ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.03.28
22:30
Тихо Янгол над церквою летів,
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
То посланець Господній
І весело загубив ненароком
з крилець пір’ї ну, розсипаючи…
Зі сміхом погляд на нас униз кидає
Все спустився, підняти хотів.
Та побачив в ту мить Україну.
І не стримав сердешний сльозу
2024.03.28
22:29
Зачепила чимось дзеркало
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
Воно впало і розбилось
Ці уламки не зібрати
У них не видно відображення,
Хочеться просто взяти і збрехати.
У кривому дзеркалі щось відбилось
Хочу дізнатися, що відображає дзеркало?
2024.03.28
22:28
Господар взагалі собі я сам
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
І не вміючи церемониться з гостями
уявивши, як у дворі я з сусідом
Сіли в шахи грати.
Ось мізкує дід Панас,
Як би зробити правильний хід на шахівниці:
Він почав з білої пішки стартувати
І при цьому доброго короля зображ
2024.03.28
22:27
Прокинулися предки - в наші дні від жаху,
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
Щоб воскресити України красу і велич,
В собі - наші історії нагадати себе про наше походження,
Коли предки правили світом
Та несли Всевишнього Блаходать віри Роду,
Як свято земля…
Тепер історична легенда пр
2024.03.28
22:25
Міріада світів у просторі Всесвіту
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
І химерно обертаються планети.
Галактик віддалених,
І Комета пролітаючи,
освітлює далеке світло.
О! Як великий простір Всесвіту,
Туди, у простори Світобудови,
У глибини життя неземного.
2024.03.28
22:24
Земні Ангели, небесні люди в небесах живете над нами…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але я їх не бачу…
Земні Ангели, небесні люди зі мною поруч, але допомоги від них
мені, як ніби не видно…
Бо ми всі земні люди.
Я вірю у вічну душу вашу,
2024.03.28
22:22
Ночами цілий світ завмирає,
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
повсюдно панує тиша.
У темряві раптом міріади зірок
вистилалися в загадковому небі.
У перлинному оздобленні блищать, як дари неба,
як люблю їхній таємничий блиск!
Приводять із собою таємничий вечір,
минаючи галактики т
2024.03.28
22:21
Орки, ви не знищете українську націю, нашу країну,
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
Бо ми виженемо варварів з рідної Батьківщини.
Вам тут не місце. Це не ваша земля,
Орки нелюди, які втілюють в життя зло.
Їх зневажають і гонять далеко.
Ворогують з усім світом,
Але світ на нашій сто
2024.03.28
22:20
Розкинувся в небі Чумацький шлях,
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
А навколо нього міріади незліченних зірок,
Кружляли легко і безтурботно,
Сяйво їх воєдино злилося.
Чумацький шлях освітлює промені,
А на землі: по коридорам лабіринта ми йдемо
Все життя своє знаходимося в дорозі.
2024.03.28
22:18
Весна прийшла після суворої зими,
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
Лине пісня з далекого краю,
То мама рушник вишиває різними нитками,
Хрестиком долю своїх дітей заговорила:
Чорний - то журба.
Так мати журилася,
Бо матері втрачають своїх дітей на війні.
Голубий - то небо.
2024.03.28
22:17
Хтось грав на струнах
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
І звук нот створив мелодію
І занурившись глибоко в душу,
та надихнув нас танцювати…
І ми танцювали всю ніч до ранку,
прокинулась любов жива
і в серці крила розпустила…
І світлом заповнила тінь,
2024.03.28
22:16
Глянула я на зоряне небо,
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
вкрите зоряним покривалом
та побачила моя зірка мерехтить мені світлом.
Ця зірка горіла живим вогнем
та позначила мені дорогу на зоряному небі,
яку я знайшла на усипаному небі.
Ці зірки охороняються у храмі вогнів, передба
2024.03.28
22:14
Стою на сцені і не можу зрозуміти,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
яку роль мені грати.
Вести подвійну гру на сцені,
розіграла мене:
Змінюю ігрива чужу маску на обличчі,
душевний біль і сльози на очах,
втомлена душа,
прояви жадібності до всього,
2024.03.28
22:12
У густому лісі стоїть непорушна гора,
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
А в горі печера.
