ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сірко Олександр Сушко
2017.03.28 07:49
До гикавки наївся б крашанок
Без хліба та без звичної пампушки,
Але до Паски рот свій на замок
Закрив і тихо вию у подушку.

Не бачу я звабливої груді,
Не цьомаю кохану у сідниці,
Весь піст сиджу на хлібі та воді

Віктор Кучерук
2017.03.28 07:03
Прощальним холодом, зима
До скла поспішливо припала,
Та, несподіваним привалом,
Лякала вдосвіта дарма, –
Адже боялися тепла
Побляклі в сутіні сніжинки
І ні одна із них зупинку
На склі зробити не змогла…

Адель Станіславська
2017.03.27 23:22
Цього не вчать у жодній школі...
Могти - талан. Цьому не вчать...
Бо у юдолі мимоволі
чоло таврує нам печать
судьби
незрима, невідома,
що відо світла й темноти...
Терпиш іти...

Ніна Виноградська
2017.03.27 22:18
Ми з прадавніх часів поклонялись вогню і водиці,
Що текла-струменіла з холодних прозорих джерел.
Люд щоденно схилявся до неї, землі-годівниці,
Що з глибинних пластів життєдайную силу бере.

І родила вона, вся полита сльозами і потом,
Спочивала під с

Ніна Виноградська
2017.03.27 20:42
Гіркий ужинок нині у державі,
Де замісився хліб наш на крові
Своїх дітей. Невинні у розправі -
Горбочками лежать в снігах, траві.

На цвинтарях портрети на граніті
І витоптані стежки до могил.
Сльозами материнськими политі

Сірко Олександр Сушко
2017.03.27 17:22
Ковбасна елегія

Довкола все забризкало сльозами,
Любов учахла прямо на очах.
Утік коханий до своєї мами,
Сховався, наче в келії монах.

Йому щодня вареники в сметані

Адель Станіславська
2017.03.27 12:59
Він був сліпий... Вони були сліпі.
Незрячості безмовна засторога
Штовхала в темінь... Не до того Бога,
що вмер за них у муках на хресті.

І не туди, де пращурів волхви
молилися над па'ловінню* ватри,
натхненно проговорюючи мантри,

Вітер Ночі
2017.03.27 12:07
В забутій казці спомин дива, -
твоє сполохане єство.
І посмішка твоя примхлива,
і в пасмах сховане чоло.

І груди - підземелля ночі,
і проміж ніг шалена мить.
І біс зневажливо пророчив, -

Нінель Новікова
2017.03.27 12:03
ЛІНА КОСТЕНКО

НАСТАНЕ ДЕНЬ…

***

Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.

Любов Бенедишин
2017.03.27 08:33
Паралельні світи.
Поблукаємо між…
Янголе, присвіти:
Вірш…

27.03.2017

Любов Бенедишин
2017.03.27 08:32
Та ж весна.
Синє тло…
Буде все,
як було:
літо,
осінь,
зима.
А мене

Віктор Кучерук
2017.03.27 08:24
Рожева тінь гарячого світання
Мигоче і ясніє на воді, –
Її безмежжя сила нездоланна
Долає всюди сутінки бліді.
Вона спиває подихом пекучим
Холодні роси з прибережних трав,
Коли біжить повз освітлілі кручі
В яри, побляклі без ранкових барв.

Володимир Бойко
2017.03.27 02:17
Своє життя ти сам собі прожив.
За тебе це нікому не під силу.
Тебе Господь єдиного створив.
Усе твоє – колиска і могила.

Немає однозначних кольорів:
Отам-то – біле, а отам-то – чорне.
Не загубись у круговерті днів –

Лесь Українець
2017.03.26 23:34
Загубилася свобода
У ярах глибоких,
Оселилася скорбота
У степах широких,

Заступили світ незгоди
За гріхи набуті,
Бо живемо не у згоді

Олена Малєєва
2017.03.26 22:33
Не камінь серце - тепле, для людей -
Пригрієш їх на грудях ти, нівроку...
Та скільки не показуй їм дверей -
Усе виходять боком...

