ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Бойко
2020.12.04 23:51
Пригорнись – і я тебе зігрію,
Обійму, притисну до грудей.
Хай довкола віють сніговії –
Не холонуть душі у людей.

Тата Рівна
2020.12.04 22:07
коли мені було десять — цей світ був великим
у ньому гинули чужі люди
на чужих війнах
і чужі голодні діти помирали від нестачі хліба й води
страшне слово СНІД снилося мені ночами
й здавалося
що це вогненна куля
яка напевне колись спалить когос

Іван Потьомкін
2020.12.04 13:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...

Олександр Олехо
2020.12.04 11:38
Немає вічного ні в чому.
На вістрі часу – суща мить.
Заради неї ставлю кому.
Що не потоне, то згорить.

Хтось пише щиро і розлого.
А хтось кахикне: срамота…
На авансцені спіч німого.

Ігор Деркач
2020.12.04 10:19
То затихає, то лунає знову
собача пісня про легальну мову...
Не важко угадати – це язик
у вигляді священної корови,
яку доїти пролетарій звик.

І хто його, як Лєнін, не вивчає,
поет ВеВе(глашатай!) нагадає,

Сергій Губерначук
2020.12.04 08:30
О, добре як, що любиш ти!
О, добре як!
Коли обваляться світи –
це буде знак.
Це означатиме, що ти
і тільки ти –
була в основі самоти
в кінці мети.

Віктор Кучерук
2020.12.04 08:24
Десь отам за густими туманами
Застигають відразу льоди
І ялинки вогнями різдвяними
Тішать погляди людські завжди.
Там тяжіють дарами святковими
Не прилавки – родинні столи
І майбутнє не сіє страховини
Там нікому чомусь будь-коли.

Микола Соболь
2020.12.04 07:25
Все very good*, мій брате, охолонь!
Чи варто в бій іти за Україну?
Простіше, мабуть, здатися в полон
і бити чолобитну на колінах
й лизати ноги сівшому на трон…

Чи буде так? Вирішувати нам.
Чекаємо звитяги, чи поразки?

Тетяна Левицька
2020.12.03 23:48
Ми нарізно плекали світ до того,
як доля привела нас у альков,
де в раюванні сяйва золотого
іскрилася загравою любов!

Зоріла, пломеніла, огортала
теплом самотні душі на землі,
і місяцем - небесного кресала,

Володимир Бойко
2020.12.03 23:47
Перекреслює дорогу
Неподолана межа
Не помилує нікого
Активована іржа.

Ти смієшся без потреби
І сумуєш без причин
І у просторі під небом

Іван Потьомкін
2020.12.03 18:14
Не карай мене, Боже, в гніві й люті своїй.
Над нещастям моїм, змилуйсь, Боже.
Уздоров мене ліпше: в дрожі кості мої.
Повернися до мене і душу мою уздоров,
Адже пам’яті в смерті нема,
А в пеклі як подякувать зможу?..
Я стомивсь од нічних стогнань,
C

Сергій Губерначук
2020.12.03 06:15
Єдине, що вірно зроблю –
Це запевню любов у любові.
Єдине, що вірно люблю –
почуттів повноводу повінь.

Сумнівайся – я маю кулак
розтрощити кінцівки страху,
маю сили ловить вовкулак

Ярослав Чорногуз
2020.12.03 01:57
А любов золотими нитками
Вишиває зірки в небесах...
Я б усипав троянд пелюстками
Чарівливий твій зоряний шлях.

Де б не йшла — усміхалися віти,
І леліяли б кожен твій крок
І черемха й бузок, гіацинти -

Володимир Бойко
2020.12.02 20:40
Три дні виблискував пухнасто
Неповнолітній перший сніг
І потай мріялось про щастя,
Що прихилилося до ніг.

Та сніг пустився за водою,
Як повернулося тепло.
І щастя вкрилося імлою,

Роксолана Вірлан
2020.12.02 20:27
І вже...і вже...і вже не має значення-
Куди летять осінні стежі страчені,
Куди пливуть вітрила пошматовані
В які моря - в які глибокі повені,

В якому часі вихлялому й сірому
Крило, мов лезо, розсікає віхолу.
І вже не має ніякого значення,

Тетяна Левицька
2020.12.02 19:19
В "Паркових озерах" причаїлась тиша.
Явори високі спокій стережуть.
Все заполонила голубе узвишшя,
Від землі до неба - хмарна каламуть.

Де-не-де на дерні поруділе листя,
Паморозі іній посріблив газон.
Лавочка холодна, сутінки імлисті,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Критика | Аналітика

 Аргумент шість
Варіанти заперечення...
(спроба простої логічної схеми)
    ... Але, про заперечення, також Кант каже і таке: “Можна, правда, й логіку всіх положень, яких хочеш, в зауваженій площині змісту висловити заперечними (негативними) реченнями... - Man kann zwar logisch alle Sätze, die man will, negativ ausdrücken, in Ansehung des Inhalts...” (згідно словника). ( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Розділ перший Предмет (Die Disziplin) чистого розуму, другий абзац.)
    А далі, так званий зако́н подві́йного запере́чення — принцип, що покладений в основу класичної логіки, згідно з яким: «якщо невірно, що невірно А, то А вірно» (вікіпедія), здавалось би, далі, виводив дійсність на однозначне... Але, - відколи в серйозному науковому обігу, для тлумачення природи світла (наприклад), утвердилось поняття якогось “стану заплутаності” * – двозначності реального (то, один раз, світло поводиться як “частка”, - то, іншого разу, як “хвиля”), можливо варто розглянути інший варіант тлумачення так званого “заперечення заперечення”, оскільки в українській мовній традиції поширена інша версія вживання “заперечення запереченого”, як посилення (подвоєння) самого заперечення – дубель ні – ні-ні!.. А не відкидання запереченого: не ні, - а так! І тепер сумнівне твердження на зразок: “немаю нічого” в понятті “стану заплутаності” один раз може тлумачитись як відкидання самого заперечення, а іншого разу – як підтвердження (посилення) заперечення... це хоч якось пояснювало би сам-такий “стан заплутаності”, котрий закономірно виникає в понятті відносності введеному вченими в науковий обіг цілком серйозно...

    *“групі європейських фізиків під керівництвом Рональда Хенсона (Ronald Hanson) з Технологічного університету Делфта (Нідерланди) вдалося здійснити повноцінну перевірку нерівності Белла, навчивши електрони та фотони "обмінюватись" станом заплутаності...” (інтернет)
    07.05.2017р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-05-07 15:38:56
Переглядів сторінки твору 986
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.524 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.724
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.11.12 16:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2017-05-08 11:16:25 ]
«Заперечення заперечень» – це протиставлення один одному двох «вузлуватих німців» Канта і Гегеля – єдине, що в мене зав’язалось у пам’яті від вивчення гуманітарних предметів на шляху до похованої наукової кар’єри.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2017-05-09 11:16:56 ]
... загалом простіше, здавалось би, всю логіку звести до "так" та "ні"... зрештою до одного "так"... хоч воно зійде на "так-так!" та "так-ні!"... Перебування в ствердному полі ускладнює дійсність, наприклад, простіше сказати: " я не маю яблук", аніж подати ствердну логічну схему: " з десяти яблук, котрі в мене були... три зогнили, два віддав сусіду, п'ять зїв... три зернятка проросли - решту, щось склювали птахи, щось-десь...", якщо ж казати про усі яблука - уявляєте собі картину... Значно простіше сказати "не-ні", хоч зрозуміло всю умовність заперечного поняття "ні", та всю складність відносно-всього "так"...