Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.03
21:02
Не треба зустрічі, не треба,
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.
Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.
Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену
2026.08.03
18:06
У тому, що імперія проклята,
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.
ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.
ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта
2026.08.03
14:08
Серед літа гостей Занзібару
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.
Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.
Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.
2026.08.03
13:23
Бурульки падають з дахів
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.
2026.08.03
12:19
Народе, встань!
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
2026.08.03
12:10
Чи ними ще не вистелено світ?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
2026.08.03
11:25
Протокол 01/08.2026 від третього серпня поточного року.
Місце проведення — Інтернет.
Онлайн-колегія незалежних експертів нашого sub-порталу розглянула весь текст, зупинившись лише на окремому абзаці всього тексту про героя, наданого ним же на одній зі
2026.08.03
11:17
Ручай по нам тече і тінь карети
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
2026.08.03
08:50
нам ці ночі хтось наврочив
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
2026.08.03
06:14
І небо бездонне,
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
2026.08.03
06:06
…За годину до…
…9 лютого 1942 року. Двері Спілки письменників трощать приклади гестапо…
Коли німці вибили двері Спілки, Михайло міг піти. Його ніхто не тримав. Але для нього піти означало б залишити свою душу в лапах катів. Жити без Душі було б спр
2026.08.02
20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
2026.08.02
19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
2026.08.02
16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
2026.08.02
16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
2026.08.02
14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослава Шевченко (1989) /
Проза
A DREAM
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
A DREAM
Have you ever dreamt about something? Have you indulged in your reverie having forgotten about all things in the world? Were there any contradictions between the dream and real life? Have you looked into the crystal - clear mirror of your dream? Have you seen mysterious creatures there? And were these dreams true, real, evident which didn’t require any arguments, any pros and cons?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
