ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.22
00:07
Не дивуйся, що я дуже різний та непростий.
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
Наче троє живуть в мені. Схожі, немов брати.
Але досить відмінні характерами вони.
Перший – той не злякається чорта або труни.
Добивається, хоч бич чого та кого хотів.
Навіть танк не посунув би з обраних ни
2024.05.21
23:17
Жебрак на землі просить на хліб.
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
Падати далі нікуди.
Нижче тільки пекло.
Він сходив землю
уздовж і впоперек,
Знає її родимки, шрами,
2024.05.21
21:39
Боги Богів...і тих Богів Боги,
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
і той, хто над Богами й над собою,
скажіть нам, людям, де ті береги,
де хвилі духу б'ються до прибою -
й радіють грою.
Де врозсип розлітаються зірки,
а згустки душ - насилених на нитку -
2024.05.21
20:32
А тепер забери у мови усю її кров,
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
Щоб кожен рядок став глухою стіною розпачу,
Щоб сонце здавалося болем старих розмов
А слово — веслом, що постійно гребе до острова.
До острова, подібних якому цілий архіпелаг
У морі самотнього вітру порожніх роздумі
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олексій Могиленко (1976) /
Проза
Помираючий Дім
Все ближче і ближче наближалися потужні вибухи до Дому.Він весь здрига-
вся,починаючи з фудаменту.Але страху смерті не було.А що йому втрачати?Він був старий.Три покоління людей виросли в його стінах.І всі любили рідний Дім.Це про нього господарі часто казали знайомим :в гостях
добре ,а вдома краще та вдома і стіни лікують.Тепер же не має нікого.Коли війна наблизилася,люди тікали ,навіть не забравши речей,навіть не попрощалися з ним.Чи повернуться?Хто зна.Може вже й в живих немає.
Оббита штукатарка почуттів перемішалася з купою подій із цегли.Щастя Дому розлетілося тисячами шматочків розбитого скла.Всі вікна вибила вибухова хвиля-так Дім втратив очі.Біль був нестерпний.Але ріка спогадів затопила той пекучий біль.Його багатокімнатна душа поверталася назад,в минуле...
Ось молоді чоловік та жінка радіють ним ,новим будинком.Все не нахваляться:наш Дім -наша фортеця ! Кухня завжди пахла червоним борщем
та пиріжками із сиром.Маленькі дітки , граючись ,ховаються по його закутках.Виросли...Розлетілися...Але кожного разу,коли приїздили ,то тихенько заходили і довго милувалися ним.Часто їхні очі наповнювалися сльозами ,бо тут промайнуло їхнє безтурботнє дитинство...
Розоране снарядами небо горіло в пожежі війни.Але скалічений напівзруйнований Дім того вже не бачив.Останні спалахи спогадів іскрою життя піднімалися вгору.Дім помирав...
Вікна розбиті ,сажею вкриті-війна.
Світла немає,протяг гуляє-зима.
Скло на підлозі,кров ,чиїсь сльози-це жах.
Дім помирає,в муках згасає життя.
Відблиски бою спалахом болю бринять,
Спогади в серці струмом у герці летять.
Спогади птахом та попід дахом втекли
Сили лишали,стіні дрижали-болить.
Фото у рамці,погляд останній .Прощай...
Гради накрили .З Дому-руїна.Пробач...
23.01.15.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Помираючий Дім
Все ближче і ближче наближалися потужні вибухи до Дому.Він весь здрига-
вся,починаючи з фудаменту.Але страху смерті не було.А що йому втрачати?Він був старий.Три покоління людей виросли в його стінах.І всі любили рідний Дім.Це про нього господарі часто казали знайомим :в гостях
добре ,а вдома краще та вдома і стіни лікують.Тепер же не має нікого.Коли війна наблизилася,люди тікали ,навіть не забравши речей,навіть не попрощалися з ним.Чи повернуться?Хто зна.Може вже й в живих немає.
Оббита штукатарка почуттів перемішалася з купою подій із цегли.Щастя Дому розлетілося тисячами шматочків розбитого скла.Всі вікна вибила вибухова хвиля-так Дім втратив очі.Біль був нестерпний.Але ріка спогадів затопила той пекучий біль.Його багатокімнатна душа поверталася назад,в минуле...
Ось молоді чоловік та жінка радіють ним ,новим будинком.Все не нахваляться:наш Дім -наша фортеця ! Кухня завжди пахла червоним борщем
та пиріжками із сиром.Маленькі дітки , граючись ,ховаються по його закутках.Виросли...Розлетілися...Але кожного разу,коли приїздили ,то тихенько заходили і довго милувалися ним.Часто їхні очі наповнювалися сльозами ,бо тут промайнуло їхнє безтурботнє дитинство...
Розоране снарядами небо горіло в пожежі війни.Але скалічений напівзруйнований Дім того вже не бачив.Останні спалахи спогадів іскрою життя піднімалися вгору.Дім помирав...
Вікна розбиті ,сажею вкриті-війна.
Світла немає,протяг гуляє-зима.
Скло на підлозі,кров ,чиїсь сльози-це жах.
Дім помирає,в муках згасає життя.
Відблиски бою спалахом болю бринять,
Спогади в серці струмом у герці летять.
Спогади птахом та попід дахом втекли
Сили лишали,стіні дрижали-болить.
Фото у рамці,погляд останній .Прощай...
Гради накрили .З Дому-руїна.Пробач...
23.01.15.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію