Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.26
06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
2026.08.25
23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
2026.08.25
23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
2026.08.25
20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
2026.08.25
20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
2026.08.25
16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
2026.08.25
15:29
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
2026.08.25
13:26
Дешеве срібло висне із дахів,
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.
Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.
Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.
2026.08.25
06:42
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.
2026.08.24
23:14
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів
2026.08.24
20:56
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.
2026.08.24
18:10
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.
У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу
2026.08.24
14:59
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.
Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.
2026.08.24
13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...
Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну
2026.08.24
12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною
2026.08.24
12:33
Фінал. Останній крок Лагіди
«Історія запам'ятає її як коханку Риму.
Мені ж вона залишить право
бути його єдиним незавойованим ворогом».
З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів
Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Космос…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Космос…
(роздуми невігласа)
…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року? Але рекомендую додатково ще один фільм : “Загадки темної матерії”, 2012 року, котрий теж доступний для перегляду в мережі інтернет…
…aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Число? Для мене, не фізика та не математика уже саме число - поняття доволі загадкове і абсолютно непереконливе, я би сказав - нереальне. Як можна абстрактною дією з абстрактними, як на мене, числами вирахувати конкретне – кількість матерії в просторі? Дивовижним чином щиро благоговію перед математикою – бо нічого тут не розумію, бо число, котре присутнє в моєму буденному вжитку є найоблудливішим з поміж інших понять. Візьмемо, наприклад – п’ять яблук, так мене колись вчили рахувати... Але коли я захочу купити тих п’ять яблук, то виявляється, що це завжди якесь, зовсім інше, число, бо виявиться, що одне з яблук було в середині гнилим і, отже, п’ять... це вже чотири, а далі тобі кажуть: дев’ятсот грам - з вас сім гривень! А ще, пам’ятаю, минулого року це, останнє, число було – чотири гривні – та це ж курс валют! Розумієте… і вам аргументовано доведуть всю ту-таку чехарду… але від тих рахунків саме число п’ять стане ще химернішим: – про що ви говорите – до чого тут п’ять яблук!
Але тут нагодився фізик і іронічно зауважив: купляйте яблука на Місяці – дешевше буде, там гарантовано буде меншою вага – ха–ха! Фізик пропонує рахувати гравітацію – не помилитесь ніколи, та й гравітація не знає сентиментів - гниле яблуко чи ні!.. Начебто все робиться зрозумілим, але переконаний – мого числа п’ять там, однак, близько не буде, і я щиро зізнаюсь – не-віг-лас!
Та повернімось до цієї загадкової темної матерії та енергії. Допустимо: на складі повинно бути сто мішків цукру, але там провели ревізію: чи можна тепер (після твердження фізиків про кількість матерії в космосі) сказати: зараз на складі є плюс 5 мішків, котрі ми бачимо, та мінус 95 мішків, котрі, згідно акта ревізії, на складі є (зобов’язані бути), але ми їх не бачимо? – Склад фантастично великий… але, все ж, - п’ять мішків ми переконливо бачимо в цьому фантастично великому…
Читаємо той акт – не про цукор ідеться… вірніше п’ять мішків таки цукру, а решта зазначено: мішків невідомо чого - темної матерії та енергії. Життєвий досвід підказує – таке може бути - ті темні матерія та енергія мають право бути зазначеними в накладній, і розрахунок може бути вірним, - мішки, або десь в іншому місці, або це зовсім навіть не мішки чогось, а, наприклад, ще цукровий буряк на бурякопункті, або тільки-но засіяний цукровим буряком лан, або – малинове варення десь… в величезній коморі їдальні, або… в голові не вкладається, якась ідея, котра складає дев’яносто п’ять відсотків сущого. Може й справді Ідея – саме вона може бути тим нематеріальним показуючи вагу і енергію потрібну для сталого існування всього. Пам’ятаєте, початково Бог жив на хмарах, коли людина дісталась думкою хмар – перемістився кудись в космос і… Сьогодні людина добирається до Нього? Але це не науковий аргумент.
Дуже вже велике те подвір’я де той склад і комора… і, насправді, дуже вже примітивними є порівняння всесвіту з подвір’ям, складом та коморою і, цукром… і той цукор–гравітація якась така дуже дивна річ, - то ця речовина (чорні діри) з неймовірною силою притягує та поглинає в собі всілякий “цукор”, то, нехтуючи гравітацію, немислимо швидко летить собі з швидкістю світла від зірок чи пульсарів кудись, чи то за межі чогось в ніщо, чи то розширюючи межі чогось… чи то - межі нічого… То воно було майже нічим, за розмірами, то зробилось фантастично швидко фантастично великим – цілком можливо, що це щось є не лише гравітацією… але свідомість ніяк не може уявити собі ніщо… і, також, не може логічно пояснити навіть те щось, - отож… гравітація робиться для мене малопереконливим аргументом. Але хоч я в цих рахунках повний невіглас – я, звичайно, не стану заперечувати, що на Місяці моїх п’ять яблук будуть легшими, але мені починає здаватись, що десь в космосі вони (яблука) можуть стати світлом і… полетіти собі геть, ба! Вони уже були світлом, сонячним! Можливо це не міняє розрахунки фізика, але, чим ще ті яблука були-будуть одної миті – може “темною матерією”?..
Фізик уміє рахувати гравітацію, і він в математиці значно-значно сильніший за мене – але, якщо він так легко проводить обрахунки такого величезного та складного та ще й, на додаток, “темного”, - мимоволі закрадається підозра, чи він знає що рахує, і чи… цю дію слід виконувати саме таким чином? А чи, насправді, може в його порахунках все відбувається так само, як то мені з моїми п’ятьма яблуками?
Якщо бути вже аж зовсім чесним, принаймні з самим собою, - я б не хотів виглядати невігласом – але завдяки цій-такій ситуації, мені, стає зрозуміло те, що фізик теж людина… і, як на мене, - хай би він, чесно кажу, був таки правий у своїх розрахунках, а я – хай буду повним невігласом, бо, однаково, аж дух захоплює це видиво космосу та величі, і завдяки цим розрахункам я стаю, на мить, ближче до загадки Бога!
28.09.2015
…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року? Але рекомендую додатково ще один фільм : “Загадки темної матерії”, 2012 року, котрий теж доступний для перегляду в мережі інтернет…
…aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Число? Для мене, не фізика та не математика уже саме число - поняття доволі загадкове і абсолютно непереконливе, я би сказав - нереальне. Як можна абстрактною дією з абстрактними, як на мене, числами вирахувати конкретне – кількість матерії в просторі? Дивовижним чином щиро благоговію перед математикою – бо нічого тут не розумію, бо число, котре присутнє в моєму буденному вжитку є найоблудливішим з поміж інших понять. Візьмемо, наприклад – п’ять яблук, так мене колись вчили рахувати... Але коли я захочу купити тих п’ять яблук, то виявляється, що це завжди якесь, зовсім інше, число, бо виявиться, що одне з яблук було в середині гнилим і, отже, п’ять... це вже чотири, а далі тобі кажуть: дев’ятсот грам - з вас сім гривень! А ще, пам’ятаю, минулого року це, останнє, число було – чотири гривні – та це ж курс валют! Розумієте… і вам аргументовано доведуть всю ту-таку чехарду… але від тих рахунків саме число п’ять стане ще химернішим: – про що ви говорите – до чого тут п’ять яблук!
Але тут нагодився фізик і іронічно зауважив: купляйте яблука на Місяці – дешевше буде, там гарантовано буде меншою вага – ха–ха! Фізик пропонує рахувати гравітацію – не помилитесь ніколи, та й гравітація не знає сентиментів - гниле яблуко чи ні!.. Начебто все робиться зрозумілим, але переконаний – мого числа п’ять там, однак, близько не буде, і я щиро зізнаюсь – не-віг-лас!
