ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2018.05.26 14:23
Ой, жіноцтво! Тяжко нам, біда!
Стало складно підчепити мужа.
Я ж красива, моцна, молода,
Ще ніхто у ліжку не подужав.

Хлопче! Нащо вирячив баньки?
Шаснути бажаєш під сорочку?
Для початку грошенят підкинь

Іван Потьомкін
2018.05.26 12:04
Не знаю, как у кого, у меня сюжет рассказа чаще всего связан с каким-то событием. Так было и на этот раз. Накануне мне сделали операцию катаракты, а сегодня, когда сняли повязку, нужно было закапывать левый глаз. Супруга ушла на работу и попросила сос

Ігор Деркач
2018.05.26 06:31
Я на пароплаві «Фрідріх Енгельс».
І снує думок суцільна єресь, -
хто кого із палуби жене...
Я не розумію, що ся стало, -
з болем і надривом щось кричало:
«Громадяни, слухайте мене…»

Палуба хитається та стогне.

Галина Михайлик
2018.05.26 01:41
А серце обливалося керваво,
коли благословляла на війну.
Чи знало, чи напевне відчувало
рвучких обіймів поминальний сум.

А потім – світ перевернувся вдруге,
утратив колір, запахи і звук.
У відчаї – рятунок від наруги

Гренуіль де Маре
2018.05.25 21:24
Ти варила з троянди варення,
А думки сновигали по хаті:
Від «якби вже скоріше померти»
До «ще лампу ось розмалювати б».

Ти укотре хапалася неба –
Небо знов прикидалось фантомом
І цідилось байдуже крізь тебе,

Іван Потьомкін
2018.05.25 18:16
Не кожному, хто просить, подаю.
З часом навчився розрізнять професію й нужду…
…Попервах, як із найщасливіших країв
Мене фактично відпустили голим,
В центрі Єрусалима стрівсь мені прохач.
Хоча тої пори самому годилося б простягувати руку,
Не спиняюч

Микола Соболь
2018.05.25 15:49
Гортаю неминучу прохолоду
(До спогадів не тулиться тепло).
Художник день нове готує тло –
Пасьянсову перемішав колоду…
Та прийде час коли вже все одно.

Митарство словоблудне та спокуси –
Минули. У дорогу вируша,

Олександр Сушко
2018.05.25 14:05
Убережу невдаху-чоловіка
Од вибору ледачої жони:
У руки мавці устромляй мотику
І хай на грядці поле бур'яни.

У трудівниці видно лиш огузок,
А у валяки - завжди сонний час
Якщо від праці зменшується пузо -

Олена Музичук
2018.05.25 07:52
Зріє зело у городі.
Господи-Боже, єси.
Іскри роси на укропі,
наче веселка краси.

Вірую, вірю і знаю,
як, і коли, і чому
йду я стезею до раю,

Ночі Вітер
2018.05.24 11:29
Потреба в сповіді? Та храм згорів до тла.
Священник рясу кинув у багаття,
І хрест зів’яв, покорчило метал
Від сповідей і від химери щастя.

Не вірю я ні в біль в очах твоїх,
Ні в слово, що минулим пліснявіє,
Ні в праведне, ні в первородний гріх,

Тата Рівна
2018.05.24 09:24
Скрики скрипки
Скрипи ліжка
Хрипи втомленого тіла
Це – Великдень, – каже книжка.
Розговілись, як зуміли.

Ігор Деркач
2018.05.24 08:05
Коли, наповнений солодкою любов’ю,
Схиляв я голову свою перед тобою,
Моливсь на тебе, мила, думав: ти моя...
Ти знаєш, як відносився до слави я.
Ти знаєш світ, його падіння, злети -
Всю суєту, що докучає всім поетам.
Мене стомили бурі, я не відчув

Ігор Шоха
2018.05.24 07:25
Сиджу у темниці тісній і сирій.
За ґратами – воля. Орел молодий –
Мій вірний товариш махає крилом
І їжу криваву клює під вікном.

Клює тай киває мені у вікно,
Неначе зі мною задумав одно.
І зве мене поглядом, криком своїм,

Ярослав Чорногуз
2018.05.23 23:37
Усе частіш у вікна заглядає
В зелених шатах весняна краса.
Усе частіше я себе питаю:
Чи ми ще вдвох чи я лишився сам?

Мовчання поміж нами затяглося,
Чекаємо, хто перший зробить крок…
Була любов чи просто нам здалося,

Вікторія Лимарівна
2018.05.23 22:33
Сонечко вийшло – пройшла непогода…
Гарна дівоча приваблива врода.
Як усміхнешся – сердЕнько співає!
Рідна онуко, тебе я вітаю!!!
Дзвоник останній - дороги безмежні
Світ відкривають - і ти незалежна!

