ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.04.24 05:35
Втомилась ластівко? Лягай,
Зроблю масаж тобі й котові.
Опісля виборів розмай,
А настрій просто пречудовий.

Життя, неначе той квартал
Веселий, дев'яносто п'ятий.
Дебелі блохи є в кота,

Шон Маклех
2019.04.23 22:55
Хороші міцні двері,
Що не пускають до хати чужинців,
Що дозволяють піти нескінченною дорогою,
Що ставлять межу між схованкою спогадів
І полем, де росте важкими зернами хліб,
Завжди майструють з мертвого дерева:
Дерева, що бачило юрми прочан,
Збігов

Шон Маклех
2019.04.23 22:09
Замуровую вікна
У моєму домі,
Що збудований з каменю
Жовтого, як помаранчеве сонце,
Білого, як вицвіле небо,
Сірого, як падолистові будні,
Темного, як глибини моєї свідомості.

Ніна Виноградська
2019.04.23 21:30
Розлетілись вітри по світах, ніби діти від неньки,
Понесли дух змагальний з собою і радість свобод.
Вже не втримають їх ні снігів, ні дощів походеньки,
Бо ведуть за собою мій зболений рідний народ.

Щоб устав із колін і сльозу пересолену витер,
На о

Вікторія Лимарівна
2019.04.23 20:36
Здійснює Ранок промову до Ночі:
Тільки думки її на шкереберть!
У пересерді, заплющивши очі,
Зникне так хутко, втікатиме геть:
Встигнути треба, часУ ж бо – ледь-ледь.

Нерви напружені, у єйфоріі!
Голос до вищих сягає октав!

Марія Дем'янюк
2019.04.23 18:03
Ой, куди ви біжете, мої черевички?
- На узліссі вже з'явилось листячко сунички!
Там ростуть духмяні трави і цвітуть кульбабки,
Дзвоники бринять привітно: дружньо й по порядку!
Там берези ніжні віти небо обіймають,
І усміхнені ялини весноньку вітають

Ігор Герасименко
2019.04.23 14:08
Яка ця зелень соковита,
яка п`янка вона у трав.
То юний Квітень аквавіту
у Сонця і Землі украв.

Не перестане з них доїти
не літри - кубометри трав.
То ж добиратися до літа

Світлана Майя Залізняк
2019.04.23 13:50
Є художник моторний - віхтем
намалює оте й оце.
Ще й тримає: не варто бігти!
Грію вишпортане слівце...

Придивлюся... протру єдвабом.
Не хвалю ті ерзаци, ні.
Кіміфуса чи Кобо Абе

Тетяна Левицька
2019.04.23 12:20
Ти шукаєш в мені тихий шепіт дібров,
пелюсткову чарівність лілеї,
Мавку в озері мрій, божевільну любов
і картату краватку від Неї.

Я шукаю в тобі теплий промінь очей,
трепіт серця, цілунку хмільного.
Птаха сильне крило в хмарнім небі, а ще

Ярослав Чорногуз
2019.04.23 11:42
Я ніколи не сяду без весел в човна,
Без вітрил не пливу в океані.
Моя подруго мила, від чого сумна?
Чом душа, наче далеч туманна?

Чи гостреньких любителька ти відчуттів?
А чи жити набридло на світі?
Позникали з голівоньки думи святі,

Олександр Сушко
2019.04.23 10:47
Хто сказав, що любов - це дурман,
Той зневаги та осуду вартий.
Від лебідок відбою нема,
Не встигаю красунь цілувати.

Щойно пані сумній догодив,
Встала з ложа, неначе з похмілля.
Дарував їй солодкі меди,

Любов Бенедишин
2019.04.23 08:59
Тулюсь до крила німоти:
Не злюсь, не благаю, не плачу…
Бували й меткіші кати,
А цей – ще вагається, наче.

Згасивши сумління вогні,
Вигадує – як покарати.
Так легко й спокійно мені

Юрій Сидорів
2019.04.23 07:39
гукаю небо на розмову
і шлю Творцю земний уклін
за цю красу життя казкову
доби покращення та змін
і в молитвах шаную знову
Його не в церкві а з колін
я попри виправку військову
природні лінощі та сплін

Олександр Сушко
2019.04.23 06:47
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжаки збіг

Віктор Кучерук
2019.04.23 06:29
Лоскоче ніздрі запах пряний
Розквітлих дружно абрикос, –
Манливі пахощі дурманять
Мене і збуджують чогось.
Здається, в юності лиш пахли
Так терпко й солодко вони, –
Вдихаю жадібно і спрагло
Цілющі подуви весни.

Іван Потьомкін
2019.04.22 21:48
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дарина Гладун / Проза

 Пінгвін
У мене було багато дрібноти вдома. Коли я кажу «дрібнота», то маю на увазі морську свинку, хом’яка, рибок гупі, двох ящірок (Фредді і Тамтого У Банці) і птахів, полчища птахів, які жили і переживали в одній великій клітці, яка займає половину нашого балкону.
Батьки казали: «У жодному разі в нас не буде ні кота, ні собаки! Бо двокімнатна квартира – це для них мало. І хто з ними буде гуляти?.. І прибирати?.. І дивитися, як вони захворіють?.. А вони ж будуть дерти обої!.. І меблі!..» І цей перелік можна нескінченно продовжити.
Те говорять усім маленьким дітям, яким боженька вділив не будинок у селі чи передмісті, а квартиру у п’ятдесят чотири квадрати, в якій крім тебе живуть ще мама-тато і молодша сестра. Або не так. То говорять дітям батьки, у яких ніколи не було вдома тваринок. І це чиста правда. У моїх так точно.
Тому я тягла до себе в кімнату все, що могла непомітно пронести у кишені або в портфелі. Тоді кілька днів я годувала його потайки, а потім, коли мама знаходила ту тваринку (а мама неодмінно знаходила), їй (тваринці) виділяли банку, місце на підвіконні і трохи зелені з холодильника. Зараз про таке кажуть «легалізовується». Так от, в той час, як моїх звіряток легалізовувала в нашій квартирі мама, тато мене добре висварював за те, що в’їхали вони до нас нелегально, себто, за те, що я не спитала в дорослих дозволу. Так, наче вони його хоч раз давали!
Спочатку я тягала додому хом’ячків і морських свинок. Власне, то був один хом’ячок і одна морська свинка. Рекс і Бетховен. (Так, я дуже-дуже хотіла собаку).
Рибок я принесла у целофановому пакеті. Вода розлилася тоді на мої підручники. І сварили мене крім батьків ще й вчителі. І рибок мама не помічала майже місяць – поки не вирішила прибрати в мене у шафі. А там, на середній полиці стоїть півторалітрова банка.
Ящірок я сама наловила влітку на полі.
Так, я живу у місті і в нас майже у центрі було поле. Воно так і називалося «Співоче Поле». І на ньому стояло щось... навіть не знаю, чим то мало бути. Будинок? Не будинок. Якийсь концертний зал? Чи фабрика? У будь-якому разі, воно собі стояло недобудоване, а навколо було поле, де я одного разу бачила змію. Не вужика, а справжню гадюку. І потім про це ще довго розказувала у дворі («А я така, нагинаюся за кульбабою, а вона така на мене с-с-сс...»).
На тому полі бабці пасли корови і продавали молоко. А зараз там стоїть ціла шеренга гіпермаркетів.
Так от, на тому полі я зловила ящірку Фредді. А коли він втік (хвилин за десять) я знайшла Тамтого У Банці, тобто я знайшла ще одну ящірку. Може, то був Фредді, а може якийсь його родич. Чи знайомий. Чи не знайомий. Але імені тій ящірці я не дала. І в кишеньку не посадила, а тримала в руці аж поки не випросила літрову банку в бабці, яка продає молоко. І ящірка стала «Тамтим У Банці». І його мама бачила зразу. І була не від того, щоб мати ящірку.
Але мама була категорично проти птахів. Кожного окремо і всіх зразу. «Бо як вилетить, як нагидить...» А я хотіла пташку. Бо вона вміє співати, ходити і навіть літати... Це вам не рибки! І не морські свинки! Це краще!
Ніби почувши мої молитви, бог послав мені Пінгвіна. Ви не подумайте, не пінгвінистого пінгвіна, а просто пташку, яку я називала Пінгвіном. І мама називала пінгвіном. І тато. І моя молодша сестра. У нього не було імені. Пінгвін, та й Пінгвін.
І його додому теж принесла я. Тобто, якось взимку я просто прийшла додому, а мені в капішон залетів Пінгвін. Таке, чорно-біле з помаранчевим дзьобом. І я його побачила аж вдома, як знімала куртку.
Коли прийшли батьки, мій дивний птах саме літав кухнею, як якась синиця чи горобець. І я зразу ж отримала на горіхи. Було сказано «нести, звідки взяла». Але потім Пінгвін сів мамі на плече, а тоді на голову. І тато вирішив, що «пташка може лишитися, бо зима».
Ми пішли і купили йому клітку... А вранці він переїхав жити на кухню. Бо виявилося, що встає Пінгвін, як українське радіо, о щостій ранку, і зразу ж починає співати. Голос, до речі, у нього не найприємніший.
Можете собі уявити, як ламаєтьсся гілка, коли на неї наступиш? А як сваряться сусіди? А як тітка-кондуктор просить передати за проїзд? А тепер зберіть усе те докупи, і ви зрозумієте, чому наш Пінгвін став жити на кухні.
Я його часто випускала політати, поки в мами не зів’яли її улюблені фіалки. І вона вирішила, що то пташка їм подзьобала коріння. Але то їх моя сестра поливала солодкою водою. У будь-якому разі, Пінгвін став в’язнем клітки... якось швидко після того захворів і заснув.

Я думала, що не буде у нас більше пташок, але в нас уже була велика клітка (ще не на півбалкона, але велика) і тато з мамою вирішили, що «куди вже від вас дінешся – купимо вам пташку... але цього разу не пінгвіна!» І нам купили двох папужок. Потім канарок. Потім ще папужок і канарок. І папужок... і канарок... А потім, коли якісь папужки стали плодитися, нам купили величезну клітку. Ту, що на півбалкона.

І якось у нас вже років з десять живуть птахи. Ми їх називаємо Птахами. Папужок – Папужками. А канаток – Канарками.
І їх не треба зранку виносити на кухню. І фіалок вони не під’їдають...

Але всі вони, зі своїми гарними голосами і кольоровим пір’ям, аж занадто звичайні.

А та дивна пташка з помаранчевим дзьобом була не просто «пташкою», а цілим Пінгвіном!

Я навіть у зоопарку таких не бачила! Чесно!
Там були пінгвіни, але тільки справжні – пінгвінисті. І жоден з них не вмів літати.

/липень 2014/


Контекст : антологія "Друзі незрадливі"

Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-03-06 19:38:15
Переглядів сторінки твору 807
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.820
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Виключно фауна і флора. Проза
Автор востаннє на сайті 2018.02.06 11:12
Автор у цю хвилину відсутній