Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.23
16:41
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності
2026.02.23
16:20
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.
Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
2026.02.23
15:16
Ми власної історії народ
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
і незалежні від сусід і сказу
на тлі невиліковної прокази
скажених іродів та воєвод,
а також від протекції заброд
і від комуністичної зарази.
Нехай під ними вигорить земля
і що би не стояло на заваді –
2026.02.23
13:58
Зима тримає небо у полоні,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
Затиснувши у крижані лещата.
Ще сплять сади, ще інею багато.
Загублено тепло в німій короні.
Та сонце вже затримує в долоні
Цнотливі промені, що бавлять очі.
І хоч морозна віхола шепоче,
2026.02.23
12:23
Частину серця, зіроньку душі
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
Лишаю там, де небо у ковші —
Між горами. Де димчасті мережки
Вбирають гори не в хустки, в сережки.
І зіглядаються зеленолицьо
Красуні-гори до гнізда орлиці.
Шепочуть буки: не минеш розлуки.
Смереки кажуть, що вже осінь
2026.02.23
11:27
Я вийду на майдан, на велелюдний простір,
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки і страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
На людський суд і глум, на торжище століть.
Я покладу, як неповторний промінь,
Свої думки і страхи, як спалахи квилінь.
Я вийду на майдан, на суд людський і Божий.
Нехай стинає кат що хоче, а проте
Не
2026.02.23
10:16
І
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.
Весна розпочинається з калюж,
а далі... все в руці ентузіаста –
і проліски, і витинанки рясту,
але насправді хочемо чимдуж
оновлення осиротілих душ
у дусі правоти Екклезіаста.
2026.02.23
07:30
Не знаю я шипи взялись відкіль.
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.
То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту
І слово - чи зродилося у терні?
У закутках душі, де хмуро й темно,
Призначення і смак втрачає сіль.
То ж вибач. Не тримаючи образ
Зламати колючки і легко й просто.
І благодать Великоднього посту
2026.02.23
05:30
Це ж так треба любить Україну,
Щоб її лише слухати спів,
У якому то крик журавлиний,
То задумливий шерхіт лугів.
Це ж так треба любить Україну,
Що б вона лиш приходила в сни
На які я чекаю щоднини,
Як узимку на з'яву весни.
Щоб її лише слухати спів,
У якому то крик журавлиний,
То задумливий шерхіт лугів.
Це ж так треба любить Україну,
Що б вона лиш приходила в сни
На які я чекаю щоднини,
Як узимку на з'яву весни.
2026.02.22
21:14
Хлюпоче дощ і вітер дзенька.
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
2026.02.22
21:00
Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
2026.02.22
15:39
Мільярди років крутиться Земля.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
2026.02.22
14:23
Леонід Радін (1860-1900)
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
2026.02.22
14:08
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
2026.02.22
12:08
У подорожах дивних, безкінечних
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
2026.02.22
11:57
Поставим все це ми на паузу…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослава Шевченко (1989) /
Проза
THE CAPTIVE OF THE LIGHT
Thomas was sitting ashore and gazing at them. A couple of hours later he would leave and would be able to see them again only in his dreams… Had such lights ever appeared in the deep continent? Lights, reflected by the smooth surface of the waves, crashing into the littoral rocks; lights, you touched them so easy and pleasant... There he found them and it seemed to him he found all he was searching for. And he became really happy... The island cured his soul but that moment he was ill again. The island became his own house... He still hadn’t believed he was leaving that place and, maybe, forever... Yes, yes, he had to sail away to find his happiness. But why did he have to do it? It was just over there. Alas, even the sea would keep its silence. After all, that island world was unique as a fairy-tale... Adieu, a far-away island, adieu, a fairytale world!
