Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Артамонов (1992) /
Публіцистика
Американізм (переклад статті Г. Лавкрафта українською мовою).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Американізм (переклад статті Г. Лавкрафта українською мовою).
Сентиментально, мрійливо говорити про «американський дух» - про те, яким він є, може, чи має бути – це легко. Представники різноманітних новостворених політичних та суспільних теорій в якійсь мірі цим і займаються, майже завжди підводячи підсумок: мовляв, «справжній американізм» - це ніщо інше, чи, навіть, дещо менше, ніж їхні ж поважні доктрини, застосовані до нашої нації.
Не настільки поверхневі дослідники в якості ключової ідеї американізму називають абстрактний принцип «вольності» (liberty), інтерпретуючи цей справедливо шанований принцип в якості чого завгодно: від більшовизму до права пити пиво з 2,75-відсотковим вмістом алкоголю. «Рівні можливості» (opportunity) – це інше улюблене слівце, яке, безумовно, має й певне власне значення. Синонімічність «Америки» та «Рівних Можливостей» закарбувалася в головах великої частини сучасної молоді стараннями Емерсона – завдяки Монтгомері з його «Провідними Фактами Американської Історії». Втім, варто зазначити, що майже всі, хто претендують на визначення «американізму», не здатні впоратися з цим завданням через своє упереджене небажання звернутися до Європейських його витоків. Вони не розуміють, що абіогенез настільки ж рідкісне явище серед ідей, як і у царстві органічного життя; і, таким чином, вони даремно витрачають зусилля, розглядаючи Америку як ізольоване явище без родоводу.
«Американізм» - це поширене англо-саксонство. Це дух Англії, пересаджений на широкий та різноманітний ґрунт – дух цей живився в колоніальну епоху її підвищеними демократичними аспектами, але при цьому не втратив свої фундаментальні чесноти. Це дух істини, честі, справедливості, моральності витримки індивідуалізму, консервативної вольності (liberty), великодушності, толерантності, діловитості, працьовитості та прогресу – як в Англії – разом з елементами рівності та вільних можливостей (opportunity), що виникли в селищах перших колоністів. Це сутність найвищої раси у світі, що живе в найсприятливіших соціальних, політичних та географічних умовах. Тим, хто бажають применшити важливість наших Британських коренів, пропонується розглянути інші нації цього континенту. Всі вони є в однаковій мірі «американськими», розрізняючись лише за расою та спадщиною; жодну з них, окрім Британської Канади, навіть порівняти з нами неможливо. Ми величні, оскільки ми – частина величної Англо-Саксонської культурної сфери; це місцина, що протягом ста п’ятдесяти років колонізувалася та керувалася Англією, яка дала нашій землі невикорінний знак Британської цивілізації.
Найбільш небезпечним та помилковим є хибне розуміння американізму в якості так званого «спільного котла» рас та традицій. Дійсно, цю країну наповнила величезна кількість не-англійських імігрантів, що приїхали сюди насолоджуватися легкою свободою, за яку наші британські засновники не шкодували ані праці, ані власної крові. Правда також і те, що ті з них, що відносяться до тевтонської та кельтської рас, можуть бути асимільовані нашим англійським типом і, таким чином, збільшити наше населення. Але це не означає того, що змішування дійсно чужої крові або ідей спричиняє чи може спричинити щось, окрім шкоди. Дослідження Європи демонструють нам спорідненість та близькість деяких рас, але ми бачимо: якщо сплавити разом англійське золото та чужу мідь, малоймовірно, що в результаті ми отримаємо сплав, кращий, чи хоча б такий самий, як оригінальне золото. Мабуть, імміграцію неможливо зупинити повністю, але варто розуміти, що ті чужинці, які обрали Америку для свого життя, мають прийняти домінуючі мову з культурою в якості їхніх власних; їм не можна дозволяти спроби модифікування наших інституцій – і вони не мають зберігати інституції власні, живучи серед наших. Ми не маємо, як сказав найвеличніший з людей нашої доби, довести цю націю до стану «багатомовного притулку».
Найбільшим ворогом раціонального американізму є та неприязнь до нашої нації-засновниці, що сповнює неосвічених нікчем – підтримується це почуття загалом завдяки певним елементам населення, що вважають сентименти південних та західних ірландців більш важливими за сентименти Сполучених Штатів у цілому. Незважаючи на той очевидний факт, що незалежна Ірландія лише послабить європейську цивілізацію і створить загрозу миру в усьому світі, ставши ворожим та некерованим клином, забитим між двома найбільшими частинами саксонства, ці безвідповідальні елементи продовжують заохочувати повстання на Зеленому Острові; таким чином, вони ставлять нашу націю в болісно аномальну позицію підбурівача злочинів та провідника підривної діяльності проти Батьківщини. Невимовно гидко, коли публічно вшановують політичних злочинців на кшталт Едварда (більш відомого як Ейлона) де Валера – це ніщо інше, як образа нашої гідності та нашого походження. Ніколи ми не зможемо цінувати або хоча б повністю розуміти своє місце і місію в світі, допоки існують ті хмари непорозуміння, що віддаляють нас від єдиного джерела нашої культури.
Втім, не треба применшувати й риси американізму, властиві для цього континенту. Замість фіксованих та ригідних класових обмежень, наша нація, завдяки реалізованій соціологічній перевазі, дозволяє постійне прогресивне поповнення вищих класів за рахунок свіжих та енергійних тіл людей з низів. Так, можливість увійти до найобраніших є рівною для кожного громадянина, а біологічну якість наших культивованих класів вдосконалено скасуванням поширеного серед європейських аристократів правила одружуватися лише в межах свого класу.
Повне розмежування цивільних та релігійних справ, найвеличніше політичне та інтелектуальне досягнення з часів Ренесансу, також є місцевим американським – в більшій мірі Род Айлендським – тріумфом. Сьогодні наша влада намагається підірвати цей принцип, і накласти на нас, завдяки хитрим політичним маніпуляціям, Папські кайдани, які Генріх VIII вперше зняв з наших ніг; жахливі ще з часів кривавого правління Марії І кайдани, безмежно гірші за церковні механізми, відкинуті Роджером Вільямсом. Але якщо народ в усій повноті усвідомить живий зв’язок між інтелектуальною свободою та природнім американізмом, швидше за все, подібні мерзенні ініціативи одразу вщухнуть.
Головний ворог американізму ще попереду – це не реакція, а радикалізм. Ми живемо в епоху невтомних невігласів-іконоборців, навколо нас – майстерні софісти, що використовують слово «американізм» для прихованих атак проти самої ж цієї інституції. Такі звичні для нас поняття та фрази, як «демократія», «вільність» чи «свобода слова» спотворені для того, щоб приховати найбільш дикі форми анархії, в той час, як наші попередні інституції критикувалися як «не-американські» іноземними іммігрантами, нездатними як зрозуміти їх, так і розробити щось краще.
Для цієї країни найширше розповсюдження американізму принесе користь, але тільки за умови усвідомлення його англо-саксонського джерела. Американізм передбачає свободу, прогрес та незалежність; але не відкидання минулого чи зречення традицій та досвіду. Нехай це поняття набуде свого реального, практичного, не сентиментального значення.
2015.
Не настільки поверхневі дослідники в якості ключової ідеї американізму називають абстрактний принцип «вольності» (liberty), інтерпретуючи цей справедливо шанований принцип в якості чого завгодно: від більшовизму до права пити пиво з 2,75-відсотковим вмістом алкоголю. «Рівні можливості» (opportunity) – це інше улюблене слівце, яке, безумовно, має й певне власне значення. Синонімічність «Америки» та «Рівних Можливостей» закарбувалася в головах великої частини сучасної молоді стараннями Емерсона – завдяки Монтгомері з його «Провідними Фактами Американської Історії». Втім, варто зазначити, що майже всі, хто претендують на визначення «американізму», не здатні впоратися з цим завданням через своє упереджене небажання звернутися до Європейських його витоків. Вони не розуміють, що абіогенез настільки ж рідкісне явище серед ідей, як і у царстві органічного життя; і, таким чином, вони даремно витрачають зусилля, розглядаючи Америку як ізольоване явище без родоводу.
«Американізм» - це поширене англо-саксонство. Це дух Англії, пересаджений на широкий та різноманітний ґрунт – дух цей живився в колоніальну епоху її підвищеними демократичними аспектами, але при цьому не втратив свої фундаментальні чесноти. Це дух істини, честі, справедливості, моральності витримки індивідуалізму, консервативної вольності (liberty), великодушності, толерантності, діловитості, працьовитості та прогресу – як в Англії – разом з елементами рівності та вільних можливостей (opportunity), що виникли в селищах перших колоністів. Це сутність найвищої раси у світі, що живе в найсприятливіших соціальних, політичних та географічних умовах. Тим, хто бажають применшити важливість наших Британських коренів, пропонується розглянути інші нації цього континенту. Всі вони є в однаковій мірі «американськими», розрізняючись лише за расою та спадщиною; жодну з них, окрім Британської Канади, навіть порівняти з нами неможливо. Ми величні, оскільки ми – частина величної Англо-Саксонської культурної сфери; це місцина, що протягом ста п’ятдесяти років колонізувалася та керувалася Англією, яка дала нашій землі невикорінний знак Британської цивілізації.