Чорним оком дивиться…
У мене є вибір піднятися на гору
чи увійти в печеру.
Йдучи темною дорогою…
У темряві не бачити свою дорого…
Та маючи на меті пройти тяжкий шлях…
2024.03.28
22:11
Запах ароматний паски,
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
Та вишитий рушник з візерунками,
Фарбовані яйця в чашці,
А на додачу ще й узяти зі столу
Пляшку червоного вина -
Це атрибути світлого Великодня
Віряни несуть до церкви
2024.03.28
22:09
Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!
Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Борітеся — так! Не думайте про смерть,
горіть в огні єдиного бажання.
За вільну Україну.
Боріться - поборете! Ворог відступить і більше не ходитимуть ноги ворога по на
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дерій (1959) /
Критика | Аналітика
Спогади про Копичинський технікум (З відстані сорока років)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Спогади про Копичинський технікум (З відстані сорока років)
Про Копичинський сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку почув у 1972 році від односельця Петра Шевчука, котрий там навчався. На його ж запрошення я вперше побував у навчальному закладі. І після закінчення Нагірянської восьмирічної школи одразу поїхав туди здавати документи.
Мене зарахували у групу бухгалтерів, де серед більш як тридцяти студентів було всього троє хлопців. Навчання було цікавим, вчителі були людьми мудрими, досвідченими. Запам’яталася наша перша кураторка, викладачка етики і естетики Галина Бучинська, згодом її замінила Ольга Гладка, старша сестра мого однокурсника Богдана Федорчука, нині знаного державного діяча та підприємця. Я досі згадую своїх викладачів Олексія Бражника, Івана Ганджу, Миколу Зеленова, Жанну Ігнатенко, Мирославу Кафтан, Олександра Колесника, Богдана та Олександру Підвисоцьких, Стефанію Підперигору, Костянтина Радковського, Бориса і Людмилу Сизоненків, Ярослава Федоровича, Богдану Чайку та інших.
Саме вони навчили мене акуратності, самостійності, відповідальності, передбачливості та професіоналізму, навчили працювати в команді і довіряти своїм друзям, а також розвинули вміння логічно й аналітично мислити, адекватно реагувати на складні господарські ситуації і не ухвалювати управлінських рішень у випадку високих ризиків та надмірних емоцій. На усе життя я виніс для себе принцип: уникати облесних людей і пліткарів. А ще запам’ятав корисне для бухгалтерів правило: сім разів обдумай, а один – підпиши, перед тим вдумливо і уважно все прочитавши.
Не можу не згадати і директора технікуму — Володимира Антошенко. Правда, під кінець мого навчання у технікумі сталися прикрі події, пов’язані з тим, що директор технікуму посварився через двох свояків-абітурієнтів (як мені розповіли пізніше) з керівником Гусятинського районного відділу КДБ. Через рік цей відділ назбирав проти учнів технікуму компромат і звинуватив у антирадянщині. Тоді Копичинський сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку негативно «прославився» на всю Україну, а директора через певний час зняли з посади. Це стало ще однією, але не першою серйозною причиною для ліквідації навчального закладу як неблагонадійного (у 1966 році окремих викладачів технікуму звинуватили у буржуазному націоналізмі). Минуло трохи більше десяти років і Копичинський технікум, на жаль, об’єднали із Заліщицьким радгоспом-технікумом.
Нині, через сорок років, я щиро дякую всім, хто мене вчив і з ким я вчився бухгалтерського мистецтва у незабутньому Копичинському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку!
Згадаймо Копичинці з юності
Згадаймо Копичинці з юності,
Коли не було нам й сімнадцяти літ.
Пелюстками першої мужності
Нам травень притрушував слід.
Згадаймо, якими були ми тоді,
Як вчились натхненно днями, ночами.
У книгах, конспектах і в чистій воді
Ми черпали мудрість без тями.
Згадаймо у полі «важкі» буряки,
Дощами розмиті вузенькі дороги
Та русло мілкої сільської ріки,
Де мились, ґрунтом, забруднені ноги.
Згадаймо про сонцем наповнені дні
І перші у нашім житті поцілунки…
Колись це було, наче в гарному сні,
Та зникло усе за театру лаштунки.
Згадаймо Копичинці з юності…
Василь ДЕРІЙ,
випускник Копичинського
сільськогосподарського технікуму
бухгалтерського обліку 1977 року,
21-й випуск бухгалтерів,
доктор економічних наук, професор.
м. Тернопіль.
«Вільне життя». – 23.06.2017 р.
– № 49 (15889). – С. 8.
Всеукраїнська незалежна
громадсько-політична газета.
Мене зарахували у групу бухгалтерів, де серед більш як тридцяти студентів було всього троє хлопців. Навчання було цікавим, вчителі були людьми мудрими, досвідченими. Запам’яталася наша перша кураторка, викладачка етики і естетики Галина Бучинська, згодом її замінила Ольга Гладка, старша сестра мого однокурсника Богдана Федорчука, нині знаного державного діяча та підприємця. Я досі згадую своїх викладачів Олексія Бражника, Івана Ганджу, Миколу Зеленова, Жанну Ігнатенко, Мирославу Кафтан, Олександра Колесника, Богдана та Олександру Підвисоцьких, Стефанію Підперигору, Костянтина Радковського, Бориса і Людмилу Сизоненків, Ярослава Федоровича, Богдану Чайку та інших.
Саме вони навчили мене акуратності, самостійності, відповідальності, передбачливості та професіоналізму, навчили працювати в команді і довіряти своїм друзям, а також розвинули вміння логічно й аналітично мислити, адекватно реагувати на складні господарські ситуації і не ухвалювати управлінських рішень у випадку високих ризиків та надмірних емоцій. На усе життя я виніс для себе принцип: уникати облесних людей і пліткарів. А ще запам’ятав корисне для бухгалтерів правило: сім разів обдумай, а один – підпиши, перед тим вдумливо і уважно все прочитавши.
Не можу не згадати і директора технікуму — Володимира Антошенко. Правда, під кінець мого навчання у технікумі сталися прикрі події, пов’язані з тим, що директор технікуму посварився через двох свояків-абітурієнтів (як мені розповіли пізніше) з керівником Гусятинського районного відділу КДБ. Через рік цей відділ назбирав проти учнів технікуму компромат і звинуватив у антирадянщині. Тоді Копичинський сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку негативно «прославився» на всю Україну, а директора через певний час зняли з посади. Це стало ще однією, але не першою серйозною причиною для ліквідації навчального закладу як неблагонадійного (у 1966 році окремих викладачів технікуму звинуватили у буржуазному націоналізмі). Минуло трохи більше десяти років і Копичинський технікум, на жаль, об’єднали із Заліщицьким радгоспом-технікумом.
Нині, через сорок років, я щиро дякую всім, хто мене вчив і з ким я вчився бухгалтерського мистецтва у незабутньому Копичинському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку!
Згадаймо Копичинці з юності
Згадаймо Копичинці з юності,
Коли не було нам й сімнадцяти літ.
Пелюстками першої мужності
Нам травень притрушував слід.
Згадаймо, якими були ми тоді,
Як вчились натхненно днями, ночами.
У книгах, конспектах і в чистій воді
Ми черпали мудрість без тями.
Згадаймо у полі «важкі» буряки,
Дощами розмиті вузенькі дороги
Та русло мілкої сільської ріки,
Де мились, ґрунтом, забруднені ноги.
Згадаймо про сонцем наповнені дні
І перші у нашім житті поцілунки…
Колись це було, наче в гарному сні,
Та зникло усе за театру лаштунки.
Згадаймо Копичинці з юності…
Василь ДЕРІЙ,
випускник Копичинського
сільськогосподарського технікуму
бухгалтерського обліку 1977 року,
21-й випуск бухгалтерів,
доктор економічних наук, професор.
м. Тернопіль.
«Вільне життя». – 23.06.2017 р.
– № 49 (15889). – С. 8.
Всеукраїнська незалежна
громадсько-політична газета.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію