Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Марія Дем'янюк /
Проза
Про кульбабовий тролейбус і фею-кондукторку
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про кульбабовий тролейбус і фею-кондукторку
Про кульбабовий тролейбус і фею-кондукторку
Це був кульбабовий тролейбус, бо був він жовтенький, наче кульбабка. І був не звичайний, а чарівний. Адже заклопотані люди, які геть поринули у свої буденні проблеми, коли ставали його пасажирами починали щиро усміхатися. У їх очах спалахували яскринки доброти. А далі, виходячи на своїй зупинці, вони несли ті добрі вогники в поглядах у саме місто, радо ділилися ними з усіма перехожими. Тоді місто виблискувало сяєвом доброти і ставало також схожим на щасливу квітучу кульбабку, яку щойно поцілувало сонечко. «А як сталося, що звичайнісінький тролейбус перетворився на кульбабовий?» — запитаєте ви. А далі, певно, з ноткою суму в голосі додасте: « І взагалі, чи це можливо…». «Можливо», — відповім вам. А трапилося ось що…
Добра фея, яка проживає у нашому місті вирішила стати кондукторкою. Вона влаштувалася на роботу в тролейбусний парк і стала працювати в жовтому тролейбусі. У неї було густе світле волосся, заплетене в довгу косу, і напрочуд симпатичне ластовиння на носику і щічках. Усе це їй було до лиця та дивовижно гармонувало з оформленням самого жовтого тролейбуса, адже його колір, відтінок волосся дівчини і золоте ластовиння були дещо подібними. Кожен пасажир відчував цей таємничий зв’язок між дівчиною й тролейбусом.
Отож, тролейбус з феєю-кондукторкою вийшов на маршрут. Вона з нетерпінням чекала першої зупинки. Коли ж дверці тролейбуса відчинилися, то кондукторка помітила бабусю, яка опиралася на палицю. Їй аж ніяк не вдавалося піднятися до салону і вона вже помітно хвилювалася. Мерщій фея подала руку бабусі й допомогла тій потрапити в транспорт. У цю ж мить на бабусиному обличчі кульбабкою розквітла усмішка. А далі, коли ця привітна дівчина зарадила їй присісти на вільне місце, у очах бабусі заясніло ніжне сяєво доброти.
На наступній зупинці на тролейбус чекала матуся з візочком. Вона стурбовано поглядала навколо, міркуючи про те, чи трапиться попутник, якій допоможе їй з дитиною увійти в салон. Коли жовтий тролейбус зупинився і двері його відчинилися, та все ще запитально озиралася довкола. І незчулася матуся, як фея-кондукторка уже вправно підтримувала коляску, допомагаючи їй увійти в салон. Матуся вдоволено усміхалася, а дитятко у візочку продовжувало міцно спати.
Далі, на черговій зупинці, знову стояла молода мама, яка тримала на руках маленьку донечку і водночас за руку синочка. Хлопчику вже, очевидно, набридло триматися за мамину руку. Окрім того, він подумував про себе, що вже достатньо дорослий, і прагнув довести це усім, тому висмикнув свою руку з долоні мами. Зрештою, коли тролейбус зупинився молодій жінці було дещо складно водночас подбати про двох діточок. Та на поміч знову ж таки прийшла фея-кондукторка. Вона, ставши на східці тролейбуса, нагнулася і протягнула руку хлопчику і той, відкинувши свої думки про дорослість, з легкістю потрапив у салон. «Дякую!», — промовила матуся й мило усміхнулася.
І далі було ще чимало зупинок, багато пасажирів та кожному з них чарівна дівчина фея-кондукторка дарувала свою увагу й тепло. А потім люди, виходячи на своїх зупинках, йшли містом і ділилися цими щирими почуттями із зустрічними: чемно віталися, допомагали один одному, дарували тепло своїх сердець і пізнавали просту, але дуже важливу істину : чим більше віддаєш душевного тепла, турботи, уваги, тим більше отримуєш навзаєм.
І на сьогодні працює кондукторкою чарівна фея, яка перетворила звичайний тролейбус в кульбабовий, бо він сяє вогником доброти, а ще сіє пухнасті зернинки добра по всьому нашому чудовому і напрочуд доброму місту.