The Sun was gradually rising and was burning the twilight. The next day was becoming more and more real. But Thomas was too tired to watch it. He closed his eyes and fell asleep. Dreaming, he saw himself on the magic island. He was running on the hot sand and later was cooling down in the sea. He made a sail and sailed on a distant voyage. He sailed a sky - blue desert and looked down, through the unexplored depth. He looked up and was looking around. Unknown lands with fairytale creatures were passing him. These were elves, the kindest creatures in the world. They smiled at him with divine smiles and made his heart follow them. When he was watching them, he felt himself as happy as they were... Unusual lightness filled his soul and step by step he was completely lost in it. He seemed to soar over the water and the Earth and even the whole universe… At that time he didn’t care about the place he was staying at and about the time it took him to make this voyage or… flight. The past and the future seemed to be just a distant and senseless, empty tune. He was happy that day and that moment and that was enough for him. It was a great pity that magic sense of flight was unknown for him before but it was just a light kind of melancholy. It seemed to him he was the luckiest person in the world. But suddenly... he woke up. Ghostly happiness had disappeared forever, sinking in the false dawn. He wished he had delayed it. But it was so far then, and there was no warmth in his heart anymore. That was an empty dream...
When Thomas opened his eyes, only several hours separated him from the new day. It was about four and he had already been on the ship. The most painful minutes were left behind and something infinitely clean and beautiful, but infinitely distant had still remained on the island. "Someday I would come back there even if I had to swim across thousands of seas; after all I would come back into my world " - said the wanderer to himself . But… Was it possible to be there, on the ship? Was it true to leave for that distant voyage? Forever…
A gleam of hope, sparkling in his soul, had disappeared in a moment. The tears came to his eyes. Thomas was ready to burst into tears, and only strong effort of his will had kept him from it. He suddenly felt like realizing he had just lost something extremely important, and grains of steady and cold offence fell in his heart at once… Where was it? Where was the island at that time, the one he left only the day before, but it seemed to be very long ago? Was it still there, on the former place or was gone somewhere with the waves? But maybe it was just a shadowy daydream of a lone wanderer, who was never fated to turn back...
He was very tired and was seeing new dreams, so weak and dim…Thomas woke up several hours later because of feeling cold. He was just on the upper deck and understood it had already dawned. The sky was becoming purple in front of them. But nothing was seen around because of thick mist… The shore seemed to be very close. Thomas was standing at the right board and heard the captain commanding to anchor. Would they stay there? How much time did they sail : two hours, three ones?.. Would there be any hope to come back home?..
But why? It was his home itself, wasn’t it? The simple thing was that Thomas just didn’t recognize it. It was his island, the one he left only two years before. And its banks were as emerald as in the dreams… And its light was intangible and distant as well… He was at home, just on the other island… But his dream was not lost. It was there and it was forever. And from that moment everything would be great as it used to be before… He knew it exactly…
And the morning sky was still clear.
ПЕРЕВОД
ПЛЕННИК СВЕТА
Прости меня, хрустальная мечта
моего детства. Я придумал тебя
в надежде изменить мир, но
изменился только я сам…
Восток утопал в призрачных огнях рассвета; красные огненные сияния дрожали на сером, утомленном небосклоне и исчезали почти так же внезапно, как и появлялись. Каждая искра рассыпалась на миллиарды еще более мелких частиц, и потом все они словно таяли на сумрачном горизонте. Одна, другая, третья, четвертая...
Томас сидел на берегу и наблюдал за ними. Несколько часов спустя он уплывет и cможет видеть их только во сне… Ведь разве в глубинах материка бывают такие сияния? Сияния, отраженные зеркальной гладью разбивающихся о прибрежные скалы волн; сияния, дотронуться до которых так легко и так приятно... Здесь он нашел их и, казалось, нашел все, что искал. И стал по – настоящему счастливым... Остров излечил его душу, теперь же он снова болен. Остров стал его домом... Он до сих пор не верит, что уплывает отсюда и что, возможно, навсегда... Да, да, он должен уплыть, чтобы найти счастье. Зачем только, если оно здесь? Увы, на этот вопрос ему не даст ответа даже море… Ведь мир этого острова неповторим, как сказка... Прощай, далекий остров, прощай, сказочный мир!..
