Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.24
13:43
не продирався у достойники
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
2026.04.24
13:03
Листок осінній скроні посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
2026.04.24
11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
2026.04.24
10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
2026.04.24
09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн
2026.04.24
08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
2026.04.24
05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
2026.04.23
22:07
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, його я не ділив,
А щиро поділяв - і вистачало.
І стільки розливав, що мій полив
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, його я не ділив,
А щиро поділяв - і вистачало.
І стільки розливав, що мій полив
2026.04.23
21:42
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
2026.04.23
21:20
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
2026.04.23
21:13
Волоколамський Йосиф вивів строго
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
2026.04.23
19:09
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
2026.04.23
18:48
Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не
2026.04.23
17:39
І
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,
Як за весною прийде літо,
так за війною буде мир.
Який не є орієнтир,
навіщо зайве ворожити,
чи то відкине кінь копита,
чи ноги простягне емір.
Гадай на гущу і на карти,
2026.04.23
13:00
І поки любов уві всіх почиває
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі
Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову
Моя гітаро, плач собі
І поки підлога метіння чекає
Поплач, гітаро, собі
Чом не підкажуть вам спосіб жоден
Свою відкрити любов
Чом інші вами керують знову
2026.04.23
12:49
Впадаєш в сон, як у нову затоку
І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.
На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І виринаєш неводом без риб,
Бажаючи поринути углиб
Й довіритись вселенському потоку.
На мілину тривожну і безплідну
Ти напливаєш у старім човні.
І тільки на жаданій глибині
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослава Шевченко (1989) /
Проза
A DREAM
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
A DREAM
Have you ever dreamt about something? Have you indulged in your reverie having forgotten about all things in the world? Were there any contradictions between the dream and real life? Have you looked into the crystal - clear mirror of your dream? Have you seen mysterious creatures there? And were these dreams true, real, evident which didn’t require any arguments, any pros and cons?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
