ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.05.20 14:48
Перший крок у вічність, зиму, тишу...
Перший видих в сум і самоту.
Я сьогодні трішечки вже інший,
Менше світла, більше сірих дум.

З юності ступив у сиву старість,
А з клепсидри сиплеться пісок.
Над минулим пройденим печалюсь,

Олександр Сушко
2019.05.20 05:21
Та годі вже плиту ялозить!
Її годину тому тер.
Ходім кохатися у лози,
У ліжку щось воно не те.

Риплять замучені пружини,
Не пір'я - пил у подушках.
Удвох під кущиком калини

Володимир Бойко
2019.05.19 18:07
Молоти язиком отак не кожен втрапить,
Оскаженіло, аж до хрипоти.
«Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
Лише в Донбасі міг таким зрости.

В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
Якби патякав що наперекір.
А тут – гуляй, Васьок, валуй,

Адель Станіславська
2019.05.19 17:03
Вечір до ночі хилиться.
Дощ... Опівнічний час...
З ним опадають китиці
Цвіту, що тихо згас...

Ніч майова... Відквітнули
Буйні дзвінкі сади
Полудень ось залітує,

Ігор Деркач
2019.05.19 08:52
             І
Уже й не знаю, із якого краю
дарується оказія така –
явитися на Банковій гультяю
на інаугурацію Сушка.

Даруйте, але я не уявляю
подію дня без мого п’ятака,

Віктор Кучерук
2019.05.19 08:34
Вчепився дощ у сіру хмару
І поночіло на землі,
І грім протяжливо ударив,
Вслід сяйву блискавки в імлі.
Води нестримної краплини,
В одне єднаючи тіла, -
Мутили бачену картину
За тьмяним світлом шпарки скла...

Ванда Савранська
2019.05.19 08:21
Бузок, ви скажете, не диво,
Та поєднання – дивина:
Гранітні скелі,
Рось грайлива,
Бузок,
кохання
і весна…

Ванда Савранська
2019.05.19 08:14
В запашну весну занурююсь
поволі я,
В аромати трав, нарцисів
і бузку.
Ось і сакури розквітли,
і магнолія –
І містечко прийняло
красу таку!

Тетяна Левицька
2019.05.19 07:57
Життя складається з осколків вітражів.
Іду по них на пальцях обережно.
Якби ж то я змогла, і ти також зумів
перевернути світ мого безмежжя.

Іти вперед, не озираючись назад,
де залишилися румовищ вежі,
і дикий виноград, і безпритульний сад,

Микола Дудар
2019.05.18 19:56
Пекельний дощ вже кілька діб...
Хмаринний гнів - буденна святість
А на печі сторічний дід
Щасливий що у своїй хаті…
І не біда, на самоті
Плететься краще павутиння
Ще невідомо хто спотів
Чи він, чи сховане у скрині…

Надія Тарасюк
2019.05.18 19:51
Химерний автобус на віддалі зонтика.
Автобус…
Химерний…
У сонця на тлі.
Де тихим таким, ледь схвильованим дотиком
Сміялась тут я, і цілунок твій тлів…
Химерний автобус без кінця
І без простору,

Ярослав Чорногуз
2019.05.18 15:33
А небо знов таке сумне,
Укрите сірою габою.
І огортає враз мене
Вселенська туга – за тобою.

Вистрілює Амура лук,
Стріла у серці, у моєму.
Кривавлять рану сто розлук

Світлана Майя Залізняк
2019.05.18 14:43
Трохи правди в оман заміс
не завадить,
але ж не хоче...
Друг чи недруг мені приніс
опаперене проти ночі.

...вихваляли...
казали: ню...

Вероніка Новікова
2019.05.18 11:31
І хотіла би все сказати, але мовчу.
Ця весна, ти зважай, не кожному по плечу.
Де спадає з очей не морок, але ріка,
Там моя у твою впадає, як рід, рука.

Я сказала би: будь до мене, опісля теж.
Всі, хто мають піти — підуть. Але ти поклич.
Десь у мар

Олександр Сушко
2019.05.18 11:13
В душі любові сяє чистий промінь
Веселкою в квітучому саду.
Гармонія та лад живуть у домі,
Хоча писалось інше на роду.

Лихої долі вилито причастя,
За спиною ніхто вже не кляне.
Вгніздилася у серці пташка щастя

Любов Бенедишин
2019.05.18 09:28
Усміхаюсь, а серце плаче,
вечори – в самоті й журбі.
Я кохаю тебе.
Це значить –
я бажаю добра тобі.
Тож, відрадо моя травнева,
слів не треба і стріч не треба.
І даремні мої печалі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Ой

Ніколи не розмовляйте з незнайомцями

М. Булгаков

Площа перед вокзалом, 1976 р. Зненацька пригадалося... Колись у середині 90-х їхав я потягом Запоріжжя-Херсон. Звісно ж, з пункту А (Запоріжжя/універ) до пункту Б (Херсон/батьки), стиль "студент-плацкарт2. Потяг був такий же, як і той час: битий, брудний, проте сповнений цікавими, розумними, божевільними, безнадійними, страшними, п’яними, інтелігентними та взагалі будь-якими співрозмовниками.

