ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам брать копірку
Й по межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Марія Дем'янюк /
Проза
Про Ніч і сову
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про Ніч і сову
Казка про Ніч і сову
Чорноока Ніч була темною-темною, бо сумувала. Коли вона стомилася журитися, то дістала фарби й почала малювати величезні яскраві зорі. Від них небо засяяло і стало Ніченці веселіше. Те сяйво опустилося до землі й Нічка відразу стала ясною красунею . Тепер було видно все довкола, навіть маленьку хатинку поблизу великого старезного дерева. Тоді Нічка підійшла до неї, заглянула через віконце і побачила як у ліжечку солодко спить дівчинка. «Я її розбуджу, буде мені веселіше. Не нудьгуватиму на самоті»,- подумала чорноока і вже збиралася от-от здійснити свій задум та раптом відчула , що хтось на неї дуже пильно дивиться. Вона швидко обернулася і завмерла. На великому дереві, що росло біля хатинки сиділа мудра сова та лупала на неї своїми очима. Так, наче запрошувала сісти поруч. Нічка умостилася біля неї і вони довго вели розмову. Сова була дуже доброю і багато чого пізнала в житті. Зокрема те, як важливо дбати про оточуючих, а не лише про себе. «Піклування про когось, Ніченько, робить наше існування барвистим, наповнює його справжнім сенсом. Той, хто дбає про інших зовсім не має часу на смуток. Він завжди задоволений від того, що комусь добре. Турбота змінює світ на краще», — говорила вона Нічці, якій ці розмови були ой як до вподоби. Тепер та завжди приходила до сови і вони, зручненько умощуючись на розлогих вітах дерева, досхочу розмовляли. Ніченька аж дивувалася, що колись лише заради забави хотіла перервати солодкий сон маленької дівчинки… Зрештою, коли досвідчена сова впевнилася в добрих намірах Ночі, то навіть відвела її до казкового чудесного лісу. Яка то краса! Уявіть собі,там ростуть височені розлогі ялини і на кожній з них сидить дуже добра і мудра сова…
Нараз Ніченька знову поспішала до своєї подруги та коли умостилася поруч, то помітила, що та стривожена й аж ніяк не налаштована до розмови. Минав час, а сова все сиділа мовчки і дивилися на будинок. «Щось коїться», - вже стурбовано подумала чорноока подруга й подалася до хатинки. Коли вона наблизилася до помешкання, то побачила ,що у віконці стоїть дівча. По змореному її личку Нічка здогадалася, що дівчинці аж ніяк не вдається заснути. «Ось чому сова сумує, — подумала Ніченька, — бо вона нічим не може зарадити, тому відчуває себе безсилою». Тоді вона обережно зайшла в помешкання, обійняла дівчатко й понесла її до ліжечка, накрила легкою ковдрою і заспівала одну зі своїх найулюбленіших колискових. Дівча солодко заснуло. А Нічка хутко піднялася на гілку дерева до сови. Тепер вже вона повчала птаха. «Ти не самотня. Ми –друзі, а справжній друг завжди прийде на поміч. Твої турботи – це і мої турботи. У друзів смуток ділиться на двох і тому стає удвічі меншим, а радість , навпаки, множиться на два, і від того удвічі зростає. Разом ми зможемо подолати всі труднощі . А ще, мені так приємно піклуватися про когось!» Сова задоволено слухала й гугукала в знак погодження …
Тепер частенько вночі чути гугукання сови і шепіт Ніченьки, адже вони так добре розуміють одне одного. «А дівчинка? Як там дівчинка?"— запитаєте ви. А дівчатко солодко спить . І їй часто сниться, що вона має справжніх відданих друзів: добру мудру сову та чорнооку лагідну красуню Нічку, яка малює зірки на небі, а потім про щось довго-довго розмовляє з птахом. І вони щоночі сидять на вітах старого дуба поблизу її оселі.
Чорноока Ніч була темною-темною, бо сумувала. Коли вона стомилася журитися, то дістала фарби й почала малювати величезні яскраві зорі. Від них небо засяяло і стало Ніченці веселіше. Те сяйво опустилося до землі й Нічка відразу стала ясною красунею . Тепер було видно все довкола, навіть маленьку хатинку поблизу великого старезного дерева. Тоді Нічка підійшла до неї, заглянула через віконце і побачила як у ліжечку солодко спить дівчинка. «Я її розбуджу, буде мені веселіше. Не нудьгуватиму на самоті»,- подумала чорноока і вже збиралася от-от здійснити свій задум та раптом відчула , що хтось на неї дуже пильно дивиться. Вона швидко обернулася і завмерла. На великому дереві, що росло біля хатинки сиділа мудра сова та лупала на неї своїми очима. Так, наче запрошувала сісти поруч. Нічка умостилася біля неї і вони довго вели розмову. Сова була дуже доброю і багато чого пізнала в житті. Зокрема те, як важливо дбати про оточуючих, а не лише про себе. «Піклування про когось, Ніченько, робить наше існування барвистим, наповнює його справжнім сенсом. Той, хто дбає про інших зовсім не має часу на смуток. Він завжди задоволений від того, що комусь добре. Турбота змінює світ на краще», — говорила вона Нічці, якій ці розмови були ой як до вподоби. Тепер та завжди приходила до сови і вони, зручненько умощуючись на розлогих вітах дерева, досхочу розмовляли. Ніченька аж дивувалася, що колись лише заради забави хотіла перервати солодкий сон маленької дівчинки… Зрештою, коли досвідчена сова впевнилася в добрих намірах Ночі, то навіть відвела її до казкового чудесного лісу. Яка то краса! Уявіть собі,там ростуть височені розлогі ялини і на кожній з них сидить дуже добра і мудра сова…
Нараз Ніченька знову поспішала до своєї подруги та коли умостилася поруч, то помітила, що та стривожена й аж ніяк не налаштована до розмови. Минав час, а сова все сиділа мовчки і дивилися на будинок. «Щось коїться», - вже стурбовано подумала чорноока подруга й подалася до хатинки. Коли вона наблизилася до помешкання, то побачила ,що у віконці стоїть дівча. По змореному її личку Нічка здогадалася, що дівчинці аж ніяк не вдається заснути. «Ось чому сова сумує, — подумала Ніченька, — бо вона нічим не може зарадити, тому відчуває себе безсилою». Тоді вона обережно зайшла в помешкання, обійняла дівчатко й понесла її до ліжечка, накрила легкою ковдрою і заспівала одну зі своїх найулюбленіших колискових. Дівча солодко заснуло. А Нічка хутко піднялася на гілку дерева до сови. Тепер вже вона повчала птаха. «Ти не самотня. Ми –друзі, а справжній друг завжди прийде на поміч. Твої турботи – це і мої турботи. У друзів смуток ділиться на двох і тому стає удвічі меншим, а радість , навпаки, множиться на два, і від того удвічі зростає. Разом ми зможемо подолати всі труднощі . А ще, мені так приємно піклуватися про когось!» Сова задоволено слухала й гугукала в знак погодження …
Тепер частенько вночі чути гугукання сови і шепіт Ніченьки, адже вони так добре розуміють одне одного. «А дівчинка? Як там дівчинка?"— запитаєте ви. А дівчатко солодко спить . І їй часто сниться, що вона має справжніх відданих друзів: добру мудру сову та чорнооку лагідну красуню Нічку, яка малює зірки на небі, а потім про щось довго-довго розмовляє з птахом. І вони щоночі сидять на вітах старого дуба поблизу її оселі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію