ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.04.21 14:01
Ну як, в паяца гарна маска,
Ковпак і рваний комбідрес?
Зелена муха іорданська
Це те, що Україні тре?

Чувак - не плямка на газеті,
На голову людві заліз.
Знімайте, хохлаки, кашкети

Ігор Павлюк
2019.04.21 13:30
Дійові особи:

АНГЕЛЯ
ЧОРТЕНЯ

ВОЛХВИ-ІЄРЕЇ:
ЖРЕЦЬ ПЕРУНА
ЖРЕЦЬ ВЕЛЕСА (він же ЄПИСКОП ПАВЛО)

Олександр Сушко
2019.04.21 11:02
Проклюнулися ріжки в баранця,
А разом з ними тяга до ягничок.
Писати про кохання обіцяв?
Тепер терпи і правді глянь у вічі.

Закліщили амурні почуття
У хоті жорнах, сіють мислі грішні.
Сусідонька ж, неначе той будяк,

Ольга Паучек
2019.04.21 07:18
Ранкове місто
Пісня зі змістом
З дощу краплисто
П*ю "ля-мінор",
На непогоду
Із переходу
Влучно моргає
Пан Світлофор.

Вікторія Лимарівна
2019.04.20 23:00
По мотивам телепередачі "Світ навиворіт"

В цікавий світ відкриє дверці:
Розкрити зміст його та суть.
Тріпоче в хвилюванні серце,
Коли обставини несуть

В жахливу неймовірну прірву,

Юрій Сидорів
2019.04.20 22:57
В повітрі лиману присолений запах
Вчувається за кільканадцять км*.
Інакше буває на інших етапах -
Як вітер навіє та звідки подме.

Я ним упиваюся на Хаджибеї -
Від кожного понюху та від ковтка,
Охоплений силою спраги моєї -

Марґо Ґейко
2019.04.20 21:49
На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.

Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п

Марґо Ґейко
2019.04.20 21:49
На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,
І бути таким, як належало бути герою –
Очолити місто, звільнити його від ярма.

Єдиному Богу звели білокамінний храм.
А потім встелили одежею пильну дорогу
І п

Вячеслав Семенко
2019.04.20 21:45
Звалило дерево буревієм
з могутнім тілом, зеленим зіллям.
Лежало, впершись руками-гіллям...
Здіймався ранок над ним повільно.

Ще вчора хмарами лоскоталось,
гніздо плекав ще на ньому сокіл,
сміялось сонце йому звисока,

Олександр Сушко
2019.04.20 18:55
Впала на аркуш поезії крапля,
Перезирнулись Венера й Ерот:
З горя ридає мальована краля,
В ефемериді ерзацних жагот.

Заздрить Ерато танталовій карі,-
Музу хто хоче бере на приціл.
Ані рицин, ні цианістий калій

Тетяна Левицька
2019.04.20 13:46
Ходять янголи по світу -
білосніжні крила,
зазирають в кожну хату
чи добро вродило.

Чи достатньо на причілку
світлячків ласкавих,
запускають в тишу бджілку,

Володимир Бойко
2019.04.20 10:45
Знаю – кожної весни,
Наче поторочі,
Довгохвості нявкуни
Верещать щоночі.

Я на виклики оці
Вчасно реагую –
Сплю в зимові місяці,

Ярослав Чорногуз
2019.04.20 05:47
Кохана, серцем тихо завесній,
Чекає квітка на любові благо.
Розкрийся, мов пелюсточка, мені,
Сідає джмелик чарівний на пагін.

І вже тремтить суцвіття молоде,
Вібрує все, хмеліючи від ласки.
І струм єством окриленим іде,

Ніна Виноградська
2019.04.19 21:32
Козацький цвинтар. Вікові хрести
Вросли наполовину в рідну землю.
Тримати і у вічність їх нести
Так важко їй від болю.Час недремний

Оберігає воїв, що з могил
Уже ніколи на коней не скочуть.
Бо віддали життя і стільки сил

Любов Бенедишин
2019.04.19 18:27
Пригадаю - і світ мені світиться,
і бентежить душі тихе озеро.
Як же нам пощастило зустрітися
в цьому безмірі: Часу і Простору?

Впала зірка. Скотилася жеребом
у бажання моє незагадане...
Пахне спогад тюльпанами й березнем,

Адель Станіславська
2019.04.19 18:25
Кажуть, вибір до двох спростився...
Кажуть, вибору в нас нема.
Хоч би з Неба Христос спустився,
бо надворі така зима
серед цвіту весни,
аж страшно...
...Вербний хід і осанни спів...
Українонько горопашна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дарина Гладун / Проза

 Мандарини
Моє минуле заховалось на горищі. Воно зачаїлося в картонних коробках і дивиться на мене очима вицвілого ведмедика, старої поламаної ляльки, зеленого скаліченого бегемотика, маленького кришталевого янголятка… Дивиться і мовчить. Мовчить і припадає пилом…

Я нечасто ходжу на горище. Лише тоді, коли сумна, коли за вікном – холод, а у серці – порожнеча, лише тоді, коли погано... Тоді я з найменшої коробки дістаю старенький фотоальбом і поринаю у чарівний світ дитинства…

Втім, моє дитинство не було таким уже й чарівним. Воно було зовсім не чарівним. Просто воно було моїм. І байдуже, що росла без батька, байдуже, що рідко бачила заклопотану маму. Байдуже! Це – не головне! Головне, що тоді я могла радіти всьому. У невеличкій квартирі я була щасливішою, ніж у цьому будинку з горищам.

У моєму дитинстві не було ні горища, ні коробок… Були тільки мама, бабуся, дідусь та… мандарини на Новий рік. Солодкі-солодкі! І всі – мої…

Мама казала: «Їж, скільки хочеш!» Але я не їла. Бо «скільки хочеш» - то для жадібних. А я… я ніколи не була жадібною. Я ділила мандарини на чотирьох. Навіть коли не ділилися. Брала ножа, різала пальці, але ділила. Дорослі сміялися над моєю дитячою безпосередністю. А я… Я бачила, як вони дивилися на ті мандарини! Бо хотіли їх ще більше, ніж я! Яке там «не діли»?! Ділила! Ділила, бо всі ми їли мандарини лише на Новий рік! Ділила, бо хотіла побачити щасливі мамині очі, почути від дідуся: «Молодець яка! Правильно порахувала!» Ділила, бо знала, що бабуся скаже: «Давай по-братськи!» і поділить неправильно, так, що її «по-братськи» буде менше, ніж моє… Тоді я сердилась, а бабуся лукаво посміхалася.

І хоча мені було не втямки, чому дорослі просто не скажуть, що хочуть мандарин, я все одно їх ділила на чотирьох... Втім, на чотирьох я ділила все: цукерки і тістечка, яблука і груші… А коли виросла, стала ділити на чотирьох радості й печалі, а те, що не ділилося, я різала ножем, як мандарини…

На чотирьох…

Єдине, що не треба було ділити, – подарунки від Діда Мороза… Іграшки! Як же я любила іграшки! Та замість них під ялинкою завжди знаходила книжки. Гарні, кольорові… Але дорослі… Про тварин, про птахів, про древніх людей… Але ж не дитячі. А мені так хотілося… Та я мовчала. Мовчала, бо не хотіла образити моїх трьох Дідів Морозів. Мовчала і читала. Мовчала і вчилася. Мовчала і ділила мандарини… На чотирьох… Згодом – на трьох… на двох… а потім…

Загортаю альбом. З коробки на мене дивиться кришталевий янгол… Одного року я знайшла його під ялинкою. Не книжку! Янгола! Мама сказала, що він – мій небесний охоронець, який сидить на плечі і завжди допоможе. Мама сказала…

Підходжу до дзеркала… Янгола немає…

Ні! Бреше дзеркало! Бреше! Сидить янгол на плечі! Сидить, і завжди сидітиме! Бо мама сказала… Сльози…

Тікаю з горища. Тікаю від кришталевого янгола. Тікаю від минулого.

Спускаюся сходами до великої зали, де мене привітно зустрічає накритий стіл. Котлети, вареники, курка, оселедець, олів’є і… мандарини! Багато мандарин!

Вмикаю телевізор. Відкорковую шампанське. Чищу мандарину. І їм… одна…

Дзвінок у двері. «Вибач, кохана, затори на дорогах!» Вибачаю. Наливаю шампанське. «Поділишся мандаринкою?» Поділюсь. І поділилася б навіть якби це була остання, якби на тарелі не лежало ще з три десятки! Поділилася б не тому, що не жадібна, а тому, що добре, коли під Новий рік є з ким ділитися мандаринами!

Цей твір не мав стати чимось знаковим, бо писався на конкурс "Із янголом на плечі". Але я виграла і незабаром твір вийшов друком у журналі "Дніпро". Напевно, саме тоді я подумала: "Чорт забирай, мала, не вийде з тебе путнього програміста! А от філолог..."

Якби я в 17 років не написала "Мандарин" (чи "Мандаринів"?), то, запевно, нічого пізніше не написала б, стала би нещасним посереднім математиком або програмістом, бо здібностей до того маю значно менше, ніж мої однокласники, які зараз працюють на Facebook i Google.

І, так, з цього твору я починаю відлік своєї літературної творчості. Раніше більш-менш вартісних творів я не писала.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-03-04 20:56:10
Переглядів сторінки твору 723
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.840
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.02.06 11:12
Автор у цю хвилину відсутній