ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2021.12.02 20:16
Весна вступала у свої права.
Хоча вітри ще прохолодні дули
Та вже зеленим килимом трава
Укрила степ, уже тепло відчула.
На сонці вигріваючи боки,
Широкі балки розляглися степом,
Спускаючись неквапно до ріки.
Кому-кому, а їм, напевно, тепло.

Юрій Лазірко
2021.12.02 18:47
з того часу як глибина твоїх очей
вибігла до мірки перекинутої чарки
і замулила погляд
викашлюючим нісенітниці
хмелем
нам не бракувало
її

Юрій Лазірко
2021.12.02 18:44
бачу сон
цей дивний сон
диму змій
і грамофон
плаче про
mi corazon
і там te amo теж

Юрій Лазірко
2021.12.02 18:42
дощ у душі
краплини тебе
мов день без небес
він видихся весь
у вірші

спогадів дим
очей глибина

Сергій Губерначук
2021.12.02 15:33
Когда у меня будут собственные ключи
от этого солнца, от этого неба,
от этого мира, от этого мира, когда?

* * *
Мир – не журнал и не эфир,
а живой огромный мир.

Тетяна Левицька
2021.12.02 10:27
Ми всі там будемо, та не одразу —
На небеса у черзі стоїмо.
Прощаємо небіжчикам образи,
І не жаліємо живих, наразі, —
Гріх за кермом.

Збирає вічність мито, — в кожнім домі
За упокій душі свіча горить.

Микола Соболь
2021.12.02 06:28
Ярмо собі накинули на карк
і тягнем балагулу* з балаганом…
Тепер країна швидше – зоопарк
з її давно сплюндрованим Майданом.
Хотіли краще? Та пішло не так.
Втрачаємо державність і свободу.
У «слуг» нарідних, звісно, все ніштяк –
для виборців товчуть

Віктор Кучерук
2021.12.02 05:03
Мої ровесниці – надії
З душі виштовхують нуду.
Появі їхній я радію,
Хоча полегшення не жду.
Не сподіваюся наївно
В прихід успішних розцвітань,
Якщо розвіює нищівно
Життя початки сподівань.

Юрій Лазірко
2021.12.02 02:07
коли тобою світ вже відболить
як сад грозою в літнім завіконні
коли любов’ю випалена мить
золою опадатиме в безсоння

я відбиратиму у тиші ніч
і вибиратиму для слова клітку
а зрізи крил гоїтиме мені

Ванда Савранська
2021.12.01 22:46
(Переклад)

Дивне дерево зі Сходу
У саду зронило лист.
Таємниці насолоду
Нам листочок цей приніс.

А чи сутність він єдину

Ольга Олеандра
2021.12.01 19:50
Тьмяне тремтливе світло нічника.
Легесенько погойдує колиску
Невтомна, хоч і стомлена рука.
Лунає колискова. Ніжним блиском
У вікна заглядають зірочки.
Ніч огортає ковдрою м’якою.
По хвилях хмаринкової ріки
Сни поспішають доброю юрбою.

Володимир Бойко
2021.12.01 18:22
Згіркла сльоза пам’яті
З неба сяйне місяцем.
Межі недосконалості
Заочі перемістяться.

Не осягти похапцем
Світу пізньоосіннього.
За виднокіл котиться

Вікторія Лимар
2021.12.01 16:40
Інколи треба рубати з плеча
Для остаточного рішення!
Складнощів, сумнівів теж вистача,
Душу вразливу втішити.

Час може якось змінити думки.
Внести нові корективи.
Інша картина… Усе навпаки

Володимир Невесенко
2021.12.01 13:48
…А діти вмирали тихо –
на свято Усіх Святих.
Не чулось у хаті сміху,
а тут уже й плач затих.

Лиш мати молилась: «Боже ж,
прости, що просить прийшлось.
Із всього, що дати можеш,

Микола Соболь
2021.12.01 07:38
Іноді так хочеться сказати:
провались усе під три чорти.
Нерви, мов натягнуті канати
і не бачиш стежки до мети.
Йдеш наосліп. Ніби й недалеко.
Та себе за втому не карай.
Душі в Божий світ несуть лелеки,
журавлі ж назад, – за небокрай.

