Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Космос…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Космос…
(роздуми невігласа)
…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року? Але рекомендую додатково ще один фільм : “Загадки темної матерії”, 2012 року, котрий теж доступний для перегляду в мережі інтернет…
…aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Число? Для мене, не фізика та не математика уже саме число - поняття доволі загадкове і абсолютно непереконливе, я би сказав - нереальне. Як можна абстрактною дією з абстрактними, як на мене, числами вирахувати конкретне – кількість матерії в просторі? Дивовижним чином щиро благоговію перед математикою – бо нічого тут не розумію, бо число, котре присутнє в моєму буденному вжитку є найоблудливішим з поміж інших понять. Візьмемо, наприклад – п’ять яблук, так мене колись вчили рахувати... Але коли я захочу купити тих п’ять яблук, то виявляється, що це завжди якесь, зовсім інше, число, бо виявиться, що одне з яблук було в середині гнилим і, отже, п’ять... це вже чотири, а далі тобі кажуть: дев’ятсот грам - з вас сім гривень! А ще, пам’ятаю, минулого року це, останнє, число було – чотири гривні – та це ж курс валют! Розумієте… і вам аргументовано доведуть всю ту-таку чехарду… але від тих рахунків саме число п’ять стане ще химернішим: – про що ви говорите – до чого тут п’ять яблук!
Але тут нагодився фізик і іронічно зауважив: купляйте яблука на Місяці – дешевше буде, там гарантовано буде меншою вага – ха–ха! Фізик пропонує рахувати гравітацію – не помилитесь ніколи, та й гравітація не знає сентиментів - гниле яблуко чи ні!.. Начебто все робиться зрозумілим, але переконаний – мого числа п’ять там, однак, близько не буде, і я щиро зізнаюсь – не-віг-лас!
Та повернімось до цієї загадкової темної матерії та енергії. Допустимо: на складі повинно бути сто мішків цукру, але там провели ревізію: чи можна тепер (після твердження фізиків про кількість матерії в космосі) сказати: зараз на складі є плюс 5 мішків, котрі ми бачимо, та мінус 95 мішків, котрі, згідно акта ревізії, на складі є (зобов’язані бути), але ми їх не бачимо? – Склад фантастично великий… але, все ж, - п’ять мішків ми переконливо бачимо в цьому фантастично великому…
Читаємо той акт – не про цукор ідеться… вірніше п’ять мішків таки цукру, а решта зазначено: мішків невідомо чого - темної матерії та енергії. Життєвий досвід підказує – таке може бути - ті темні матерія та енергія мають право бути зазначеними в накладній, і розрахунок може бути вірним, - мішки, або десь в іншому місці, або це зовсім навіть не мішки чогось, а, наприклад, ще цукровий буряк на бурякопункті, або тільки-но засіяний цукровим буряком лан, або – малинове варення десь… в величезній коморі їдальні, або… в голові не вкладається, якась ідея, котра складає дев’яносто п’ять відсотків сущого. Може й справді Ідея – саме вона може бути тим нематеріальним показуючи вагу і енергію потрібну для сталого існування всього. Пам’ятаєте, початково Бог жив на хмарах, коли людина дісталась думкою хмар – перемістився кудись в космос і… Сьогодні людина добирається до Нього? Але це не науковий аргумент.
Дуже вже велике те подвір’я де той склад і комора… і, насправді, дуже вже примітивними є порівняння всесвіту з подвір’ям, складом та коморою і, цукром… і той цукор–гравітація якась така дуже дивна річ, - то ця речовина (чорні діри) з неймовірною силою притягує та поглинає в собі всілякий “цукор”, то, нехтуючи гравітацію, немислимо швидко летить собі з швидкістю світла від зірок чи пульсарів кудись, чи то за межі чогось в ніщо, чи то розширюючи межі чогось… чи то - межі нічого… То воно було майже нічим, за розмірами, то зробилось фантастично швидко фантастично великим – цілком можливо, що це щось є не лише гравітацією… але свідомість ніяк не може уявити собі ніщо… і, також, не може логічно пояснити навіть те щось, - отож… гравітація робиться для мене малопереконливим аргументом. Але хоч я в цих рахунках повний невіглас – я, звичайно, не стану заперечувати, що на Місяці моїх п’ять яблук будуть легшими, але мені починає здаватись, що десь в космосі вони (яблука) можуть стати світлом і… полетіти собі геть, ба! Вони уже були світлом, сонячним! Можливо це не міняє розрахунки фізика, але, чим ще ті яблука були-будуть одної миті – може “темною матерією”?..
Фізик уміє рахувати гравітацію, і він в математиці значно-значно сильніший за мене – але, якщо він так легко проводить обрахунки такого величезного та складного та ще й, на додаток, “темного”, - мимоволі закрадається підозра, чи він знає що рахує, і чи… цю дію слід виконувати саме таким чином? А чи, насправді, може в його порахунках все відбувається так само, як то мені з моїми п’ятьма яблуками?
Якщо бути вже аж зовсім чесним, принаймні з самим собою, - я б не хотів виглядати невігласом – але завдяки цій-такій ситуації, мені, стає зрозуміло те, що фізик теж людина… і, як на мене, - хай би він, чесно кажу, був таки правий у своїх розрахунках, а я – хай буду повним невігласом, бо, однаково, аж дух захоплює це видиво космосу та величі, і завдяки цим розрахункам я стаю, на мить, ближче до загадки Бога!
