ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2019.11.12 15:48
Симфонію життя присвячено коханню!
На цій найвищій ноті я завис
у вашій партії фортепіанній
і час тягну, не падаючи вниз!

Тепер я соло мрію в обертнах,
позбавлений музичної канви!
Невже кінець?! Ще домінанта стогне!

Тамара Шкіндер
2019.11.12 14:26
Зірвався вітер, мов оскаженів.
Всією міццю тузає дерева.
В зелених кронах вимістив свій гнів.
Нуртує світом буря-королева.

Сипне дощем над персами полів,
Які лягли недавно відпочити.
Зволожить зерна, сховані в ріллі,

Олександр Сушко
2019.11.12 11:45
Агов, колеги! Є рецепт для вас!
Відкрию тайну, щоб були у курсі:
Я анапестом вилікував сказ,
Гекзаметром - два пролежня на гузні.

Викачує навроки лиш пеон,
Забудькуватість - до снаги хорею.
Від геморою - дактиль. Ой', пардон!

Ігор Деркач
2019.11.12 10:34
Кацапа видає не сила духу,
а п’яна неупевнена хода
і перегар, коли воно під муху
і язикате, і туге на вухо
не чує, що Росія – це орда.

Це видає і дика поведінка.
Але існує нація така,

Тетяна Левицька
2019.11.12 09:37
Сьогодні я ще більше ніж учора
тебе люблю, моє життя, люблю.
Поглянь, коханий, ліхтаря опора
з туману  ліпить бабу снігову.

У Маріїнськім парку надвечір'ям
гуляєм поміж стомлених алей.
Сховала далеч золоте  сузір'я -

Любов Бенедишин
2019.11.12 08:21
Знов надія у серці гасне
І нуртує тривоги гребінь…
…Він приходить до мене вчасно,
Й не з’являється без потреби.

Я не знаю, якого Він рангу
І чи жде похвали від Бога.
Кажуть, в кожного є свій ангел,

Олександр Сушко
2019.11.12 06:55
Мій брат по крові каже: - Напиши
Про безпринципну зраду чорнороту.
Бо знову хочуть миру торгаші
З Росією, із сатаною, з чортом.

Кацап однині вже не тать, а ксен,
Ріднею стала лексика обсценна.
Цей мир війну у Київ принесе

Микола Соболь
2019.11.12 05:22
Мудрість іде не зі сходу,
М’яко ступаючи в душу
Світоч, що ллється з народу
Визнати мудрістю мушу.
Хто не вбиває дитину,
Старість вітає привітно,
Бачить у жінці – людину,
Що біля донечки квітне.

Віктор Кучерук
2019.11.12 05:11
Г. С...
Пригадаю коли-небудь
І коханій розповім
Про хмаринок рух у небі
Несподівано блідім.
Без надуманих колізій,
Також любій розкажу,
Як дощу густа завіса

Тата Рівна
2019.11.11 21:16
Дерева похилились у поклоні -
Рвав вітер. Він нагадував хто пан
Остання качка Чіо-чіо-сан
Крилами затуляє очі сонні
Своєму сину. Завтра відлетить
Вона — навік. У нього все ще буде
На протягах риплять хребти хвіртки
Рипкий той голос плещеться в

Ігор Деркач
2019.11.11 20:45
Жалі і сум людей не надихають.
Коли сльозава настає пора,
а душі переповнює жура,
усі вони поезію чекають.

І хай дощі ідуть як із відра,
а сиві хмари небо укривають –
зійде зоря і сльози висихають,

Олена Побийголод
2019.11.11 18:44
Володимир Висоцький. «Аліса»

Знайте: всі колись втекли,
наче заїнько-вухань,
від стрибальної шкали
для уцінки їхніх знань.

У когось в зубах - лосось,

Олександр Сушко
2019.11.11 17:37
На дубі за вікном усівся крук
І каркає на розпашілу жінку.
Начаклувала відьма, що помру
У триста років з нею ув обнімку.

