ПРО СЕКС І ЛІТЕРАТУРУ
(Із циклу "Майже трактати або просто - РОЗДУМИ")
Якось мені сказали, що література тісно пов’язана з сексом і що вона повинна приносити таке ж задоволення, мовляв, добрий той твір (поезія, проза і т.д.), до якого хочеться повертатися знову й знову. Інакше навіщо взагалі займатися літературною мастурбацією?
Потім я ламала голову: а чи маю я текст (не свій, чужий), який хотіла б перечитати вдруге-втретє-вчетверте?
І чи можу я таке прочитання порівнювати, хоча б частково, з хорошим вдалим сексом?
Ні, на жаль ні. У мене є безліч творів, які я пам’ятаю саме тому, що не перечитую і саме тому, що з першого ж разу прийняла їх за хороші тексти....
Вони відклалися в моїй пам’яті насамперед як повчальний твір, а не твір, що приніс мені задоволення. Отже, я не читала в своєму житті жодного твору, який задовольнив би мене на зразок сексу.
І водночас я не можу сказати, що секс дає мені таке ж почуття наповненості, як хороший змістовний твір.
Ну от: що ж тоді секс і що таке література?
Наразі я говорю від свого імені, власне тому, що пишу не абстрактно, а конкретно.
Література буває різною: від відверто примітивної (графоманство) до геніально-красивої (Шевченко, Стус, Рільке, Леся Українка). Література має різні призначення. Мушу зауважити, що приносити певне задоволення, подібне до насолоди сексом, можуть лише тексти змістовно неглибокі, тексти своєрідної “курчачої” літератури – заради потоку позитивних емоцій. І глибоко задівати наше єство призначені тексти високої духовної культури.
Зрештою, так само, як і секс, приносить задоволення, але не заповнює внутрішній зміст життя людини без одного вельми важливого фактору – фактору почуття. (Звісно, мається на увазі почуття кохання).
Отже, і призначення хорошої літератури повинно полягати в умінні правдиво і сильно передати найглибше, найзмістовніше, що має людина, – почуття та людські роздуми. Проте таку літературу важко назвати розважальною. Слід звернути увагу й на те, що ця література високо цінується шанувальниками мистецтва слова.
І мабуть, мало знайдеться людей, які б хотіли, щоб їхні почуття зневажили, використавши лише їхню пристрасть, себто тіло.
І література, й секс лише тоді приносять справжні відчуття, коли ти бачиш в тому зміст, а не просто насолоду.
Що таке зміст сексу?
Насамперед це продовження людства! Це продовження роду людського! І недарма в літературі існує вислів “плід кохання”. Такий плід може подарувати лише кохання, але твориться він через секс.
ОШО називав секс потрібним з ще одного погляду –погляду медитативності сексу. Саме в моменти оргазму людина наближається до найперших глибин свого єства – яке принаймні в ті моменти ні про що не думає, лише про цей момент. Отже секс – це ще й момент медитації людського розуму і тіла. Чи можемо ми в такому разі ігнорувати секс? Мабуть, ні. Бгахвану Шрі Раджнешу (ОШО) казали: якби ти не говорив стільки про секс, ти був би визнаним учителем в Індії і ми б сповідували твоє вчення, але ти... і ОШО щиро їм відповідав, що готовий їх почути, якщо вони почують його, але немає цього взаєморозуміння, бо він говорить про елементарні природні речі, і мовчати про них було б з його боку гріхом. Як можна мовчати про секс, якщо саме через нього ми й з’являємося на цей світ?
Отже, зміст безумовно є!
Що таке література та її призначення, себто змістовність? Це те ж продовження людства.
Здається, на цьому етапі дуже збігаються поняття сексу й літератури, але не поспішайте ставити знак дорівнює. Якщо література - продовження людства саме в плані духовного поступу, то в такому разі вона виконує, найперше, виховальну функцію. Чи може нас виховати секс?
Тут і з’являються ті вагомі розбіжності між літературою й сексом, які не дозволяють ставити їх на один щабель. Більше того, література це – ПОЧУТТЯ! Це філософія життя людей, це їх прагнення до самовдосконалення, до гуманізації суспільного ладу в новій цивілізації періоду Християнства. Це те, що каже Бог: “Спочатку було слово і слово було Бог.”
