ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя тобі нехай, донечко,
ранок травневий приносить.
2024.05.01
05:27
Усе чіткіше кожен крок
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
2024.05.01
05:24
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
2024.04.30
22:48
Ти була красива, наче юна Геба*,
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
Печена картопля (3)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Печена картопля (3)
3. Вересень фарбував листя у жовті кольори, в садках ще пишно цвіли жоржини, а ранки й вечори ставали щораз прохолоднішими. Даринка, йдучи до школи, завжди нарізала букетик квітів, щоб поставити у класі на вчительському столі — вона сиділа за першою партою, тож мала можливість милуватись ними навіть під час уроків. Сьогодні першою за розкладом була алгебра. Вона не те, щоб не любила цей предмет, скоріше боялась вчительки. Та була дещо дивакувата. Ні, урок проводила як і належиться — спочатку з'ясовувала хто присутній, а кого немає, потім опитувала коло дошки домашнє завдання, пояснювала нову тему уроку... Та відштовхував, мабуть, важкий прискіпливий погляд блідих, майже безбарвних очей. Даринка зітхнула... Зате наступний урок — фізкультура! О, то люблять усі учні.
- Стали всі в шеренгу! — скомандував вчитель фізкультури.
Діти швидко виструнчились від найвищого до малого.
- Хто відсутній?
- Усі є, - відповіла староста класу.
- Тоді бігом по колу!
Діти спочатку повільно, потім швидше пробігли перше коло шкільного стадіону.
“Як чудово дихається, майже як у селі”, — подумала Даринка. Раптом пригадала Юрка. “Гарно ми провели канікули, цікаво!Треба буде поїхати до бабусі на вихідних, може і Юрка побачу”, — подумала.
- Раз-два, раз-два, - командував учитель, — стали, вирівнялись, робимо вправи! Раз-два, раз-два...
Прийшовши зі школи, Даринка найперше побігла на кухню — аякже, зголодніла у школі. В шкільну їдальню не ходила принципово, бо асортимент там невибагливий ще й готують несмачно.
- Мамо, а чи не поїхати нам у суботу до бабусі у село, — спитала Даринка.
- Та ми мусимо їхати, бо бабуня кличе нас на допомогу — будемо картоплю копати!
- О, то файно! Ми потім з Юрком картоплі напечемо!
Мама посміхнулась. Їй подобалось, що її донька товаришує із Юрком, бо він хороший хлопчина та й цікавий — любить книжки читати, тому багато знає.
В суботу зранку Даринка з мамою і татом їхали в село до бабуні. За вікном машини швидко змінювались краєвиди — лісисті пагорби, видолинки, великі та малі села. За менш як годину мандрівки, сімейка вже паркувалась на обійсті баби Оксани.
- А що ж ви, дітоньки, певно змучилися з дороги? А ти, Дариночко, мабуть, ото скучила за бабою Оксаною?
Дівчинка притулися до бабуні, вона й справді скучила, а також за бабиною хатою і своєю у ній кімнатою, і за котом, і квітами, і за ставком і за всім-всім!
- Відпочиньте з дороги, та й ото підемо картоплю копать. Сусід Микола вже скосив бадиляччя на грядці, гарбузи я ще вчора повибирала. Але ж гарні того року у мене гарбузи! Буде добра гарбузяна каша.
Даринка мрійливо прикрила очка. Вона вже зголодніла і їй в уяві малювались картини смачних бабусиних страв.
- Дитинко, та чого ж ти стоїш на порозі? А ну до хати! Маю і молочко вранішнє, і млинчиків напекла. Та йди щось з'їж із дороги, — примовляла баба Оксана.
Дитина не стала довго розмірковувати — вмить опинилась за столом і стала споживати смачні наїдки. Потім швидко одягнувши одяг для роботи, побігла за хату на бабині городи. Мама з татом вже вигортали великі бульби з-поміж дрібних та одразу вкидали до кошиків, що стояли перед ними: велику картоплю — в один кошик, дрібну — пацяті*, а насіннєву — в третій кошик. Даринка й собі взяла мотичку і так вправно орудувала нею, що всі дивувались! По трьох годинах копання, бабуня нагорнула зілля і підпалила. Даринка, не довго думаючи, вкинула у бадилля картоплю. Сивий димок стелився городами, мама з татом сиділи вкінці городу й жартували.
- Та хто ж так бульбу пече, — раптом почула запитання. З несподіванки аж підскочила. Позаду неї стояв Юрко і посміхався. Його кирпатий носик вже зачув своєрідний запах паленого картопляного бадилля, тож він не довго думав — вмить опинився на городі баби Оксани глянути, чи Даринка з міста приїхала.
- Юрку! Привіт!, — дівчинка щиро зраділа, — а як пекти картоплю? Хіба не слід її вкидати у багаття?
- Певно, що ні! Спочатку треба розвести вогонь на добрих дровеняках — щоб жару було багацько. Потім розгорнути вогнище, вкинути картоплю, загорнути і пекти хвилин сорок.
- Хочу печеної бульби, хочу печеної бульби, — співала Даринка, підстрибуючи як у танцях якогось дикого племені.
Ввечері сусіди позбиралися за садком на вигоні. Юрко, як і обіцяв, розпалив багаття, Даринка допомагала мамі й таткові виносити стільці. Баба Оксана знову гостила усіх своїми млинцями. Юркова матуся нарізала помідори й огірки. Скоро імпровізована вечеря під відкритим небом була готова. Діти вигортали картоплю з попелу і ще гарячу котили по траві, щоб вистигла трішки. Дорослі жартували, обговорювали цьогорічний урожай, а бабуня Оксана тішилася — гарна у неї родина, гарні у неї сусіди!
*Пацятко — маленьке порося
18. 09. 2014 р.
- Стали всі в шеренгу! — скомандував вчитель фізкультури.
Діти швидко виструнчились від найвищого до малого.
- Хто відсутній?
- Усі є, - відповіла староста класу.
- Тоді бігом по колу!
Діти спочатку повільно, потім швидше пробігли перше коло шкільного стадіону.
“Як чудово дихається, майже як у селі”, — подумала Даринка. Раптом пригадала Юрка. “Гарно ми провели канікули, цікаво!Треба буде поїхати до бабусі на вихідних, може і Юрка побачу”, — подумала.
- Раз-два, раз-два, - командував учитель, — стали, вирівнялись, робимо вправи! Раз-два, раз-два...
Прийшовши зі школи, Даринка найперше побігла на кухню — аякже, зголодніла у школі. В шкільну їдальню не ходила принципово, бо асортимент там невибагливий ще й готують несмачно.
- Мамо, а чи не поїхати нам у суботу до бабусі у село, — спитала Даринка.
- Та ми мусимо їхати, бо бабуня кличе нас на допомогу — будемо картоплю копати!
- О, то файно! Ми потім з Юрком картоплі напечемо!
Мама посміхнулась. Їй подобалось, що її донька товаришує із Юрком, бо він хороший хлопчина та й цікавий — любить книжки читати, тому багато знає.
В суботу зранку Даринка з мамою і татом їхали в село до бабуні. За вікном машини швидко змінювались краєвиди — лісисті пагорби, видолинки, великі та малі села. За менш як годину мандрівки, сімейка вже паркувалась на обійсті баби Оксани.
- А що ж ви, дітоньки, певно змучилися з дороги? А ти, Дариночко, мабуть, ото скучила за бабою Оксаною?
Дівчинка притулися до бабуні, вона й справді скучила, а також за бабиною хатою і своєю у ній кімнатою, і за котом, і квітами, і за ставком і за всім-всім!
- Відпочиньте з дороги, та й ото підемо картоплю копать. Сусід Микола вже скосив бадиляччя на грядці, гарбузи я ще вчора повибирала. Але ж гарні того року у мене гарбузи! Буде добра гарбузяна каша.
Даринка мрійливо прикрила очка. Вона вже зголодніла і їй в уяві малювались картини смачних бабусиних страв.
- Дитинко, та чого ж ти стоїш на порозі? А ну до хати! Маю і молочко вранішнє, і млинчиків напекла. Та йди щось з'їж із дороги, — примовляла баба Оксана.
Дитина не стала довго розмірковувати — вмить опинилась за столом і стала споживати смачні наїдки. Потім швидко одягнувши одяг для роботи, побігла за хату на бабині городи. Мама з татом вже вигортали великі бульби з-поміж дрібних та одразу вкидали до кошиків, що стояли перед ними: велику картоплю — в один кошик, дрібну — пацяті*, а насіннєву — в третій кошик. Даринка й собі взяла мотичку і так вправно орудувала нею, що всі дивувались! По трьох годинах копання, бабуня нагорнула зілля і підпалила. Даринка, не довго думаючи, вкинула у бадилля картоплю. Сивий димок стелився городами, мама з татом сиділи вкінці городу й жартували.
- Та хто ж так бульбу пече, — раптом почула запитання. З несподіванки аж підскочила. Позаду неї стояв Юрко і посміхався. Його кирпатий носик вже зачув своєрідний запах паленого картопляного бадилля, тож він не довго думав — вмить опинився на городі баби Оксани глянути, чи Даринка з міста приїхала.
- Юрку! Привіт!, — дівчинка щиро зраділа, — а як пекти картоплю? Хіба не слід її вкидати у багаття?
- Певно, що ні! Спочатку треба розвести вогонь на добрих дровеняках — щоб жару було багацько. Потім розгорнути вогнище, вкинути картоплю, загорнути і пекти хвилин сорок.
- Хочу печеної бульби, хочу печеної бульби, — співала Даринка, підстрибуючи як у танцях якогось дикого племені.
Ввечері сусіди позбиралися за садком на вигоні. Юрко, як і обіцяв, розпалив багаття, Даринка допомагала мамі й таткові виносити стільці. Баба Оксана знову гостила усіх своїми млинцями. Юркова матуся нарізала помідори й огірки. Скоро імпровізована вечеря під відкритим небом була готова. Діти вигортали картоплю з попелу і ще гарячу котили по траві, щоб вистигла трішки. Дорослі жартували, обговорювали цьогорічний урожай, а бабуня Оксана тішилася — гарна у неї родина, гарні у неї сусіди!
*Пацятко — маленьке порося
18. 09. 2014 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію