Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска,
Ти життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска,
Ти життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
аргумент тринадцять
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
аргумент тринадцять
Аргумент тринадцять
(спроба простої логічної схеми)
З Канта*. Про свободу мислення...
... “розум, у всіх-своїх актах критики, підпорядковується собі і може, тут, допускати повну свободу - без будь яких заборон-без будь якого страху (не боячись) мимовільно, нашкодити собі самому, чи накликати, тут-на себе, підозру можливого творення якихсь втрат-шкоди”.
В цьому плані, свободі мислення, слід, очевидно, протиставити вже саму несвободу чинення шкідливої-втратної дії... Тобто – мислити слід усе, сАме для того, щоб знати що є втратним-шкідливим, а що ні... (Вільний розум мав би намислити атомну бомбу – аби нею не користуватись... Все ж - вільному розуму, завжди, як каже Віть Вітько: “...лячно спати в чорній скринці” **).
Перепетії перекладу:
“Розум, у всіх своїх (ihren-ihr-її-їхній-свій) операціях-діях критики, мусить підпорядковуватись собі, і може свободі останнього (поняття) - критики (derselben-той самий-останній) , цілком, без чинення будь-яких заборон припинення (kein Verbot Abbruch-жодних заборон припинення-замулення) (самої критики) та без того, щоб собі мимовільно нашкодити і підозру втратності-шкідливості на себе натягнути”.
** Скринька
Десь та спить тарган вусатий.
Та й горобчик хоче спати.
Дощик спить у кропиві.
Сплять край неба скрипалі.
І лишень одненькій скрипці
лячно спати в чорній скринці.
Віть Вітько: Скринька
“ Їв тролейбус булку з маком”
віршики
* “Die Vernunft muß sich in allen ihren Unternehmungen der Kritik unterwerfen, und kann der Freiheit derselben durch kein Verbot Abbruch tun, ohne sich selbst zu schaden und einen ihr nachteiligen Verdacht auf sich zu ziehen - Розум мусить собі в всіх їхніх-ваших операціях критики підпорядковуватись-коритися і може свободі останнього-того самого цілком-крізь-через-за допомогою ніяку-жодну заборону зносу-припиненню-замуленню чинити, без-крім собі сам від себе-мимовільно на шкодити і одну їх-вашу втратності-шкідливості-не вигідності підозру на себе на тягнути.” (згідно словника) . ( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Першого розділу Секція друга Дисципліна чистого розуму з погляду його полемічного вжитку, перший абзац, перше речення.
17.08.2017 р.
худ. Я Саландяк – композиція: Скринька (фотошоп)

(спроба простої логічної схеми)
З Канта*. Про свободу мислення...
... “розум, у всіх-своїх актах критики, підпорядковується собі і може, тут, допускати повну свободу - без будь яких заборон-без будь якого страху (не боячись) мимовільно, нашкодити собі самому, чи накликати, тут-на себе, підозру можливого творення якихсь втрат-шкоди”.
В цьому плані, свободі мислення, слід, очевидно, протиставити вже саму несвободу чинення шкідливої-втратної дії... Тобто – мислити слід усе, сАме для того, щоб знати що є втратним-шкідливим, а що ні... (Вільний розум мав би намислити атомну бомбу – аби нею не користуватись... Все ж - вільному розуму, завжди, як каже Віть Вітько: “...лячно спати в чорній скринці” **).
Перепетії перекладу:
“Розум, у всіх своїх (ihren-ihr-її-їхній-свій) операціях-діях критики, мусить підпорядковуватись собі, і може свободі останнього (поняття) - критики (derselben-той самий-останній) , цілком, без чинення будь-яких заборон припинення (kein Verbot Abbruch-жодних заборон припинення-замулення) (самої критики) та без того, щоб собі мимовільно нашкодити і підозру втратності-шкідливості на себе натягнути”.
** Скринька
Десь та спить тарган вусатий.
Та й горобчик хоче спати.
Дощик спить у кропиві.
Сплять край неба скрипалі.
І лишень одненькій скрипці
лячно спати в чорній скринці.
Віть Вітько: Скринька
“ Їв тролейбус булку з маком”
віршики
* “Die Vernunft muß sich in allen ihren Unternehmungen der Kritik unterwerfen, und kann der Freiheit derselben durch kein Verbot Abbruch tun, ohne sich selbst zu schaden und einen ihr nachteiligen Verdacht auf sich zu ziehen - Розум мусить собі в всіх їхніх-ваших операціях критики підпорядковуватись-коритися і може свободі останнього-того самого цілком-крізь-через-за допомогою ніяку-жодну заборону зносу-припиненню-замуленню чинити, без-крім собі сам від себе-мимовільно на шкодити і одну їх-вашу втратності-шкідливості-не вигідності підозру на себе на тягнути.” (згідно словника) . ( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Першого розділу Секція друга Дисципліна чистого розуму з погляду його полемічного вжитку, перший абзац, перше речення.
17.08.2017 р.
худ. Я Саландяк – композиція: Скринька (фотошоп)

Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
