ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.10.11 23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.

Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.

Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:

хома дідим
2026.10.11 22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив

Іван Потьомкін
2026.10.11 18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од

Володимир Мацуцький
2026.10.11 16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка? Ні, це не о

Артур Курдіновський
2026.10.11 16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.

Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї

В Горова Леся
2026.10.11 15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден

Євген Федчук
2026.10.11 12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів

Вячеслав Руденко
2026.10.11 09:42
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.

Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,

Тетяна Левицька
2026.10.11 08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.

Віктор Кучерук
2026.10.11 07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.

Володимир Бойко
2026.10.11 00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.

В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси

Ольга Садкова
2026.10.10 19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.

2011

Світлана Пирогова
2026.10.10 16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.

Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру

Борис Костиря
2026.10.10 16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.

На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота

Віктор Насипаний
2026.10.10 12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.

Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…

хома дідим
2026.10.10 12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марґо Ґейко / Проза

 ЖІНКА - ЦЕ ПОЛОВИНА ВСЬОГО ІІ
Жінка – це половина всього… це модифікація чистого вуглецю, що більше, аніж пів млн. років тому утворився на інфернальній глибіні надр Землі-Матері. Жінка, ні, умовно поки половина, перебуваючи в іншій Жінці, разом з нею в момент її власного народження з’являється у Всесвіт.
Під впливом надзвичайно високого тиску і температури, лавою вивергається із кратеру брудним, коштовним, безформним жомком.
Вона камінь. Наразі - Алмаз. Міцний, коштовний мінерал. Від початку - це ще не зовсім навіть Жінка.
Її єство - сировина, заготовка, її інтелект – Tabula rasa, її особистість - мрія, задум … Чийсь задум. Чиясь мрія.
Жінка – це половина. Знавцями розшукана й оцінена, проте ще некрасива й неокреслена Вона.
Далі «о, Фортуна!»
Лиш після безжального творчого дотику цей таємничий, огорнутий містикою і пристрастями камінь притягуватиме і заворожуватиме, вражатиме і викликатиме заздрість, слугуватиме підтвердженням статусу і приводом для вбивства, даруватиме і відбиратиме …
Свою надзвичайну твердість він одвіку має зсередини, свою незбагнену красу він у часі отримує ззовні.
Алмаз-витвір вигадується, потім нещадно шліфується, підчас роками і десятиріччями огранюється і переогранюється інструментами долі – обставинами і людьми. Аж допоки не вийде з половини ціле.
Жінка стає цілим всього. Для її сутності – це насильство, для її душі – страждання, для її особистості – становлення. Вона пручається, намагаючись тримати оборону, проте доля творить…
Доля творить, а зважує й оцінює, присвоює й засвоює Він.
Діамант означає «блискучий». Це не камінь, а лише оформлення, що передбачає не менше 18 граней. Тому процес від і до є кропіткий й довготривалий, залежний як від мінералу, так і від майстрів. Він занадто складний. Тому вишукане діамантове ограновування застосовують для обробки лише цінних алмазів. Гра має вартувати свічок.
Найцінніші, ті що за вагою мають більше 25 карат, є рідкісними, тому історія присвоює їм власні «імена». Імена переживають своїх володарок і стають прецедентним. Ними «вінчають» і дорікають, вихваляють і засуджують. Імена говорять.
Задля візуальної ілюзії, задля створення дублікатів унікальних діамантів, звичайне скло або гірський кришталь часто теж піддають огранюванню "діамант". Саме щоб потім замість оригіналів виставляти перед очима ласої до пустопорожнього блиску публіки. Але життя саме поставить пробу. І наша мова про справжнє. Про Діамант-Алмаз. Про Жінку.
Будучи найтвердішим із мінералів він-Вона є майже неуразливою для подряпин. Ушкодити її може хіба що інший, еквівалентний за щільністю і цілісністю, подібний Алмаз. Але попри це, доклавши зусиль і маючи відповідний намір, його-ЇЇ можна розбити, бо як не парадоксально, він-Вона при всій своїй твердості є досить крихкою … Не треба розбивати.
Нехай Жінка буде ціла.
Нехай Жінка буде ціле всього.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-10-06 10:41:50
Переглядів сторінки твору 1537
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.984 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.984 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.09.04 19:52
Автор у цю хвилину відсутній