Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.11
13:19
Зима безсніжна оселилась
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.
Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж
У час оголених дерев,
І десь далеко чути рев,
Пропаща рветься гірко сила.
Для попелищ нема різниці.
За роком рік одне і теж.
Червоне ллють сповна без меж
2025.12.11
11:25
Ніч стелила сиві сни
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.
на стежину білу.
За п'ять років до війни
я тебе зустріла.
Посиділи сам на сам
у кафе готичнім:
Музика... поезій храм
і слова ліричні.
2025.12.11
07:14
Десь отам за видноколом
Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...
Край спокою і добра, -
Там в яскраво-синій колір
Вбрані лагідні моря.
Там хмариночки прозорі
Не затінюють блакить
І немає вбитих горем,
І стривожених щомить...
2025.12.10
23:47
Поповзла завіса, схоже,
Зал готує очі й слух.
Ми удвох. Затишна ложа
І легкий парфумів дух.
У житті ми ті ж актори.
Не на сцені хоч, але
Почуттів примхливе море
Зал готує очі й слух.
Ми удвох. Затишна ложа
І легкий парфумів дух.
У житті ми ті ж актори.
Не на сцені хоч, але
Почуттів примхливе море
2025.12.10
22:41
Гадаю, що байка про Зайця й Ведмедя багатьом відома. Оповім її тим, хто ще не чув.
Якось стрілись віч-на-віч наші герої. Привітались. А потім Заєць каже Ведмедю: «Хочеш у морду?»
«Од тебе?»- питає з глуздом ошелешений Ведмідь.
«Ні! Там, за рогом, усім
2025.12.10
20:55
Не сховаєшся уже у нішах.
Лише ти і голизна світів.
Ти стоїш, немов самотній інок,
У краю зруйнованих мостів.
Не сховаєшся за ті ідеї,
Що зітліли і упали в прах.
Не сховаєшся в краю Медеї,
Лише ти і голизна світів.
Ти стоїш, немов самотній інок,
У краю зруйнованих мостів.
Не сховаєшся за ті ідеї,
Що зітліли і упали в прах.
Не сховаєшся в краю Медеї,
2025.12.10
16:42
Парашутистко приземлись на мене
Парашутистко приземлись на мене
Я вхоплю Нью Орлеан
І Керолайна має сенс
Парашутистко зі мною ти лети
Парашутистко зі мною ти лети
Я робитиму гру в Далласі
Парашутистко приземлись на мене
Я вхоплю Нью Орлеан
І Керолайна має сенс
Парашутистко зі мною ти лети
Парашутистко зі мною ти лети
Я робитиму гру в Далласі
2025.12.10
15:07
Життя цікава повість.
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.
Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові
Від весен до зими
то засуха, то повінь,
а то гучні громи.
Жертовна у любові —
за радістю сльоза.
Бог згарди калинові
2025.12.10
14:29
Якби я знав дванадцять мов,
То був би мов Франко немов.
Всіма руками і ногами
Я лезом лізу між світами,
Шукаю істини горіх
Щоби спокутувать свій гріх.
Не хочу знати навіть де ти?
Не простягай свої лабети!
2025.12.10
14:05
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?
Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?
Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення
2025.12.10
13:00
Нагороди
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні
З уст народу
Визнавав і визнаю, -
А ось інші
Геть не тішать
Душу праведну мою.
Бо донині
В Україні
2025.12.10
04:17
Якщо можна написати 1 вірш, можна про це ж саме написати і 2-й.
Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення.
Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера
2025.12.09
22:11
Все одно, панотче, не спитаєш
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!
Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.
Те, про що б хотів розповісти.
Сам, напевне, достеменно знаєш:
Грішний – я, та праведний – не ти!
Моя сповідь – що вона для тебе?
Якщо хочеш, не відповідай –
Знаю сам: лише церковна треба.
2025.12.09
18:01
Знову відчай рве душу сьогодні --
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
Самота, самота, самота.
Наче око жахливе безодні --
Безнадією все огорта.
Де ж ті душі чутливі і чулі,
Що розрадять і лік принесуть?
І відіб'ють невидимі кулі,
2025.12.09
17:57
Замовкло дев'ятнадцяте сторіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
Цинічне двадцять перше на зв'язку.
