ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.06.02 10:36
V. СОНЦЕ З ПІВДНЯ Зима 1043 року сковувала Київ кригою, але серця людей палали від хвилювання. На дніпровських схилах зібрався натовп, бо з півдня, пробиваючись крізь засніжені річкові простори, сунула небачена раніше сила. Це повертався в і н. Біл

хома дідим
2026.06.02 08:43
він вийшов до режиму бога
покинувши вино хліб сіль
сусід вважав його за йога
а сам пиячив той сусід
йому здавалося ще трохи
і стане легко звідусіль
сусід той час привів небогу
стогнав із нею десь в куті

Охмуд Песецький
2026.06.02 07:47
Мої сердечні ув'язнення і спускання на землю з високих веж несвобод не передбачають втеч, а тільки терміни. Рецидивістам "не світить" амністія. Час – і тільки він, є тим механізмом, який спрацьовує для свободи – тихо і без ефектів, які притаманні подіб

Віктор Кучерук
2026.06.02 05:27
Я міг би загинути вчора
І зараз лежати в труні,
Або в тісноті коридору
Заклякти в останньому сні.
Донині руїни будинку,
Ще теплі від крові й вогню, -
Нагадують кожну хвилинку
Про долю щасливу мою.

Костянтин Ватульов
2026.06.01 19:27
Полюбляю зелене оточення,
Особливо під промені вранішні.
І удосталь росою намочений,
Задурманений квітом акації.

Ще пройтися стежками охайними
Водночас і тужливо, і радісно,
Де жбурляють промінчики барвами

хома дідим
2026.06.01 17:35
в житті холоднім і похмурім
чогось хотів кудись-там біг
за снами уві снах моїх
і в церкві тільки та премудрість
мене оточували мури
на цім лазурнім небодні
цикуту радили мені
а в перлах порпалися кури

Ольга Олеандра
2026.06.01 15:25
У кожній з нас є Щось позалюдське.
У кожному. Без винятків. Й неясно
це Щось несимпатичне і жаске
чи неповторно самобутнє і прекрасне?

Воно у нас танцює? Чи лежить
заховане, зарите якнайглибше?
Не через цю відчуженість сюрчить

Федір Паламар
2026.06.01 14:41
В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло! Блиском укрився я, і Світло засяяло світ. Утри стали поодаль і змовлялися проти мене. (…) Муж, який скинув мене зі свого місця на землю (…) ти знищиш їх (…) Не руйнуй творіння Утр і не проганяй

Тетяна Левицька
2026.06.01 13:44
Похмурий день у крона прослизнув
і зачепився поглядом за вечір.
Готується до стомленого сну
міських кварталів тьмяна порожнеча.

Сідаєш у намолене таксі,
мене лишивши на бруківці літа.
І наостанок зойкає шассі

Сергій Губерначук
2026.06.01 13:35
…Творчість – Така, як Ти!
Як, Ти?

18 жовтня 1999 р., Київ

Ігор Шоха
2026.06.01 13:01
Весна минає. Літо на порозі.
Немає миру, бо іде війна.
Жене людей додому чужина.
Дай, Боже, не почити у дорозі
міграції поезії у прозі
лихого житія. Душа одна.

ІІ

Борис Костиря
2026.06.01 12:10
Прийшов мороз такий справдешній,
Хитнув підвалини старі.
Сховалась думка у черешні,
Сховалась мова у землі.
У теплім краю журавлі
В піснях оспівують прийдешнє.

Мороз величною ходою

Юрко Бужанин
2026.06.01 11:29
Зелена матова тарілка
пахла метеоритами і космічним пилом
Його несли під руки два сірих гуманоїди
обережно як перше видання класика
Він гикав у невагомости
і думав про невиплачений гонорар

Землянине ми прийшли забрати твій розум

Вячеслав Руденко
2026.06.01 11:04
… засинає полуниця -
наді мною Око дня -
може липень забарився
степом в пошуках коня,

чи затримався в долонях,
запашного полину,
підхопивши пил на скроні,

Світлана Пирогова
2026.06.01 09:36
Срібляста річка котить тихі води
Між берегів, замаяних в зело.
Життя до річки Кодими текло,
Шукаючи притулку і свободи.

Тут дзеркалом стає сама природа,
Схиливши верб зажурене чоло.
Срібляста річка котить тихі води

Віктор Кучерук
2026.06.01 06:13
Пожухле листя під ногами
Тривожно й лячно шарудить,
Уперто здійснюючи намір -
Моїх думок порвати нить.
Шурхоче мляво, однотонно,
Щоб міркувань утратив суть, -
І вже вони плетуться сонно,
Уже мені їх не збагнуть...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нанея Золотинська (1987) / Проза

 Казка про запитання (ІІ)
Казка про запитання (ІІ)
2015р
Чому ще досі сплю я находу? Бо зі всіх сил пручаюся проснутись. Цей стан дрімоти змінює кожні наступні кроки і підлаштовує під матрицю своїх непереможних ще систем. Це свідомо знаю – та надалі сплю и не знаю коли настане час прозріння мого. Зациклилась все на безглуздих і безпідставних вимогах щоб він кохав мене безперечно й безумовно як я його. І що? Бо знаю геть даремно. Бо ніч ще навколо зовсім темно і зору й пальцям майже всіх і кожного. Сліпі ми кошенята. І та любов якої прагну не має шансів на життя. Бо чекаю взаєму. То марно. Любов ніколи так не робить. Вона лиш є і безперервно за руку водить так проходить душа легко крізь темряву. Бо тій кохання безумовне світить. Ніколи на моє й твоє не ділить. Бо вже пізнала сутність Єдності. Зупинила рух по колу безперервності. Тепер сяє й в спокої тиха й незламна.

Тоді чому ще досі сплю? Кажу слова й не розумію стану свого. Не знаючи звичного а може і нового. А суть шукаю в слові? Всі вони вже сказані спробуй вперше щось скажи. Вдасться знайти ще такі - у серці збережи закарбуй навік у пам’яті. Та знаю я і кожен хоч би відчуває що всі речення то є всього лишень концепція. Так просто зміст докласти новий тільки місцями літери зміни. А далі так само у темряві ходити?
Мабуть вже вдосталь. Відкриваю свої очі. Дивлюсь на Світ і бачу врешті його. І який він - не відомий завжди новий. І вже не має значення хтось любить чи забув. Я є і все у цих двох літерах. Залишилось тільки достовірно переконатися що все це не наступний сон. Адже і в снах можна прокинутись але насправді ще міцніш заснути. Кого б попросити може ущипнути. Переконатись би. Чи достатньо буде слідкувати за власною манерою ходьби? Усім відомо ж як сновиди ходять. Руки вперед протягують наосліп мацаючи пальцями свій шлях. А лиця у сомнамбул до краю сповнені журби. Бо Світу милого не бачать…
А ну ж бо розкажи мені і ти. Спиш як переважна більшість чи так як я пручаєшся проснутись? Мета ж у всіх повір одна. Бути бадьорими й додому повернутись та тільки на яву. Пізнати істину свою і вже не впасти у той безкінечний стан дрімоти. Як зрозуміти чи є вірним шлях. А кожен хто наважиться почує дивовижні ноти. То музика душі проявиться й не дасть у сон пірнути. Ти зупинись і вслухайся. Ну й що ж – бадьорого Світанку! Час вже настав і ранок зустрічаймо Благодаті повний до останку!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-06-26 08:42:23
Переглядів сторінки твору 2037
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Спейс-арт
Автор востаннє на сайті 2019.06.28 08:47
Автор у цю хвилину відсутній