Найбільш небезпечним та помилковим є хибне розуміння американізму в якості так званого «спільного котла» рас та традицій. Дійсно, цю країну наповнила величезна кількість не-англійських імігрантів, що приїхали сюди насолоджуватися легкою свободою, за яку наші британські засновники не шкодували ані праці, ані власної крові. Правда також і те, що ті з них, що відносяться до тевтонської та кельтської рас, можуть бути асимільовані нашим англійським типом і, таким чином, збільшити наше населення. Але це не означає того, що змішування дійсно чужої крові або ідей спричиняє чи може спричинити щось, окрім шкоди. Дослідження Європи демонструють нам спорідненість та близькість деяких рас, але ми бачимо: якщо сплавити разом англійське золото та чужу мідь, малоймовірно, що в результаті ми отримаємо сплав, кращий, чи хоча б такий самий, як оригінальне золото. Мабуть, імміграцію неможливо зупинити повністю, але варто розуміти, що ті чужинці, які обрали Америку для свого життя, мають прийняти домінуючі мову з культурою в якості їхніх власних; їм не можна дозволяти спроби модифікування наших інституцій – і вони не мають зберігати інституції власні, живучи серед наших. Ми не маємо, як сказав найвеличніший з людей нашої доби, довести цю націю до стану «багатомовного притулку».
Найбільшим ворогом раціонального американізму є та неприязнь до нашої нації-засновниці, що сповнює неосвічених нікчем – підтримується це почуття загалом завдяки певним елементам населення, що вважають сентименти південних та західних ірландців більш важливими за сентименти Сполучених Штатів у цілому. Незважаючи на той очевидний факт, що незалежна Ірландія лише послабить європейську цивілізацію і створить загрозу миру в усьому світі, ставши ворожим та некерованим клином, забитим між двома найбільшими частинами саксонства, ці безвідповідальні елементи продовжують заохочувати повстання на Зеленому Острові; таким чином, вони ставлять нашу націю в болісно аномальну позицію підбурівача злочинів та провідника підривної діяльності проти Батьківщини. Невимовно гидко, коли публічно вшановують політичних злочинців на кшталт Едварда (більш відомого як Ейлона) де Валера – це ніщо інше, як образа нашої гідності та нашого походження. Ніколи ми не зможемо цінувати або хоча б повністю розуміти своє місце і місію в світі, допоки існують ті хмари непорозуміння, що віддаляють нас від єдиного джерела нашої культури.
Втім, не треба применшувати й риси американізму, властиві для цього континенту. Замість фіксованих та ригідних класових обмежень, наша нація, завдяки реалізованій соціологічній перевазі, дозволяє постійне прогресивне поповнення вищих класів за рахунок свіжих та енергійних тіл людей з низів. Так, можливість увійти до найобраніших є рівною для кожного громадянина, а біологічну якість наших культивованих класів вдосконалено скасуванням поширеного серед європейських аристократів правила одружуватися лише в межах свого класу.
Повне розмежування цивільних та релігійних справ, найвеличніше політичне та інтелектуальне досягнення з часів Ренесансу, також є місцевим американським – в більшій мірі Род Айлендським – тріумфом. Сьогодні наша влада намагається підірвати цей принцип, і накласти на нас, завдяки хитрим політичним маніпуляціям, Папські кайдани, які Генріх VIII вперше зняв з наших ніг; жахливі ще з часів кривавого правління Марії І кайдани, безмежно гірші за церковні механізми, відкинуті Роджером Вільямсом. Але якщо народ в усій повноті усвідомить живий зв’язок між інтелектуальною свободою та природнім американізмом, швидше за все, подібні мерзенні ініціативи одразу вщухнуть.
Головний ворог американізму ще попереду – це не реакція, а радикалізм. Ми живемо в епоху невтомних невігласів-іконоборців, навколо нас – майстерні софісти, що використовують слово «американізм» для прихованих атак проти самої ж цієї інституції. Такі звичні для нас поняття та фрази, як «демократія», «вільність» чи «свобода слова» спотворені для того, щоб приховати найбільш дикі форми анархії, в той час, як наші попередні інституції критикувалися як «не-американські» іноземними іммігрантами, нездатними як зрозуміти їх, так і розробити щось краще.
Для цієї країни найширше розповсюдження американізму принесе користь, але тільки за умови усвідомлення його англо-саксонського джерела. Американізм передбачає свободу, прогрес та незалежність; але не відкидання минулого чи зречення традицій та досвіду. Нехай це поняття набуде свого реального, практичного, не сентиментального значення.
2015.
Переклад статті Г. Ф. Лавкрафта "Americanism" (вперше надрукована у липні 1919 р.). Посилання на джерело: http://www.everywritersresource.com/americanism-by-h-p-lovecraft/
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Політичні погляди Г. Ф. Лавкрафта (переклад статті Керрі Болтона)."
• Перейти на сторінку •
"Азатот"
• Перейти на сторінку •
"Азатот"
Про публікацію