Та повернімось до цієї загадкової темної матерії та енергії. Допустимо: на складі повинно бути сто мішків цукру, але там провели ревізію: чи можна тепер (після твердження фізиків про кількість матерії в космосі) сказати: зараз на складі є плюс 5 мішків, котрі ми бачимо, та мінус 95 мішків, котрі, згідно акта ревізії, на складі є (зобов’язані бути), але ми їх не бачимо? – Склад фантастично великий… але, все ж, - п’ять мішків ми переконливо бачимо в цьому фантастично великому…
Читаємо той акт – не про цукор ідеться… вірніше п’ять мішків таки цукру, а решта зазначено: мішків невідомо чого - темної матерії та енергії. Життєвий досвід підказує – таке може бути - ті темні матерія та енергія мають право бути зазначеними в накладній, і розрахунок може бути вірним, - мішки, або десь в іншому місці, або це зовсім навіть не мішки чогось, а, наприклад, ще цукровий буряк на бурякопункті, або тільки-но засіяний цукровим буряком лан, або – малинове варення десь… в величезній коморі їдальні, або… в голові не вкладається, якась ідея, котра складає дев’яносто п’ять відсотків сущого. Може й справді Ідея – саме вона може бути тим нематеріальним показуючи вагу і енергію потрібну для сталого існування всього. Пам’ятаєте, початково Бог жив на хмарах, коли людина дісталась думкою хмар – перемістився кудись в космос і… Сьогодні людина добирається до Нього? Але це не науковий аргумент.
Дуже вже велике те подвір’я де той склад і комора… і, насправді, дуже вже примітивними є порівняння всесвіту з подвір’ям, складом та коморою і, цукром… і той цукор–гравітація якась така дуже дивна річ, - то ця речовина (чорні діри) з неймовірною силою притягує та поглинає в собі всілякий “цукор”, то, нехтуючи гравітацію, немислимо швидко летить собі з швидкістю світла від зірок чи пульсарів кудись, чи то за межі чогось в ніщо, чи то розширюючи межі чогось… чи то - межі нічого… То воно було майже нічим, за розмірами, то зробилось фантастично швидко фантастично великим – цілком можливо, що це щось є не лише гравітацією… але свідомість ніяк не може уявити собі ніщо… і, також, не може логічно пояснити навіть те щось, - отож… гравітація робиться для мене малопереконливим аргументом. Але хоч я в цих рахунках повний невіглас – я, звичайно, не стану заперечувати, що на Місяці моїх п’ять яблук будуть легшими, але мені починає здаватись, що десь в космосі вони (яблука) можуть стати світлом і… полетіти собі геть, ба! Вони уже були світлом, сонячним! Можливо це не міняє розрахунки фізика, але, чим ще ті яблука були-будуть одної миті – може “темною матерією”?..
Фізик уміє рахувати гравітацію, і він в математиці значно-значно сильніший за мене – але, якщо він так легко проводить обрахунки такого величезного та складного та ще й, на додаток, “темного”, - мимоволі закрадається підозра, чи він знає що рахує, і чи… цю дію слід виконувати саме таким чином? А чи, насправді, може в його порахунках все відбувається так само, як то мені з моїми п’ятьма яблуками?
Якщо бути вже аж зовсім чесним, принаймні з самим собою, - я б не хотів виглядати невігласом – але завдяки цій-такій ситуації, мені, стає зрозуміло те, що фізик теж людина… і, як на мене, - хай би він, чесно кажу, був таки правий у своїх розрахунках, а я – хай буду повним невігласом, бо, однаково, аж дух захоплює це видиво космосу та величі, і завдяки цим розрахункам я стаю, на мить, ближче до загадки Бога!
28.09.2015
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мандри в космосі 59. 18. І. Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної доктрини Розділ третій…"
• Перейти на сторінку •
"Життя в багатоповерхівці"
• Перейти на сторінку •
"Життя в багатоповерхівці"
Про публікацію
