ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.11.22 20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.

Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –

Іван Потьомкін
2025.11.22 20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...

В Горова Леся
2025.11.22 14:41
Слухай, світе, мій стогін у ребрах, війною побитих.
То не вітер, то плаче позбавлене плоті життя.
А у тебе погрозливо ноги лише тупотять.
А ще свариться палець: ну-ну, так не можна робити.

Хочеш пилу вдихнути, що сірим сідає на чорне?
То не вихор,

Тетяна Левицька
2025.11.22 09:14
Ти казав, що любов не згасає
у горнилі кармічних сердець?
Та постійного щастя немає —
є початок, і хай йому грець!

Посадив синю птаху за ґрати
пеленати дитя самоти?
Як не хочеш кохання втрачати,

Віктор Насипаний
2025.11.22 07:30
Хочу щось намалювати. – мовив батьку син.
Аркуш чистий, та великий в татка попросив.
- Можеш сонечко чи хмарку. Ось тобі листок.
- Я корову намалюю. – враз надумав той.
Олівці шукав довгенько, думав щось своє.
І прибіг до батька знову, бо питання є.

Артур Курдіновський
2025.11.22 06:28
Життя - вистава. Скрізь горять софіти.
Все знаю наперед. Нудьга зелена!
Я викинув костюм із реквізитом...
Ви ж, дурники, - мерщій по мізансценах!

Повторюю для вас усіх востаннє:
Я справжній у своїх похмурих віршах!
Сьогодні ваша роль - палке кохан

Борис Костиря
2025.11.21 22:14
На цвинтарі листя опале
Про щось прошепоче мені,
Немовби коштовні опали,
Розкидані у бистрині.

На цвинтарі листя стражденне
Нам так мовчазливо кричить.
Постійність є у сьогоденні,

Юрій Лазірко
2025.11.21 21:13
мовчіть боги
сумління слова не давало
мовчіть бо ви
розбіглись по нірван підвалах
немов щурі
з небесних кораблів
в землі сирій
покоїться ваш гнів

Юрій Лазірко
2025.11.21 21:11
вже тебе немає поруч і тепла
самоту в душі сьогодні я знайшла
з мого серця аж то смерті
Бог велів тебе не стерти
знемагаю по тобі

я існую бо ти є і вірю снам
ти релігія моя де сам-на-сам

Сергій Губерначук
2025.11.21 16:14
І прийшла Перемога!
Уся Україна в Києві постала.
Зійшов Віктор
од Андрія,
од Первозваного –
Багатоочікуваний.
На Михайла
він, як святий Михаїл, у вогні помаранчевім

Ігор Шоха
2025.11.21 16:07
У мене дуже мало часу
до неминучої біди,
та поки-що і цього разу
як Перебендя у Тараса
ще вештаюсь туди-сюди.
Зів’яло бачене раніше.
Не ті часи і біди інші:
у небо падає земля,

Микола Дудар
2025.11.21 15:58
Багатострадний верші пад
Джерел утомлених від спраги
Не відсторонить листопад
Бо він такий… цікаві справи…
У нього розклад, власний ритм
І безліч сотенних сюрпризів
А ще набрид волюнтаризм
Пустоголових арт-харцизів

Тетяна Левицька
2025.11.21 09:21
Осені прощальної мотив
нотами сумними у етері.
Він мене так легко відпустив,
ніби мріяв сам закрити двері.

Різко безпорадну відірвав
від грудей своїх на теплім ложі,
хоч вагомих не було підстав

Олександр Буй
2025.11.21 02:48
Димок мисливського багаття
Серед осінньої імли...
Згадаймо, хто живий ще, браття,
Як ми щасливими були!

Тісніше наше дружне коло,
Та всіх до нього не збереш:
Не стало Смоляра Миколи,

Борис Костиря
2025.11.20 22:08
Я іду у широкім роздоллі,
В чистім полі без тіні меча.
І поламані, згублені долі
Запалають, немовби свіча.

Я іду у широкім роздоллі.
Хоч кричи у безмежність віків,
Не відкриє криваві долоні

Євген Федчук
2025.11.20 21:46
Прем’єр угорський Орбан заграє
Постійно з москалями. Мутить воду,
Щоби завдати Україні шкоди:
Європа вчасно поміч не дає.
З ним зрозуміло, бо таких, як він
Москва багато в світі розплодила.
На чомусь десь, можливо підловила
І в КаДеБе агент іще оди
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Садовнікова Катя (2000) / Проза

 Сказка о маленьком гноме
Когда-то в древнем царстве, в старом волшебном государстве жил один бородатый маленький гном, который очень любил играть с людскими детёнышами и слушать шум водопада под тишину лунного света; это нечто ни чуть не связано между собой, но какое же наслаждение предоставляет повседневность, когда ты понял своё предназначение в жизни. Гном ворчал целыми днями расхлебывая клубничный чай в плетённом кресле, читал газеты почесывая свою длинную седую бороду. Любил он ходить вокруг большего жёлтого здания измеряя "свои", по-прежнему, необычные часы. Часы шли медленно-медленно, словно пытаясь свести с ума забавного сердитого гнома..
Мало ли, долго ли стучали его часы, если бы как-то раз не повстречал он девчушку: рыжоволосую, с большими голубыми глазами, и, самое удивительное было то,что всё её личико было усеяно веснушками. Она шла босая, а её волосы жадно обнимал ветер.
— Кто ты такая?, - спросил он.
Глаза быстро забегали и пронзили светом бородатого, маленького мужичка, который завороженно всматривался расплачиваясь минутами надоедливого и пустого времени. Ему казалось, что как только она заговорит с ним расстают все айсбергы в океане.
— Меня зовут Венесса!, - писклявым и совсем детским голосом воскликнула девочка.
С тех самых пор гном был уже не одинок, так как имел возможность наслаждаться её голубыми глазами и такими милыми веснушками. Девочка сразу же полюбила гнома. Ей нравилось таскать гнома за седую бороду и подолгу бродить рядом, тем самым становясь его верной подругой. Так шли года, девочка подростала.. Венесса сровнялась с гномом и брала выше а он оставался таким же маленьким, от безысходства судьбы что ли.. Это и другое не огорчало лучших друзей. Как и раньше они утопали во внимании находясь рядом с друг другом; собирали травы по бездорожью, ликовали одним днём похожая на безликих всадников.
От безкорыстности часто приходится заблуждаться во многом, так и будет, а для неё случилось следующее. Венесса протянула руки к гному и спокойным, и, в тоже время, полным бессилия тоном сказала:
— Обними меня, мой друг. И отпусти.. Мне придётся уйти... Я не могу оставаться больше ни минуты. - прибавила Венесса.
А бородатый мужичок сжимал её кулачки и, как никогда, пристально всматривался ей в глаза;
— Ведь так не бывает.. - бормотал себе под нос, — Я не верю!
Девочка опустила глаза вниз и заплакала. Её слезы были настолько гарячими, что обпекали листочки кустов гвоздики, и, на том месте, где капнула слезинка образовались жёлтые пятнашки, напоминая ничто иначе, как веснушки Венессы.

2017 год, Степногорск




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-07-01 12:14:13
Переглядів сторінки твору 1560
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ФАНТАСТИКА
ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
РОМАН
ЕССЕ
КЛАСИКА
КАЗКИ
Спейс-арт
Денники
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Виключно фауна і флора. Проза
Іншомовна проза (крім російської)
Людина і тоталітаризм, проза
Еротична проза
Наша міфологія, проза
Дамський клуб, проза
Війна
Оповідання з 6 слів
Автор востаннє на сайті 2017.11.03 18:34
Автор у цю хвилину відсутній