
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.18
22:26
Краще говорити мовою жестів,
на дні якої - крик, відчай.
Ліпше говорити мовою очей,
на дні якої - пристрасть.
Худий, виснажений ізгой
гримить кайданами
порожніми вулицями.
І його ніхто не чує.
на дні якої - крик, відчай.
Ліпше говорити мовою очей,
на дні якої - пристрасть.
Худий, виснажений ізгой
гримить кайданами
порожніми вулицями.
І його ніхто не чує.
2025.09.18
21:16
Тендітні вії додолу опускаю,
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум'я свічі, тремчу.
Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум'я свічі, тремчу.
Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.
2025.09.18
19:05
Жив в одного пана старець, ходив, побирався
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х
2025.09.18
18:13
Байдуже – до пекла чи до раю.
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.
За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,
2025.09.18
12:14
Чоловіче шо ти як ти
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди
Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить
2025.09.18
11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.
Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо
2025.09.18
09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА
Отже, мені виповнилося 70 років!
З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч
2025.09.18
07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.
2025.09.18
01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна,
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.
2025.09.17
22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,
2025.09.17
18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
У дотиках моїх
Забудь свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час
2025.09.17
18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото
Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с
2025.09.17
17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Мирослава Шевченко (1989) /
Проза
A DREAM
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
A DREAM
Have you ever dreamt about something? Have you indulged in your reverie having forgotten about all things in the world? Were there any contradictions between the dream and real life? Have you looked into the crystal - clear mirror of your dream? Have you seen mysterious creatures there? And were these dreams true, real, evident which didn’t require any arguments, any pros and cons?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію