ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2025.11.19 18:50
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю

Тетяна Левицька
2025.11.19 17:30
Над прірвою я балансую, а ти
все радиш триматись міцніше
за тишу осінню, ціпок самоти,
ліричну мелодію вірша.

Та я неспроможна чіплятись за спів,
бо краще - за небо рахманне;
за лагідну ніжність малинових слів

Юлія Щербатюк
2025.11.19 13:12
День похмурий. Дощ іде.
Не вщухає ні на миті.
Листячко тремтить руде,
Тихим щемом оповите.

Натягнула сивина
Понад світом поволоку.
Непривітна і сумна

Ігор Шоха
2025.11.19 13:01
А пацієнти шостої палати
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.

***
А мафії не писані закони

Ігор Терен
2025.11.19 12:24
А ми теляті довіряли мало,
та вірили, – воно кудись веде...
але охляле
язиком злизало,
а (д)ефективне невідомо де.

***
А вибір означає за і проти

М Менянин
2025.11.19 01:27
Не в своїй, не в Палестині,
був Ґолем* і в Чеха глині.
Пишуть в рот йому і нині,
але в нас вже, в Україні.
Хватку маючи звірячу,
ненаситність на нестачу –
це ж за гроші "стіна плачу",
час покаже, мо й пробачу.

Борис Костиря
2025.11.18 22:11
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -

Ярослав Чорногуз
2025.11.18 19:20
Я стомився, мила, буть твоєм рабом,
Ну бо народився вільним козаком.

Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.

Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Марґо Ґейко / Проза

 ЖІНКА - ЦЕ ПОЛОВИНА ВСЬОГО ІІ
Жінка – це половина всього… це модифікація чистого вуглецю, що більше, аніж пів млн. років тому утворився на інфернальній глибіні надр Землі-Матері. Жінка, ні, умовно поки половина, перебуваючи в іншій Жінці, разом з нею в момент її власного народження з’являється у Всесвіт.
Під впливом надзвичайно високого тиску і температури, лавою вивергається із кратеру брудним, коштовним, безформним жомком.
Вона камінь. Наразі - Алмаз. Міцний, коштовний мінерал. Від початку - це ще не зовсім навіть Жінка.
Її єство - сировина, заготовка, її інтелект – Tabula rasa, її особистість - мрія, задум … Чийсь задум. Чиясь мрія.
Жінка – це половина. Знавцями розшукана й оцінена, проте ще некрасива й неокреслена Вона.
Далі «о, Фортуна!»
Лиш після безжального творчого дотику цей таємничий, огорнутий містикою і пристрастями камінь притягуватиме і заворожуватиме, вражатиме і викликатиме заздрість, слугуватиме підтвердженням статусу і приводом для вбивства, даруватиме і відбиратиме …
Свою надзвичайну твердість він одвіку має зсередини, свою незбагнену красу він у часі отримує ззовні.
Алмаз-витвір вигадується, потім нещадно шліфується, підчас роками і десятиріччями огранюється і переогранюється інструментами долі – обставинами і людьми. Аж допоки не вийде з половини ціле.
Жінка стає цілим всього. Для її сутності – це насильство, для її душі – страждання, для її особистості – становлення. Вона пручається, намагаючись тримати оборону, проте доля творить…
Доля творить, а зважує й оцінює, присвоює й засвоює Він.
Діамант означає «блискучий». Це не камінь, а лише оформлення, що передбачає не менше 18 граней. Тому процес від і до є кропіткий й довготривалий, залежний як від мінералу, так і від майстрів. Він занадто складний. Тому вишукане діамантове ограновування застосовують для обробки лише цінних алмазів. Гра має вартувати свічок.
Найцінніші, ті що за вагою мають більше 25 карат, є рідкісними, тому історія присвоює їм власні «імена». Імена переживають своїх володарок і стають прецедентним. Ними «вінчають» і дорікають, вихваляють і засуджують. Імена говорять.
Задля візуальної ілюзії, задля створення дублікатів унікальних діамантів, звичайне скло або гірський кришталь часто теж піддають огранюванню "діамант". Саме щоб потім замість оригіналів виставляти перед очима ласої до пустопорожнього блиску публіки. Але життя саме поставить пробу. І наша мова про справжнє. Про Діамант-Алмаз. Про Жінку.
Будучи найтвердішим із мінералів він-Вона є майже неуразливою для подряпин. Ушкодити її може хіба що інший, еквівалентний за щільністю і цілісністю, подібний Алмаз. Але попри це, доклавши зусиль і маючи відповідний намір, його-ЇЇ можна розбити, бо як не парадоксально, він-Вона при всій своїй твердості є досить крихкою … Не треба розбивати.
Нехай Жінка буде ціла.
Нехай Жінка буде ціле всього.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-10-06 10:41:50
Переглядів сторінки твору 812
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.984 / 5.69)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.984 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.10.10 23:34
Автор у цю хвилину відсутній