ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Багрянцева
2019.02.17 01:12
Ця історія знову почнеться для нас із кінця.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.
Знаю, серце твоє крижане не зумію зігріти.
Знаю, вперте мовчання не буде ніяк до лиця.

Може, завтра зійдуть нанівець всі важливі слова.
І роздмухає хтось н

Вероніка Новікова
2019.02.17 00:27
Бачу тебе просту, гілля смаглявих рук,
в жилах свята вода, сповнена темних звуків.
Груди твої гіркі - грона зимових вин,
полум'я губить глузд поміж твоїх колін.

Хто ти мені така? Згуба моя й усе.
Може заснув би з ким, тільки печеш у серці.
Жінка

Юрій Сидорів
2019.02.16 12:19
Бузиною заварюють в Хотові
Для гурманів чаї бергамотові.
Дозріває полин
Між дерев і рослин.
І його культивують у Хотові.

Завалили метро у Батурині
Наркомани, «Паміром» обкурені.

Вероніка Новікова
2019.02.16 00:47
Темна чи світла буде твоя сторона,
іди до горіха, спускайся в старий підвал.
Спалимо ковдру і, може, старий диван.
Заліземо вище, до Інчиного вікна.

Там, за вікном, хтось провалився в тінь.
Скло у руці, зіниці блищать, як сталь.
Краще тримайся, мо

Віктор Кучерук
2019.02.16 00:13
Не так, як сусід подарунками
До свята дружину лишень, -
Вітаю тебе поцілунками,
Кохана моя, повсякдень!
Пробач, що плекати обновами
Тебе не навчуся чомусь, -
Що тільки з вітанням віршованим
Щоранку до тебе горнусь.

Ірина Вовк
2019.02.15 21:10
Якось дниною ясною
Стрінулась Зима з Весною.
Так уже з віків ведеться –
День цей «СТРІТЕННЯМ» зоветься…

Зима й каже: «Весно, люба!»
А сама – бліда й беззуба
Трусить снігом понад бором:

Іван Потьомкін
2019.02.15 12:45
Ейн сомхім ал ганес На Бога покладайся, а розуму тримайся. Бог то Бог, та не будь і сам плох. Богу молись, а до берега гребись. Боже, поможи, а сам не лежи. Надія в Бозі, коли хліб у стозі. Ейн ані ела бедАат Бідний лише той, хто не має знань.

Олександр Сушко
2019.02.15 12:32
Дописав елегію таки,
Прочитай, мій братику, не бійся.
Космос чхнув, посипались зірки,
Захитався в піднебессі місяць.

Ласий люд до незвичайних тем,
А мені екзотики не треба.
Про любов писати - це святе,

Ігор Деркач
2019.02.15 10:13
Зима минає. Літо наступає.
Але нічого кращого немає
як на порядку денному – весна,
коли сигнали подає вона, –
зима минає.

Але коли – ніхто не доганяє.
Бо це не те, що буча затяжна.

Віктор Кучерук
2019.02.15 00:01
Мерехтлива віхола лютнева,
Попелом сріблястим уночі, –
Ластиться вагомо на деревах
І хоронить глибоко корчі.
Кружеляє, сиплеться і гусне
Втомлено на влежаних снігах,
Давній наст винищуючи з хрустом
І невидним роблячи весь шлях.

Сонце Місяць
2019.02.14 21:45
у вечір подібний на цей
без будь~ яких панацей
змальований трохи криво
та прискіпливим олівцем

мов деінде альтернатива
дощовий чи сум чи то дзен
градієнт карамельно~ сивий

Олександр Сушко
2019.02.14 21:06
Поете! Не сиди у хаті пнем!
Від компа геть! Існуднув як, ой леле!
Немає мавки - пишеться сумне,
А є красуня - радісне й веселе.

Ти з виду - кремез, ще не у літах,
Цікавити повинні пані пишні.
А в тебе - тьху! - в паперах борода,

Ярослав Чорногуз
2019.02.14 21:05
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Ігор Деркач
2019.02.14 19:27
Коли любов'ю пахне і весна
свої права качає в повну силу,
ми віддаємось почуттю сповна
і де б тоді по світу не носило,
хміліємо, буває, без вина,
коли приходить щастя і весна.

І навіть лютий майже не лютує,

Вероніка Новікова
2019.02.14 17:06
Цей вірш я писала нікому, тож він нічий.
Складала, як дім чи казку, з простих речей.
Ховаючи світло сорому, страху тінь
У темінь північну з виру його очей.

