ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ластівка Польова
2018.08.16 15:06
Я, ніби первісна жінка, даю імена речам.
З них кожне лунає дзвінко і втілюється в початок,
З якого постануть інші, прапредки усіх пра-пра...
Я жінка, мені видніше. Я перша, мої й права.

…Так річ здобуває назву і разом із нею – сенс.
Ось Річка, ось

Володимир Бойко
2018.08.16 14:16
Заблудилися туристи
І взялись дерева гризти.

Одурілі тупорилі
Півгороду тупо зрили.

До фіктивної контори
Завітали кредитори.

Микола Соболь
2018.08.16 09:53
Кому іще котлету в тісті?
Рефрижератор. Вантаж 200.

Ця тема звісно не нова.
Там – руки, ноги, голова…

Повоювало бидло з нами.
Тепер у цинку пре до мами.

Олександр Сушко
2018.08.16 08:47
З парубоцтва шугаю між перса дівочі,
Клав у ліжка, м'які спориші.
Утомився, солодкого меду не хочу,
Ти одну мені, Боже, лиши.

Ніц не маю багатства, лиш музу й Пегаса,
На любов лиш настроєний ген.
Та на золото мавки персисті не ласі -

Ігор Шоха
2018.08.16 07:08
Що є, то є! Рубаю із плеча.
Ні міфами, ні радістю, ні горем
уже не завоюєш читача,
якому завше по коліна море.

Беруся до пера як до меча
і невідомо, хто кого поборе.
Арена потребує глядача...

Серго Сокольник
2018.08.16 00:21
сенсозмістовне. Андеграунд***

Ну що, дівчатко? Серце має... ?
Чи "...ться"?.. Чи ні?.. Тобі видніш...
Іди повз вий "шалалулаїв"
Обабіч вОгнищ (чи... вогнИщ?..)))

І недаремно... "Офіследі"-

Сонце Місяць
2018.08.15 23:30
серпень~місяць імлисті жнива жне
сягаючи за береги ахеронтські
поневіряння петельне~кружне
у воді сутінковій свинцеве сонце
філософи снять цикути & секс
під гіллям ялівцевим що мовби мощі
цвілий вітер здобич ламку несе
тіла марсіанські маршують крі

Вікторія Лимарівна
2018.08.15 22:08
Згадую вкотре життєвий свій шлях,
Інколи навіть сльоза на очах
Зрадливо блисне ще й згадка, що доля
Досі тримає в самотньому колі.

Так і живу все один – тільки ліс,
Рідний для серця, бо в ньому я зріс.
Він, як жива неповторна істота.

Тетяна Левицька
2018.08.15 21:40
Подала у суд дружина
Та й на чоловіка.
«Б'є, - жаліється, - скотина!
Вся розпухла пика».

Пан суддя її питає:
"За що потерпіла?"
«Не второпаю, кохаю...

Олена Багрянцева
2018.08.15 17:31
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
І стануть вершковими ночі колишні шалені.
Затихнуть розмови, сповільняться ритми сердець.

Усе послідовно. За втіху нам буде жура.
І кожна дрібниця чомусь надз

Ігор Деркач
2018.08.15 14:28
Кому цілуєш очі уві сні
і не літаєш феєю до мене,
як це не раз бувало навесні,
коли були ми юні і зелені?

Чому забула мрії чарівні
веселої моєї Мельпомени,
коли ми залишалися одні

Ластівка Польова
2018.08.15 10:34
Ігноруй мене, Боже, і вибачай за мат.
Я так, с*ка, не можу. Я далі піду сама.
Хай розхристана, боса – у душу мою не лізь.
Замальовує осінь усе, що лишилось із...

Ця ось втратила сина, а та он – уже вдова.
Що кричати у спину, які їм знайти слова?

Олександр Сушко
2018.08.15 09:38
Бачу острів журби. А довкруж море сліз,
Тут мій батько працює за плугом
Та цей берег не мій, бо володарі злі,
Люди втомлені мруть, наче мухи.

Нащо я прилетів? Ностальгія гризе?
Тут не феї панують, а орки.
Запах крадених благ просмердів тут усе,

Василь Кузан
2018.08.15 09:29
Друзі, оголошено 4 конкурс на здобуття поетичної Премії "Ордену Карпатських Лицарів"!!!
Поспішайте надіслати добірки віршів!
Детальні умови Конкурсу публікуємо нижче.

Положення
про поетичну премію «Ордену Карпатських Лицарів»:

1. Премія присудж

Іван Потьомкін
2018.08.15 09:20
без тебе
як без усмішки
похмурніє небо
сонце
встає так вільно
протирає очиці
заспаними долоньми
день –

Ігор Шоха
2018.08.15 08:15
Відмірює нам доля небагато,
та найсумніше у юдолі цій,
що мало віри у можливе свято
по доброті і щирості людській.

Червиве опадає. Та раніше –
із ким п’ємо, буває, на коня?
Лікують окаянного не вірші,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Владислав Пилипюк
2018.08.15

Вікторія Волецвіт
2018.08.13

Маша Кішка
2018.07.09

Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01

Одарка Любомир
2018.06.26

Оксана Винник Ксенька
2018.06.25

Александра Макуха
2018.06.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сонце Місяць (1974) / Проза

 невідомець
 
Прокинутись, як уже звечоріє, зі сновидінь, котрі ущухають мов ті пилини останньої миті у годиннику пісковому, неминуче й незчутись як, трохи змагаючись щось угадати за щезанням їхнім―не поспішаючи, підвестися до щоденного ритуалу примирення з усім, починаючи зі себе самого. Спостерігачеві зі сторони не побачити ніц особливо, ординарний суб’єкт, котрий потихеньку влізає у свій несвіжий одяг, пробирається до кухні, щоби ввімкнути чайник, потім, без поспіху, сходити за малою потребою, там поруч, самі знаєте де. Горня гарячого напою трохи додає реальності, тоді вже час покурити, несвятково потураючи легальній залежності звісній. Без сподівання на однозначне схвалення, оскільки багато є некурящих, не хочу все ж, аби подібну відвертість розцінювали, як позу, чи кшталт ексґібіціонізму, бо ніяких таких збуджень від―не дістаю. Зауважу pro forma, небагато що у плині маловиразної рутини здатне зрівнятися із цією першою ранковою, хай би наразі вечірньою, сигаретою. Ймовірно, за кошт контрастів чуттєво-комфортних, саме цієї хвилини недоречності власного стану, чи кондиції, вкупі з невідповідностями всіх тих речей, котрі підміняють собою конкретику існування, жевріють із особливим запалом. А найзапекліші прояви невмотивованого критицизму й відрази звично хапаються за нещодавні думки рядки тексти, звісно ж, усе й повсякчас творчість бо

За шибками старого вікна не то відлига, не то зима, не то весна, не то міжсезоння. Нескінченні машини усякого ґатунку, трамваї тролейбуси маршрутки, іржаві перегрунтовані не раз перефарбовані жигулі волги лади вперемішку з китайським пластиком, євробляхами, класикою та модерном, рено пежо субару шкодами шевролетами джипами крузаками будь-якого штибу, вся ця маса шурхоту, гуркотіння, смердючих вихлопів бензини, дизельного і газпалива, фар лампочок ксенонів із клаксонами, котра порційно вичавлюється на той самий конвеєр проспекту з нізвідки та нон-стоп. Перехожі пішоходи гуляки зі своїми песиками й дітлахами, парами й групами, поміж самотніх, число яких поза конкуренцією, сунуть урізнобіч, трудяги домогосподарники пенси гопи безробітні алконарко студіози араби індуси негри в’єтнамці китайці школярі курсанти нацгвардії ультрас бомжі божевільні та всякого сорту маньяки, кого там тільки не побачити, була б оптика, то й взагалі, тільки оптики нема, на щастя. Лишається хіба що зі звичайною байдужістю ковзнути поглядом через буденний карнавал, що зосереджено місить зльодянілий бруд, а на те все все летить собі сніг, &, наскоро вітаючи світла вітринні ліхтарні сигналізаційні рекламні та обмінно-валютні, дістатися врешті рідного клаптя небесного, щоби доповнити палітру світлих вражень вечірніх якими зірками, чого би ні, але зірок нині катма

Чи ви не спіткались, бува, із отим невідомцем, котрий часом живе замість вас трохи іншим, хоча немовби й тутешнім життям? Не то ментальний розлад, не то різновид альтер еґо, а що воно насправді, хіба не те ж саме я, котре з нез’ясованих, а чи взагалі наявних причин, при тривіальних обставинах й не сильно провинних контекстах, спростовує будь-які необхідності обов’язки вимоги треби? Не у твоїх звичках, та твоїми ж пальцями, які вже були готові до взаємодії із роботодавцями чи замовниками та їхніми роботáми чи замовленнями, свавільно потуривши із твоєї ж пам’яті все, що ви там були казали про наслідки вад виховання лінощі прокрастинації тощо, зневаживши неодмінні кпини про сміховинність-ніщотність, набиратимуться літери, доставлятимуться коми дефіси крапки, аж поки не проставляться-понаберуться геть усі, до останньої, щоби зберегти й закрити клятий текстовий документ, щоби наступного ранку, о якій би порі не настав, безжурно знищити чергову писанину, бо невідомцеві до подальшої долі її ніколи нема більше діла, але вжеж, чому і не притча, зрештою, або―такий собі момент віри





 

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2018-03-09 01:32:05
Переглядів сторінки твору 400
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2018.08.16 20:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2018-03-09 09:15:58 ]
текст-личина, приміряти можна і провідчути все

не знаю, чому, але Франсуаза Саган нагадалася

наче й прочитала всі слова, але у пам'яті залишиться тільки образ, ними створений

класно, Місяцю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2018-03-10 02:07:37 ]
всяке правдиво уклінне, о Ларисо


’насправді я ані в чому не певний’
так мало все починатися
хоч тоді не було би завершальної репліки, про віру
як тепер,
і.е., спротив триває, хоч би як.....