ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.08.19 17:50
Я не брехун - казкар або політик,
До істини прямую навпрошки.
Зі мною хочуть всі жінки дружити,
А їхні благовірні - навпаки.

Мене уздріють - корчаться в судомі,
Хапає люд ножа або колун.
Чому такий суворий

Ніна Виноградська
2019.08.19 16:09
Який ти чорний,
Білий-білий світе,
Де від печалі
Зламані вуста.
А на снігу -
Замерзлі свіжі квіти.
Застиглий погляд,
В серці пустота.

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Вікторія Лимарівна
2019.08.18 20:25
Хто сіє вітер, пожинає бурю!
Емоціям потрібно дати лад!
Нарешті визначитись: що ж не так?
Позбутися думок про авантюру.
Здоров’я берегти прискіпливо, фігуру.

Позбутися дурних, шкідливих звичок!
Щоденної отрути гіркота:

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі і душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що ц
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дарина Гладун / Проза

 Пінгвін
У мене було багато дрібноти вдома. Коли я кажу «дрібнота», то маю на увазі морську свинку, хом’яка, рибок гупі, двох ящірок (Фредді і Тамтого У Банці) і птахів, полчища птахів, які жили і переживали в одній великій клітці, яка займає половину нашого балкону.
Батьки казали: «У жодному разі в нас не буде ні кота, ні собаки! Бо двокімнатна квартира – це для них мало. І хто з ними буде гуляти?.. І прибирати?.. І дивитися, як вони захворіють?.. А вони ж будуть дерти обої!.. І меблі!..» І цей перелік можна нескінченно продовжити.
Те говорять усім маленьким дітям, яким боженька вділив не будинок у селі чи передмісті, а квартиру у п’ятдесят чотири квадрати, в якій крім тебе живуть ще мама-тато і молодша сестра. Або не так. То говорять дітям батьки, у яких ніколи не було вдома тваринок. І це чиста правда. У моїх так точно.
Тому я тягла до себе в кімнату все, що могла непомітно пронести у кишені або в портфелі. Тоді кілька днів я годувала його потайки, а потім, коли мама знаходила ту тваринку (а мама неодмінно знаходила), їй (тваринці) виділяли банку, місце на підвіконні і трохи зелені з холодильника. Зараз про таке кажуть «легалізовується». Так от, в той час, як моїх звіряток легалізовувала в нашій квартирі мама, тато мене добре висварював за те, що в’їхали вони до нас нелегально, себто, за те, що я не спитала в дорослих дозволу. Так, наче вони його хоч раз давали!
Спочатку я тягала додому хом’ячків і морських свинок. Власне, то був один хом’ячок і одна морська свинка. Рекс і Бетховен. (Так, я дуже-дуже хотіла собаку).
Рибок я принесла у целофановому пакеті. Вода розлилася тоді на мої підручники. І сварили мене крім батьків ще й вчителі. І рибок мама не помічала майже місяць – поки не вирішила прибрати в мене у шафі. А там, на середній полиці стоїть півторалітрова банка.
Ящірок я сама наловила влітку на полі.
Так, я живу у місті і в нас майже у центрі було поле. Воно так і називалося «Співоче Поле». І на ньому стояло щось... навіть не знаю, чим то мало бути. Будинок? Не будинок. Якийсь концертний зал? Чи фабрика? У будь-якому разі, воно собі стояло недобудоване, а навколо було поле, де я одного разу бачила змію. Не вужика, а справжню гадюку. І потім про це ще довго розказувала у дворі («А я така, нагинаюся за кульбабою, а вона така на мене с-с-сс...»).
На тому полі бабці пасли корови і продавали молоко. А зараз там стоїть ціла шеренга гіпермаркетів.
Так от, на тому полі я зловила ящірку Фредді. А коли він втік (хвилин за десять) я знайшла Тамтого У Банці, тобто я знайшла ще одну ящірку. Може, то був Фредді, а може якийсь його родич. Чи знайомий. Чи не знайомий. Але імені тій ящірці я не дала. І в кишеньку не посадила, а тримала в руці аж поки не випросила літрову банку в бабці, яка продає молоко. І ящірка стала «Тамтим У Банці». І його мама бачила зразу. І була не від того, щоб мати ящірку.
Але мама була категорично проти птахів. Кожного окремо і всіх зразу. «Бо як вилетить, як нагидить...» А я хотіла пташку. Бо вона вміє співати, ходити і навіть літати... Це вам не рибки! І не морські свинки! Це краще!
Ніби почувши мої молитви, бог послав мені Пінгвіна. Ви не подумайте, не пінгвінистого пінгвіна, а просто пташку, яку я називала Пінгвіном. І мама називала пінгвіном. І тато. І моя молодша сестра. У нього не було імені. Пінгвін, та й Пінгвін.
І його додому теж принесла я. Тобто, якось взимку я просто прийшла додому, а мені в капішон залетів Пінгвін. Таке, чорно-біле з помаранчевим дзьобом. І я його побачила аж вдома, як знімала куртку.
Коли прийшли батьки, мій дивний птах саме літав кухнею, як якась синиця чи горобець. І я зразу ж отримала на горіхи. Було сказано «нести, звідки взяла». Але потім Пінгвін сів мамі на плече, а тоді на голову. І тато вирішив, що «пташка може лишитися, бо зима».
Ми пішли і купили йому клітку... А вранці він переїхав жити на кухню. Бо виявилося, що встає Пінгвін, як українське радіо, о щостій ранку, і зразу ж починає співати. Голос, до речі, у нього не найприємніший.
Можете собі уявити, як ламаєтьсся гілка, коли на неї наступиш? А як сваряться сусіди? А як тітка-кондуктор просить передати за проїзд? А тепер зберіть усе те докупи, і ви зрозумієте, чому наш Пінгвін став жити на кухні.
Я його часто випускала політати, поки в мами не зів’яли її улюблені фіалки. І вона вирішила, що то пташка їм подзьобала коріння. Але то їх моя сестра поливала солодкою водою. У будь-якому разі, Пінгвін став в’язнем клітки... якось швидко після того захворів і заснув.

Я думала, що не буде у нас більше пташок, але в нас уже була велика клітка (ще не на півбалкона, але велика) і тато з мамою вирішили, що «куди вже від вас дінешся – купимо вам пташку... але цього разу не пінгвіна!» І нам купили двох папужок. Потім канарок. Потім ще папужок і канарок. І папужок... і канарок... А потім, коли якісь папужки стали плодитися, нам купили величезну клітку. Ту, що на півбалкона.

І якось у нас вже років з десять живуть птахи. Ми їх називаємо Птахами. Папужок – Папужками. А канаток – Канарками.
І їх не треба зранку виносити на кухню. І фіалок вони не під’їдають...

Але всі вони, зі своїми гарними голосами і кольоровим пір’ям, аж занадто звичайні.

А та дивна пташка з помаранчевим дзьобом була не просто «пташкою», а цілим Пінгвіном!

Я навіть у зоопарку таких не бачила! Чесно!
Там були пінгвіни, але тільки справжні – пінгвінисті. І жоден з них не вмів літати.

/липень 2014/


Контекст : антологія "Друзі незрадливі"

Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-03-06 19:38:15
Переглядів сторінки твору 833
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.820
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно фауна і флора. Проза
Автор востаннє на сайті 2018.02.06 11:12
Автор у цю хвилину відсутній