Маєш життєві шляхи прокладати:

Анастасія Поліщук
2018.05.23 21:31
І все безперервно, по колу, невпинно:
Будинок, робота, кафе, може, ринок,
Дорога назад навмання.
Як не дивно, повернешся знову в будинок.
З почином!
Ти можеш іти на концерти, в театри,
На площі, до парку читати Петрарку,
До сотні речей можеш мати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Джа
2018.05.24

Юлія Фрайт
2018.05.20

Лія Олексієнко
2018.04.20

Володимир Дубровський
2018.03.23

Тамара Швець
2018.03.05

Человек Песок
2018.02.20

Афанасія Гудко
2018.02.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

  невідомець
 
Прокидатися тоді, як уже звечоріє, і деякий час витрачати на примирення з усім, починаючи із себе самого, а спішити нема куди. Геть не складно в такий момент закидати собі що тільки завгодно та роздратовуватися через будь-що на рівному місці, в той час зовні можете бачити ординарного суб’єкта, котрий обережно влізає у свій несвіжий одяг, пробирається до кухні, щоби ввімкнути чайник, а потім, без поспіху, сходити за малою потребою, самі знаєте, де. Горня гарячого напою трохи додає реальності, а тоді вже час покурити, вдовольняючи легальну залежність. Не сподіваюся на однозначне схвалення, оскільки багато є некурящих. Не хочу також, щоби мою відвертість розцінювали, як самозакохане милування, чи то кшталт ексґібіціонізму, бо ніяких таких збуджень від―не дістаю. Зауважу лише, pro forma, небагато що у плині маловиразної рутини здатне зрівнятися із цією першою ранковою, хай би насправді й вечірньою, сигаретою. Ймовірно, за кошт контрастів чуттєво-комфортних, саме цієї хвилини недоречності власного стану, чи кондиції, вкупі з невідповідностями всіх тих речей, котрі підміняють собою конкретику існування, жевріють із особливим запалом. А найзапекліші прояви невмотивованого критицизму й відрази звично хапаються за недавні думки рядки тексти, звісно ж, усе й повсякчас творчість бо.

За шибками старого вікна не то відлига, не то зима, не то весна, не то міжсезоння. Нескінченні машини усякого гатунку, трамваї тролейбуси маршрутки, іржаві перегрунтовані не раз перефарбовані лади жигулі волги вперемішку з китайським пластиком, євробляхами, німецькою класикою та модерном, рено-пежо субару шкодами шевролетами джипами позашляховиками будь-якого штибу, вся ця маса шурхоту, гуркотіння, смердючих вихлопів бензини, дизельного і газпалива, фар лампочок і ксенонів із клаксонами, котра порційно вичавлюється на той самий конвеєр проспекту з нізвідки та нон-стоп. Перехожі пішоходи гуляки зі своїми песиками й дітлахами, парами й групами, поміж самотніх, число яких поза конкуренцією, сунуть урізнобіч, трудяги домогосподарники пенси гопи безробітні алко нарко студіози араби індуси негри в’єтнамці китайці школярі курсанти нацгвардії футбольні ультрас бомжі божевільні та всякі маньяки, кого там тільки не побачити, була б оптика, то й взагалі, тільки оптики нема, на щастя. Лишається хіба що зі звичайною байдужістю ковзнути поглядом через буденний карнавал, що зосереджено місить зльодянілий бруд, а на те все все летить собі сніг, і, наскоро вітаючи світла вітринні ліхтарні сигналізаційні рекламні та обмінно-валютні, дістатися врешті рідного клаптя небесного, щоби доповнити палітру світлих вражень вечірніх якими зірками, чого би ні, але зірок нині катма.

Чи ви не спіткались, бува, із отим невідомцем, котрий часом живе замість вас трохи іншим, хоча немовби й тутешнім життям? Не то ментальний розлад, не то різновид альтер еґо, а що воно насправді, хіба не те ж саме я, котре з нез’ясованих, а чи взагалі наявних причин, при тривіальних контекстах і нічим не провинних обставинах, зневажає будь-які необхідності обов’язки вимоги треби? Не в твоїх звичках, та твоїми ж пальцями, які вже були готові до взаємодії із роботодавцями чи замовниками та їхніми роботáми чи замовленнями, свавільно потуривши із твоєї ж пам’яті все, що ви там були казали про вади недовиховання лінощі прокрастинації тощо, начхавши на неодмінні кпини ненависть сміховинність ніщотність, набиратимуться літери, доставлятимуться коми дефіси крапки, аж поки не проставляться-понаберуться геть усі, до останньої, щоби зберегти й закрити той клятий текстовий документ, щоби наступного ранку, коли би він не настав, безжурно знищити чергову писанину, бо невідомцеві до подальшої долі її ніколи нема більше діла, але вжеж―чому б і не притча, зрештою. Або: все це момент віри.





 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-09 01:32:05
Переглядів сторінки твору 264
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.05.26 08:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-03-09 09:15:58 ]
текст-личина, приміряти можна і провідчути все

не знаю, чому, але Франсуаза Саган нагадалася

наче й прочитала всі слова, але у пам'яті залишиться тільки образ, ними створений

класно, Місяцю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-10 02:07:37 ]
всяке правдиво уклінне, о Ларисо


’насправді я ані в чому не певний’
так мало все починатися
хоч тоді не було би завершальної репліки, про віру
як тепер,
і.е., спротив триває, хоч би як.....