Романтика нікому тут не личить.
Знайти надію? Хто би знав, яку?
Сумний митець ховатиме обличчя
І серце у крамольному рядку.
Життя йому дає лише узбіччя,
2025.12.09
17:04
Для інших, ніби то, своя,
та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та не збагну ще й досі?
На тебе не дивлюся я,
а ти на мене зовсім.
Ми різні палуби, авжеж? —
залізні та бетонні.
Мовчить мій телефон, твій теж
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
Поміж рядками Аґади й Талмуда
Десять літ жило собі в злагоді подружжя. Здавалося б, радіти слід, та не було в них дітей. Минав рік за роком, а вони не являлись на світ.
І ось, мабуть, з чиєїсь намови вирішили чоловік і жінка розлучитись. Пішли до знаменитого в старожитному світі раббі – Шимона бар Йохая.
«Розлучиться так розлучиться,- сказав подружжю мудрець.- Щоправда, за однієї умови: як ви єднались зі святом, так і тепер влаштуємо його».
І це справді, як кажуть, був пир на весь мир. Вино лилося рікою і хвиля підхопила розлученого чоловіка так, що він мертвецьки сп’янів.
А напередодні, як був цілковито тверезий, сказав тоді ще дружині: «Вибери найдорожчу річ і разом з нею вертайся до батьківського дому».
Отож, коли чоловік захропів у безпробудному сні, жінка наказала слугам віднести його до батьківського дому.
Уранці чоловік прийшов до пам’яті, розплющив очі й питає: «Де я?»
«В домі мого батька»,- одповіда жінка.
«Якже це сталось?»
«А хіба ж ти забув, як звелів мені взяти найдорожче, що в тебе було. А для мене – це тільки ти, мій любий».
Обнялися, мов молодята, розлучені і, взявшись за руки, пішли до раббі за благословенням.
А через рік знову було сімейне свято: Всевишній подарував подружжю дитинку.
-------------------------------------------------------------------------------
Раббі Шимон бар Йохай (Рашбі) – один з найвидатніших юдейських законовчителів. Праведник, основоположник Каббали, вважається автором книги Зогар. Помер 160 року н.е.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Поміж рядками Аґади й Талмуда
«Твоя жінка в кутах твого дому, як та лоза виноградна плідна»
Псалом 126:3
«Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро і милість отримав од Господа»
«Книга приповістей Соломонових», 18:22
«Якщо чоловік розлучається зі своєю першою дружиною, то навіть жертовник ллє сльози із-за нього»
Гітін, 90-б
Десять літ жило собі в злагоді подружжя. Здавалося б, радіти слід, та не було в них дітей. Минав рік за роком, а вони не являлись на світ.
І ось, мабуть, з чиєїсь намови вирішили чоловік і жінка розлучитись. Пішли до знаменитого в старожитному світі раббі – Шимона бар Йохая.
«Розлучиться так розлучиться,- сказав подружжю мудрець.- Щоправда, за однієї умови: як ви єднались зі святом, так і тепер влаштуємо його».
І це справді, як кажуть, був пир на весь мир. Вино лилося рікою і хвиля підхопила розлученого чоловіка так, що він мертвецьки сп’янів.
А напередодні, як був цілковито тверезий, сказав тоді ще дружині: «Вибери найдорожчу річ і разом з нею вертайся до батьківського дому».
Отож, коли чоловік захропів у безпробудному сні, жінка наказала слугам віднести його до батьківського дому.
Уранці чоловік прийшов до пам’яті, розплющив очі й питає: «Де я?»
«В домі мого батька»,- одповіда жінка.
«Якже це сталось?»
«А хіба ж ти забув, як звелів мені взяти найдорожче, що в тебе було. А для мене – це тільки ти, мій любий».
Обнялися, мов молодята, розлучені і, взявшись за руки, пішли до раббі за благословенням.
А через рік знову було сімейне свято: Всевишній подарував подружжю дитинку.
-------------------------------------------------------------------------------
Раббі Шимон бар Йохай (Рашбі) – один з найвидатніших юдейських законовчителів. Праведник, основоположник Каббали, вважається автором книги Зогар. Помер 160 року н.е.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