І став за мить одну немилим світ,
Затемнений печальною габою.
Бо й тисячі із нею мало літ

Микола Дудар
2019.11.11 17:12
Захаращена Мова Істини...
Із обачністю кимсь описане
Час від часу перевізники… і
Ще озброєні перосписами...

Хай потомлені, неба кольору
Врата з вікнами надзвичайними
На відвідинах кури-бройлери…

Сергій Губерначук
2019.11.11 15:48
Змирала осінь айстрами скупими.
Летіли ген за обрій журавлі.
Пустими вікнами халупки хаменіли,
як бегемоти, на вечірнім тлі.
За греблею упали в річку хмари,
набралися холодної води.
Потоне це нещасне "Монте-Карло"
як не в дощах, то з іншої біди.

Тетяна Левицька
2019.11.11 11:06
Фантастичні гіацинти
уночі мара пряде.
Я повинна знати з ким ти,
в скільки прийдеш, зараз - де?

Хочу душу розпізнати,
про що мрієш, мислиш теж?
Що тобі співала мати,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Критика | Аналітика

 "Для дорослих і дітей дещо до історії Вертепу"

«ВЕРТЕП» походить від старослов’янського слова і означає «п е ч е р у», де за біблійною легендою народився Ісус Христос.
Промені зірки, яку носять разом з вертепом вертяться навколо своєї осі,отож у народі слово «в е р т е п» виводять від дієслова «в е р т і т и с я».

У книзі Й. Ю.Федаса «Український народний вертеп» знаходимо багато історичних цікавинок,що стосуються в е р т е п у: «Дячки приходських церков, особливо в містах і містечках, носять протягом усього тижня Різдва надвечір по дворах з дерева і паперу зроблений будиночок для зображення Вифлеєму, де ляльками показують подію,що була після Різдва Христового. Цей будинок і називається в е р т е п. У верхньому ярусі будиночка вміщується іноді зображення святого сімейства і немовляти Христа,що лежить у яслах, тут відбуваються релігійні сцени поклоніння пастухів і волхвів, сповнені світлим,святковим настроєм. У нижньому ярусі відбувається світська частина вистави,що має назву і н т е р м е д і я,бо вклинюється між дією довкола святого сімейства – драма «Цар Ірод», народна драма «Коза» та побутові сцени».
Іншою своєрідною рисою українського вертепу є те,що в ньому ми маємо єдиний випадок злиття лялькової п’єси з церковною драмою – двох різнорідних елементів, що ніколи не змішувалися протягом усієї своєї історії, аж до ХVІІ ст., до якого,очевидно, і належить перша поява в е р т е п у на Україні.
За дослідженням етнографа Ізопольського перший український в е р т е п збудований «року Христового 1591» у Ставищах. Можна здогадуватися, що в перших зразках прототипу української в е р т е п н о ї д р а м и живі актори виконували релігійну частину, а ляльки інтермедійну – світську, і тільки пізніше обидві частини почали виконуватися ляльками. Що це було саме так, переконує нас видана Іваном Франком «Гра з Бердою», в якій частину сцен, що відповідають cценам пастухів давньої містерії українського в е р т е п у,виконували живі актори, а сценки побутові – ляльками.

Іван Франко, вивчаючи джерела народного в е р т е п у,писав:
«Ляльковий театр від найдавніших часів мав чисто світський характер, малював типи та ситуації буденного життя, виключаючи теми релігійні. Це в’яжеться з тим огнищем, із якого вийшов цей театр.Тим огнищем були, як показують найстарші свідоцтва про існованє лялькового театру в Індії та Єгипті,салони та будуари знатних дам. Призвичаєні відмалку бавитися ляльками, а надто змушені своїм суспільним становищем проводити найбільшу часть свого життя в мурах свого гарему чи гінекея, вони більше, ніж хто інший мусили споконвіку почувати потребу бачити хоч у ляльковій грі образ того широкого світа, замкненого для них. Отсе, на мою думку, основна різниця між ляльковим театром і тим, де виступають живі актори.
Акторський театр постав у Греції, з культу деяких популярних божищ, особливо Діоніса, і весь час свого росту й розквіту заховав той свій всенародний і релігійний в е р т е п. В е р т е п постав, без сумніву, з комбінації релігійної різдвяної драми, витісненої з церковної огорожі на міську площу, і зовсім світської лялькової гри!
…Для розвою нашої в е р т е п н о ї драми турецький Карагец мав деяке значінє, зрозуміло вже з того, що тисячі наших людей, буваючи на сході, особливо в ХVІ-ХVІІ ст., чи то як купці, чи то як невольники, чи то як вояки, певно мусили знайомитися там із виставами в е р т е п н о г о театру і набирати з нього смаку. Зрештою,за ним не треба було й шукати далеко, бо він із Турції зайшов до Болгарії та Румунії, де переодягнений у національний стрій держиться серед народа ще й досі… стрічається з пережитками в е р т е п а, драми «Царя Ірода» та бетлейки, занесених сюди з У к р а ї н и та Польщі.
Те, що вистави в е р т е п у давалися на різдвяні свята – не є доказ церковного походження названого виду театру. Якби в е р т е п (його перша частина) був духовним продуктом церкви, ідея прославлення Христа стала б у театрі домінуючою.Та це не відбулося!
Розгадку слід шукати в народному сприйнятті Христа.»

Ми свідомо так довго цитували думки етнографів різних поколінь та шкіл, щоб хоч трохи пролити світло на непросте запитання про джерела виникнення і шляхи розвитку в е р т е п н о г о дійства на У к р а ї н і.
Найважливіше з цієї інформації зрозуміти, що, незважаючи на існування вертепної драми паралельно у різних народів середньовіччя, в е р т е п в У к р а ї н і м а є в л а с н і к о р е н і, себто виникає у взаємозв’язку, але
н е з а л е ж н о від інших. І походження в е р т е п у слід шукати не так в культурі античного світу, як у давніх традиціях звичаєвого побуту східних слов’ян.
Певна річ, що коли Київська Русь у 988р. прийняла християнство з руки Візантії, вона дістала у спадок і духовне надбання древньої Греції, але ж не треба забувати,що віруючи в Ісуса Христа, український народ вірив також, що поруч з Богом-Сином та Богом-Отцем на Небі серед Сонця, Місяця та мерехтливих Зірок живуть у країні Вираю (чи то у Райських садах Едему) душі померлих родичів епохи старожитності.

З давніх-давен на свято Різдва Світу Україна-Русь піднімала урочу «зірку», що оберталася довкола своєї осі на честь улюбленої слов’янської богині Вечірньої Зорі- Лади,Землі-Берегині, Матері новонародженого Сонця-Сварожича.
А коли Непорочна Діва породила Сина-Христа, «світло від світла», то У к р а ї н а - М а т и сповила його « во вертепі со бидляти», «в яслах на сіні, в бідній яскині» -- і вірила, непосильно працюючи,терплячи руїни і втрати,одержимо вірила у спасення душі свого народу!
Тому помиляється той, хто думає про в е р т е п як про пережиток минулого, як про проминальну втіху своїх бабусь та дідусів.

В е р т е п діє і по сьогодні у виконанні живих акторів. На свято Різдва Христового несуть в е р т е п н и к и до хати одноярусну шопку (спрощений різновид в е р т е п у, де святі дуже добре почуваються серед людей), а звіздарі вітають хату віфлеємською «звіздою»,аби були ми щасливі та здорові «н а м н о г а я і б л а г а я л і т а»!

Ангел небесний най між вас ходе
нині із Божим Дитятком.
Возвеселися, щедрий наш роде,
щастям, здоров’ям і статком.
На многая літа колядувати:
радуйся-радуй, Божая Мати!

За дитячою книжечкою "Старі слова різдвяного вертепу". - Львів:Сполом,2013,2014.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-08 09:46:38
Переглядів сторінки твору 379
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.932 / 5.65)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.945 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ПРО МИСТЕЦТВО
Соціум
Наша міфологія, аналітика
Автор востаннє на сайті 2019.11.08 09:15
Автор у цю хвилину відсутній