28.09.2015
…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року? Але рекомендую додатково ще один фільм : “Загадки темної матерії”, 2012 року, котрий теж доступний для перегляду в мережі інтернет…
…aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Число? Для мене, не фізика та не математика уже саме число - поняття доволі загадкове і абсолютно непереконливе, я би сказав - нереальне. Як можна абстрактною дією з абстрактними, як на мене, числами вирахувати конкретне – кількість матерії в просторі? Дивовижним чином щиро благоговію перед математикою – бо нічого тут не розумію, бо число, котре присутнє в моєму буденному вжитку є найоблудливішим з поміж інших понять. Візьмемо, наприклад – п’ять яблук, так мене колись вчили рахувати... Але коли я захочу купити тих п’ять яблук, то виявляється, що це завжди якесь, зовсім інше, число, бо виявиться, що одне з яблук було в середині гнилим і, отже, п’ять... це вже чотири, а далі тобі кажуть: дев’ятсот грам - з вас сім гривень! А ще, пам’ятаю, минулого року це, останнє, число було – чотири гривні – та це ж курс валют! Розумієте… і вам аргументовано доведуть всю ту-таку чехарду… але від тих рахунків саме число п’ять стане ще химернішим: – про що ви говорите – до чого тут п’ять яблук!
Але тут нагодився фізик і іронічно зауважив: купляйте яблука на Місяці – дешевше буде, там гарантовано буде меншою вага – ха–ха! Фізик пропонує рахувати гравітацію – не помилитесь ніколи, та й гравітація не знає сентиментів - гниле яблуко чи ні!.. Начебто все робиться зрозумілим, але переконаний – мого числа п’ять там, однак, близько не буде, і я щиро зізнаюсь – не-віг-лас!
Та повернімось до цієї загадкової темної матерії та енергії. Допустимо: на складі повинно бути сто мішків цукру, але там провели ревізію: чи можна тепер (після твердження фізиків про кількість матерії в космосі) сказати: зараз на складі є плюс 5 мішків, котрі ми бачимо, та мінус 95 мішків, котрі, згідно акта ревізії, на складі є (зобов’язані бути), але ми їх не бачимо? – Склад фантастично великий… але, все ж, - п’ять мішків ми переконливо бачимо в цьому фантастично великому…
Читаємо той акт – не про цукор ідеться… вірніше п’ять мішків таки цукру, а решта зазначено: мішків невідомо чого - темної матерії та енергії. Життєвий досвід підказує – таке може бути - ті темні матерія та енергія мають право бути зазначеними в накладній, і розрахунок може бути вірним, - мішки, або десь в іншому місці, або це зовсім навіть не мішки чогось, а, наприклад, ще цукровий буряк на бурякопункті, або тільки-но засіяний цукровим буряком лан, або – малинове варення десь… в величезній коморі їдальні, або… в голові не вкладається, якась ідея, котра складає дев’яносто п’ять відсотків сущого. Може й справді Ідея – саме вона може бути тим нематеріальним показуючи вагу і енергію потрібну для сталого існування всього. Пам’ятаєте, початково Бог жив на хмарах, коли людина дісталась думкою хмар – перемістився кудись в космос і… Сьогодні людина добирається до Нього? Але це не науковий аргумент.
Дуже вже велике те подвір’я де той склад і комора… і, насправді, дуже вже примітивними є порівняння всесвіту з подвір’ям, складом та коморою і, цукром… і той цукор–гравітація якась така дуже дивна річ, - то ця речовина (чорні діри) з неймовірною силою притягує та поглинає в собі всілякий “цукор”, то, нехтуючи гравітацію, немислимо швидко летить собі з швидкістю світла від зірок чи пульсарів кудись, чи то за межі чогось в ніщо, чи то розширюючи межі чогось… чи то - межі нічого… То воно було майже нічим, за розмірами, то зробилось фантастично швидко фантастично великим – цілком можливо, що це щось є не лише гравітацією… але свідомість ніяк не може уявити собі ніщо… і, також, не може логічно пояснити навіть те щось, - отож… гравітація робиться для мене малопереконливим аргументом. Але хоч я в цих рахунках повний невіглас – я, звичайно, не стану заперечувати, що на Місяці моїх п’ять яблук будуть легшими, але мені починає здаватись, що десь в космосі вони (яблука) можуть стати світлом і… полетіти собі геть, ба! Вони уже були світлом, сонячним! Можливо це не міняє розрахунки фізика, але, чим ще ті яблука були-будуть одної миті – може “темною матерією”?..
Фізик уміє рахувати гравітацію, і він в математиці значно-значно сильніший за мене – але, якщо він так легко проводить обрахунки такого величезного та складного та ще й, на додаток, “темного”, - мимоволі закрадається підозра, чи він знає що рахує, і чи… цю дію слід виконувати саме таким чином? А чи, насправді, може в його порахунках все відбувається так само, як то мені з моїми п’ятьма яблуками?
Якщо бути вже аж зовсім чесним, принаймні з самим собою, - я б не хотів виглядати невігласом – але завдяки цій-такій ситуації, мені, стає зрозуміло те, що фізик теж людина… і, як на мене, - хай би він, чесно кажу, був таки правий у своїх розрахунках, а я – хай буду повним невігласом, бо, однаково, аж дух захоплює це видиво космосу та величі, і завдяки цим розрахункам я стаю, на мить, ближче до загадки Бога!
28.09.2015
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мандри в космосі 59. 18. І. Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної доктрини Розділ третій…"
• Перейти на сторінку •
"Життя в багатоповерхівці"
• Перейти на сторінку •
"Життя в багатоповерхівці"
Про публікацію
