Аргумент п'ятнадцять
(спроба простої логічної схеми)
З Канта. Жіноча логіка - Mißverstand...
    ... ця “термінологічна катастрофа”, котру я навмисне виділив з Німецько-українського словника, полягає в тому, що там є термін - Mißverstand – непорозуміння, де Miß - панночка, verstand – розсудок... отже – дівоча логіка –непорозуміння, а що решта Verstand – чоловічий розсудок?.. а перед тим прочитав на Фейсбуці в Анни Земко - в Катерини Марійчук: “по-мужськи так, логічно”... Отже, - існування такої катастрофи, мало би виглядати випадковим і, Кант мав би голосно сміятись (я би радий був) з цієї-моєї спроби... але я лиш поскладав терміни-тексти... а от вам Кант*: “Таке непорозуміння (Mißverstand-міс-розсудок) , зрештою, не може залагодитися розумом чи до - чи через цю суперечку”...
    Чи хто мене зрозуміє?
    *“Ein solcher Mißverstand kann aber nicht vorgewandt und dadurch der Streit der Vernunft beigelegt werden... - Такий іронічний розсуд-непорозуміння може проте не перед-уміло-вправно і внаслідок-завдяки цьому суперечка-сварка розуму прирозташований стане –додається... ” (згідно словника) . ( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Першого розділу Секція друга Дисципліна чистого розуму з погляду його полемічного вжитку, шостий абзац.)
29.08.2017 р.

Аргумент шістнадцять
(спроба простої логічної схеми)
З Канта. Про душу: душа (die Seele) , єдність матеріальна – в оригінальному тексті: не нематеріальна ( ist-є nicht-не immaterielle-нематеріальна Einheit-одиниця) – котра, начебто, може, відштовхуючись від свого, якогось, не поданого (що не влазиться) в конкретних термінах, стану (ненематеріальності-матеріальноідеальності), бути собі всім...
    ... воно може буде дивно (після аргумент п’ятнадцять ), далі, знову смакувати це смачненьке німецьке слівце Mißverstand – непорозуміння, де Miß – панночка... а може та панночка душа усього, подальшого, непорозуміння вираженого Кантом*, що я зрозумів так, ось: “Таке непорозуміння (Mißverstand-міс-розсудок) , зрештою, не може вправно залагодитися розумом чи до - чи через цю суперечку - як в разі теїстичного (божистого) твердження: це-воно є вища сутність (es ist ein höchstes Wesen) , - в порівнянні з атеїстичним (безбожним): це-воно є ніяка вища сутність (es ist kein höchstes Wesen) ; або в психології: все, що думає, - думає собі про абсолютно-постійну єдність і, отже, про тимчасову матеріальну єдність розпізнаваного (само собою суперечного), котре є таким-чимось, одночасно іншим - протилежним: душа (die Seele) , єдність матеріальна (в оригінальному тексті: не нематеріальна) і може, відштовхуючись від минущого-тлінного, ставати-робитися всім (в тексті: будь чим - без винятку). Тому, що тут іде про те все надзвичайне, що його природа (Natur) заперечує у вільному (матеріальному) перебуванні, а розсудок (der Verstand) має його лиш річчю в собі самій (Sachen an sich selbst) , а не якимсь, загальним, явищем взятим до робити. Отже це-воно (суперечка про душу) тут стає дійсною, звичайною, сутичкою - котра, зазвичай, відбувається, коли чистий розум повинен доводити, щось, дотримуючись потреби заперечення (як заперечене природою-в природі не існуюче) і, коли саме-таке твердження перебуває при самій основі (як усвідомлена річ сама в собі - нематеріальні поняття в котрі матеріальна природа, тут, переводиться); тому що, тут, критика уже стосується підстав догматичного (того, що вважається істинним як усвідомлене на рівні понять) ствердження , коли, може й дуже, хочеться, одночасно, прибирати все, крім того, що під це положення (догму) прямо підпадає і, тут, принаймні, власний інтерес розуму полягає в тому – щоб, цим, не закликати собі ж самому опонента”.
    * “Ein solcher Mißverstand kann aber nicht vorgewandt und dadurch der Streit der Vernunft beigelegt werden, wenn etwa theistisch behauptet würde: es ist ein höchstes Wesen, und dagegen atheistisch: es ist kein höchstes Wesen; oder, in der Psychologie: alles, was denkt, ist von absoluter beharrlicher Einheit und also von aller vergänglichen materiellen Einheit unterschieden, welchem ein anderer entgegengesetzte: die Seele ist nicht immaterielle Einheit und kann von der Vergänglichkeit nicht ausgenommen warden. Denn der Gegenstand der Frage ist hier von allem Fremdartigen, das seiner Natur widerspricht, frei, und der Verstand hat es nur mit Sachen an sich selbst und nicht mit Erscheinungen zu tun. Es würde also hier freilich ein wahrer Widerstreit anzutreffen sein, wenn nur die reine Vernunft auf der verneinenden Seite etwas zu sagen hätte, was dem Grunde einer Behauptung nahe käme; denn was die Kritik der Beweisgründe des dogmatisch Bejahenden betrifft, die kann man ihm sehr wohl einräumen, ohne darum diese Sätze aufzugeben, die doch wenigstens das Interesse der Vernunft für sich haben, darauf sich der Gegner gar nicht berufen kann. – Одне таке-подібне непорозуміння-помилка розсуду може проте не перед-уміло-вправно і внаслідок-завдяки цій суперечці-сварці розуму приложена-розташована стане–робиться, коли приблизно богословного твердження стане-буде: це є одна вища сутність, і в порівнянні-проти того-взамін атеїстичного: це є ніяка вища сутність; або в психології: все, що думає, є про абсолютну єдність-згоду і отже про все минущу-тимчасову-тлінну матеріальну єдність різного, яке одне інше-друге протилежне-зустрічне: душа є не нематеріальна єдність і може від-про-з минущого-тлінного не крім-за виняткове ставати-робитися. Тому що предмет питання є тут про все чудність-дивність, це його природа заперечує-суперечить, безперешкодність-вільність, і розум має воно лиш з предметом-справою в собі самій і не з явищем-появою до робити-дії. Воно стає-робиться отже тут звичайно-правда одною дійсною проти-суперечкою насходитись-справджуватись буде, коли лише чистий розум на-в-за заперечну сторону-бік щось-дещо до говорення має, що ґрунт-основа одного твердження близько прибувала ; тому що-бо дещо критика підстав-доводів догматичного ствердження стосуватися, може йому дуже хочеться один-прибирати без-крім навколо цього-заради цього положення-речення наближається-підходить, все таки-однак принаймні інтерес розуму за-для себе-собі має, на цьому собі опонента-супротивника готовий не закликати-обирати може. ” (згідно словника) . ( І Кант Критика чистого розуму Трансцендентальної методології Першого розділу Секція друга Дисципліна чистого розуму з погляду його полемічного вжитку, шостий абзац.)
08.09.2017 р.

Аргумент сімнадцять
(ну аж зовсім своїми словами)
З Канта. Про поняття(про ідею)...
    ... спочатку то був просто листок, вірніше листочки – дівчинка збирала їх, облетілі-барвисті, і складала на асфальтові: мамо глянь... Тут прийшла коза і... не зважаючи на ту красу - підійшла до дерева та відкусивши, там, зеленого листка стала їсти... Далі я, переводячи погляд з дівчинки на козу... в мене виникло відчуття якогось тупика... Усі ті листочки були з одного дерева... розуміючи що дівчинка ті литочки їсти не буде, а що козі та композиція на асфальті – “до лампочки”... Щоб вести далі мову, очевидно, чогось бракувало... І тоді, як це роблять “всілякі-вумні” люди я перевів думку на поняття і... зразу все стало на місця. Дівчинка гукала настирливо маму: глянь... який я вогонь зробила! А коза, не боячись опектись, взяла, їсти, з тої композиції єдиного, зеленого, листка і десь там, у глибині своєї, козячої, свідомості констатувала: той листочок, з дерева, смачніший...
    Тепер, тримаючи в руці матеріальний листок, не повинно би стояти питання: що то таке - поняття (ідея) – козі понятно! А от де воно - “поняття” – така-якась, химерна ідея? У голові чи у листкові? Але у голові кози – одне. У голові дівчинки – друге поняття (ідея)… тож - певне в матерії, в листочках з одного дерева - без сумніву! Сьогодні це зрозуміти дуже просто: компютер – шматок пластмаси та шматочки різної, неживої, матерії… А всяких, там-в ньому, понять-ідей… Куди там твоїй голові… Вже не кажу того, що й твоя голова з тих-таких кусочків матерії, тільки дуже мізерних - складається теж. Тож – поняття в матерії є… хтось-колись уже сказав: усе в понятті знаходиться, в - ідеї матерії…
    Далі можна й не читати, хіба-що …
    … Іммануїлу Канту захотілось це розтлумачити, нам давнім, так: “ist-є nicht-не immaterielle-нематеріальна Einheit-одиниця...” Отже не нематеріальна одиниця, що, козі ясно, то – матеріальна одиниця. Котре я зрозумів так: усяке поняття (ідея) в душі, а душа, в ті часи - допустимо, визначалась заперечним поняттям “нематеріальна”, але було зрозуміло - що душа була чимось більшим, як просто заперечене матеріальне – “нематеріальне”, а визначивши матеріальну поверхню (заперечивши нематеріальне в “нематеріальному”) Кант залишав, начебто – таким чином, цілісним поняття душі, - я так думаю… Хоч, знаю що сам Кант заперечних понять, грубо кажучи, не поважав… Наведу вам зразок мого розуміння (мені здається – згідно Канта) всякого заперечення, от: візьмемо зерно… ось ми його змололи (заперечили) і воно уже не зерно, - а уже: мука й висівки… Всяка заперечена матерія, насправді може бути заперечена лиш як поняття і має мати якесь ствердне поняття (і, як правило, декілька) на взамін… А душа? а з нею і всяке поняття-ідея – матеріальні частково… І така собі, химерна, одиниця, очевидно, має право на це-таке, Кантове, визначення: “є не нематеріальна (ist nicht immaterielle...)” …
13.09.2017 р.
худ. Я Саландяк – композиція: Ідея – є! (фотошоп)