Визнаємо ми оте, чи не визнаємо, але ідея людини
таки єдиний шлях нашої самореалізації. )
Тому ставлячись до неї із найвищою повагою,
ми, вочевидь, ніяк не нашкодимо собі. )

Або чому адміністрація "ПМ" зобов'язана знижувати оцінки за публікаційні «наїзди» на людину
Прийнято вважати, що "людина за Образом і в Подібності" (до Творця), що сказано Творцем: "Людина - це добро", "це добре", тому ставлення до людей і людини, це ставлення до Божого (Творцевого), в тому числі і в нас.
А також виходимо з того, що "Майстерні" мають підстави встановлювати певний порядок на своїх сторінках, і кому таке не до вподоби, той не змушений це все терпіти.:(

Йдеться, звісно, про відповідальність адміністрації "ПМ" за те, що виливається у світ зі сторінок "ПМ".

---

Щодо використання люди і людина

---

Адміністрації легше давати посилання на цю сторінку, аніж переконувати раз за разом декого із авторів, що, принаймні для "ПМ", немає жодного сумніву в тому, що існує Бог Творець (бо, вочевидь, існують ще й інші боги, не творці, в тому числі і широковідомий "Господь Бог"), і що існує його Творіння - прекрасні досконалі - у тому числі й Людина, яка за Образом і в Подібності.
Тому, коли деякі автори дозволяють собі писати недобрі слова про явище людини взагалі, а не про недоліки когось, чогось конкретного, то це глибоко образливо для тих із нас, що вважають за Найвищий дар - ставати людиною, залишатись людиною, цінять своє знаходження серед людей, і, напроти, усіляких негідників бачать саме, як нелюдів.

Та, звісно, проблема не лише в тому, що на основі діянь окремих нелюдів не можна засуджувати явище людини в цілому, нехай і забуваючи, що свої Творіння уповноважений і здатен судити лише людський Творець.
Бо сказано (Мат.12.30):
31 Задля цього кажу вам, що кожний гріх і хула будуть відпущені людям, а хула проти духа не буде відпущена.
32 І хто тільки скаже слово проти людського сина, відпуститься йому; а хто скаже проти духа святого, не відпуститься йому, ані в цім віці, ані в будучому.
33 Або виплекайте добре дерево і його плід добрий, або виплекайте погане дерево і його плід поганий: бо від плоду пізнається дерево..."

Не збираюся трактувати сказане Ісусом. Але серед інших висновків один очевидний - не потрібно хулити і руйнівно лихословити, тим більше узагальнюючи проти явища людини в цілому, бо точно наші слова, крім можливої конкретної неправдивості, торкнуться і Духа Святого, який в нас. Окрім, певно, нелюдів?

Проблема і в тому, що вимоги до рівня авторського інтелекту, і рівноваги в різних питаннях буття, і в поезії нині значно вищі, аніж те було донедавна. Мало вже писати лише про те, що власним досвідом проведено крізь душу і серце, писати лише про своє. Нині справжній автор говорить (творить) усім масивом рідної мови - досвідом багатьох і багатьох її авторів і користувачів, і, частіше за все, говорить про світ особисто не знайомий йому, де потрібно з любов'ю охоплювати чуже, як своє, не стаючи суддею, обіймати серцем своїм всі витоки вже далеко не своїх знань - і, поміж іншого, не зупинитися на латинській вихолощеності "homo", не спинитися й на "gomos" греків, як і на їхньому "антропос" (той, чий погляд направлений вгору), не заспокоїтися і на більш древніх багатоваріантних витоках мудрості... І тоді з вуст ніколи не полине хула (від лат. глотка), бо хоча би в найменшій мірі, але побачиться Промисел Божий цілісніше.

Отож, без такого бачення - в цілому, юним нашим авторам не варто у своїх ранніх спробах, суєтно узагальнюючи, послуговуватися штампами "люди", "людина" - бо таки за цими словами завжди видніє Бог і дуже легко (чи не завжди?) своїми недосвідченими рядками завдати собі шкоди, та й читачу теж. Бо ж навряд чи вистачить майстерності оминути "бісівщину", надати "людині" належного звучання. А за шкоду і інші лиха на сторінках "ПМ" відповідає адміністрація, і її завдання - впливати на такі явища, давати їм оцінку.

Утім, багато хто зауважить, що весь український світ користається "людиною", "людьми" наліво і направо, і вкрай нерозбірливо, як тим же вульгарним "любИй". На жаль саме так все і є, і це виглядає великою проблемою - оця, і не тільки ця, нерозбірливість. І можливо саме з неї, нашої загальної нерозбірливості, і витікає проблематика "багато званих та мало обраних"?
Але є ще один важливий момент - уявні "низи" завжди говорять дещо іншою, в т.ч. і понятійно, мовою, ніж аристократія.
Не будьмо вічними "низами", будуймо і мову, традиції аристократії в Україні.

---

Приповідка, щодо "холоду" й "тепла", "пітьми" і "світла", "добра" і "зла"

---

Якось професор одного відомого університету задав своїм студентам запитання:

- Чи є Бог творцем усього сущого?
Один зі студентів хоробро відповів:
- Так, є!
- Тобто , ви вважаєте, що Бог створив все? - запитав професор.
- Так - рішуче відповів студент.
- Якщо Бог створив усе, тоді Він створив і зло. А відповідно до загальновідомого принципу, що стверджує, що по нашій поведінці і наших справах можна судити, хто ми такі, ми повинні зробити висновок, що Бог і є зло, - сказав на це професор.

Студент замовк, оскільки не міг знайти аргументів проти залізної логіки викладача.
Професор ж бо, задоволений собою, похвастався перед студентами, що, мовляв, він ще раз довів їм, що релігія є лише міфом, придуманим людьми.

Але тут підняв руку інший студент:
- Можна у зв'язку із цим задати вам запитання, шановний професоре?
- Звичайно.
- Пане професоре, а чи існує холод?
- Що за питання?! Звичайно, існує. Вам ж бо колись таки бувало холодно?
Студенти захихотіли з простацького запитання свого товариша. Та він продовжував:

- Але в дійсності холоду немає. Згідно із законами фізики те, що ми вважаємо холодом, є відсутністю тепла. Тільки об'єкт, що випускає енергію, піддається вивченню. Тепло є те, що змушує тіло або матерію випускати енергію. Абсолютний нуль (- 273° С) є повна відсутність тепла, і будь-яка матерія при такій температурі стає інертною й нездатною реагувати. Холоду в природі немає. Це слово придумали, щоб описати свої відчуття, коли не вистачає тепла.

Потім студент продовжив:
- Пане професоре, а чи існує пітьма?
- Звичайно, існує, і ви це знаєте самі... - відповів професор.

Студент знову заперечив:
- І тут ви не праві, пітьми також немає в природі. Пітьма, у дійсності, є цілковитою відсутністю світла. Ми можемо вивчати світло, але не пітьму. Ми можемо використовувати призму Ньютона для того, щоби розкласти світло на його складові й виміряти довжину кожної хвилі. Але пітьму не можна виміряти. Промінь світла може освітити пітьму. Але як можна визначити рівень темряви? Ми вимірюємо лише кількість світла, чи не так? Пітьма - це слово, яке лише описує стан, коли немає світла.

Студент був налаштований по-бойовому і не вгамовувався:
- А тепер скажіть, будь ласка, тож чи існує зло, про яке ви говорили?
Професор, уже непевно, але відповів:
- Звичайно, я ж пояснив це, якщо ви уважно мене слухали. Ми бачимо зло щодня. Воно проявляється в жорстокості людини до людини, у безлічі злочинів, чинених повсюди. Так що зло усе-таки існує.

На це студент знову заперечив:
- І зла теж немає, точніше, воно не існує саме по собі. Зло є лише відсутність Бога, подібно тому, як тьма і холод - відсутність світла й тепла. Це ("зло")- усього лише слово, використовуване, щоб описати відсутність Бога. Не Бог створив зло. Зло - це результат того, що трапляється з тим, у чиїм серці немає Бога. Це як холод, що наступає при відсутності тепла, або пітьма - при відсутності світла.

Професор замовк і сів на своє місце.

* Студента звали Альберт Ейнштейн. І ця історія, кажуть, дійсно відбулася з ним в часи його студентської молодості.

• Радянська історія.
ГОЛОДОМОР
Як захід жер хліб, який вкрали у вмираючих. Ганьба Європі...



Як союз разом із всіма іншими Америками Європами зростив і навчив нацистів усьому, що вже робилося з нами на теренах СРСР.



Комунізм - абсолютне зло, але ж Росія поки дає нафту і газ, а це ж індульгенція за всі злочини минулого і майбутнього!..