ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Федів
2019.07.19 16:19
Що я шукаю у небі вночі? Вогні…
Це сіяють його діаманти,
Аби шлях не губити у повній імлі
Не забути за свої таланти.
Я у небі чекаю єдину зорю,
Що палатиме тільки для мене,
Перемогу дарує у чеснім бою,
Піднімає на крила у небо.

Сергій Губерначук
2019.07.19 15:10
Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
це яблуко, в якому наш секрет,
з якого ґенне дерево прадавнє.

Спасибі, ти даєш мені його,
зірвавши з порцелянової гілки,
щоб я вкусив те, як зима кругом

Іван Потьомкін
2019.07.19 13:14
Початок мудрості – набудь мудрість і всім, що маєш, розвивай розум.
4:7
*Піди до мурашки, ледарю, поглянь на її шляхи і стань розумнішим.
6:6
*Не спокусись на її вроду серцем своїм і хай не спокусить вона тебе своїми віями.
6:25
*Розумний син – бать

Світлана Майя Залізняк
2019.07.19 12:06
Знову палити крила
вийшли шереги зла.
Пахне дешеве мило.
Танці диких... ла...ла.

Скаче цапок зелений.
Гном мухомори - в чай.
Топче бичок Єлену.

Олександр Сушко
2019.07.19 11:28
https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2465856030188793/?permPage=1

Ігор Деркач
2019.07.19 10:42
Ще ідемо Союзом у нікуди.
І вибір є, а доля не така.
Сосо подох, але його талмуди
і досі на озброєнні совка.

***
Усі – за Вову! Маємо надію,
що завоює Чудь Наполеон...

Тетяна Левицька
2019.07.19 08:53
Сіяла маки, а виросла гичка.
З дому тікала в небесну блакить.
Бризнула з губ соковита суничка -
сукня зіпсована, серце щемить!
Біла-білюсінька із крепдешину
атласна шлярочка за пояском.
В лісі збирала солодку малину,
а заблукала в полях за селом.

Микола Соболь
2019.07.19 08:40
Бачите смужку? – єднання небес із землею
Там сонце велике світанку тихенько радіє.
Вроду ранкову і тишу сповиту зорею
Зродить ілюзія космосу в чисту надію.
Розгойдує вітер Аврори нечесані коси
І божа корівка спиває з листочка росу…
О, скільки поезії

Олена Побийголод
2019.07.19 06:49
Із Костянтина Бальмонта

Зграї птаства. Шляху стрічка.
Тин, розхристаний упень.
Сіється з-під неба мжичка
на сумний та тьмяний день.

Придорожній стовп, навпроти -

Козак Дума
2019.07.19 06:29
Прожили п’ятнадцять років
з Василем Наталка –
примелькались, але ж діти…
Розлучатись жалко!
До психолога звернулись,
закінчивши з ринком.
Той сказав, – Вивчать анамнез
розпочнемо з жінки.

Вікторія Торон
2019.07.19 03:39
Нема з ким вести діалог,
мінятись скарбом із кишень,
локомотивами тривог
гриміти в парі кожен день
і чути – легшає вантаж,
просвітки- спалахи – між ним,
і десь з’являється кураж
перед майбутнім грозовим.

Ярослав Чорногуз
2019.07.19 02:44
Сховався день у сутінках сумних,
Довкілля огорнула темна змора.
Прошелестів у гіллі тихий сміх…
То легіт із березою говорить.

Грайливець! Огорта її навкруг
І пестить так легесенько й уміло…
Аж усміхнувся в темні вуса луг!

Олександр Сушко
2019.07.18 21:33
Обізвався на ясені
Сич старий: - Будь біді!
Ой, сини мої, красені,-
Ви ж такі молоді!

У руках фотокарточка,
Кожен хлопець - козак.
Запечалився батечко,

Ігор Деркач
2019.07.18 18:53
Існує все і водночас.
Буває,
що і така ідея нас
єднає.

І помічаємо у мить
єдину
і те, що радує і злить

Світлана Майя Залізняк
2019.07.18 17:16
Я сипала мак із голівки сухої...
Долоня дитяча і трішки спітніла.
Узбіччя... безлюддя...
кололася хвоя...
А сонце сідало... плескалися віли...

Одна підпливла... "Чи не хочеш у коло?
Люляєм-лоскочем... пірнаємо... нумо...".

Сергій Губерначук
2019.07.18 15:08
Цвіте під деревом мільйонолітнім
мільйонолітнім синім цвітом
мільйонолітня квітка.

Повзе змія мільйонолітня,
студена кров мільйонолітня,
мільйонолітня мудрість
між квіток.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03

Віктор Сурженко
2019.06.19

Юлія Савіцька
2019.04.01

Надія Тарасюк
2019.02.03

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Проза

 Ой

Ніколи не розмовляйте з незнайомцями

М. Булгаков

Площа перед вокзалом, 1976 р. Зненацька пригадалося... Колись у середині 90-х їхав я потягом Запоріжжя-Херсон. Звісно ж, з пункту А (Запоріжжя/універ) до пункту Б (Херсон/батьки), стиль "студент-плацкарт2. Потяг був такий же, як і той час: битий, брудний, проте сповнений цікавими, розумними, божевільними, безнадійними, страшними, п’яними, інтелігентними та взагалі будь-якими співрозмовниками.

Вже ніч. Пасажири поснули, провідники поснули, мабуть, і машиніст спав у кабіні, тому що потяг йшов без зупинок і гойдався, мов п’яний. Він підстрибував, наче деякі вагони вже залишили рейки, але все ще чіплялися за інші, чи то хотіли повернутися на колію, чи то намагалися стягти з неї весь потяг.

Навпроти мене - а я не заснув - сидів огрядний сивий чоловічок. "Комуніст" - перше, що він вимовив, коли наші погляди зустрілися. А це вже щось, принаймні, є про що вести розмову, пан, видно, непересічний. Про різне ми з ним тієї ночі, таки про різне теревенили - та пригадав наразі ось що з його промов:

"На середину 80-х ситуація була така, що СРСР вже не міг встояти - нас дотисли. Вихід був один, і ми ним скористалися, не кажіть мені, молодий чоловіче, про оцю вашу незалежність-суверенітет-самостійність, це все дурниці. Вихід був такий: перед обличчям ворога - а це був нам тоді увесь світ - ми мали вдати власну загибель. І СРСР майстерно це зробив у 1991: ми (ніби) розвалилися. Все, Захід заспокоїли. Тепер треба було перегрупуватися, зібрати сили, пройти очищення, а тоді, років за 20-25, ми би повстали у новій могутності, завдали удар у відповідь, від якого Захід би вже ніколи не оговтався, відновили б СРСР і запровадили радянський лад у більшій частині світу або й взагалі - скрізь. І ми це зробимо, от побачите. Альтернатив не існує."

Тоді це здавалося маячнею, але я навіть заперечити йому не встиг. Чоловічок раптом змінив тему та заходився торочити про свого сина-лікаря. Той влаштувався у Женеві, це в самій Швейцарії чи то Швеції, гребе там шалені гроші, нам з вами таких довіку не бачити, а нині запрошує батька у гості, а що, залізної завіси більш нема, дякувати Богові, чому ж ні?.. – В чоловічка на цій розповіді змінилися голос, вираз обличчя та поза, він розслабився та вмостився на лискучій полиці зручніше. Навіть мова його стала іншою: з неї зникло все партійно-номенклатурне, неживе, натомість з’явилися сільська м’якість, гумор та приказки, однак якісь штучні, контрафактні. Здавалося, ніби газету перегорнули з офіціозної передовиці на останню сторінку, там натрапили на байки та народні жарти; це вже ближче до життя, але як не крути, це все одно газета, і всі ті гуморески написав якійсь сумний газетяр, і виправив якийсь байдужий редактор, отак, контрафакт…

- Хееееерсооооон, - стогнала провідниця вранці, позіхаючи, потягуючись та вдивляючись крізь брудне скло у сіру приземкувату будівлю вокзалу. Комуніста вже не було у вагоні - мабуть, зійшов раніше, а може, його й взагалі не існувало ніколи, наснилося мені все це, намарилося, наверзлося під впливом університетських студій, палких диспутів і гіпнотичного плацкартного гойдання? Пусте! - я вже забув про чоловічка, підхопив свою торбинку та побіг собі безтурботно. В Херсоні мене чекали батькові обійми та мамине частування, дружні пиятики, ще багато чого приємного, геть з цього смердючого вагону!

...А оце нині я його згадав. Чи справді він казав таке в тому нічному потязі? Чи він там взагалі був?.. Мабуть, таки був. Певно, він блукав потягами, сходами, пароплавами, шляхами, літаками, автобусами, стежинами, мітингами, лікарнями, цвинтарями, женевами, вбиральнями, києвами, собезами, парламентами, шахтами, борделями, колгоспами, кримами, степами, приймальнями, церквами, москвами, крематоріями, радбезами, чергами, газетами, заводами, казармами, весіллями, пітерами, світами, часами, чужими сновидіннями, мареннями та мріями. І скрізь він торочив про своє, і скрізь, як отой Діоген, шукав людину, що почує, повірить та візьметься з божевільним завзяттям втілювати в життя ту маячню, що він колись розповів сонному студентові непрестижного вишу, в брудному вагоні, в невідомій точці нічного простору між пунктом А (Запоріжжя/універ) і пунктом Б (Херсон,/батьки), стиль "студент-плацкарт", десь у середині 90-х, приблизно за 20 років до початку нашого теперішнього моторошного часу...

2017

*Фото: залізничний вокзал Херсону, орієнтовно 1976 рік (листівка). Здибав колись у нападі ностальгії на екс крапка ю ей

Запрошую! - Моя нова електронна книжечка: ШІСТЬ КАЗОК https://andronum.com/product/fedorchenko-maksim-shist-kazok/ - Равлик, Каштанова мудрість, Опір серця, Нетерплячий Петрик, Золотий Грошик, При дворі





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2017-05-18 09:20:33
Переглядів сторінки твору 490
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.287 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.924 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЩОДЕННИК
Людина і тоталітаризм, проза
Автор востаннє на сайті 2019.06.20 07:12
Автор у цю хвилину відсутній