ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2020.01.19 09:57
Пролунав останній дзвоник
і настало літо.
У село до баби з дідом
завтра я поїду!

Там червоні помідори,
гарбузи пузаті,
кавунів розлогі гори,

Тетяна Левицька
2020.01.19 08:02
Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
мов останню надію на завтра.
Скільки спити тобі довелося
трунку відчаю, пір'я не варта.

Доля терен, жаливу стелила,
самий рідний топив у  багнюці,
упивались голками чорнила

Микола Соболь
2020.01.19 06:03
Раніше у небо дивився і мріяв про зорі
Думками радів, що людина сягла висоти,
Й лежав на землі у розбитім війною соборі,
У нім і ховався від мряки життя і сльоти.

Роки пролетіли на крилах швидкого Ікару.
Собор відновили, віряни до храму пішли.
Міл

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч

Козак Дума
2020.01.18 15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!

Ігор Деркач
2020.01.18 14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.

І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,

Микола Соболь
2020.01.18 06:10
Війною засмальцьована душа,
Чи відчуваєш насолоду миру?
Написано: "не сотвори кумира"...
Вона ж у пекло бою вируша.

Бо їй болить зруйнований Донбас,
Тортури побратимів у полоні
І сльози матерів гірко-солоні

Уляна Світанко
2020.01.17 21:44
Пробачити здатен лиш той, хто страждав,
Нікому про це не зізнавшись,
Миритися вкотре не бачу підстав,
Я думаю так, хтось інакше.

Уміння прощати - справжнісінький труд:
Забути слова та образи,
А нерви киплять, накопичую бруд

Мессір Лукас
2020.01.17 20:51
Зелена муха – муха гнойова
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.

На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,

Сергій Губерначук
2020.01.17 18:55
Людино, Пасхо Золота!
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!

Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна

Володимир Бойко
2020.01.17 16:42
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.

Але ж – нема
І сліду тих мелодій,

Тетяна Левицька
2020.01.17 14:19
Збирають думи кучугури
свинцевих хмар холодну тугу.
Судомить серце, струм зажури
у венах збільшує напругу.

І черв'ячок свердлить віднині,
горіх волоський мозку - думка.
А після мрії голубині

Вікторія Лимарівна
2020.01.17 14:09
Сяюча зірка у Небі єдина.
Диво з далеких космічних світів.
Саме сьогодні зійшла в надвечір’ї.
Відгук, сполука колишніх життів.

Тих, хто не встиг на землі догоріти!
Хто передчасно в миттєвості зник.
Як відчайдушно хотілося жити!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тарас Ріль
2020.01.18

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Микола Кора
2019.09.01

Анастасія Романюк
2019.08.04

Сергій Губерначук
2019.07.07

Ярослав Філософ
2019.07.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юля Костюк (1999) / Проза

