Варіанти заперечення...
(спроба простої логічної схеми)
    ... Але, про заперечення, також Кант каже і таке: “Можна, правда, й логіку всіх положень, яких хочеш, в зауваженій площині змісту висловити заперечними (негативними) реченнями... - Man kann zwar logisch alle Sätze, die man will, negativ ausdrücken, in Ansehung des Inhalts...” (згідно словника). ( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Розділ перший Предмет (Die Disziplin) чистого розуму, другий абзац.)
    А далі, так званий зако́н подві́йного запере́чення — принцип, що покладений в основу класичної логіки, згідно з яким: «якщо невірно, що невірно А, то А вірно» (вікіпедія), здавалось би, далі, виводив дійсність на однозначне... Але, - відколи в серйозному науковому обігу, для тлумачення природи світла (наприклад), утвердилось поняття якогось “стану заплутаності” * – двозначності реального (то, один раз, світло поводиться як “частка”, - то, іншого разу, як “хвиля”), можливо варто розглянути інший варіант тлумачення так званого “заперечення заперечення”, оскільки в українській мовній традиції поширена інша версія вживання “заперечення запереченого”, як посилення (подвоєння) самого заперечення – дубель ні – ні-ні!.. А не відкидання запереченого: не ні, - а так! І тепер сумнівне твердження на зразок: “немаю нічого” в понятті “стану заплутаності” один раз може тлумачитись як відкидання самого заперечення, а іншого разу – як підтвердження (посилення) заперечення... це хоч якось пояснювало би сам-такий “стан заплутаності”, котрий закономірно виникає в понятті відносності введеному вченими в науковий обіг цілком серйозно...

    *“групі європейських фізиків під керівництвом Рональда Хенсона (Ronald Hanson) з Технологічного університету Делфта (Нідерланди) вдалося здійснити повноцінну перевірку нерівності Белла, навчивши електрони та фотони "обмінюватись" станом заплутаності...” (інтернет)
    07.05.2017р.