Віктор Кучерук
2021.12.01 05:13
Завтра буде морозяний грудень
І за обрієм зникне сльота, –
І мене поцілунком розбудять
Ненаситні жіночі вуста.
Засніжить на світанні раптово
І побілить простори умить, –
І нарешті почується слово,
Від якого душа затремтить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Критика | Аналітика / Мистецтвознавчі розшуки

 Вікторія Поліненко. Блиск і вбогість масукрліту
Образ твору Масова українська література хворіє на елітарність. І це заважає їй пробиватися до народу
Вікторія Поліненко
журнал "Український Тиждень"

Захоплюватися Борісом Акуніним, не спати через Джоан Ролінґ, оплакувати персонажів Даніели Стіл, кепкувати з Дена Брауна, пірнати у світи Артура Кларка. На які почуття й дії не провокували б нас представники «літмасовки», маємо подякувати їм, найперше, за вірність обраному шляхові. Бо ми беремо до рук їхні книги, точно знаючи, на що розраховувати. У цій безкомпромісній передбачуваності – сутність світової змови авторів і видавців, які працюють на широкі верстви населення. Змови, до якої українці ніяк не приєднаються, бо «літературні верхи» не хочуть виглядати дурнішими за «читацькі низи», які, у свою чергу, не можуть змиритися з цією несправедливістю. Тому останні вперто читають Акуніна, Ролінґ, Стіл, Брауна і Кларка.

Дев’ять відмінностей українського та світового чтива

1. Багато зайвого і недоречного для жанру. Попри свою антиреалістичність, масліт чіпко тримається за зрозумілу всім дійсність. Тому який- небудь хропозябрик з планети Ґлюконія закохується в свою половинку так само, як і ваш сусід Микола у свою. Або, скажімо, Джеймс Бонд: бездоганно стріляє, стрибає, кохається, вбиває, обдурює, нишпорить, але годі чекати від нього монологів на тему британської зовнішньої політики. Неозора, мов степ, душа українських авторів у переважній більшості гордо нехтує правилами. І в непоганому сюжетно вітчизняному детективі можна нарватися на лекцію з культурології. Відкриваємо, наприклад, «Ескорт у смерть» Ірен Роздобудько: «… ноосфера ніби сама просякала в неї і давала нові знання. Вона й не пам’ятала, з якого часу знає поезію Мандельштама, імена фламандських художників та музику Гріга». Сакраментальне «вона й не пам’ятала» зустрічається лише один раз. Інші, ще «не просякнуті» герої роману, на амнезію не страждають, з будь-якого приводу цитуючи Бальзака, Сковороду, Ґемінґвея.

2. Не «масові» тиражі. Свою успішність масова література вимірює кількістю й розмаїттям окупованих нею домівок – буде це юрта, хатка чи бунгало. Оскільки говорить вона мовою універсальних штампів, то й розуміють її на всіх континентах. Якщо наклад кожного наступного видання одного автора в його рідній країні не буде дотягувати принаймні до кількох сотень тисяч примірників, ми говоримо не про масову літературу. Коли ж українські масовики ледь перетинають 20-тисячну позначку, наші видавці вітають новонароджений «феномен», наче диво.

3. Справді популярних авторів у нас не вважають масовими. Зазвичай, середній наклад масукрлітної книги коливається в межах 5-7 тис. Не дивно, що якісна вітчизняна високочола словесність здатна випередити ці кількісні показники, чого в світовій практиці не зустрічається. Варто було Оксані Забужко використати у назві роману слово «секс», і до її «Польових досліджень…» і за десять років після першої публікації цікавість не згасла. Або Сергій Жадан, який пише урбаністичну прозу підвищеної гумористичної міцності. Ось чому його читають не лише студенти-філологи. Але критики, менше з тим, зараховують його творчість водночас до постмодерністського річища.

4.. Нинішній масукрліт - проект штучний. Звідси парадокс: якщо в країнах розвинутої масової літератури саме вона й дає змогу видавцям отримувати надприбутки та підживлювати ними елітарне мистецтво, в Україні все з точністю до навпаки. Навіть своєю появою масукрліт завдячує примусу: до заснування літературного конкурсу «Коронація слова» з її непоганими преміальними про таке явище не йшлося взагалі. Поодинокі вправи – не більше, які зникали, немов роса на сонці, коли їхні автори відволікалися на важливіше.

