ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Федів
2019.07.19 16:19
Що я шукаю у небі вночі? Вогні…
Це сіяють його діаманти,
Аби шлях не губити у повній імлі
Не забути за свої таланти.
Я у небі чекаю єдину зорю,
Що палатиме тільки для мене,
Перемогу дарує у чеснім бою,
Піднімає на крила у небо.

Сергій Губерначук
2019.07.19 15:10
Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
це яблуко, в якому наш секрет,
з якого ґенне дерево прадавнє.

Спасибі, ти даєш мені його,
зірвавши з порцелянової гілки,
щоб я вкусив те, як зима кругом

Світлана Майя Залізняк
2019.07.19 12:06
Знову палити крила
вийшли шереги зла.
Пахне дешеве мило.
Танці диких... ла...ла.

Скаче цапок зелений.
Гном мухомори - в чай.
Топче бичок Єлену.

Олександр Сушко
2019.07.19 11:28
https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2465856030188793/?permPage=1

Ігор Деркач
2019.07.19 10:42
Ще ідемо Союзом у нікуди.
І вибір є, а доля не така.
Сосо подох, але його талмуди
і досі на озброєнні совка.

***
Усі – за Вову! Маємо надію,
що завоює Чудь Наполеон...

Тетяна Левицька
2019.07.19 08:53
Сіяла маки, а виросла гичка.
З дому тікала в небесну блакить.
Бризнула з губ соковита суничка -
сукня зіпсована, серце щемить!
Біла-білюсінька із крепдешину
атласна шлярочка за пояском.
В лісі збирала солодку малину,
а заблукала в полях за селом.

Микола Соболь
2019.07.19 08:40
Бачите смужку? – єднання небес із землею
Там сонце велике світанку тихенько радіє.
Вроду ранкову і тишу сповиту зорею
Зродить ілюзія космосу в чисту надію.
Розгойдує вітер Аврори нечесані коси
І божа корівка спиває з листочка росу…
О, скільки поезії

Олена Побийголод
2019.07.19 06:49
Із Костянтина Бальмонта

Зграї птаства. Шляху стрічка.
Тин, розхристаний упень.
Сіється з-під неба мжичка
на сумний та тьмяний день.

Придорожній стовп, навпроти -

Козак Дума
2019.07.19 06:29
Прожили п’ятнадцять років
з Василем Наталка –
примелькались, але ж діти…
Розлучатись жалко!
До психолога звернулись,
закінчивши з ринком.
Той сказав, – Вивчать анамнез
розпочнемо з жінки.

Вікторія Торон
2019.07.19 03:39
Нема з ким вести діалог,
мінятись скарбом із кишень,
локомотивами тривог
гриміти в парі кожен день
і чути – легшає вантаж,
просвітки- спалахи – між ним,
і десь з’являється кураж
перед майбутнім грозовим.

Ярослав Чорногуз
2019.07.19 02:44
Сховався день у сутінках сумних,
Довкілля огорнула темна змора.
Прошелестів у гіллі тихий сміх…
То легіт із березою говорить.

Грайливець! Огорта її навкруг
І пестить так легесенько й уміло…
Аж усміхнувся в темні вуса луг!

Олександр Сушко
2019.07.18 21:33
Обізвався на ясені
Сич старий: - Будь біді!
Ой, сини мої, красені,-
Ви ж такі молоді!

У руках фотокарточка,
Кожен хлопець - козак.
Запечалився батечко,

Ігор Деркач
2019.07.18 18:53
Існує все і водночас.
Буває,
що і така ідея нас
єднає.

І помічаємо у мить
єдину
і те, що радує і злить

Світлана Майя Залізняк
2019.07.18 17:16
Я сипала мак із голівки сухої...
Долоня дитяча і трішки спітніла.
Узбіччя... безлюддя...
кололася хвоя...
А сонце сідало... плескалися віли...

Одна підпливла... "Чи не хочеш у коло?
Люляєм-лоскочем... пірнаємо... нумо...".

Сергій Губерначук
2019.07.18 15:08
Цвіте під деревом мільйонолітнім
мільйонолітнім синім цвітом
мільйонолітня квітка.

Повзе змія мільйонолітня,
студена кров мільйонолітня,
мільйонолітня мудрість
між квіток.

Лариса Братко
2019.07.18 09:51
Я знаю,
Ты меня там встретишь.
Возьмешь за руку,
Поведешь туда,
Где не бывает злобы и насилья,
Где не начавшись кончилась война,
Где разлюбившие не мстят друг другу,
Где эгоизм не разрушает дом,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Нанея Золотинська (1987) / Проза

 Казка про запитання (ІІ)
Казка про запитання (ІІ)
2015р
Чому ще досі сплю я находу? Бо зі всіх сил пручаюся проснутись. Цей стан дрімоти змінює кожні наступні кроки і підлаштовує під матрицю своїх непереможних ще систем. Це свідомо знаю – та надалі сплю и не знаю коли настане час прозріння мого. Зациклилась все на безглуздих і безпідставних вимогах щоб він кохав мене безперечно й безумовно як я його. І що? Бо знаю геть даремно. Бо ніч ще навколо зовсім темно і зору й пальцям майже всіх і кожного. Сліпі ми кошенята. І та любов якої прагну не має шансів на життя. Бо чекаю взаєму. То марно. Любов ніколи так не робить. Вона лиш є і безперервно за руку водить так проходить душа легко крізь темряву. Бо тій кохання безумовне світить. Ніколи на моє й твоє не ділить. Бо вже пізнала сутність Єдності. Зупинила рух по колу безперервності. Тепер сяє й в спокої тиха й незламна.

Тоді чому ще досі сплю? Кажу слова й не розумію стану свого. Не знаючи звичного а може і нового. А суть шукаю в слові? Всі вони вже сказані спробуй вперше щось скажи. Вдасться знайти ще такі - у серці збережи закарбуй навік у пам’яті. Та знаю я і кожен хоч би відчуває що всі речення то є всього лишень концепція. Так просто зміст докласти новий тільки місцями літери зміни. А далі так само у темряві ходити?
Мабуть вже вдосталь. Відкриваю свої очі. Дивлюсь на Світ і бачу врешті його. І який він - не відомий завжди новий. І вже не має значення хтось любить чи забув. Я є і все у цих двох літерах. Залишилось тільки достовірно переконатися що все це не наступний сон. Адже і в снах можна прокинутись але насправді ще міцніш заснути. Кого б попросити може ущипнути. Переконатись би. Чи достатньо буде слідкувати за власною манерою ходьби? Усім відомо ж як сновиди ходять. Руки вперед протягують наосліп мацаючи пальцями свій шлях. А лиця у сомнамбул до краю сповнені журби. Бо Світу милого не бачать…
А ну ж бо розкажи мені і ти. Спиш як переважна більшість чи так як я пручаєшся проснутись? Мета ж у всіх повір одна. Бути бадьорими й додому повернутись та тільки на яву. Пізнати істину свою і вже не впасти у той безкінечний стан дрімоти. Як зрозуміти чи є вірним шлях. А кожен хто наважиться почує дивовижні ноти. То музика душі проявиться й не дасть у сон пірнути. Ти зупинись і вслухайся. Ну й що ж – бадьорого Світанку! Час вже настав і ранок зустрічаймо Благодаті повний до останку!

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-06-26 08:42:23
Переглядів сторінки твору 1037
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.753
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Спейс-арт
Автор востаннє на сайті 2019.06.28 08:47
Автор у цю хвилину відсутній