Солнце постепенно поднималось и поджигало сумерки. Наступал следующий день. Но Томас устал смотреть. Он закрыл глаза и уснул. Во сне он видел себя на волшебном острове. Он бегал по жаркому песку, и потом прохлаждался в море. Он смастерил себе парус и уплыл в далекое путешествие. Он плыл по лазурной пустыне и смотрел вниз, в неизведанную глубину. Он поднимал глаза и осматривался вокруг. Мимо него проплывали незнакомые ему земли со сказочными жителями на них. Это были эльфы, самые добрые существа в мире. Они улыбались ему божественными улыбками и манили его к себе. Когда он смотрел на них, он чувствовал таким же счастливым, как они... Ощущение необыкновенной легкости наполняло его душу, постепенно полностью поглощая ее. Он парил над водой и над землей, и, казалось, над всей Вселенной… В тот миг ему было совершенно все равно, где он и сколько уже плавает или… летает. Прошлое и будущее сливались для него в один далекий и ничего не значащий, пустой звук. Он был счастлив в тот день и в тот миг, и этого ему было достаточно. Он жалел только о том, что это волшебное чувство полета было неведомо ему раньше, но это была светлая грусть… Ему казалось, что он - самый счастливый человек в мире. Но вдруг... он проснулся. Призрачное счастье навсегда исчезло, потонув в предрассветных сумерках. Если бы он мог задержать его. Но оно уже было далеко, и он больше не чувствовал его тепла. Это был пустой сон...
Когда Томас открыл глаза, только несколько часов отделяли его от нового дня. Было около четырех, и он уже был на корабле. Самые тяжелые минуты остались позади, и там, на острове, оставалось что-то бесконечно чистое и прекрасное, но бесконечно далекое. "Когда-нибудь я все же вернусь сюда, хоть бы для этого мне пришлось переплыть тысячи морей; я все равно вернусь в свой мир" - говорил себе путник. Но… Неужели он здесь, на корабле? Неужели ушел в свое далекое плавание? Навсегда…
Проблеск надежды, сверкнувший в его душе, быстро угас. Слезы подступили к глазам. Томас уже был готов расплакаться, и только беспощадное усилие воли удержало его от этого. Он вдруг осознал, что только что потерял что – то чрезвычайно важное, и в его сердце тотчас упали зерна стойкой и холодной обиды… Где? Где теперь остров, покинутый им только вчера, но, кажется, уже так давно? Он все еще там, на прежнем месте или отнесен куда – то волнами? А может быть, он - просто призрачная мечта одинокого странника, которому никогда не суждено вернуться…
Новые видения, слабые и тусклые, проносились перед его уставшими глазами…Томас проснулся несколько часов спустя оттого, что ему стало холодно. Он был на верхней палубе и по багровеющем впереди небосклоне понял, что уже рассвело. Но из-за густой мглы вокруг ничего не было видно… Кажется, берег уже близко. Томас стоял у правого борта и слышал, как капитан приказал бросить якорь. Значит, они остановятся здесь? Сколько же они плыли: два часа, три?.. Есть ли хоть какая - то надежда вернуться домой?..
Но почему же? Это ведь его дом. Томас его просто не узнал. Это его остров, остров, с которого он уплыл всего два года назад. И берега его такие же изумрудные, как в видениях... И свет его также же неосязаем и также далек... Он дома, только на другом острове... Но его мечта не потеряна. Она – здесь, и она - навсегда. И теперь все будет хорошо, как раньше... Он точно знает это...
А утренний небосклон по-прежнему чистый.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
THE CAPTIVE OF THE LIGHT
Forgive Me, the crystal dream of my childhood. I thought of you overdone with the hope of changing the whole world, but that change was I changed myself only…
Eastern sky was drowning in ghostly lights of dawn; red fiery lights were trembling in the grey, tired sky and disappeared almost as sudden as they showed through the clouds. Each spark was scattering to milliards smaller particles, and then all of them were melting away on the gloomy horizon. One, the other, the third, the fourth one…
Thomas was sitting ashore and gazing at them. A couple of hours later he would leave and would be able to see them again only in his dreams… Had such lights ever appeared in the deep continent? Lights, reflected by the smooth surface of the waves, crashing into the littoral rocks; lights, you touched them so easy and pleasant... There he found them and it seemed to him he found all he was searching for. And he became really happy... The island cured his soul but that moment he was ill again. The island became his own house... He still hadn’t believed he was leaving that place and, maybe, forever... Yes, yes, he had to sail away to find his happiness. But why did he have to do it? It was just over there. Alas, even the sea would keep its silence. After all, that island world was unique as a fairy-tale... Adieu, a far-away island, adieu, a fairytale world!
The Sun was gradually rising and was burning the twilight. The next day was becoming more and more real. But Thomas was too tired to watch it. He closed his eyes and fell asleep. Dreaming, he saw himself on the magic island. He was running on the hot sand and later was cooling down in the sea. He made a sail and sailed on a distant voyage. He sailed a sky - blue desert and looked down, through the unexplored depth. He looked up and was looking around. Unknown lands with fairytale creatures were passing him. These were elves, the kindest creatures in the world. They smiled at him with divine smiles and made his heart follow them. When he was watching them, he felt himself as happy as they were... Unusual lightness filled his soul and step by step he was completely lost in it. He seemed to soar over the water and the Earth and even the whole universe… At that time he didn’t care about the place he was staying at and about the time it took him to make this voyage or… flight. The past and the future seemed to be just a distant and senseless, empty tune. He was happy that day and that moment and that was enough for him. It was a great pity that magic sense of flight was unknown for him before but it was just a light kind of melancholy. It seemed to him he was the luckiest person in the world. But suddenly... he woke up. Ghostly happiness had disappeared forever, sinking in the false dawn. He wished he had delayed it. But it was so far then, and there was no warmth in his heart anymore. That was an empty dream...
When Thomas opened his eyes, only several hours separated him from the new day. It was about four and he had already been on the ship. The most painful minutes were left behind and something infinitely clean and beautiful, but infinitely distant had still remained on the island. "Someday I would come back there even if I had to swim across thousands of seas; after all I would come back into my world " - said the wanderer to himself . But… Was it possible to be there, on the ship? Was it true to leave for that distant voyage? Forever…
A gleam of hope, sparkling in his soul, had disappeared in a moment. The tears came to his eyes. Thomas was ready to burst into tears, and only strong effort of his will had kept him from it. He suddenly felt like realizing he had just lost something extremely important, and grains of steady and cold offence fell in his heart at once… Where was it? Where was the island at that time, the one he left only the day before, but it seemed to be very long ago? Was it still there, on the former place or was gone somewhere with the waves? But maybe it was just a shadowy daydream of a lone wanderer, who was never fated to turn back...
He was very tired and was seeing new dreams, so weak and dim…Thomas woke up several hours later because of feeling cold. He was just on the upper deck and understood it had already dawned. The sky was becoming purple in front of them. But nothing was seen around because of thick mist… The shore seemed to be very close. Thomas was standing at the right board and heard the captain commanding to anchor. Would they stay there? How much time did they sail : two hours, three ones?.. Would there be any hope to come back home?..
But why? It was his home itself, wasn’t it? The simple thing was that Thomas just didn’t recognize it. It was his island, the one he left only two years before. And its banks were as emerald as in the dreams… And its light was intangible and distant as well… He was at home, just on the other island… But his dream was not lost. It was there and it was forever. And from that moment everything would be great as it used to be before… He knew it exactly…
And the morning sky was still clear.
ПЕРЕВОД
ПЛЕННИК СВЕТА
Прости меня, хрустальная мечта
моего детства. Я придумал тебя
в надежде изменить мир, но
изменился только я сам…
Восток утопал в призрачных огнях рассвета; красные огненные сияния дрожали на сером, утомленном небосклоне и исчезали почти так же внезапно, как и появлялись. Каждая искра рассыпалась на миллиарды еще более мелких частиц, и потом все они словно таяли на сумрачном горизонте. Одна, другая, третья, четвертая...
Томас сидел на берегу и наблюдал за ними. Несколько часов спустя он уплывет и cможет видеть их только во сне… Ведь разве в глубинах материка бывают такие сияния? Сияния, отраженные зеркальной гладью разбивающихся о прибрежные скалы волн; сияния, дотронуться до которых так легко и так приятно... Здесь он нашел их и, казалось, нашел все, что искал. И стал по – настоящему счастливым... Остров излечил его душу, теперь же он снова болен. Остров стал его домом... Он до сих пор не верит, что уплывает отсюда и что, возможно, навсегда... Да, да, он должен уплыть, чтобы найти счастье. Зачем только, если оно здесь? Увы, на этот вопрос ему не даст ответа даже море… Ведь мир этого острова неповторим, как сказка... Прощай, далекий остров, прощай, сказочный мир!..
Солнце постепенно поднималось и поджигало сумерки. Наступал следующий день. Но Томас устал смотреть. Он закрыл глаза и уснул. Во сне он видел себя на волшебном острове. Он бегал по жаркому песку, и потом прохлаждался в море. Он смастерил себе парус и уплыл в далекое путешествие. Он плыл по лазурной пустыне и смотрел вниз, в неизведанную глубину. Он поднимал глаза и осматривался вокруг. Мимо него проплывали незнакомые ему земли со сказочными жителями на них. Это были эльфы, самые добрые существа в мире. Они улыбались ему божественными улыбками и манили его к себе. Когда он смотрел на них, он чувствовал таким же счастливым, как они... Ощущение необыкновенной легкости наполняло его душу, постепенно полностью поглощая ее. Он парил над водой и над землей, и, казалось, над всей Вселенной… В тот миг ему было совершенно все равно, где он и сколько уже плавает или… летает. Прошлое и будущее сливались для него в один далекий и ничего не значащий, пустой звук. Он был счастлив в тот день и в тот миг, и этого ему было достаточно. Он жалел только о том, что это волшебное чувство полета было неведомо ему раньше, но это была светлая грусть… Ему казалось, что он - самый счастливый человек в мире. Но вдруг... он проснулся. Призрачное счастье навсегда исчезло, потонув в предрассветных сумерках. Если бы он мог задержать его. Но оно уже было далеко, и он больше не чувствовал его тепла. Это был пустой сон...
Когда Томас открыл глаза, только несколько часов отделяли его от нового дня. Было около четырех, и он уже был на корабле. Самые тяжелые минуты остались позади, и там, на острове, оставалось что-то бесконечно чистое и прекрасное, но бесконечно далекое. "Когда-нибудь я все же вернусь сюда, хоть бы для этого мне пришлось переплыть тысячи морей; я все равно вернусь в свой мир" - говорил себе путник. Но… Неужели он здесь, на корабле? Неужели ушел в свое далекое плавание? Навсегда…
Проблеск надежды, сверкнувший в его душе, быстро угас. Слезы подступили к глазам. Томас уже был готов расплакаться, и только беспощадное усилие воли удержало его от этого. Он вдруг осознал, что только что потерял что – то чрезвычайно важное, и в его сердце тотчас упали зерна стойкой и холодной обиды… Где? Где теперь остров, покинутый им только вчера, но, кажется, уже так давно? Он все еще там, на прежнем месте или отнесен куда – то волнами? А может быть, он - просто призрачная мечта одинокого странника, которому никогда не суждено вернуться…
Новые видения, слабые и тусклые, проносились перед его уставшими глазами…Томас проснулся несколько часов спустя оттого, что ему стало холодно. Он был на верхней палубе и по багровеющем впереди небосклоне понял, что уже рассвело. Но из-за густой мглы вокруг ничего не было видно… Кажется, берег уже близко. Томас стоял у правого борта и слышал, как капитан приказал бросить якорь. Значит, они остановятся здесь? Сколько же они плыли: два часа, три?.. Есть ли хоть какая - то надежда вернуться домой?..
Но почему же? Это ведь его дом. Томас его просто не узнал. Это его остров, остров, с которого он уплыл всего два года назад. И берега его такие же изумрудные, как в видениях... И свет его также же неосязаем и также далек... Он дома, только на другом острове... Но его мечта не потеряна. Она – здесь, и она - навсегда. И теперь все будет хорошо, как раньше... Он точно знает это...
А утренний небосклон по-прежнему чистый.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
