванадцятирічним хлопчиком, поверталися з недільної церковної служби. І син, пам’ятаючи проповідь, запитав: – Священик говорив, що вже дуже скоро люди всі разом підуть у Рай, а коли це буде? Тато відповів, що тер

Анна Віталія Палій

2018.09.20 13:13

Про вічність і людську природу

Троє однокласників – найбільших друзів зі школи, і в дорослому житті зустрічалися та з радістю проводили разом час. Щоправда, один із них, чорнявий, завжди норовив ухилитися, коли йшлося про те, аби вкласти до спільного цілого якісь кошти чи сво

Лариса Пугачук

2018.09.20 10:37

Бумеранг

— Галюню, ходи сюди, розкажи-но нам віршика! На одполірованій часом величезній колоді сиділи тітка Валька і баба Дуся. Вечірнє сонце пробивалося крізь листя горіха, що ріс попід плотом, проміння падало на веснянки малої Галі, вона мружилася і підставляла

Віта Парфенович

2018.09.18 11:48

Даровані надії

Каріна була пестункою долі. Про таких кажуть, народилася у неділю. Вона купалася у любові рідних, змалечку носила звання "розкошухи", і була впевнена, як трохи підросте, то обов'язково знайдеться їй пристойна пара. І от, коли Каріна успішно закінчила ш

Віта Парфенович

2018.09.17 11:13

Безсилля

Я притиснулася до його лівого плеча щокою, аби сховатися від негараздів і болю навколишнього світу. Він, мій коханий чоловік, обійняв мене своїми великими руками, і я опинилася у "хатці". Згадалася дитяча гра. Коли він поряд, я відчуваю себе одразу у кі

Іван Потьомкін

2018.09.14 17:43

Діоклетіан (245-313)

Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим.І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Віта Парфенович

2018.09.10 14:33

Рівноправні

З його вуст це прозвучало природно і невимушено: - А давайте завтра сходимо на каву? - А давайте, - посміхнулася Кіра. Ця фраза була такою простою і кіношною. Згадався фільм «Секс і місто» з його колоритними героїнями. Вони часто, незалежно від того, х

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів