ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.27
16:33
Найважче приймається слово "ніколи". Найважче повірити в нього після того, як ввірував у слово "назавжди". Людина так довго вчилася виводити з підсвідомості у свідомість своє розуміння часу і простору за межами мови, так довго вчилася вірити без розум
2024.11.06
20:14
НКОМАРКЕР ЖИТТЯ
1. Анастасія
Кінець січня видався дуже сніжним. Того дня шалено розгулялася хуртовина й Анастасія йшла, прикриваючи вовняним шаликом обличчя від колючого вітру, снігової зливи, що засліплювала очі. Каптур чорної дублянки не рятував.
2024.09.23
14:56
Сутеніло! Вечір ковтав світло так швидко, що Жанна не встигала завидно добратися з роботи в дитячий садок. Погода засмучувала. Зранку зарядила нудна мжичка. Небо заволокло чорними хмарами. Пізня осінь палила густий туман, що стелився над річкою сивою куря
2024.07.21
21:51
Шановна Редакціє! Дуже прошу Вас звернути увагу на анонси на головній сторінці. І, нарешті, дати об'єктивну оцінку: хто робить атмосферу на Поетичних Майстернях нездоровою. Гундарєв склепав чергову гидоту, а якщо завтра Соболь напише відповідь, то його з
2024.06.10
01:20
Шановна Редакціє! Мій заклятий друг Юрій Гундарєв започаткував чудову традицію на нашому сайті:на кожне "тьху" або "апчхи" писати скаргу. З огляду на те, що я поки що не такий відомий автор, як пан Юрій, якого друкують навіть на Березі Слонової Кості,
2024.04.07
23:04
Хороші хлопці не розповідають матерям, де ночують і що їдять на вечерю. Матері хороших хлопців знають координати перебування сина з похибкою в десятки, сотні, а іноді й тисячі кілометрів. Хороші хлопці не телефонують до мами справно, а тільки тоді, коли в
2024.02.16
19:14
З наближенням свят живі квіти завжди дорожчали. Навіть тюльпани зі скутими резиночками на пелюстках (щоб не розпускалися передчасно) коштували чимало...
Та Олексій з ніжністю і незрозумілою тривогою з самого ранку простягнув дружині п'ять міцних бутонів
2023.08.19
20:07
Бачу прощення таїнством двох, подібним до інших таїнств величністю, та не подібним до них відсутністю посередника. Бачу прощення творінням двох, подібним до інших творінь етапністю, та не подібним до них опором. Бачу прощення святістю двох й винагородою,
2023.08.03
17:28
Олександр Грушенко о шостій ранку вийшов на двір вмитися холодною водою з умивальника, що красувався на плоті, як нова копійка, бо ніяк не міг прийти до тями після жахливого сну. Йому снився душман, який цілився в нього з автомата, а мати кинулася прикрив
2023.07.07
15:56
Листопад швидко скидав обпечене багрянцем листя. Цілий день йшов рясний дощ і жінка, поспішаючи з роботи додому, прикривалася парасолькою, яку вітер намагався вирвати з рук.
Струсивши з мокрої краплі дощу, Маргарита подзвонила матері на мобільний телефо
2023.07.01
19:52
Наломила збурника ненароком, коли спускалася долу, разом з полуднем до підніжжя. Лишити в траві – жаль, забрати з собою – кримінал. Айбо де межи тим сховано гріх? А гріх – він, як оті пурпурні ружі збурника, рясніє на відкритих місцинах, красується на сам
2023.07.01
19:02
Незабаром народиш первістка. Обіцяють, що на мої іменини. Підбираєш йому ім'я, розглядаєш такі, як новорічні дарунки для незнайомців, – цікаві, непроговорені. А між тим –повторюєш, аби не сумнівалася, – в подарунок тобі народжу! Аж ось, доки я ще готуюся
2023.06.30
20:37
Те єдине, чого шукують навіть боги, зосталося непрочитаним у листі, який випадково знайшли за шафкою – ненадісланим і запилюченим, і який у його задавненості зоставалося тільки спалити, адже навіть на порожніх аркушах не залишилося місця словам вибачення.
2023.06.30
19:08
Листя опадає, щоб врятуватися від льодового розколу зсередини. Тільки уявіть ці хрусткі скельця зеленого осипу серед зими! Падолисту краса – відкуп за непринесену жертву краси у буянні, за зраду з необхідності. Тож має прощення.
Зрада батьками дитини ве
2023.06.30
01:44
Краї моєї стежки завертають за обрій і дикими слізьми, неолюдненими, безіменними закипають в болотах, приправлених розмаїтим сухостоєм. Вже осінь. Вже осінь, та досі осторонь Час.
– Як ти? – запитую, та не дивлюся в очі.
– Дурненька, що мені станеться?
2023.05.23
21:51
Журавлями пролітають духи моїх дідів над зелено-жовтявим полем чужого краю, посеред якого стою, відкинувши голову як повний сонях, й тріпочу на вітрі випаленим полотном, що так подібне до зів’ялого листя й пелюстя. В очах мені розкриваються стиглі зернята
2023.05.23
21:00
Сезон шарфів розпочато марсаловим, сезон сирості – низькою петлею з волосся. В ці передосінні дні звуки торкають мене все слабше, наче між ними і мною розтікається крапля вакууму, масниста й чорнильна, та все ж – не помітна людському оку. Вона ковтає усі
2023.05.22
23:23
Збирає себе з літер, як з попелу, що кружляє вихором перед широко розпахнутими очима нової людини – названої, легкої. З літер, як з атомів, що шукають своє місце у природному ланцюзі, що блукають відштовхнуті та притягнуті. Збирає себе щоразу по-новому, я
2023.05.19
21:52
Все починається з однієї відірваної пелюстки маку – човника надії, що гойдається на хвилях нового дня і вмочує моє ім'я, написане червоними фарбами на червоних його бортах, в теплий солоний світанок, наче облетілий цвіт диких маків вимочується у водах ди
2023.05.14
22:56
Щедрик, бедрик, дай вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски" — наспівували дітлахи на шкільному подвір'ї веселу щедрівочку, підкидаючи маленьких сонечків вгору, щоб летіли в небо, розправляючи прозорі крильця. Дитячі долоньки ставали жовтими, гіркими,
2023.03.13
14:52
Вечір хилив голову до землі, мов немовля до матері. Очі неба соловіли, сонце розтікалося абрикосовим джемом по горизонту, змішуючись із блакиттю. А на подвір’ї Зінчуків не вмовкав галас.
– Ванько, що ж ти таке витворяєш?
– А що вже знову не так?
–
2023.03.01
17:12
Вони влетіли, немов гранати, вкинуті рукою фатуму. Чорні, хижі, впевнені у своїй правоті. А стіни були білосніжними, та тільки до пори.
Як же й мені навчитися впевненості у своїй правоті? Та, здається, сон був не про це. Можливо, сон і зовсім не був про
2023.02.28
16:21
Серед рядів собі подібних голосно тішся. Король роздягається, король безумовно голий! Ось воно – обличчя дурня, обрамлене мереживом спіднього і нарцисизмом.
Та закладають основи твоєї депресії, висіюють зерна не на своєму місці. Грець із ним, задираємо
2023.02.28
16:18
Сліди лягають вервицею під вікнами. Хто вона – та, що ходить босоніж і не примерзне, не замерзне, не спиниться, та, що витягує (біситься, та мовчить) загострені вилиці? Все минеться, – цідить однією лиш струйкою думки. В дзеркала не дивися! – гарчить. Блі
2023.02.15
14:05
Марилося, що минеться. Не домарилося. Ще коли ти малою лежала в тяжкій гарячці, вся обмащена оцтом і слізьми матері, обцілована, обезсилена, нерозумна, нащо давала Господу клятву відректися самій від себе? Еллі, чи тепер тобі бути відступницею, що значить
2023.02.15
13:50
Так, ти залишишся тут навіки, серпневою задухою, струменем світанкового сяйва, перекошеними, затертими, підпертими вітром шибами, плямами від крапель дощу і душ, що прагнули ввірватися в твоє тіло чи то пак вирватися зі своєї драглистої оболонки, та розби
2023.02.15
13:47
Олівіє, чи ти бачила якої срібності я напився з твоїх рук? Я, наче дзеркало, став продовженням твоїх смутків і радостей. Кожну морщинку твого гніву тепер знатиму на дотик, так пірнав у твої долоні, допоки ти спала, сердешна.
