Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.18
14:18
Хлопчаки ішли зі школи.
Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.
Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.
2026.09.18
13:32
Я хочу прийти, та закриті ворота.
Шукаю я вихід до інших світів.
Шукаю я тіні кота Бегемота,
Шукаю до Іншого точних мостів.
Шукаю я стежку лихого безумства,
Шляхи в невідомість, безодню, туман.
Шукаю я шифри книжок богохульства,
Шукаю я вихід до інших світів.
Шукаю я тіні кота Бегемота,
Шукаю до Іншого точних мостів.
Шукаю я стежку лихого безумства,
Шляхи в невідомість, безодню, туман.
Шукаю я шифри книжок богохульства,
2026.09.18
12:09
Брешуть завжди, а правду кажуть тоді, коли вигідно.
Для законослухняних закони, а для всіх інших - підзаконні акти.
Чесні судді здебільшого є малочесними і малочисельними.
Фіговий листок запровадили, аби захиститися від голої правди.
У панібра
2026.09.18
09:52
У кістки, що вище лоба,
Б’ють талановиті духи
Заповідного етеру,
Залучивши потеруху
З тих, хто твердь хита небесну
Чи глибоке синє море
В час непевний, невід’ємний,
Як ритмічне справжнє горе
Б’ють талановиті духи
Заповідного етеру,
Залучивши потеруху
З тих, хто твердь хита небесну
Чи глибоке синє море
В час непевний, невід’ємний,
Як ритмічне справжнє горе
2026.09.18
07:05
сюжетів з життя мешканців римського міста,
навіяних знаменитим полотном КАРЛА БРЮЛЛОВА «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ»
ПЕРЕДСЛОВО: Заклинання тіней
(задум авторки)
Коли ми дивимося на величне і трагічне полотно Карла Брюллова «Останній день Помпеї», нас з
2026.09.18
05:57
Вже осінню пахнуть тумани,
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.
2026.09.17
23:52
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
2026.09.17
21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
2026.09.17
19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
2026.09.17
11:16
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),
2026.09.17
10:39
Я жодної ілюзії у світу не просив,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
Бо ілюзії — це срібні драхми,
Які Прометей збирав у шкіряну торбу
І дарував жителям острова мрій,
Де поклонялися клишоногому Поліфему,
Що знав вогонь і стеріг овець.
Я жодної ілюзії не цінував,
2026.09.17
08:51
хто бачив світ, примружуючи очі,
той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...той не забуде, як згасає день,
коли його пополудні лоскоче
сліпа нудьга, співаючи пісень.
давно все передбачено за нас
в минулому... тепер... і повсякчас.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Космос…
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Космос…
(роздуми невігласа)
…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року? Але рекомендую додатково ще один фільм : “Загадки темної матерії”, 2012 року, котрий теж доступний для перегляду в мережі інтернет…
…aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Число? Для мене, не фізика та не математика уже саме число - поняття доволі загадкове і абсолютно непереконливе, я би сказав - нереальне. Як можна абстрактною дією з абстрактними, як на мене, числами вирахувати конкретне – кількість матерії в просторі? Дивовижним чином щиро благоговію перед математикою – бо нічого тут не розумію, бо число, котре присутнє в моєму буденному вжитку є найоблудливішим з поміж інших понять. Візьмемо, наприклад – п’ять яблук, так мене колись вчили рахувати... Але коли я захочу купити тих п’ять яблук, то виявляється, що це завжди якесь, зовсім інше, число, бо виявиться, що одне з яблук було в середині гнилим і, отже, п’ять... це вже чотири, а далі тобі кажуть: дев’ятсот грам - з вас сім гривень! А ще, пам’ятаю, минулого року це, останнє, число було – чотири гривні – та це ж курс валют! Розумієте… і вам аргументовано доведуть всю ту-таку чехарду… але від тих рахунків саме число п’ять стане ще химернішим: – про що ви говорите – до чого тут п’ять яблук!
Але тут нагодився фізик і іронічно зауважив: купляйте яблука на Місяці – дешевше буде, там гарантовано буде меншою вага – ха–ха! Фізик пропонує рахувати гравітацію – не помилитесь ніколи, та й гравітація не знає сентиментів - гниле яблуко чи ні!.. Начебто все робиться зрозумілим, але переконаний – мого числа п’ять там, однак, близько не буде, і я щиро зізнаюсь – не-віг-лас!
Та повернімось до цієї загадкової темної матерії та енергії. Допустимо: на складі повинно бути сто мішків цукру, але там провели ревізію: чи можна тепер (після твердження фізиків про кількість матерії в космосі) сказати: зараз на складі є плюс 5 мішків, котрі ми бачимо, та мінус 95 мішків, котрі, згідно акта ревізії, на складі є (зобов’язані бути), але ми їх не бачимо? – Склад фантастично великий… але, все ж, - п’ять мішків ми переконливо бачимо в цьому фантастично великому…
Читаємо той акт – не про цукор ідеться… вірніше п’ять мішків таки цукру, а решта зазначено: мішків невідомо чого - темної матерії та енергії. Життєвий досвід підказує – таке може бути - ті темні матерія та енергія мають право бути зазначеними в накладній, і розрахунок може бути вірним, - мішки, або десь в іншому місці, або це зовсім навіть не мішки чогось, а, наприклад, ще цукровий буряк на бурякопункті, або тільки-но засіяний цукровим буряком лан, або – малинове варення десь… в величезній коморі їдальні, або… в голові не вкладається, якась ідея, котра складає дев’яносто п’ять відсотків сущого. Може й справді Ідея – саме вона може бути тим нематеріальним показуючи вагу і енергію потрібну для сталого існування всього. Пам’ятаєте, початково Бог жив на хмарах, коли людина дісталась думкою хмар – перемістився кудись в космос і… Сьогодні людина добирається до Нього? Але це не науковий аргумент.
Дуже вже велике те подвір’я де той склад і комора… і, насправді, дуже вже примітивними є порівняння всесвіту з подвір’ям, складом та коморою і, цукром… і той цукор–гравітація якась така дуже дивна річ, - то ця речовина (чорні діри) з неймовірною силою притягує та поглинає в собі всілякий “цукор”, то, нехтуючи гравітацію, немислимо швидко летить собі з швидкістю світла від зірок чи пульсарів кудись, чи то за межі чогось в ніщо, чи то розширюючи межі чогось… чи то - межі нічого… То воно було майже нічим, за розмірами, то зробилось фантастично швидко фантастично великим – цілком можливо, що це щось є не лише гравітацією… але свідомість ніяк не може уявити собі ніщо… і, також, не може логічно пояснити навіть те щось, - отож… гравітація робиться для мене малопереконливим аргументом. Але хоч я в цих рахунках повний невіглас – я, звичайно, не стану заперечувати, що на Місяці моїх п’ять яблук будуть легшими, але мені починає здаватись, що десь в космосі вони (яблука) можуть стати світлом і… полетіти собі геть, ба! Вони уже були світлом, сонячним! Можливо це не міняє розрахунки фізика, але, чим ще ті яблука були-будуть одної миті – може “темною матерією”?..
Фізик уміє рахувати гравітацію, і він в математиці значно-значно сильніший за мене – але, якщо він так легко проводить обрахунки такого величезного та складного та ще й, на додаток, “темного”, - мимоволі закрадається підозра, чи він знає що рахує, і чи… цю дію слід виконувати саме таким чином? А чи, насправді, може в його порахунках все відбувається так само, як то мені з моїми п’ятьма яблуками?
Якщо бути вже аж зовсім чесним, принаймні з самим собою, - я б не хотів виглядати невігласом – але завдяки цій-такій ситуації, мені, стає зрозуміло те, що фізик теж людина… і, як на мене, - хай би він, чесно кажу, був таки правий у своїх розрахунках, а я – хай буду повним невігласом, бо, однаково, аж дух захоплює це видиво космосу та величі, і завдяки цим розрахункам я стаю, на мить, ближче до загадки Бога!
28.09.2015
…бачили американський науково популярний серіал “Космос: простір і час”, Бреннона Браги де Ніл Тайсон… 2014 року? Але рекомендую додатково ще один фільм : “Загадки темної матерії”, 2012 року, котрий теж доступний для перегляду в мережі інтернет…
…aтоми складають всього п’ять відсотків всесвіту, решта - темна матерія та темна енергія, точніше так: 5 відсотків матерії звичайної, 23 – матерії темної, 72 - темної енергії, - отже, в підсумку – 95 відсотків темної… про котру кажуть, що вона там мусить бути, але ніхто не розуміє що ж то воно таке є.
Число? Для мене, не фізика та не математика уже саме число - поняття доволі загадкове і абсолютно непереконливе, я би сказав - нереальне. Як можна абстрактною дією з абстрактними, як на мене, числами вирахувати конкретне – кількість матерії в просторі? Дивовижним чином щиро благоговію перед математикою – бо нічого тут не розумію, бо число, котре присутнє в моєму буденному вжитку є найоблудливішим з поміж інших понять. Візьмемо, наприклад – п’ять яблук, так мене колись вчили рахувати... Але коли я захочу купити тих п’ять яблук, то виявляється, що це завжди якесь, зовсім інше, число, бо виявиться, що одне з яблук було в середині гнилим і, отже, п’ять... це вже чотири, а далі тобі кажуть: дев’ятсот грам - з вас сім гривень! А ще, пам’ятаю, минулого року це, останнє, число було – чотири гривні – та це ж курс валют! Розумієте… і вам аргументовано доведуть всю ту-таку чехарду… але від тих рахунків саме число п’ять стане ще химернішим: – про що ви говорите – до чого тут п’ять яблук!
Але тут нагодився фізик і іронічно зауважив: купляйте яблука на Місяці – дешевше буде, там гарантовано буде меншою вага – ха–ха! Фізик пропонує рахувати гравітацію – не помилитесь ніколи, та й гравітація не знає сентиментів - гниле яблуко чи ні!.. Начебто все робиться зрозумілим, але переконаний – мого числа п’ять там, однак, близько не буде, і я щиро зізнаюсь – не-віг-лас!
Та повернімось до цієї загадкової темної матерії та енергії. Допустимо: на складі повинно бути сто мішків цукру, але там провели ревізію: чи можна тепер (після твердження фізиків про кількість матерії в космосі) сказати: зараз на складі є плюс 5 мішків, котрі ми бачимо, та мінус 95 мішків, котрі, згідно акта ревізії, на складі є (зобов’язані бути), але ми їх не бачимо? – Склад фантастично великий… але, все ж, - п’ять мішків ми переконливо бачимо в цьому фантастично великому…
Читаємо той акт – не про цукор ідеться… вірніше п’ять мішків таки цукру, а решта зазначено: мішків невідомо чого - темної матерії та енергії. Життєвий досвід підказує – таке може бути - ті темні матерія та енергія мають право бути зазначеними в накладній, і розрахунок може бути вірним, - мішки, або десь в іншому місці, або це зовсім навіть не мішки чогось, а, наприклад, ще цукровий буряк на бурякопункті, або тільки-но засіяний цукровим буряком лан, або – малинове варення десь… в величезній коморі їдальні, або… в голові не вкладається, якась ідея, котра складає дев’яносто п’ять відсотків сущого. Може й справді Ідея – саме вона може бути тим нематеріальним показуючи вагу і енергію потрібну для сталого існування всього. Пам’ятаєте, початково Бог жив на хмарах, коли людина дісталась думкою хмар – перемістився кудись в космос і… Сьогодні людина добирається до Нього? Але це не науковий аргумент.
Дуже вже велике те подвір’я де той склад і комора… і, насправді, дуже вже примітивними є порівняння всесвіту з подвір’ям, складом та коморою і, цукром… і той цукор–гравітація якась така дуже дивна річ, - то ця речовина (чорні діри) з неймовірною силою притягує та поглинає в собі всілякий “цукор”, то, нехтуючи гравітацію, немислимо швидко летить собі з швидкістю світла від зірок чи пульсарів кудись, чи то за межі чогось в ніщо, чи то розширюючи межі чогось… чи то - межі нічого… То воно було майже нічим, за розмірами, то зробилось фантастично швидко фантастично великим – цілком можливо, що це щось є не лише гравітацією… але свідомість ніяк не може уявити собі ніщо… і, також, не може логічно пояснити навіть те щось, - отож… гравітація робиться для мене малопереконливим аргументом. Але хоч я в цих рахунках повний невіглас – я, звичайно, не стану заперечувати, що на Місяці моїх п’ять яблук будуть легшими, але мені починає здаватись, що десь в космосі вони (яблука) можуть стати світлом і… полетіти собі геть, ба! Вони уже були світлом, сонячним! Можливо це не міняє розрахунки фізика, але, чим ще ті яблука були-будуть одної миті – може “темною матерією”?..
Фізик уміє рахувати гравітацію, і він в математиці значно-значно сильніший за мене – але, якщо він так легко проводить обрахунки такого величезного та складного та ще й, на додаток, “темного”, - мимоволі закрадається підозра, чи він знає що рахує, і чи… цю дію слід виконувати саме таким чином? А чи, насправді, може в його порахунках все відбувається так само, як то мені з моїми п’ятьма яблуками?
Якщо бути вже аж зовсім чесним, принаймні з самим собою, - я б не хотів виглядати невігласом – але завдяки цій-такій ситуації, мені, стає зрозуміло те, що фізик теж людина… і, як на мене, - хай би він, чесно кажу, був таки правий у своїх розрахунках, а я – хай буду повним невігласом, бо, однаково, аж дух захоплює це видиво космосу та величі, і завдяки цим розрахункам я стаю, на мить, ближче до загадки Бога!
28.09.2015
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Мандри в космосі 59. 18. І. Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної доктрини Розділ третій…"
• Перейти на сторінку •
"Життя в багатоповерхівці"
• Перейти на сторінку •
"Життя в багатоповерхівці"
Про публікацію
