Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.30
12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
2026.06.30
10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
2026.06.30
10:12
Розділ Х. ЛІСОВИЙ ЗАМОК КРЕПІ:
ПРИХИСТОК ЗАКОХАНИХ ВОВКІВ
Далеко на північ від Парижа, там, де вікові дуби замку Крепі вростали корінням у саму глибину галльської землі, панував зовсім інший світ. Тут не було золоченої розкоші Парижа, але був дух во
2026.06.30
09:06
Літо, сонце і засмага не з тобою, а проти, якщо розповідаєш, який ти крутий Сіндбад, і що тобі дали ті зароблені валюти, які для тебе – ніщо, бо тобі потрібні лише моря з океанами – простір, вільний від будь-яких семафорів твого шляху.
Вусате обличчя стр
2026.06.30
07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
2026.06.30
00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
2026.06.29
17:04
Серпень згадаю я тільки у лютому,
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
2026.06.29
14:07
Розділ ІХ: ГРОЗОВІ ХМАРИ НАД ПАЛАЦОМ СІТЕ
Новина про зникнення Королеви-матері вибухнула в Парижі, мов удар грому серед ясного неба. Коли мисливці повернулися без Анни, а вартові Рауля де Крепі відкрито оголосили, що Королева-вдова перебуває під захис
2026.06.29
13:30
Поступово нас час затирає
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
2026.06.29
12:16
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.06.29
10:59
Гонить літо — суховій,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
2026.06.29
10:45
барабан розбився на синкопи
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
2026.06.29
07:20
Хоч співало далі про кохання
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
2026.06.28
22:22
десь отам, де твій альков
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
2026.06.28
21:11
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.06.28
20:40
Сосни в білому вбранні —
вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.
Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вітру наречені.
У прозорій далині
обрії студені.
Білі іскри навкруги
мерехтять грайливо.
Сліпить очі білий луг —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослава Шевченко (1989) /
Іншомовна поезія
ДАЛЕКИХ ЗВЕЗД МЕРЦАНЬЕ ЗОЛОТОЕ…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ДАЛЕКИХ ЗВЕЗД МЕРЦАНЬЕ ЗОЛОТОЕ…
Далеких звезд мерцанье золотое…
Ты видишь яркий свет на небесах.
Он призрачен и зрим, он за мечтою
Тебя зовет… Широк твой крыл размах.
В дали небесной чудится, что небо
Крылом коснулось черточки земли.
Лети на свет! Ты в сумраке, на дне был,
Где засыпают в море корабли.
Здесь – тишина, там – суета мирская,
Морской прибой тебя погрузит в сон,
И звук его нелепою тоскою
Забьется с твоим сердцем в унисон.
Ты на песке оставишь все печали,
В пучину смоет их морской прибой,
А звезды заблестят, как и сияли,
Когда ты видел в них ночной покой.
Ты взор свой обратишь к ночному небу,
Где звезды, как ночные маяки,
Он скажет, что ты – здесь, ты – здесь, хоть где бы
Ты ни был, но твой след хранят пески.
Ступай по ним, ступай по ним небрежно,
Как моряки, уставшие в пути,
Морской песок хранит твою надежду,
Ее не властны волны унести…
Мерцанье золотых над головою,
Шум волн, что разбиваются вдали…
Ты грезишь наяву… Лишен покоя,
Ты небо отрываешь от земли.
Не наяву ты видишь эти звезды,
Что озаряют светом все вокруг,
На берег возвратиться будет поздно,
Когда рассвет проснется рядом вдруг.
Но вот рассвета алая полоска,
Из сумрака – пустые города…
И эхо – звездной ночи отголоски,
И в темноту упавшая звезда.
2014.04.01
Ты видишь яркий свет на небесах.
Он призрачен и зрим, он за мечтою
Тебя зовет… Широк твой крыл размах.
В дали небесной чудится, что небо
Крылом коснулось черточки земли.
Лети на свет! Ты в сумраке, на дне был,
Где засыпают в море корабли.
Здесь – тишина, там – суета мирская,
Морской прибой тебя погрузит в сон,
И звук его нелепою тоскою
Забьется с твоим сердцем в унисон.
Ты на песке оставишь все печали,
В пучину смоет их морской прибой,
А звезды заблестят, как и сияли,
Когда ты видел в них ночной покой.
Ты взор свой обратишь к ночному небу,
Где звезды, как ночные маяки,
Он скажет, что ты – здесь, ты – здесь, хоть где бы
Ты ни был, но твой след хранят пески.
Ступай по ним, ступай по ним небрежно,
Как моряки, уставшие в пути,
Морской песок хранит твою надежду,
Ее не властны волны унести…
Мерцанье золотых над головою,
Шум волн, что разбиваются вдали…
Ты грезишь наяву… Лишен покоя,
Ты небо отрываешь от земли.
Не наяву ты видишь эти звезды,
Что озаряют светом все вокруг,
На берег возвратиться будет поздно,
Когда рассвет проснется рядом вдруг.
Но вот рассвета алая полоска,
Из сумрака – пустые города…
И эхо – звездной ночи отголоски,
И в темноту упавшая звезда.
2014.04.01
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