Срібло ночі стиралося в порох
2023.02.14
23:31
Десь на краю цього примарного океану уламки твого човна приб’є до її берега.
Хай береже тебе Бог в ночі чорні, пінисті, хвилюючі!
Вона стоятиме на причалі, простоволоса твоя Торілія, наче відбиток змитої молодості, наче тінь затонулих надій, розхриста
2023.02.14
16:08
Остання впала. Зі звуком, що сколихує стіни, розламує свідомість, руйнує тишу і тишу розпочинає. Коли падала
– розпочала цю тишу, поклала її, наче ношу на плечі чи радше на голову, і вимагала, випробовувала: витримаєш? Тримай!
Простір стався вакуумним,
2023.02.11
21:32
Північ. В будинку Світських вечірка: голосно лунає музика, дзвенять бокали. Крізь прочинені двері тераси червневий вітерець доносить задуху, замішану на ароматі чайної троянди. Раптово простір розсікає струм нещасно-недолугого випадку.
– Хтось пролив щ
2023.02.09
13:34
Нагло пробивалося крізь шибку вікна, випалювало усі заслони, вторгалося в мій особистий повітряний простір, розтягувало шкіру обличчя: Будь! Будь! Будь веселою!
Я на стелю хотіла вилізти, але я не гекон, тому я на стелю лише дивилася. Бо любила грітися
2023.02.02
21:44
Не ловила метеликів сачком, не препарувала найяскравіших з них голками, не ховала в кишені осколки зірок, що падали з неба, не впивалася жадібно чужою вродою, не шукала відмовок там, де їх і не могло бути, не просила... Не просила! От і перше прозріння, я
2023.02.02
21:39
Коли земля вкривається білосніжною зимовою ковдрою, борись з собою чи не борись, та хочеться почати писати нову історію життя – кращу, чистішу. Писати впевнено і усвідомлено, без хитрощів, безповоротно. І не взуваючи величезних татових чоботів, щоб замаск
2023.01.30
23:36
Ееевааа!..
Ева. Я заблукала. Я так сильно заблукала, що жоден крик, жоден клич не виведе на мене вірного і відданого. Нічого вічного. Жодного стрічного. Прихильників безліч, а поплічників? Так, щоб нога в ногу, думка за думкою, серце поруч зі серцем. Так
2023.01.30
23:32
Скам'янію від твого байдужого погляду. Скам'янію. В той день буде така правильна погода, такий правильний дощ. Під ногами – розмокле осіннє листя, за ногами навздогін – бризки води. Калюжі розбігатимуться, щоб дати мені пройти. І ось, посеред спорожніли
2023.01.30
23:24
Маленький кротик здох. Він лежав на правому боці і сум огортав його, наче імлиста субстанція, що прийшла на зміну аурі. Чотири його лапки паралельно горизонту довжіли зубочистками.
Чому він лежав на тій стежці? Невже він навмисне прийшов сюди помирати? Ч
Останні надходження: 7 дн |
30 дн |
...
Останні коментарі: сьогодні |
7 днів
Нові автори на сторінці:
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
2024.07.02
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші Словники
Мені недавно висловили сумнів: а чи потрібно тут комусь те, що я пишу?
Бачу, принаймні один читач у мене вже є - ще й такий, що не лише читає давню духовну літературу, а й сам складає чудові поезії!
Дякую.