5. Масовість – сором для українського письменника? Засвітитися в масових жанрах для тих, хто наважилися стати українським письменником – однаково, що зізнатися в кримінальному злочині. Заважає тягар інтелігентності: до масукрліту «опускаються» переважно незадоволені зарплатою викладачі вишів, журналісти, юристи, вчителі, медики. За кордоном це теж нормальна практика. З маленькою поправкою: там після вдалого дебюту літератори спрямовують усі сили на те, аби обійти конкурентів і закріпитися в обраному сегменті. Єдиний виняток на наших теренах – харківський напрям фантастики й фентезі, представлений цілим букетом технарів, які свого часу начиталися гарних взірців і старанно торують уже прокладену стежку. Що «статутом» масової літератури не тільки не заборонено, а лише вітається.

6. Автори кидаються із жанру в жанр. Навіть уявити страшно, якби Стівен Кінґ втомився від своїх трилерів і заходився вигадувати любовні історії. Або Алєксандра Марініна взяла би й утнула щось на кшталт наукової фантастики. Масова література не терпить зрадників, за характером вона диктатор, а не вихователька дитячого садочка. Навіть коли українські автори про це й здогадуються, воліють цю аксіому ігнорувати. Звідси й розгубленість їхніх читачів. Щойно звикнули до детективів Роздобудько, як письменниця зрозуміла, що їй ближчі сентиментальні й соціально-психологічні твори. Заледве вийшов роман «Бранці мороку» – рідкісний дотепер в Україні зразок «жахів», – як його автори Наталка та Олександр Шевченки переорієнтувалися на джіалло [див. що почитати]. А про лауреатку Шевченківської премії Марію Матіос гусари взагалі повинні мовчати: «Солодка Даруся» й «Нація» сьогодні здаються чужорідними тілами в густому сиропі жіночої, еротичної, психологічної прози (всі категорії називаються окремо), сімейних саг та кулінарних книжок.

7. Штучність діалогів. Українські адепти масової літератури мають вигляд розгублених на фуршеті гостей, котрі ніяк не доберуть, що ліпше – фіги чи солоні огірки. І якщо з основними жанрами «інженери людських душ» ще сяк-так раду дають, то з живими мовою й діалогами справи нерайдужні.

«– Чому мама купувала тільки такі картини, де зображено людей із суспільних низів?..

– У твоєї мами був хороший смак до малярства.

– Так. Але чому всі картини в її вітальні мають настрій черевиків Ван-Гога?»

Євгенія Кононенко, «Імітація», діалог підлітка з колишнім коханцем його матусі. Ненька щойно загинула, і хлопець приїхав додому на похорон. Як кажуть, без коментарів.

8. Пафос і штучність замість сюжету і характерів. Тому й стогнуть українські кіношники – як працювати з цим матеріалом? Пафос, екзальтованість, штучність там, де мають бути стрімкий сюжетний розвиток, яскраві характеристики героїв і зрозумілі не академікам, а куховаркам, розмови. «Ми розчавимо вас, зітремо на порох і підемо далі! Спочатку переможемо духовно, примусимо робити такі речі, про які ви з вашими м’якими мізками давно вже забули. Але, оскільки все це ми вміємо робити значно краще від вас, знайте: от саме тоді ви й програєте...» Так пояснюють свої наміри щодо землян ворожі їм дарки у фантастичному романі Тимура Литовченка «Приречений жити». Я розумію розпач кінорежисерів: як публіка почує таку погрозу з екрана, фільм автоматично змінить жанр і перетвориться на комедію.

9. Багато якісних авторів обмежуються однією книгою. Виняток становлять поодинокі справді якісні тексти, чиї автори не знайшли на момент їх написання кращого способу розважитися. Приклад – книга «Я, «Побєда» і Берлін» лідера гурту «Скрябін» і телеведучого Андрія Кузьменка, котру він сам іронічно радить читати в клозеті. Якщо автора іноді питають, коли ж бенкет буде продовжено, він тільки сумно посміхається.

2008

http://www.ut.net.ua/art/169/0/1142/

Контекст :



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Контекст http://www.ut.net.ua/art/169/0/1142/
Дата публікації 2008-08-26 13:31:37
Переглядів сторінки твору 7571
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 3.836 / 5.5  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 3.836 / 5.5  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
ПРО МИСТЕЦТВО
Соціум
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-08-26 13:45:21 ]
Сергій Жадан
Критична маса літератури


Хто лише не пише про сучасну літературу!
Всі пишуть. Пишуть аспіранти й доценти, школярі та петеушники, гакери і юзери, безпритульні та неписьменні. Незникомий присмак істерії літає коридорами редакцій і поверхами Інституту літератури, осідаючи на сторінки поважних видань і жовтої преси. Чим керуються дописувачі у своєму нена в’язливому культуртрегерстві? Зрозумі ло, питаннями розвитку та перспективи. Ось, скажімо, масова література. Здавалося б, хто тільки не писав про її природність, необхідність і повну відсутність на вітчизняних культурних полях. Усі писали. Й що маємо в результаті? Слід визнати, що не маємо нічого: українська масова література не прищеплюється на пружному вітті нашого красного письменства, так само, як не ростуть в Україні, скажімо, кактуси чи інша галюциногенна мексиканська флора. А будь-які спроби вирішити проблему штучним способом – чи то конкурсами, чи то видавничими програмами – завершуються печальним збиранням невтішного врожаю. Він швидко перетворюється на видавничий неліквід, по глиблюючи світоглядну кризу згаданих вище гакерів і аспірантів. І оскільки, на моє глибоке переконання, проблема ця в найближчій перспективі вирішенню не підлягає, хочу обмежитися тільки двома зауваженнями.

По-перше, дивним, хоча й шляхетним, видається бажання українських адептів масової літератури вийти на широкі ринкові плеса в обхід законів ринку. Навіть якщо переконати всіх свідомих українців, що масова література українською існує, лише потрібно її купити, то навряд чи суцільна активізація цієї цільової аудиторії забезпечить видавцям прорив та сатисфакцію, бо скільки їх є, тих свідомих українців? Ну, самі видавці, ну, їхні автори, ну, аспіранти з філологами, ну, я теж куплю. А де взяти решту 97 тис. потенційних читачів, котрі забезпечили би появу першого українського бестселера? І тут виникає логічне питання – можливо, проблема не в якості текстів і відсутності авторів? Можливо, справа у відсутності читачів? Адже доки середньостатистичний громадянин не бере книжку до рук, називати його читачем щонайменше некоректно.

По-друге, з усієї цієї непрухи у нас дивним чином сталася підміна понять. Не маючи перед очима справжніх бестселерів, вітчизняні фахівці ладні зараховувати до зразків літератури масової (читай – невисокої якості) все, що хоча б якось і десь з’явилося. Дивовижна невибагливість і легкість, із якою критика формує списки масліту, не лишає жодного шансу на нормальний психічний розвиток читацької аудиторії, роблячи тотальну ревізію в її мізках і наповнюючи їх (мізки себто) термоядерною кашею української філології. В цій країні не може бути масової літератури, оскільки тут немає літературознавців, які би розуміли, що це таке.

І що ж у такому разі робити? Нічого не робити, відповім я. Зрештою, не така вже й велика проблема – є в цій країні масова література чи немає. Головне, щоби не було масового безробіття. А про все інше можна прочитати й у газетах.

УКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ
http://www.ut.net.ua/art/164/0/1121/


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-03-02 21:05:02 ]
...Навіть якщо переконати всіх свідомих українців, що масова література українською існує, лише потрібно її купити, то навряд чи суцільна активізація цієї цільової аудиторії забезпечить видавцям прорив та сатисфакцію, бо скільки їх є, тих свідомих українців? Ну, самі видавці, ну, їхні автори, ну, аспіранти з філологами, ну, я теж куплю...


А я не куплю!:) З мене вистачило кількох книжечок сучасних вітчизняних письменників, щоб не підгодовувати своїми копійками їхню безталанність надалі.
Вважаю що одвічне питання "чого нема в країні - письменників чи читачів" вирішується однозначно не на користь письменників. Хоча нашим письменникам , певно, все одно - є читачі чи їх нема?:)) Їх улюблена справа - копатись у собі самих і потім друкувати накопане.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Той що в скалі сидить (М.К./Л.П.) [ 2009-09-18 18:30:55 ]
Хороша статейка Вікторії. Правда, відмінностей набагато більше і все не на користь сучукрліту. Буття визначає свідомість, - казав бородатий. ЗМІ та влада формують смак. Не здивуюсь, коли через кілька років "Тік" назвуть "українськими бітлами".
Те ж стосується і письменників (ну тих , хто пише :)
Хочеться бути знаменитим ще при житті. І продаватися при житті. А що "піпл хаває" найжадібніше? Попсу....