За тридцять срібних зраджують богів
Без докорів сумління і безжурно,
Тебе ж, простого смертного, і поготів -

Марта Январская
2017.03.26 21:57
зима, родня по крови, между строчек
просвечивает снегом белизны
и топит запах мачехи-весны -
любимый запах тополиных почек,
которого не будет у листвы…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юра Верес
2017.03.21

Неоніла Гуменюк
2017.03.18

Сірко Олександр Сушко
2017.03.14

Пилип Лавров
2017.03.12

ОКСАНА ЛОГОША ОКСАНА ЛОГОША
2017.03.09

Віктор Наумчиклуцьк
2017.03.09

Одна Думка
2017.03.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Результати голосування
Якими мали би бути поетичні книжки?
1. Мистецьким явищем, а не будь-чим
 
  47 % (126)
2. З чітко відчутною магією
 
  27 % (72)
3. Краще оформленими
 
  10 % (26)
4. Менше еклектики, більше стилю
 
  9 % (24)
5. Такими, як і зараз
 
  6 % (15)
6. Книжки поезій віджили своє
 
  3 % (7)
Всього голосів: 270  | Проголосувати

Інші рейтингові голосування:

Всі актуальні голосування на "ПМ"

Коментарі
Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-11-20 14:11:54 ]
Пропонуємо взяти участь в голосуванні і обговоренні теми.
Кількість відповідей - до 3 включно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Артамонов (Л.П./Л.П.) [ 2015-05-09 20:59:03 ]
Власне, про це писав Зеров у своєму вірші про Арістарха та "Александрійських муз нащадків та послідків". З того часу ситуація стала ще гіршою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-08-07 22:47:02 ]
Це класно зауважено - з часом ситуація стає завжди гіршою. (

Але, але...
Місця, куди приходять спраглі маси, завжди дещо затоптуються. Але це ж не значить, що мистецтво, як таке, затоптується?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Артамонов (Л.П./Л.П.) [ 2015-09-01 20:33:35 ]
Хочеться сподіватися, що так і є. Втім, взагалі складно говорити без посмішки (чи сліз) про сучасне мистецтво, особливо - про сучасну поезію. Тому, мабуть, на цьому сайті я публікую лише переклади прози та поезії початку ХХ ст., не обтяжуючи потенційного читача абсурдом повністю власного виробництва. Людство виродилося - треба визнати. Ми нічого не можемо створити прекрасного. Якщо колись верлібри Паунда зводили людей з розуму, то тепер верлібри пише кожен другий. Цим все сказано.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-09-02 15:42:26 ]
Навряд чи людство виродилося, думаю, просто натовп став надто щільний в тих місцях, де раніше були одиниці. Тобто, нмсд, проблема і в тому, що з багатьох причин немає розвитку автора, та й взагалі, особистості...
Тут і протиріччя в церковних доктринах, це і обман на обмані в будь-якій гілці влади...

А ще - і це, як на мене, головне, - поезія, як і інші форми творчості й мистецтва, торкаються всіх рівнів перебування суспільства. І якщо народ пише на різних рівнях свого реального перебування (в творчому процесі), то це не зле, не дуже добре, що високі рівні перебування не так вже й помітні. )
Та ось поезія делікатно "дається" для співтворчості всім - і досвідченим, і аматорам, і це повчально.
А щодо книжок, то, мені здається, що й навіть найталановитішому авторові нині випустити книжку без хорошого редакційного колективу проблематично, бо всі дрібнички матимуть значення, хороші ж редактори безкоштовно працювати не в змозі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2015-09-02 18:47:54 ]
Людство не вироджується, а навпаки розвивається шаленими темпами. Де ті критерії морального і фізичного здоров’я, щоб говорити про виродження? Просто на шляху до своєї гільйотини(чи плахи) людство настільки приросло чинниками небезпеки(перенаселення, екологія, брак ресурсів, надпотужна зброя, несправедливість за столом споживання та інше), що кінцева мета подорожі стає реальністю. Питання часу, якщо не схаменеться. Цивілізація принесла для творчих людей інші різноманітні пропозиції для вираження свого творчого «Я». Тому там, на інших поприщах, можливо, і заблукали сучасні Шекспіри . Поезія пішла у щільні маси, для якої – це(на відміну від тих, що «заблукали») чи не самий доступний спосіб догодити своєму Его. Багата уява, трохи фантазії – усе, що треба для початку. Але нема росту, а ази уже засвоєні і самообман каже «Є!». Може обманює, а може і ні. Бо усі ми – особистості і судження наші особистісні. На вічному полі Поезії пасуться не тільки елітні рисаки, але і маленькі поні, страшненькі коні Прежевальського і навіть уперті осли. І якщо «високі рівні перебування» на цьому тлі не надто помітні, то що, осли винні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2015-09-03 20:43:36 ]
Високі рівні перебування (тобто, і плюс всі інші), зазвичай, вловлюються надтонкими чуттями і "фіксуються" певним онтогенезом особи. Онтогенез ніби ніхто ще не відкидав? )
Це я про те, що напевно сучасна авторська поезія повинна мати неабиякі надзавдання, як в письмі, так і в житті самого автора, аби з'являвся неабиякий добротний результат.