Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.08
22:10
Вночі навідавсь посланець. На ліжка край присів,
Одна лиш шкіра та кістки, очі запали вглиб.
Тепер я знала: розваливсь старий і вутлий міст,
Що поміж «був» і «має буть» руки часу сплелись.
Страхав мене кулак худий, вчувавсь глузливий сміх…
Нехай же б
Одна лиш шкіра та кістки, очі запали вглиб.
Тепер я знала: розваливсь старий і вутлий міст,
Що поміж «був» і «має буть» руки часу сплелись.
Страхав мене кулак худий, вчувавсь глузливий сміх…
Нехай же б
2026.01.08
19:20
Сидять діди під кормою. Сонце припікає.
Але під старезним дубом не так дошкуляє.
Корчмар тут столи поставив, тож можна сидіти,
З кухлів пиво попивати та поговорити.
Про що дідам говорити, як не про минуле,
Коли вони молоді ще і завзяті були.
Похваля
Але під старезним дубом не так дошкуляє.
Корчмар тут столи поставив, тож можна сидіти,
З кухлів пиво попивати та поговорити.
Про що дідам говорити, як не про минуле,
Коли вони молоді ще і завзяті були.
Похваля
2026.01.08
17:19
Для чого я прийшла в липневу заметіль?—
Спокутувати гріх людського роду?
Пізнати у пологах немовляти біль,
на доторк пальців і вогонь, і воду.
Заради існування? На брехні одній
триматися від альфи до омеги?
Я із ребра Адама, та світогляд мій
Спокутувати гріх людського роду?
Пізнати у пологах немовляти біль,
на доторк пальців і вогонь, і воду.
Заради існування? На брехні одній
триматися від альфи до омеги?
Я із ребра Адама, та світогляд мій
2026.01.08
16:49
День через день,
Уже котрий вік
Десь на горі в Бескидах жив собі чоловік,
І всі знали, що він - бамбула,
Найдурніший з усіх бамбул,
Одні кажуть - він був лемко,
Інші -...
Уже котрий вік
Десь на горі в Бескидах жив собі чоловік,
І всі знали, що він - бамбула,
Найдурніший з усіх бамбул,
Одні кажуть - він був лемко,
Інші -...
2026.01.08
12:54
Хор у одній людині…
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хто чує
Вона намагнічена піснею жити.
Є ноти-дерева.
Є ноти-струмки.
Кульмінаційна нота – ти,
хто слухає
нині,
хто чує
2026.01.08
12:37
І ти вже не та, і я вже не той…
З дива не виникне диво.
Скрипка — одне, інше — гобой,
Хоч і на вигляд красиво…
Сцена потрібна, потрібен глядач.
Оплески іншої думки…
Попри визнань, попри невдач
Кожен тримається Букви…
З дива не виникне диво.
Скрипка — одне, інше — гобой,
Хоч і на вигляд красиво…
Сцена потрібна, потрібен глядач.
Оплески іншої думки…
Попри визнань, попри невдач
Кожен тримається Букви…
2026.01.08
10:47
Така невизначеність у погоди.
Цей шал вітрів, як чорна меса снів.
Шукаємо пригоди, як нагоди
Поглянути у дзеркало світів.
Ми стоїмо на кризі парадоксів,
На кризі нерозв'язаних питань.
І шал вітрів полине, ніби доказ
Цей шал вітрів, як чорна меса снів.
Шукаємо пригоди, як нагоди
Поглянути у дзеркало світів.
Ми стоїмо на кризі парадоксів,
На кризі нерозв'язаних питань.
І шал вітрів полине, ніби доказ
2026.01.08
08:37
сумно і безнадійно палає хміль
вірші тривожать менше аніж роки
все що ще майже поруч–розчинна сіль
вийдеш у двір до шляху–самі піски
не заховати себе назавжди в оцет
лиси знайдуть уночі по сліду обмов
стануть скакати пищати лизать лице
вірші тривожать менше аніж роки
все що ще майже поруч–розчинна сіль
вийдеш у двір до шляху–самі піски
не заховати себе назавжди в оцет
лиси знайдуть уночі по сліду обмов
стануть скакати пищати лизать лице
2026.01.07
21:00
Із Леоніда Сергєєва
На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною
На уроці географії
мапа є із Батьківщиною.
Хоч масштаб у неї зменшений,
а займає всю стіну!
І розказує учителька
із натхненністю незмінною
2026.01.07
20:42
Се день у день, на тому горбі
Хлопака із посмішкою сидить незворушно собі
Ніхто не бажа його знати
Вони бачать, то просто дурень
І жодному не відповість він
Але дурень на горбі
бачить сонце заходить
А його очі бачать
Хлопака із посмішкою сидить незворушно собі
Ніхто не бажа його знати
Вони бачать, то просто дурень
І жодному не відповість він
Але дурень на горбі
бачить сонце заходить
А його очі бачать
2026.01.07
20:24
У пеклі зачекалися чорти,
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –
І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести
Холодну цівку вогкою рукою –
І гримне постріл… Прощавай, життя!