Це був кульбабовий тролейбус, бо був він жовтенький, наче кульбабка. І був не звичайний, а чарівний. Адже заклопотані люди, які геть поринули у свої буденні проблеми, коли ставали його пасажирами починали щиро усміхатися. У їх очах спалахували яскринки доброти. А далі, виходячи на своїй зупинці, вони несли ті добрі вогники в поглядах у саме місто, радо ділилися ними з усіма перехожими. Тоді місто виблискувало сяєвом доброти і ставало також схожим на щасливу квітучу кульбабку, яку щойно поцілувало сонечко. «А як сталося, що звичайнісінький тролейбус перетворився на кульбабовий?» — запитаєте ви. А далі, певно, з ноткою суму в голосі додасте: « І взагалі, чи це можливо…». «Можливо», — відповім вам. А трапилося ось що…
Добра фея, яка проживає у нашому місті вирішила стати кондукторкою. Вона влаштувалася на роботу в тролейбусний парк і стала працювати в жовтому тролейбусі. У неї було густе світле волосся, заплетене в довгу косу, і напрочуд симпатичне ластовиння на носику і щічках. Усе це їй було до лиця та дивовижно гармонувало з оформленням самого жовтого тролейбуса, адже його колір, відтінок волосся дівчини і золоте ластовиння були дещо подібними. Кожен пасажир відчував цей таємничий зв’язок між дівчиною й тролейбусом.
Отож, тролейбус з феєю-кондукторкою вийшов на маршрут. Вона з нетерпінням чекала першої зупинки. Коли ж дверці тролейбуса відчинилися, то кондукторка помітила бабусю, яка опиралася на палицю. Їй аж ніяк не вдавалося піднятися до салону і вона вже помітно хвилювалася. Мерщій фея подала руку бабусі й допомогла тій потрапити в транспорт. У цю ж мить на бабусиному обличчі кульбабкою розквітла усмішка. А далі, коли ця привітна дівчина зарадила їй присісти на вільне місце, у очах бабусі заясніло ніжне сяєво доброти.
На наступній зупинці на тролейбус чекала матуся з візочком. Вона стурбовано поглядала навколо, міркуючи про те, чи трапиться попутник, якій допоможе їй з дитиною увійти в салон. Коли жовтий тролейбус зупинився і двері його відчинилися, та все ще запитально озиралася довкола. І незчулася матуся, як фея-кондукторка уже вправно підтримувала коляску, допомагаючи їй увійти в салон. Матуся вдоволено усміхалася, а дитятко у візочку продовжувало міцно спати.
Далі, на черговій зупинці, знову стояла молода мама, яка тримала на руках маленьку донечку і водночас за руку синочка. Хлопчику вже, очевидно, набридло триматися за мамину руку. Окрім того, він подумував про себе, що вже достатньо дорослий, і прагнув довести це усім, тому висмикнув свою руку з долоні мами. Зрештою, коли тролейбус зупинився молодій жінці було дещо складно водночас подбати про двох діточок. Та на поміч знову ж таки прийшла фея-кондукторка. Вона, ставши на східці тролейбуса, нагнулася і протягнула руку хлопчику і той, відкинувши свої думки про дорослість, з легкістю потрапив у салон. «Дякую!», — промовила матуся й мило усміхнулася.
І далі було ще чимало зупинок, багато пасажирів та кожному з них чарівна дівчина фея-кондукторка дарувала свою увагу й тепло. А потім люди, виходячи на своїх зупинках, йшли містом і ділилися цими щирими почуттями із зустрічними: чемно віталися, допомагали один одному, дарували тепло своїх сердець і пізнавали просту, але дуже важливу істину : чим більше віддаєш душевного тепла, турботи, уваги, тим більше отримуєш навзаєм.
І на сьогодні працює кондукторкою чарівна фея, яка перетворила звичайний тролейбус в кульбабовий, бо він сяє вогником доброти, а ще сіє пухнасті зернинки добра по всьому нашому чудовому і напрочуд доброму місту.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