Чи може таку ж виховальну функцію, пізнавальну і необхідну, виконувати секс? Мабуть, не може. Мабуть, не на тому рівні. Хоч, безперечно, в ньому є багато своїх позитивних моментів. Секс може призвести до любові, може призвести до саможертовності, але дуже небажано, щоб секс призводив до залежності та рабства. Тут слід згадати Соломона – мудреця, який останні роки свого життя провів у власному гаремі, забувши і про мудрість, і про своє призначення як мудреця. Що примушувало його знаходити насолоду в звичайному сексі? Адже не міг би він всіх своїх прислужниць кохати по-справжньому! Легенда про Суламіф, що появилася в житті Соломона, описана, як ідеальна легенда кохання. Тобто, знову ж таки, не може бути правильним те, що неосмислене сповна. Бо нерозумна залежність як від сексу, так і від почуттів, (на прикладі життя Соломона) ще раз доводить, що втрачати своє духовне вважається несвідомою поведінкою людини. А ВСЕ, ЩО НЕСВІДОМО, ВВОДИТЬ В ОМАНУ!
Тобто ні література, ні секс не повинні вводити людину в оману, інакше вирватися з тенет болю, до якого це, безперечно, призведе, буде дуже й дуже важко.
Що таке біль сексу? І що таке біль літератури? Потрібно розглянути й цей бік медалі, хоча б через те, що він таки існує.
Біль з’являється тоді, коли секс приносить розчарування, і не дає бажаного відчуття – відчуття потрібності та поваги. Рано чи пізно він проїдається. Набридає. Здебільшого не обом сторонам відразу, а комусь одному – і хто-зна, кого більше болить: того, що залишив свого партнера, чи того, хто залишений. Адже залишений страждає з причини відсутності такого сексу, який призвів до залежності (в іншому випадку навіщо страждати? Забув – і все!) А той, хто залишив, має осмислену причину свого вчинку – принаймні в передчуттях, у підсвідомому прагненні отримати щось глибше від подібного зближення – не просто секс... інакше навіщо було взагалі розлучатися?
Біль сексу з’являється тоді, коли щось не так, і задоволення втрачає своє підґрунтя та необхідність. Уникнути цього можна, лише вчасно розпізнавши симптоми такого своєрідного захворювання і вміло його вилікувавши.
Біль літератури інший – цілковито інший. Він немає нічого подібного з сексуальними проблемами. Він закономірний лише в тому випадку, коли ти читаєш те, що тобі не цікаво. Або те, що не знаходить в тобі відгомін. Або те, що викликає почуття депресії... (до речі, до цього може призвести й дуже хороша, професійна література!) Біль в літературі багатосторонній! Він може бути зумовлений навіть відверто несприятливим для читання настроєм і викликати різку антипатію та неприязнь до прочитаного тексту.
Висновок: якщо вам нецікаво – не читайте, мабуть то несправжня література або ви на цей момент не налаштовані до сприйняття справжньої літератури, тому вона й не цікава.
Якщо вам не хочеться - не займайтеся сексом. Значить такий секс вас не заповнює змістом, і це не ваша людина...
Якщо ви хочете відчути насолоду – тоді відкиньте думати про зміст та біль сексу – замовте (знайдіть, звабте) собі людину для розваги, яка просто задовольнить тілесну необхідність.
Якщо ви хочете відчути насолоду при читанні – візьміть те, до чого доріс ваш розум – або дуже змістовний та високохудожній твір, який, можливо, викличе і біль, і співчуття, і відчай -або доволі розважальний, щоб запудрити собі мізки легкими історіями про незначне...
Але не намагайтеся поєднати секс і літературу. Вони насправді різні. Кажу це і письменникам також!
Що ж до літературної маструбації доводиться констатувати, що то швидше відхилення, ніж закономірність...
Повертатись же до текстів своїх чи чужих слід теж САМЕ під настрій. Хто-зна, можливо це повернення змінить ВАШ СВІТ!