 Що було б, якби Шерлок жив у Галичі?
Образ твору - Місіс Хадсон, принесіть мені чашечку чаю, будь ласка. Схоже, на мене чекає нова захоплива справа, - вигукує детектив, сидячи за столом.
- Я не покоївка, Шерлоку, - промовляє місіс Хадсон, входячи у кімнату із підносом, - Любий, ти чув, що сталося біля пам'ятника королю Данилу?
Шерлок задумливо протер очі, встав із крісла і вирішив пройтись по кімнаті, щоб хоч трохи розімнути свою спину. Так, йому досі не виходила із голови ситуація, що відбулась із групою підлітків у центрі міста. Але, це ж зовсім не його справа. Він не повинен за це братись. Ні, він не буде. Чи... може таки буде?
- Що вам відомо про це? - промовив задуманим голосом Ватсон, який саме зайшов у кімнату, і застав Шерлока із обхопленою руками головою.
- Любий, сусідка сказала, що це було надзвичайно криваве дійство. Вона, саме йшла до Приват банку, щоб переслати гроші на карту дочки, яка навчається у Тернополі. До речі, дуже мила дівчинка. Гарно готує, розумничка, навчається на економічному факультеті, висока, струн...
- Ближче до справи, місіс Хадсон, - перервав її монолог Шерлок.
- Ой, так, вибачте. Коли вона підійшла до банку, то одразу звернула увагу на скупчення людей біля пам'ятника. Там завжди гуляють люди із собачками, фотографуються дівчата і бігають матусі із дітьми. Але, цього разу їх було підозріло багато. Подумки вона почала перебирати дні у голові. Стоп, сьогодні ж не вівторок, базару немає, чому їх так багато? Невже щось сталося? Звичайно, вона б могла просто поповнити рахунок дочці і піти додому, не звертаючи уваги на такі деталі. Проте, у неї була та риса характеру, яка притаманна всім сусідкам Шерлока (і не тільки), яким більше 50 років - надмірна цікавість. Коли вона підійшла ближче, то побачила групу підлітків, які захоплено розглядали місто і фотографували все довкола. Невже туристи? - подумала вона. Щоб якось підтвердити свої спостереження, вона штовхнула ліктем жіночку, яка стояла поруч і так само зацікавлено розглядала приїжджих. Галицькі люди наділені магічною силою - заводити розмову із будь-якими людьми, не залежно від віку, статі і віросповідання. Тому діалог налагодився швидко. "Пані, хто вони є? Базару нема, а людей багато. Певне туристи які, нє?" - нарешті наважилась вона запитати. Жіночка, коли почула питання, яке цікавить і її саму, увімкнула режим довідника і почала розказувати все, що знає про цю ситуацію, та і не тільки, - "Слухайте, то вони приїхали із самого Львова, щоб подивитись на наше місто. Бо, кажуть, тут мають новий серіал знімати. Оглядають територію, прикидаються із місцями і , напевне, навіть обирають акторів. Ну, то я так думаю. Видите, навіть хустку нову взяла, бо якщо вони запримітять мене, почнуть знімати, то що, я у старій хустці буду? Нє, так буде недобре." Розмова між ними тривала ще довго. Говорили про страшенно високі ціни на моркву, про молодь, яка по мосту лазить, зачепили навіть приналежність їхніх батьків до певної секти, не обійшлося і без згадки про Петра Олексійовича, але про самих туристів більше не було сказано ні слова. Це все, що я знаю, Шерлоку.
- Дякую, місіс Хадсон. А про саме зникнення цих людей вам нічого не відомо?, - Шерлок помітно напружився. Йому зовсім не сподобалось, що місіс Хадсон забрала 5 хвилин його дорогоцінного часу, але нічого нового він так і не дізнався. Проте, він занадто поважав цю жінку, щоб сказати їй в обличчя своє бачення цієї ситуації.
- Ні, любий, на жаль, ні. Хоча, я сьогодні іще не виходила на вулицю. А із відвідинами лавочки під під'їздом рівень моїх знань помітно збільшується, тому, до кінця дня, я володітиму цілим багажем інформації, якою із радістю поділюсь із тобою, - вона вже уявляла, як розкриє цю справу, її визнають відомою і більше ніколи не сприйматимуть за покоївку.
- Знаєш, Ватсоне, я вирішив. Ми таки візьмемось за цю справу. Збирайся, - схоже, Шерлок був налаштований рішуче, бо, не встиг Ватсон вимовити і слова, як той вже збігав сходами, паралельно зав'язуючи шарф.
Погода надворі була сонячною, але прохолодною. Вітер колихав дерева, а люди все щільніше закутувались у свої пуховики. Людяй біля пам'ятника Данилу Галицькому вже майже не було. Тільки де не де бігали діти із собачками і стрічки, прив'язані до пам'ятника, літали через сильний вітер.
Коли вони підходили до пам'ятника, то зупинилися біля магазинчика із непримітною вивіскою.
- Давай зайдемо і розпитаємо у продавця, переважно, вони дуже спостережливі. - Ватсону не вкладалося у голові, кому могли знадобитися невинні туристи?
- Як ти думаєш, цей випадок пов'язаний із нещодавнім терактом?
- Я думаю, що ні. Занадто малі масштаби, як на терористів. Та і повідомлення про викуп досі не було. Потрібно зрозуміти для чого йому це все. Ватсон був занепокоєний, у той момент, коли Шерлок вже точно знав, що вони знаходяться за крок до вирішення цієї справи. Біля пам'ятника стояв чоловік, схожий на колишнього президента, імовірно 45-років, із сивою бородою та обпаленим волоссям, у одній руці він тримав стаканчик із кавою, а у іншій газету. Зморшки на його обличчі видавали, що дітей у нього немає, а жінка вже давно перестала бути цікавою.
- Ватсоне, схоже, це найлегша справа за всю мою практику, - промовив Шерлок.
Лікар не зрозумів такого оптимізму свого друга, адже, поки що навіть зачіпок ніяких немає.
- Просто іди за мною, друже. Зараз, головне його не злякати., - детектив випромінював впевненість.
- Шерлоку, може ти мені нарешті поясниш, що тут відбувається? Куди ти йдеш? І чому це найлегше справа? Шерлоку, стій, Шерлоку.
Але детектив уже біг за чоловіком у чорному пальті, навіть не намагаючись не привертати до себе уваги. Чоловік побачив, що за ним слідкують і почав бігти вдвічі швидше, коли він перетнув міст, то повернув у вуличку праворуч, яка веде до спортивного майданчика. Шерлок розкусив план і скоротив дорогу, перестрибнувши через паркан.
-Ура, нарешті ми у лігві злочинця. Залишилось дочекатися його самого. Той не забарився і Шерлок із легкістю скрутив його.
- А тепер зізнавайся, покидьку, для чого ти викрав дітей?, - Ватсон готовий був вдарити його просто зараз.
-Детективе, зайдіть, будь ласка, зі мною., - злочинець не здавався наляканим.
Коли вони увійшли до помешкання, Шерлок був враженим. За столом сиділи діти, поїдаючи печиво і обговорюючи черговий фільм.
- Але... Для чого тобі це?, - детектив не зміг стримати здивування.
- Розумієте, просто до Галича так рідко приїжджають туристи. Ось я і вирішив зробити щось таке, що б привернуло їхню увагу. І у мене вийшло, детективе, вийшло! Про Галич пишуть в газетах, про нас розповідають по телевізору і все це завдяки мені. Завдяки мені, розумієте?
Кримінальну справу закрили, оскільки діти не постраждали, та і подорож їм сподобалась. До Галича справді почало приїжджати більше туристі, а Шерлок тепер кожного разу вітається із чоловіком, який так переживає за долю свого міста.
Івано-Франківськ, 2017





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-01-11 17:19:06
Переглядів сторінки твору 343
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.792
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
Автор востаннє на сайті 2018.01.16 19:22
Автор у цю хвилину відсутній