У темені цій північній горять ліси,
Як губи горять, які цілували мідь.
Хай спогад про це бе

Микола Дудар
2019.02.14 16:21
Фітотерапія
поучні… роки
затікають вії
хліб хіба з муки?
і тіла не з крови
більше - не з води
все воно із Мови
й зникне теж туди…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Надін Ко
2018.12.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Дарина Гладун / Проза

 Мандарини
Моє минуле заховалось на горищі. Воно зачаїлося в картонних коробках і дивиться на мене очима вицвілого ведмедика, старої поламаної ляльки, зеленого скаліченого бегемотика, маленького кришталевого янголятка… Дивиться і мовчить. Мовчить і припадає пилом…

Я нечасто ходжу на горище. Лише тоді, коли сумна, коли за вікном – холод, а у серці – порожнеча, лише тоді, коли погано... Тоді я з найменшої коробки дістаю старенький фотоальбом і поринаю у чарівний світ дитинства…

Втім, моє дитинство не було таким уже й чарівним. Воно було зовсім не чарівним. Просто воно було моїм. І байдуже, що росла без батька, байдуже, що рідко бачила заклопотану маму. Байдуже! Це – не головне! Головне, що тоді я могла радіти всьому. У невеличкій квартирі я була щасливішою, ніж у цьому будинку з горищам.

У моєму дитинстві не було ні горища, ні коробок… Були тільки мама, бабуся, дідусь та… мандарини на Новий рік. Солодкі-солодкі! І всі – мої…

Мама казала: «Їж, скільки хочеш!» Але я не їла. Бо «скільки хочеш» - то для жадібних. А я… я ніколи не була жадібною. Я ділила мандарини на чотирьох. Навіть коли не ділилися. Брала ножа, різала пальці, але ділила. Дорослі сміялися над моєю дитячою безпосередністю. А я… Я бачила, як вони дивилися на ті мандарини! Бо хотіли їх ще більше, ніж я! Яке там «не діли»?! Ділила! Ділила, бо всі ми їли мандарини лише на Новий рік! Ділила, бо хотіла побачити щасливі мамині очі, почути від дідуся: «Молодець яка! Правильно порахувала!» Ділила, бо знала, що бабуся скаже: «Давай по-братськи!» і поділить неправильно, так, що її «по-братськи» буде менше, ніж моє… Тоді я сердилась, а бабуся лукаво посміхалася.

І хоча мені було не втямки, чому дорослі просто не скажуть, що хочуть мандарин, я все одно їх ділила на чотирьох... Втім, на чотирьох я ділила все: цукерки і тістечка, яблука і груші… А коли виросла, стала ділити на чотирьох радості й печалі, а те, що не ділилося, я різала ножем, як мандарини…

На чотирьох…

Єдине, що не треба було ділити, – подарунки від Діда Мороза… Іграшки! Як же я любила іграшки! Та замість них під ялинкою завжди знаходила книжки. Гарні, кольорові… Але дорослі… Про тварин, про птахів, про древніх людей… Але ж не дитячі. А мені так хотілося… Та я мовчала. Мовчала, бо не хотіла образити моїх трьох Дідів Морозів. Мовчала і читала. Мовчала і вчилася. Мовчала і ділила мандарини… На чотирьох… Згодом – на трьох… на двох… а потім…

Загортаю альбом. З коробки на мене дивиться кришталевий янгол… Одного року я знайшла його під ялинкою. Не книжку! Янгола! Мама сказала, що він – мій небесний охоронець, який сидить на плечі і завжди допоможе. Мама сказала…

Підходжу до дзеркала… Янгола немає…

Ні! Бреше дзеркало! Бреше! Сидить янгол на плечі! Сидить, і завжди сидітиме! Бо мама сказала… Сльози…

Тікаю з горища. Тікаю від кришталевого янгола. Тікаю від минулого.

Спускаюся сходами до великої зали, де мене привітно зустрічає накритий стіл. Котлети, вареники, курка, оселедець, олів’є і… мандарини! Багато мандарин!

Вмикаю телевізор. Відкорковую шампанське. Чищу мандарину. І їм… одна…

Дзвінок у двері. «Вибач, кохана, затори на дорогах!» Вибачаю. Наливаю шампанське. «Поділишся мандаринкою?» Поділюсь. І поділилася б навіть якби це була остання, якби на тарелі не лежало ще з три десятки! Поділилася б не тому, що не жадібна, а тому, що добре, коли під Новий рік є з ким ділитися мандаринами!

Цей твір не мав стати чимось знаковим, бо писався на конкурс "Із янголом на плечі". Але я виграла і незабаром твір вийшов друком у журналі "Дніпро". Напевно, саме тоді я подумала: "Чорт забирай, мала, не вийде з тебе путнього програміста! А от філолог..."

Якби я в 17 років не написала "Мандарин" (чи "Мандаринів"?), то, запевно, нічого пізніше не написала б, стала би нещасним посереднім математиком або програмістом, бо здібностей до того маю значно менше, ніж мої однокласники, які зараз працюють на Facebook i Google.

І, так, з цього твору я починаю відлік своєї літературної творчості. Раніше більш-менш вартісних творів я не писала.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2015-03-04 20:56:10
Переглядів сторінки твору 696
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором 5
* Коефіцієнт прозорості: 0.840
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.02.06 11:12
Автор у цю хвилину відсутній