Я сплачую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття
2026.01.07
19:56
Протокол номер 01/01.26 від сьомого січня поточного року.
Місце проведення – Головний офіс "пиріжкарень" і точки віддаленого доступу до нього.
Що можна сказати про цей вірш:
Відчувається авторська амбіція, як і курсова спрямованість на результат,
2026.01.07
15:27
Виблискує красою
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?
- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -
Приваблива вітринка.
Чи справді є такою
Сучасна сильна жінка?
- Варити вам вечерю?
Знущаєтесь? О, небо!
Я зачиняю двері -
2026.01.07
14:48
У дворі... на дворі дощик.
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…
В січні. Дощик у дворі.
Піду в двір, поївши борщик.
Жаль, не скажеш дітворі…
В сніжки їм вже не зіграти.
Лижи змокли, ковзани…
Двір такий, що не впізнати,
Боже славний, борони…
2026.01.07
10:45
Зазирнути в безодню ніщо, а безодня на тебе
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних
Хай подивиться оком потужним, тугим.
Хай пропалює око до дна, пропікає до неба,
Хай випарює вщент алкогольний і зморений дим.
Ти пірнеш до основ небуття, у прадавні закони.
Ти пізнаєш глибини незнаних
2026.01.07
07:16
Москви не жаль і москалів не шкода,
Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тому і заявляю завгодя:
За геноцид вкраїнського народу
Не Бог їм буде - стану я суддя.
Я добре знаю міру покарання
За вбивство і калічення людей, -
На ланцюгах істоти негуманні
Нікого не лякатимуть ніде...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослава Шевченко (1989) /
Проза
A DREAM
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
A DREAM
Have you ever dreamt about something? Have you indulged in your reverie having forgotten about all things in the world? Were there any contradictions between the dream and real life? Have you looked into the crystal - clear mirror of your dream? Have you seen mysterious creatures there? And were these dreams true, real, evident which didn’t require any arguments, any pros and cons?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
Is it only your rich imagination?.. Even cherish desires can be destroyed whatever they are… But who knows exactly where the verge of the dream and reality lies? And who can say what is hidden in the secret corners of our souls? Maybe our lives are only fragile dreams and nothing more...
And maybe there exist ghostly worlds where we can find something invaluable we've lost in the stormy winds of reality, something we've had in our past beings, something that has always had mighty reign over our hearts and minds, something immeasurable we are a part of...
But… Have you ever lost your dreams? Have you been deceived by them? Have they vanished from your sight as sudden as they streamed into your soul? Have you had such a strong feeling of emptiness deep inside your heart regardless of time and space? Have you felt like a mute spectator of your own life play? Have you tried to cry and laugh at it at the same time?..
We often indulge in our reverie, watching countless sparks of the flame which will never be a great fire and gathering small smithereens of a mirror which is broken long ago…
But is it possible to have the same dream once again? Who considers the game to be worth the candle? Who catches at shadows? Who the mirror will laugh at next time? Who knows? Who feels? Who cares?
ПЕРЕВОД
МЕЧТА
Видели ли Вы когда – нибудь сны ? Погружались ли настолько в свои грезы, что забывали обо всем на свете? Противоречило ли это здравому смыслу? Смотрели ли Вы в кристально чистое зеркало мечты? Замечали ли там таинственные силуэты? И были ли эти видения настоящими, очевидными, которые не требуют никаких аргументов за и против?
Ваше богатое воображение?.. Погибают даже заветные мечты… Но кто точно знает, где проходит грань между мечтой и реальностью? И кто может сказать, что спрятано в тайниках наших душ? Может быть, наши жизни – только хрупкие мечты и ничто более…
И, может быть, существуют призрачные миры, где мы можем найти что – то бесценное, что мы потеряли в суровой действительности, что – то, что мы имели в нашей прошлой жизни, что – то, что всегда управляло нашими сердцами и умами, что – то неизмеримое, частью которого мы и являемся…
Но… Теряли ли Вы когда – нибудь свои мечты? Обманывали ли Вас они? Исчезали ли они так же внезапно, как и появлялись в вашей душе? Ощущали ли Вы после этого пустоту, которая заполняла Ваше сердце и над которой не были властны ни время, ни пространство? Чувствовали ли себя немым зрителем своей собственной пьесы жизни? Пытались ли смеяться и плакать над ней в одно и то же время?..
Мы часто погружаемся в мечты, наблюдая за бесчисленными искрами пламени, которому никогда не суждено стать большим огнем, и собирая маленькие осколки давно разбитого зеркала…
Но возможно ли увидеть дважды один и тот же сон? Кто считает, что игра стоит свеч? Кто гоняется за призраками? Над кем в следующий раз будет смеяться зеркало? Кто знает? Кто чувствует? Кому не все равно?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
