ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2025.11.28 03:57
І Юда сіль розсипавши по столу
узяв той хліба зболений шматок
і вийшов геть і ніч така вже тепла
така вже зоряна була остання ніч
і йшов гнівливо машучи рукою
і згадував той тон і ті слова
не чуючи спішить він мимоволі
і підтюпцем між стінами біжит

Світлана Пирогова
2025.11.27 19:09
В білих смужках, в смужках чорних,
Скаче, скаче, ще й проворна.
Схожа трохи на коня,
Бо вона йому рідня.
Полюбляє зебра трави,
І швидка - це вам не равлик.
Хижаки не доженуть,
Сонце вказує їй путь.

Євген Федчук
2025.11.27 18:12
Поляки – нація страшенно гонорова.
То в них сидить іще, напевно, од віків.
Хоч мати гонор – то є, начебто чудово.
Та, як його занадто дуже?! А такі
Уже поляки… Щоб не надто гонорились
Та спільну мову з українцями знайшли,
Таку б державу сильну сотво

Борис Костиря
2025.11.27 12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2025.11.27 10:13
Я у душі, мов Іов серед гною,
сиджу паршивий, у коростах весь.
На себе сам збираюся війною,
і правда це, хоча й брехав я десь.
Колись брехав я, мов отой собака,
що брязка на подвір’ї ланцюгом.
Ця книга скарг складе грубезний том,
вмережаний дрібнен

Микола Дудар
2025.11.27 09:21
Профан профан і ще профан
На полі радісних взаємин
На день народження - диван
Аж пам’ять скорчилась… дилеми
Дзвінок дзвінок і ще дзвінок
Приліг проспав ну вибачайте
Бо притомило від пліток
А про народження подбайте…

Тетяна Левицька
2025.11.27 09:21
Не спи, мій друже, світ проспиш,
бери перо, твори шедеври!
Та не шукай тієї стерви,
що вимагає з тебе лиш
смарагди, перла чарівні,
речей коштовних подарунки.
Хай жадібно скуштує трунку,
що наслідований мені!

Віктор Кучерук
2025.11.27 07:03
Студеніє листопад
Ув обіймах грудня, -
Засніжило невпопад
Знову пополудні.
Доокола вихорці
Білі зав'юнились, -
В льодом заскленій ріці
Зникнув сонця вилиск.

Артур Курдіновський
2025.11.27 06:05
Не зможу я для тебе стати принцом -
За віком я давно вже не юнак.
Але, можливо, ще на цій сторінці
Ти прочитаєш мій таємний знак.

Кому потрібна сповідь альтруїста,
Коли тепер цінується брехня?
Ніколи я не мав пів королівства,

В Горова Леся
2025.11.26 16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.

І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів

Микола Дудар
2025.11.26 15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…

В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель

Світлана Пирогова
2025.11.26 13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.

Тетяна Левицька
2025.11.26 12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!

Іван Потьомкін
2025.11.26 11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

С М
2025.11.26 09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би

ще дурня
збочена дурня
ще дурня

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослава Шевченко (1989) / Проза

 THE CAPTIVE OF THE LIGHT

Forgive Me, the crystal dream of my childhood. I thought of you overdone with the hope of changing the whole world, but that change was I changed myself only…

Eastern sky was drowning in ghostly lights of dawn; red fiery lights were trembling in the grey, tired sky and disappeared almost as sudden as they showed through the clouds. Each spark was scattering to milliards smaller particles, and then all of them were melting away on the gloomy horizon. One, the other, the third, the fourth one…
Thomas was sitting ashore and gazing at them. A couple of hours later he would leave and would be able to see them again only in his dreams… Had such lights ever appeared in the deep continent? Lights, reflected by the smooth surface of the waves, crashing into the littoral rocks; lights, you touched them so easy and pleasant... There he found them and it seemed to him he found all he was searching for. And he became really happy... The island cured his soul but that moment he was ill again. The island became his own house... He still hadn’t believed he was leaving that place and, maybe, forever... Yes, yes, he had to sail away to find his happiness. But why did he have to do it? It was just over there. Alas, even the sea would keep its silence. After all, that island world was unique as a fairy-tale... Adieu, a far-away island, adieu, a fairytale world!
The Sun was gradually rising and was burning the twilight. The next day was becoming more and more real. But Thomas was too tired to watch it. He closed his eyes and fell asleep. Dreaming, he saw himself on the magic island. He was running on the hot sand and later was cooling down in the sea. He made a sail and sailed on a distant voyage. He sailed a sky - blue desert and looked down, through the unexplored depth. He looked up and was looking around. Unknown lands with fairytale creatures were passing him. These were elves, the kindest creatures in the world. They smiled at him with divine smiles and made his heart follow them. When he was watching them, he felt himself as happy as they were... Unusual lightness filled his soul and step by step he was completely lost in it. He seemed to soar over the water and the Earth and even the whole universe… At that time he didn’t care about the place he was staying at and about the time it took him to make this voyage or… flight. The past and the future seemed to be just a distant and senseless, empty tune. He was happy that day and that moment and that was enough for him. It was a great pity that magic sense of flight was unknown for him before but it was just a light kind of melancholy. It seemed to him he was the luckiest person in the world. But suddenly... he woke up. Ghostly happiness had disappeared forever, sinking in the false dawn. He wished he had delayed it. But it was so far then, and there was no warmth in his heart anymore. That was an empty dream...
When Thomas opened his eyes, only several hours separated him from the new day. It was about four and he had already been on the ship. The most painful minutes were left behind and something infinitely clean and beautiful, but infinitely distant had still remained on the island. "Someday I would come back there even if I had to swim across thousands of seas; after all I would come back into my world " - said the wanderer to himself . But… Was it possible to be there, on the ship? Was it true to leave for that distant voyage? Forever…
A gleam of hope, sparkling in his soul, had disappeared in a moment. The tears came to his eyes. Thomas was ready to burst into tears, and only strong effort of his will had kept him from it. He suddenly felt like realizing he had just lost something extremely important, and grains of steady and cold offence fell in his heart at once… Where was it? Where was the island at that time, the one he left only the day before, but it seemed to be very long ago? Was it still there, on the former place or was gone somewhere with the waves? But maybe it was just a shadowy daydream of a lone wanderer, who was never fated to turn back...
He was very tired and was seeing new dreams, so weak and dim…Thomas woke up several hours later because of feeling cold. He was just on the upper deck and understood it had already dawned. The sky was becoming purple in front of them. But nothing was seen around because of thick mist… The shore seemed to be very close. Thomas was standing at the right board and heard the captain commanding to anchor. Would they stay there? How much time did they sail : two hours, three ones?.. Would there be any hope to come back home?..
But why? It was his home itself, wasn’t it? The simple thing was that Thomas just didn’t recognize it. It was his island, the one he left only two years before. And its banks were as emerald as in the dreams… And its light was intangible and distant as well… He was at home, just on the other island… But his dream was not lost. It was there and it was forever. And from that moment everything would be great as it used to be before… He knew it exactly…
And the morning sky was still clear.




ПЕРЕВОД

ПЛЕННИК СВЕТА


Прости меня, хрустальная мечта
моего детства. Я придумал тебя
в надежде изменить мир, но
изменился только я сам…


Восток утопал в призрачных огнях рассвета; красные огненные сияния дрожали на сером, утомленном небосклоне и исчезали почти так же внезапно, как и появлялись. Каждая искра рассыпалась на миллиарды еще более мелких частиц, и потом все они словно таяли на сумрачном горизонте. Одна, другая, третья, четвертая...
Томас сидел на берегу и наблюдал за ними. Несколько часов спустя он уплывет и cможет видеть их только во сне… Ведь разве в глубинах материка бывают такие сияния? Сияния, отраженные зеркальной гладью разбивающихся о прибрежные скалы волн; сияния, дотронуться до которых так легко и так приятно... Здесь он нашел их и, казалось, нашел все, что искал. И стал по – настоящему счастливым... Остров излечил его душу, теперь же он снова болен. Остров стал его домом... Он до сих пор не верит, что уплывает отсюда и что, возможно, навсегда... Да, да, он должен уплыть, чтобы найти счастье. Зачем только, если оно здесь? Увы, на этот вопрос ему не даст ответа даже море… Ведь мир этого острова неповторим, как сказка... Прощай, далекий остров, прощай, сказочный мир!..
Солнце постепенно поднималось и поджигало сумерки. Наступал следующий день. Но Томас устал смотреть. Он закрыл глаза и уснул. Во сне он видел себя на волшебном острове. Он бегал по жаркому песку, и потом прохлаждался в море. Он смастерил себе парус и уплыл в далекое путешествие. Он плыл по лазурной пустыне и смотрел вниз, в неизведанную глубину. Он поднимал глаза и осматривался вокруг. Мимо него проплывали незнакомые ему земли со сказочными жителями на них. Это были эльфы, самые добрые существа в мире. Они улыбались ему божественными улыбками и манили его к себе. Когда он смотрел на них, он чувствовал таким же счастливым, как они... Ощущение необыкновенной легкости наполняло его душу, постепенно полностью поглощая ее. Он парил над водой и над землей, и, казалось, над всей Вселенной… В тот миг ему было совершенно все равно, где он и сколько уже плавает или… летает. Прошлое и будущее сливались для него в один далекий и ничего не значащий, пустой звук. Он был счастлив в тот день и в тот миг, и этого ему было достаточно. Он жалел только о том, что это волшебное чувство полета было неведомо ему раньше, но это была светлая грусть… Ему казалось, что он - самый счастливый человек в мире. Но вдруг... он проснулся. Призрачное счастье навсегда исчезло, потонув в предрассветных сумерках. Если бы он мог задержать его. Но оно уже было далеко, и он больше не чувствовал его тепла. Это был пустой сон...
Когда Томас открыл глаза, только несколько часов отделяли его от нового дня. Было около четырех, и он уже был на корабле. Самые тяжелые минуты остались позади, и там, на острове, оставалось что-то бесконечно чистое и прекрасное, но бесконечно далекое. "Когда-нибудь я все же вернусь сюда, хоть бы для этого мне пришлось переплыть тысячи морей; я все равно вернусь в свой мир" - говорил себе путник. Но… Неужели он здесь, на корабле? Неужели ушел в свое далекое плавание? Навсегда…
Проблеск надежды, сверкнувший в его душе, быстро угас. Слезы подступили к глазам. Томас уже был готов расплакаться, и только беспощадное усилие воли удержало его от этого. Он вдруг осознал, что только что потерял что – то чрезвычайно важное, и в его сердце тотчас упали зерна стойкой и холодной обиды… Где? Где теперь остров, покинутый им только вчера, но, кажется, уже так давно? Он все еще там, на прежнем месте или отнесен куда – то волнами? А может быть, он - просто призрачная мечта одинокого странника, которому никогда не суждено вернуться…
Новые видения, слабые и тусклые, проносились перед его уставшими глазами…Томас проснулся несколько часов спустя оттого, что ему стало холодно. Он был на верхней палубе и по багровеющем впереди небосклоне понял, что уже рассвело. Но из-за густой мглы вокруг ничего не было видно… Кажется, берег уже близко. Томас стоял у правого борта и слышал, как капитан приказал бросить якорь. Значит, они остановятся здесь? Сколько же они плыли: два часа, три?.. Есть ли хоть какая - то надежда вернуться домой?..
Но почему же? Это ведь его дом. Томас его просто не узнал. Это его остров, остров, с которого он уплыл всего два года назад. И берега его такие же изумрудные, как в видениях... И свет его также же неосязаем и также далек... Он дома, только на другом острове... Но его мечта не потеряна. Она – здесь, и она - навсегда. И теперь все будет хорошо, как раньше... Он точно знает это...
А утренний небосклон по-прежнему чистый.















      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-06 20:17:27
Переглядів сторінки твору 1619
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.460 / 5.32)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.911 / 5.25)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.669
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Іншомовна проза (крім російської)
Автор востаннє на сайті 2018.11.13 11:41
Автор у цю хвилину відсутній