ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2019.02.19 02:16
Небо потемніле над землею
Тугою усе заволокло.
До душі шляхетної твоєї
Дай мені торкнутися крилом.

А моя душа шукає спокій
Чи знайде - неначе уві сні –
Затишок в очах твоїх глибоких,

Вероніка Новікова
2019.02.19 01:18
Вже зима минає, а ти й не знав,
ритуально п'яний або тверезий.
Світ тобі ні мати, ані Тереза.
А війна, мій хлопчику, й не війна.

За недобрий ранок і добру путь,
за червоний сніг, що зійде за місяць.
Безпорадні спогади часом бісять:

Анастасія Поліщук
2019.02.18 16:14
Моє волосся трохи розпатлане, як і мозок
Десь на четвірку за шкалою від
Один – прокинулась без пам’яті в реп’яхах
До десяти – ідеально розчесане
Локон постійно
Тулиться до підборіддя
Мій погляд застряг
Десь між одинадцятою ранку цієї безмежної до

Олександр Сушко
2019.02.18 14:55
Музи заслабли, хворіє крилатий мій кінь,
Критик сказав, що віршую я дуже погано.
В пущу іду викорчовувати штурпаки,
А на Парнас хай стежину торують титани.

Збився приціл, а на рими утратився нюх,
Грона сонетів подібні, неначе сосиски.
Досить у

Юрій Сидорів
2019.02.18 12:13
Наївся - і спить під зимовим наркозом
Ведмідь, завалившись у власний барліг.
Щоб тіло спочило і втомлений розум,
Зими дочекавшись, і я би заліг.

Не буде вертепів, курантів, колядок,
Прикрашених сосен, ялин і смерек -
У сплячці надійний душевний по

Вікторія Торон
2019.02.18 12:02
Якби я не бачила їх, я б жила в «сьогодні», і тільки.
якби я не бачила їх, так начебто їх не було...
Та цілився в них об’єктив -- і хтось надимався з утіхи,
хтось горе волік кам’яне -- і очі воно обпекло.

На дні міліонів умів, між коренів душ зціпен

Анонім Я Саландяк
2019.02.18 11:42
ЩОДО ПРИМІТИВІЗМУ – ПРО ФОТОШОПИС... ... а от вам про мій інтерес до простого-примітивного (в зображенні загалом)... що актуально у “нинішньому комп’ютер-інтернет-facebook ” - такий, наприклад, діалог: - Ярослав Саландяк: ... то ж... у фотошопі!!! - Л

Лариса Пугачук
2019.02.18 09:21
Бєлгород. 2015 рік. В інтернеті наткнулась на переписку волонтерів, що допомагають біженцям з Донбасу. Вигулькнула стрічка: «Требуется перевезти семью беженцев. Просьба откликнуться, у кого есть машина». Телефоную знайомому, він погоджується допомогти.

Тетяна Левицька
2019.02.18 07:32
Зими набридло помело,
але наснилося село,
стежина біла.
В цукровій пудрі хвойний ліс,
на соснах, тертий сир, кумис -
миттєво з'їла б.
В креманці неба - хмар вершки,
як дотягнутись? Не з руки,

Віктор Кучерук
2019.02.18 06:32
Осяяні місяцем стигнуть сніги,
Пружніють овіяні вітром дерева, –
А я помираю між них від нудьги,
Немов незабруднений лист аркушевий.
Сьогодні немає зігріти кого,
Хитання жіночі повсюди відсутні, –
Розпачливо й тужно гукаю: “Агов!..”,
Та чується вс

Олександр Сушко
2019.02.18 06:06
Зійшла планета із орбіти,
Згоріли залишки добра.
Я хочу ворога убити
Під люті вигуки "Ура'!".

Упав солдат в обійми тиші,
Його очікує труна.
В окопах непотрібні вірші -

Віта Парфенович
2019.02.18 01:00
Я починаю все з нуля…
Хоча земля з -під ніг втікає,
Але себе я обираю,
Бо я у себе – тільки я…

Я починаю. Шкереберть
Летять минулії образи,
Пробачу все, та не відразу,

Шон Маклех
2019.02.18 00:50
Місто, яке живе поночі.
Місто, яке блимає очима ліхтарними
У пітьму вічного вчора.
Тут живуть одні ліхтарники:
За покликанням.
Тут складають пісні променями
Жовтого нічного світла,
Тут несуть світу щовечора,

Володимир Бойко
2019.02.17 20:39
Ранок, неначе кітва,
Пристрасть спинив безжально.
Певно, кінець ловитві,
Певно, віват печалі.

Скрута не пожаліє,
Безвість за душу візьме...
Годі впіймати мрію,

Лариса Пугачук
2019.02.17 16:45
Перетинаючи митницю, завше переходжу на українську мову. Навіть російському водію автобуса на виході кажу: «Дякую». 2015 рік. Харків. Привокзальний супермаркет. Набрала продуктів в дорогу, підійшла до кондитерського відділу. Прошу продавчиню дати «он те

Віктор Кучерук
2019.02.17 14:35
Вушка сміхом залоскочу,
очі - поглядом збентежу,
а вуста твої співочі
поцілую обережно.
І, покірна й соромлива,
в щастя вгорнеш довгу тугу
та радітимеш, як нива
під очікуваним плугом...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Костянтин Головко
2018.09.05

Томаш Кучерук
2018.06.04

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Сергій Булат
2017.09.17

Роман Сливка
2017.06.14

Ірина Вовк
2017.06.10

Гористеп Іван Кирчей
2017.04.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Серго Сокольник / Поеми

 Баллада о любви. Маленькая поэма
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,

Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.

Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...

Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.

В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...

У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.

Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...

Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...

Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?

Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,

Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...

Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.

Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.


© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-01-09 03:21:13
Переглядів сторінки твору 1303
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.693
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2019.02.16 12:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-01-10 08:48:50 ]
Філософія життя переплетена з гарною лірикою! Органіка письма є... Гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-01-11 00:44:04 ]
Дякую, Ярославе. Ціную Ваш відгук