Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.29
21:54
з дассеновим
лєт індьєн
вагон вповзає до столиці
іще зачинено крамниці
але хлопчина продає
із трейлера
нормальну каву
пірнути в метрополітен
лєт індьєн
вагон вповзає до столиці
іще зачинено крамниці
але хлопчина продає
із трейлера
нормальну каву
пірнути в метрополітен
2026.09.29
17:15
Нарешті, Мамо, сталося! Зустрів!
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!
Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,
Привіт, рідненька! Скучив за Тобою!
О, скільки, мила, виплакав рядків
Та окропив рукописів сльозою!
Ми підемо у затишок гаїв,
Мене погладиш ніжною рукою.
Для нас червоним обрій заяснів,
2026.09.29
17:10
Так хто ж вони, оті птахи облич,
Над язиками полум’я строкатих,
Де нескінченність сталого — мов клич
У хмарах з гелію, що вже не наздогнати?
Що наростають в залишках грибів
Над домовинами бажань від несповитих,
В горіхових смаках віддалених віків,
Над язиками полум’я строкатих,
Де нескінченність сталого — мов клич
У хмарах з гелію, що вже не наздогнати?
Що наростають в залишках грибів
Над домовинами бажань від несповитих,
В горіхових смаках віддалених віків,
2026.09.29
14:57
Пролітав горобчик, сів на підвіконня.
Привітався чемно до малої Тоні.
Роззирнувся, бачить — поряд горобець,
такий самий жвавий, сірий молодець.
Він кивнув до нього: і тобі привіт.
У ту ж мить отримав теж кивком одвіт.
Підстрибнув, підскочив
Привітався чемно до малої Тоні.
Роззирнувся, бачить — поряд горобець,
такий самий жвавий, сірий молодець.
Він кивнув до нього: і тобі привіт.
У ту ж мить отримав теж кивком одвіт.
Підстрибнув, підскочив
2026.09.29
14:41
Голова болить від безсоння,
В голові поселився туман.
Я шукаю далеке осоння,
А навколо панує дурман.
Напливають утоми хвилі
І пустельність небачена днів.
Як узяти буденність на вила
В голові поселився туман.
Я шукаю далеке осоння,
А навколо панує дурман.
Напливають утоми хвилі
І пустельність небачена днів.
Як узяти буденність на вила
2026.09.29
11:18
Запросив він мене на побачення-
Ніби з виду нормальний мужик,
Ми зустрілись,як і було зазначено,
І я відчула, що він їв часник.
Так, він їв часник!
Так, він з'їв часник!
Так, він їв часник,
Ніби з виду нормальний мужик,
Ми зустрілись,як і було зазначено,
І я відчула, що він їв часник.
Так, він їв часник!
Так, він з'їв часник!
Так, він їв часник,
2026.09.29
10:09
вересня легендарному Шеві виповнюється 50 років.
ВІТАЄМО!
Злива питань нескінченна…
Тлумачний словник тримай!
Значення слова «Шевченко»?
«Шевченко» означає: най!
ВІТАЄМО!
Злива питань нескінченна…
Тлумачний словник тримай!
Значення слова «Шевченко»?
«Шевченко» означає: най!
2026.09.29
10:03
ХІ. ФРЕСКА, ЯКУ НІХТО НЕ ПОБАЧИТЬ
Об одинадцятій годині ранку в триклінії – парадній їдальні багатого помпейського будинку – пахло свіжим вапном та терпким пилком рослинних фарб. Бідний, але талановитий майстер Клавдій стояв на дерев'яному помості, т
2026.09.29
07:21
Почуваюся мішенню
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.
В напівтемній залі тиру, -
Ворог цілить пильно в мене
І надворі, і в квартирі.
І опівдні, й серед ночі
Йде неспинна естафета, -
Лиш мопед своє відстрочить,
Як уже гуде ракета.
2026.09.28
23:46
у старовиннім королівстві
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
всілякий має свій костюм
і певну роль і власну гідність
а музиканти королівські
уміють альбу та ноктюрн
щодня в корчмі гуляки всяко
спивають вайн лікери ссуть
хай за вікном осіння мряка
2026.09.28
21:07
Дві Варвари, мати й донька,
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
В двох геніїв закохані,
Серцем тугу розривали,
А як впоратись з недугом,
До пуття не знали.