Вже ніч. Пасажири поснули, провідники поснули, мабуть, і машиніст спав у кабіні, тому що потяг йшов без зупинок і гойдався, мов п’яний. Він підстрибував, наче деякі вагони вже залишили рейки, але все ще чіплялися за інші, чи то хотіли повернутися на колію, чи то намагалися стягти з неї весь потяг.

Навпроти мене - а я не заснув - сидів огрядний сивий чоловічок. "Комуніст" - перше, що він вимовив, коли наші погляди зустрілися. А це вже щось, принаймні, є про що вести розмову, пан, видно, непересічний. Про різне ми з ним тієї ночі, таки про різне теревенили - та пригадав наразі ось що з його промов:

"На середину 80-х ситуація була така, що СРСР вже не міг встояти - нас дотисли. Вихід був один, і ми ним скористалися, не кажіть мені, молодий чоловіче, про оцю вашу незалежність-суверенітет-самостійність, це все дурниці. Вихід був такий: перед обличчям ворога - а це був нам тоді увесь світ - ми мали вдати власну загибель. І СРСР майстерно це зробив у 1991: ми (ніби) розвалилися. Все, Захід заспокоїли. Тепер треба було перегрупуватися, зібрати сили, пройти очищення, а тоді, років за 20-25, ми би повстали у новій могутності, завдали удар у відповідь, від якого Захід би вже ніколи не оговтався, відновили б СРСР і запровадили радянський лад у більшій частині світу або й взагалі - скрізь. І ми це зробимо, от побачите. Альтернатив не існує."

Тоді це здавалося маячнею, але я навіть заперечити йому не встиг. Чоловічок раптом змінив тему та заходився торочити про свого сина-лікаря. Той влаштувався у Женеві, це в самій Швейцарії чи то Швеції, гребе там шалені гроші, нам з вами таких довіку не бачити, а нині запрошує батька у гості, а що, залізної завіси більш нема, дякувати Богові, чому ж ні?.. – В чоловічка на цій розповіді змінилися голос, вираз обличчя та поза, він розслабився та вмостився на лискучій полиці зручніше. Навіть мова його стала іншою: з неї зникло все партійно-номенклатурне, неживе, натомість з’явилися сільська м’якість, гумор та приказки, однак якісь штучні, контрафактні. Здавалося, ніби газету перегорнули з офіціозної передовиці на останню сторінку, там натрапили на байки та народні жарти; це вже ближче до життя, але як не крути, це все одно газета, і всі ті гуморески написав якійсь сумний газетяр, і виправив якийсь байдужий редактор, отак, контрафакт…

- Хееееерсооооон, - стогнала провідниця вранці, позіхаючи, потягуючись та вдивляючись крізь брудне скло у сіру приземкувату будівлю вокзалу. Комуніста вже не було у вагоні - мабуть, зійшов раніше, а може, його й взагалі не існувало ніколи, наснилося мені все це, намарилося, наверзлося під впливом університетських студій, палких диспутів і гіпнотичного плацкартного гойдання? Пусте! - я вже забув про чоловічка, підхопив свою торбинку та побіг собі безтурботно. В Херсоні мене чекали батькові обійми та мамине частування, дружні пиятики, ще багато чого приємного, геть з цього смердючого вагону!

...А оце нині я його згадав. Чи справді він казав таке в тому нічному потязі? Чи він там взагалі був?.. Мабуть, таки був. Певно, він блукав потягами, сходами, пароплавами, шляхами, літаками, автобусами, стежинами, мітингами, лікарнями, цвинтарями, женевами, вбиральнями, києвами, собезами, парламентами, шахтами, борделями, колгоспами, кримами, степами, приймальнями, церквами, москвами, крематоріями, радбезами, чергами, газетами, заводами, казармами, весіллями, пітерами, світами, часами, чужими сновидіннями, мареннями та мріями. І скрізь він торочив про своє, і скрізь, як отой Діоген, шукав людину, що почує, повірить та візьметься з божевільним завзяттям втілювати в життя ту маячню, що він колись розповів сонному студентові непрестижного вишу, в брудному вагоні, в невідомій точці нічного простору між пунктом А (Запоріжжя/універ) і пунктом Б (Херсон,/батьки), стиль "студент-плацкарт", десь у середині 90-х, приблизно за 20 років до початку нашого теперішнього моторошного часу...

2017

*Фото: залізничний вокзал Херсону, орієнтовно 1976 рік (листівка). Здибав колись у нападі ностальгії на екс крапка ю ей

Запрошую! - Моя нова електронна книжечка: ШІСТЬ КАЗОК https://andronum.com/product/fedorchenko-maksim-shist-kazok/ - Равлик, Каштанова мудрість, Опір серця, Нетерплячий Петрик, Золотий Грошик, При дворі





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2017-05-18 09:20:33
Переглядів сторінки твору 451
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.287 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.924 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Людина і тоталітаризм, проза
Автор востаннє на сайті 2019.04.24 05:46
Автор у цю хвилину відсутній