Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.06
15:10
1
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них?
2026.09.06
11:41
Вірші, мої діти,
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
щодня підростають,
осені квіти
ще зацвітають,
умиваються росами
і втираються травами,
стають вірші дорослими
вірою й правдою;
2026.09.06
08:46
заніміло поскучавши
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
розбрелися сірі сни
не залишивши у чаші
неживої рідини
все на ліпше
все на краще
все кінець іще війни
й перемога наша завше
2026.09.06
07:34
Я тебе, веселу і лукаву,
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
Пестити не хочу напоказ, -
Зігріваю поглядом ласкавим,
Подумки голублю повсякчас.
Росами вмиваю пишну вроду,
Витираю сонячним теплом
І, твоєму серцю на догоду,
Вітерцем цілую перед сном.
2026.09.06
00:04
ти прийшов до лікаря,
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
він тебе оглянув
запитав як завжди
чому не прийшов раніше
виписав якісь пігулки
по дві штуки під час їжі
тричі на день
одужуйте
2026.09.05
22:42
Непідписаний щоденник загубився в школі.
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
Ніч лежав у коридорі на підлозі голій.
Мав, сердешний, сподівання на власника Вову,
що той знайде і закине до портфеля знову.
Та не сталось, як гадалось, бо якісь дівчата
підняли його з підлоги і мерщій гортат
2026.09.05
21:03
Цей сум, в очах
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
Тьми сміх, о так
В її очах
Почати щоби
У бездиханну ніч відчуй
Найлегший поцілунок уст
На самоті
2026.09.05
18:40
Чи Південний Буг, чи Джаггер,
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
Чи палаццо Ручеллаї
Вздовж рамен часу відваги,
У полоні дармограю…
Бубонці біжать по колу,
Серце пнеться до яруги,
Там, де духи волошкові
Краще, ніж прудкі папуги!
2026.09.05
13:20
був ліс
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
несправжній але ліс
були дерева кущі
непролазні хащі
дикий виноград плющ
була вереснева шипшина
були птахи зайці
2026.09.05
13:05
Спресований час у секунди, години.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
Спресований дух у фортеці хвилини
Чекає надійної, світлої днини,
Аби проспівати пісні горобини.
Спресована вічність у долі секунди.
Її затискають в майстерні чи кузні.
Ми підемо точним протореним курсом.
2026.09.05
11:29
Ти знаєш, любий, ще живу,
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
якщо це можна так назвати.
Кошу жагучу кропиву
і вимітаю горе з хати.
Я ще тримаюся за тих,
хто заховав у душу втрати.
Ще є кому подать води
2026.09.05
11:05
«ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ: Гнів Везувію»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Пліній Молодший – свідок катастрофи, що втілює пам'ять історії.
Марк – гордий римський патрицій, засліплений власним багатством.
Юлія – йог
2026.09.05
07:16
І спалахи, і гуркоти,
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
І гар їдкий пожеж,
А ти, життям затурканий,
Утомлено живеш.
Вздовж згарищ, межи вирвами,
Повз ці й оті пости, -
Продовжуєш настирливо
То їхати, то йти.
2026.09.05
04:24
Осене! До тебе простягну
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
Те, що написали руки втомлені.
Я почув незайману весну
У голосовому повідомленні.
Це - відлуння молодих років,
Де бажанням пахли трави скошені.
Та чому за стіл я раптом сів
2026.09.05
04:23
У нашій країні вбивають за мову,
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
У нашій країні вбивають за правду.
А світ крізь картинно опущені брови
Цінує прибутки, біткоїни, нафту.
Завжди так було - не змінилось нічого.
Нависла кривавих сторіч веремія.
Не любо своє, бо в холопів чужого
2026.09.04
22:44
птахи літали із криками
риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...риби плавали мовчки
якого кричати рибі-от
для чого навіщо тощо
під водотовщею кригою
у будь-який час дня і ночі
сам би любив плисти рибою
де-небудь незаморочливо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Винник Ксенька (1998) /
Проза
Лілія
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Лілія
Моя мама завжди
казала, що Діва Марія дуже любила лілії, тому й не дивно що вони настільки
красиві, божественні і вільні. Святі не можуть любити погане і страшне.
Всі ми знаємо, що
ім'я більше аніж слово. Так от її звуть Лілія. Якось так солодко і приємно, як
небесний дзвіночок. Чомусь одразу уявляється посмішка якась не манірна, а щира.
Уявімо жінку, яка
сидить на ганку будинку зручно вмостившись, у кріслі і в'яже внучці жилетку. То
бабуня-солодуня, яку ніжно внучка Маринка називає Лілі.
А тепер років
двадцять назад.
Жінка у сірому
брючному костюмі з блакитним кейсом поспішає на роботу. -Це наша пані Лілія
прийшла, - промовляє секретар Петро ще одному клієнту.
А тепер ще трошки
назад. Мрійлива студентка-волонтерка Лілька у спортивних штанях намотує третє
коло. А завтра іспит і вона зовсім не готова. Байдуже наша дівчинка впорається.
Повертаємось зовсім
на початок.
Мама шукає свою
маленьку Лілюню, яка заховалась. Вони отак часто граються в хованки у
заміському будинку. От і визирнуло замурзане обличчя малої бешкетниці.
-Біжи сюди моє щастячко!
Вона знала як назве
доньку ще в школі. Бо те ім'я так мило звучало, хоча це не означає, що сина
вона не хотіла.
У щедрівці співаємо
про лелію і на іконах її бачимо на раз, бо квіти ті люблять святі. А чомусь у
наш час квіткове ім'я рідкісне, всюди тобі Олени, Марії, Оксани, Вікторії.
Лілія якось вибивається і майорить легкістю і чистотою.
Але то не запорука,
бо те що люблять святі не завжди святе.
Додаймо
загадковості.
Ксенька)
казала, що Діва Марія дуже любила лілії, тому й не дивно що вони настільки
красиві, божественні і вільні. Святі не можуть любити погане і страшне.
Всі ми знаємо, що
ім'я більше аніж слово. Так от її звуть Лілія. Якось так солодко і приємно, як
небесний дзвіночок. Чомусь одразу уявляється посмішка якась не манірна, а щира.
Уявімо жінку, яка
сидить на ганку будинку зручно вмостившись, у кріслі і в'яже внучці жилетку. То
бабуня-солодуня, яку ніжно внучка Маринка називає Лілі.
А тепер років
двадцять назад.
Жінка у сірому
брючному костюмі з блакитним кейсом поспішає на роботу. -Це наша пані Лілія
прийшла, - промовляє секретар Петро ще одному клієнту.
А тепер ще трошки
назад. Мрійлива студентка-волонтерка Лілька у спортивних штанях намотує третє
коло. А завтра іспит і вона зовсім не готова. Байдуже наша дівчинка впорається.
Повертаємось зовсім
на початок.
Мама шукає свою
маленьку Лілюню, яка заховалась. Вони отак часто граються в хованки у
заміському будинку. От і визирнуло замурзане обличчя малої бешкетниці.
-Біжи сюди моє щастячко!
Вона знала як назве
доньку ще в школі. Бо те ім'я так мило звучало, хоча це не означає, що сина
вона не хотіла.
У щедрівці співаємо
про лелію і на іконах її бачимо на раз, бо квіти ті люблять святі. А чомусь у
наш час квіткове ім'я рідкісне, всюди тобі Олени, Марії, Оксани, Вікторії.
Лілія якось вибивається і майорить легкістю і чистотою.
Але то не запорука,
бо те що люблять святі не завжди святе.
Додаймо
загадковості.
Ксенька)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