Та настала та година,
Коли тільки їх підмога
І благословення Бога
2026.09.28
18:30
Як же близько ми до безодні,
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
як ніколи —
тепер, сьогодні...
Хто збере нас усіх докупи:
слово-зброя
чи слово-купіль,
слово-лезо
чи слово-спалах?
2026.09.28
16:20
Не плач у день, не голоси із примхи,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
Не зазивай гірке у самоту
Життя звіринцю вздовж стрімкої ринви,
Де кров тече, як золото в Орду.
Вже зацвіли від неї злі жоржини
Між гарпій неолітових* грядок.
З’ясуй-но, спробуй відчуттям рослини,
2026.09.28
15:55
Я - частинка осіннього міста,
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
Я - молекула жовтих вітрів.
Мандрівник із душею артиста,
Сам себе на узбіччі зустрів.
Монолог мій навряд чи хтось прийме...
Прочитають, забудуть - і все.
Поринаю в осінні обійми...
2026.09.28
15:42
Проходить час крізь пальці, мов пісок.
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
Ми в'язнемо в багні старих ілюзій.
Із трюму виринає лютий кок,
Заплутаний у плетиво алюзій.
Година протікає, ніби мить,
Поранивши напівзабуту вічність
Стилетом непромовлених століть,
Коли ще цінували честь і
2026.09.28
15:25
Для нього подеколи Львів був листівкою з кавою,
одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...одначе здебільшого — текстом, що будить легенди.
У велич не грав і не марив, як інші, він славою,
носив вишиванку, а не оті віденські тренди.
Десь зверхньо шептали: «Дивак той Франко нерозважливий», —
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анна Чіпко (1989) /
Проза
Якого кольору кохання?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Якого кольору кохання?
− Білого.
Весільна підв’язка цноти колола очі.
За вікном просмерджена очікуваним, але всененастанним дивом та попелом з цигарок Бога київська зима.
Вадим сам не знав, що хотів почути. Але продовжував шукати.
− Довбаний романтик, − все частіше чув і дивувся: ну хіба не про такого мріють всі жінки?
Соціальні мережі скидають пиху і показують душу в статусах і репостах. Ну і, звісно, у відвертих фото. А вулиця що? На ній неможливо вразити дівчину.
Студентом Вадим підробляв у магазині жіночої білизни менеджером, але більше уподібнювався продавцю-консультанту. Звісно, чоловік краще знається на жіночій звабі. Клієнтки його поради обожнювали і поверталися знову й знову. Та от студенські часи минули і він фронтенд’ер на фрілансі. Не вистачало тих днів.
− Черного, канешна
Ненаситна прима, вродлива й самодостатня, з фото вабила його. Саме та, яка потрібно після третього келиха віскі.
− Де ти зараз?
− Дома.
− Адреса?
− Какой шустрый, обажди…
− Я не приїду, подарунок тобі надішлю. Вийдеш – забереш.
− Ну ладно…
Заболотного, 13.
Смс-звіт про доставку бельгійських троянд і за три хвилини бібікнув месінджер:
− 29 квартира.
Ще за годину:
− Ей, ти куда прапал? Может встретимся сегодня или завтра, я паблагодарю…
Може, як проспиться.
Дешевлять жінки через нестачу дрібничкової уваги. Але в душу не пускають такі чорні. А біля − скільки заманеться. Володарювати − їхнє щастя.
А Вадим хижак - сам хоче панувати.
Ні.
− Рожевого, − Маринка розсміялася у слухавку.
Уявивши дрібні троянди-стікери на її Барбі-грудях, не зміг опанувати блискавичне бажання. Коли за півгодини попустило, зрозумів: вередлива і вразлива. Важко з такою в битовусі.
− Не знаю… Не думала
Коричневого, може.
Коричневі не люблять пестощів і неба, колись читав. Розрахункова Яга.
Втомився. Він же не проти тривалого, серйозного і навіть сім’ї, а не мимовільних зустрічей. Але все не ті.
Постріл перед наступним, квітневим побаченням: „Сірого!” − понурі і холодні в шалі. Невже обов’язок? Однак пішов перевірити припущення − нудна таки.
− Синій, − глина в руках гончара. Загадкова й депресивна. Проблемна, хоч і фантазерка.. Ох, не обов’язок чоловіка виводити жінку з депресії.
Червоні − кар’єристки, хоч і стосунки з нею гойдалки: розгойдує завжди сама, і ніколи не знаєш, коли викине після чергового сонечка.
Тоді якого?
Повітря − законсервована пробірка. Коли б уже розплющило.
Приїхав до друга в Луцьк на хрестини. Розчавило − забіг до „Соломона” Старого міста.
− Прозорого, − ледь чутно дівчина в кафе й відвела очі від смартфона. − Чого питаєте?
− А чому прозорого? – замислився зрадів.
− Чим захочеш, тим і розфарбуєш. Має значення?
− А ви заміжня?
− Ні… сама.
− А де навчаєтеся?
− Ну прямо допит, − розсміялася. − Односторонній. Відучилася, а ви?
− Джаз любите?
− Люблю.
− Друг виступатиме увечері, підемо?
Похитала головою:
− Барселона грає з Баварією нині, чоловіче.
Вадим роззявив рота: Вона.
Весільна підв’язка цноти колола очі.
За вікном просмерджена очікуваним, але всененастанним дивом та попелом з цигарок Бога київська зима.
Вадим сам не знав, що хотів почути. Але продовжував шукати.
− Довбаний романтик, − все частіше чув і дивувся: ну хіба не про такого мріють всі жінки?
Соціальні мережі скидають пиху і показують душу в статусах і репостах. Ну і, звісно, у відвертих фото. А вулиця що? На ній неможливо вразити дівчину.
Студентом Вадим підробляв у магазині жіночої білизни менеджером, але більше уподібнювався продавцю-консультанту. Звісно, чоловік краще знається на жіночій звабі. Клієнтки його поради обожнювали і поверталися знову й знову. Та от студенські часи минули і він фронтенд’ер на фрілансі. Не вистачало тих днів.
− Черного, канешна
Ненаситна прима, вродлива й самодостатня, з фото вабила його. Саме та, яка потрібно після третього келиха віскі.
− Де ти зараз?
− Дома.
− Адреса?
− Какой шустрый, обажди…
− Я не приїду, подарунок тобі надішлю. Вийдеш – забереш.
− Ну ладно…
Заболотного, 13.
Смс-звіт про доставку бельгійських троянд і за три хвилини бібікнув месінджер:
− 29 квартира.
Ще за годину:
− Ей, ти куда прапал? Может встретимся сегодня или завтра, я паблагодарю…
Може, як проспиться.
Дешевлять жінки через нестачу дрібничкової уваги. Але в душу не пускають такі чорні. А біля − скільки заманеться. Володарювати − їхнє щастя.
А Вадим хижак - сам хоче панувати.
Ні.
− Рожевого, − Маринка розсміялася у слухавку.
Уявивши дрібні троянди-стікери на її Барбі-грудях, не зміг опанувати блискавичне бажання. Коли за півгодини попустило, зрозумів: вередлива і вразлива. Важко з такою в битовусі.
− Не знаю… Не думала
Коричневого, може.
Коричневі не люблять пестощів і неба, колись читав. Розрахункова Яга.
Втомився. Він же не проти тривалого, серйозного і навіть сім’ї, а не мимовільних зустрічей. Але все не ті.
Постріл перед наступним, квітневим побаченням: „Сірого!” − понурі і холодні в шалі. Невже обов’язок? Однак пішов перевірити припущення − нудна таки.
− Синій, − глина в руках гончара. Загадкова й депресивна. Проблемна, хоч і фантазерка.. Ох, не обов’язок чоловіка виводити жінку з депресії.
Червоні − кар’єристки, хоч і стосунки з нею гойдалки: розгойдує завжди сама, і ніколи не знаєш, коли викине після чергового сонечка.
Тоді якого?
Повітря − законсервована пробірка. Коли б уже розплющило.
Приїхав до друга в Луцьк на хрестини. Розчавило − забіг до „Соломона” Старого міста.
− Прозорого, − ледь чутно дівчина в кафе й відвела очі від смартфона. − Чого питаєте?
− А чому прозорого? – замислився зрадів.
− Чим захочеш, тим і розфарбуєш. Має значення?
− А ви заміжня?
− Ні… сама.
− А де навчаєтеся?
− Ну прямо допит, − розсміялася. − Односторонній. Відучилася, а ви?
− Джаз любите?
− Люблю.
− Друг виступатиме увечері, підемо?
Похитала головою:
− Барселона грає з Баварією нині, чоловіче.
Вадим роззявив рота: Вона.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
