
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
2025.06.30
08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
2025.06.30
05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
2025.06.29
23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.
Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.
Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
2025.06.29
23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
2025.06.29
22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
2025.06.29
17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
2025.06.29
14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
2025.06.29
12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
2025.06.29
11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі
2025.06.29
06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.
2025.06.28
21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.
Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.
Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань
2025.06.28
20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Василь Буколик /
Проза
Леонардо да Вінчі. Заповіт
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леонардо да Вінчі. Заповіт
Нехай буде відомо кожній людині, котра живе тепер, і кожній, котра житиме, що в суді короля, нашого пана, в Амбуазі, за нашої присутності, мессер Леонардо да Вінчі, живописець короля, що мешкає нині в місці, званім Клу, поблизу Амбуаза, усвідомлюючи неминучість смерті й неокресленість її години, визнав і сповідав перед означеним судом, перед нами, що він підкорився і підкоряється всьому, здійснюваному згідно із змістом цього його заповіту і вираженням його останньої волі, а саме: по-перше, він оддає свою душу Господові Богу нашому, преславній Діві Марії, Святому Михайлові й усім блаженним янголам та всім святим чоловікам і жінкам раю. Означений заповідач хоче бути похованим у церкві Св. Флорентія в Амбуазі, й аби його тіло перенесли туди капелани цієї церкви. Аби його тіло супроводжував від означеного місця до означеної церкви Св. Флорентія увесь клір означеної церкви, а саме: ректор і настоятель, або їхні вікарії, й капелани церкви Св. Діонісія в Амбуазі, а також менші брати означеного місця. І перш ніж його тіло буде перенесено до означеної церкви, заповідач бажає, аби в означеній церкві Св. Флорентія було відслужено три великі меси з дияконом і кліриком, і аби того самого дня, коли буде відслужено три великі меси, також було відслужено тридцять малих мес у церкві Св. Григорія. Аби в названій церкві Св. Діонісія було проведено подібну службу. Аби в названій церкві братів-іноків було проведено таку саму службу.
Названий заповідач дарує і залишає мессерові Франческо Мельці, міланському шляхтичеві, як подяку за послуги й прихильність, учинені йому дотепер, усі й кожну з його книг, котрі нині перебувають у його власності, та інші приладдя і малюнки, що стосуються його творчості й занять як художника. Він, заповідач, дарує і залишає, віднині й назавжди, Баттісті де Віланіс, своєму слузі, половину, а саме середину свого саду, котрий перебуває за мурами Мілана, а другу половину цього саду Салаї, своєму слузі, що збудував і звів у цьому саду будинок, котрий повинен бути й залишатися віднині й назавжди власністю названого Салаї, його спадкоємців і наступників, і все це як нагорода за добрі й приємні послуги, що їх йому до цього дня вчинили названі Віланіс і Салаї, його слуги. Він, заповідач, дарує Матуріні, своїй служниці, одяг із доброго чорного сукна, підшитий шкірою, суконний головний убір і два дукати, котрі повинні бути видані їй одним прийняттям, і це також як нагорода за добрі послуги, що їх йому вчинила Матуріна до цього дня. Він бажає, аби на його похороні було шістдесят воскових свічок, що їх нестимуть шістдесят бідних, котрим повинно бути заплачено за працю на розсуд названого Мельці, причому ці свічки повинні бути розподілені між чотирма названими церквами. Названий заповідач дарує кожній з означених церков десять фунтів воску у вигляді грубих свічок, котрі повинні бути запалені там у день, коли буде проведено названі служби. Аби було роздано милостиню бідним богадільні й бідним Св. Лазаря в Амбуазі, і для цього повинно бути видано і виплачено скарбникам кожного з братств суму в обсязі сімдесяти турських су. Він, заповідач, дарує і залишає названому мессерові Франческо Мельці, за його присутності та з його згоди, залишок своєї пенсії й ту суму грошей, котру йому повинні виплатити до цього часу і по день його смерті через головного скарбника Жана Сапена, усі й кожну суму, котру він отримав від названого Сапена із вказаної пенсії, у тому випадку, якщо він помре раніше від названого Мельці й у жодному іншому випадку. Ці гроші перебувають нині при ньому, заповідачі, у названому місці Клу, як він каже. Достеменно так само він дарує і залишає названому Мельці всі й кожне із своїх убрань, котрі перебувають нині при ньому, у названому місці Клу, і як подяка за добрі й приємні послуги, вчинені йому дотепер, і як відшкодування його витрат і зусиль, котрі він зробить при виконанні цього духовного заповіту, аби все це було здійснено на кошти заповідача.
Він наказує і хоче, аби суму в чотириста скудо, котру він залишив на зберігання камерлінгові церкви Санта-Марія-Нуова, у місті Флоренції, було віддано його кровним братам, що мешкають у Флоренції, укупі з зиском і доходами, котрі могли нарости в названого камерлінга для названого заповідача на означені чотириста скудо від того дня, коли названий заповідач вручив їх названому камерлінгові. Бажає і наказує названий заповідач, аби названий мессер Франческо Мельці був і залишався єдиним в усьому і для всього виконавцем заповіту названого заповідача, й аби цей заповіт набув своєї повної й непорушної чинності. І все викладене і сказане належить витримувати, виконувати й незмінно зберігати, для виконання чого він, мессер Леонардо да Вінчі, визнаний законом заповідач, зобов’язав і зобов’язує цим документом своїх спадкоємців і наступників усім своїм майном, рухомим і нерухомим, нинішнім і прийдешнім, і відмовився і відмовляється цим документом, у точному сенсі, від усього, загалом і зокрема, що суперечне цьому заповітові.
Дано в названому місці Клу, за присутності магістра Еспрі Флері, вікарія в церкві Св. Діонісія в Амбуазі, Ґійома Круазана, священика і капелана магістра Кіпріана Фулькена, брата Франциска де Кортона і Франциска з Мілана, інока з монастиря молодших братів в Амбуазі, свідків, для цього запрошених і прикликаних постановою означеного суду, за присутності названого Франческо Мельці, котрий висловив свою згоду, пообіцяв вірою та особисто заприсягся власним життям, за нашої законної гарантії, ніколи не допускати ані словом, ані ділом порушення цього заповіту.
Запечатано, згідно з його бажанням, королівською печаткою, встановленою для законних актів в Амбуазі й на знак автентичності.
Дано квітня 23-го дня 1519 року перед Великоднем.
І дня 23-го того ж місяця квітня 1519 року за присутності Ґійома Боро, королівського нотаря амбуазького судового округу, названий Леонардо да Вінчі подарував і залишив своїм духовним заповітом і вираженням останньої волі названому Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, право над водою, котре блаженної пам’яті король Луї ХІІ, останній із спочилих королів, подарував колись означеному да Вінчі, за течією каналу Св. Христофора в герцогстві Міланському, для користування де Віланісу віднині й назавжди, у такому саме вигляді й сенсі, у якому означений державець зробив йому цей дар, за присутності Франческо Мельці, міланського шляхтича, і моєї. І того ж дня квітня, того самого року 1519-го, він, Леонардо да Вінчі, своїм заповітом і вираженням останньої волі, подарував означеному Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, усі меблі, загалом і частинами, і начиння його будинку, котрий розташований у названому місці Клу. Усе це тільки в тому випадку, якщо названий де Віланіс переживе названого Леонардо да Вінчі. За присутності названого Франческо Мельці й мого, нотаря Боро.
Названий заповідач дарує і залишає мессерові Франческо Мельці, міланському шляхтичеві, як подяку за послуги й прихильність, учинені йому дотепер, усі й кожну з його книг, котрі нині перебувають у його власності, та інші приладдя і малюнки, що стосуються його творчості й занять як художника. Він, заповідач, дарує і залишає, віднині й назавжди, Баттісті де Віланіс, своєму слузі, половину, а саме середину свого саду, котрий перебуває за мурами Мілана, а другу половину цього саду Салаї, своєму слузі, що збудував і звів у цьому саду будинок, котрий повинен бути й залишатися віднині й назавжди власністю названого Салаї, його спадкоємців і наступників, і все це як нагорода за добрі й приємні послуги, що їх йому до цього дня вчинили названі Віланіс і Салаї, його слуги. Він, заповідач, дарує Матуріні, своїй служниці, одяг із доброго чорного сукна, підшитий шкірою, суконний головний убір і два дукати, котрі повинні бути видані їй одним прийняттям, і це також як нагорода за добрі послуги, що їх йому вчинила Матуріна до цього дня. Він бажає, аби на його похороні було шістдесят воскових свічок, що їх нестимуть шістдесят бідних, котрим повинно бути заплачено за працю на розсуд названого Мельці, причому ці свічки повинні бути розподілені між чотирма названими церквами. Названий заповідач дарує кожній з означених церков десять фунтів воску у вигляді грубих свічок, котрі повинні бути запалені там у день, коли буде проведено названі служби. Аби було роздано милостиню бідним богадільні й бідним Св. Лазаря в Амбуазі, і для цього повинно бути видано і виплачено скарбникам кожного з братств суму в обсязі сімдесяти турських су. Він, заповідач, дарує і залишає названому мессерові Франческо Мельці, за його присутності та з його згоди, залишок своєї пенсії й ту суму грошей, котру йому повинні виплатити до цього часу і по день його смерті через головного скарбника Жана Сапена, усі й кожну суму, котру він отримав від названого Сапена із вказаної пенсії, у тому випадку, якщо він помре раніше від названого Мельці й у жодному іншому випадку. Ці гроші перебувають нині при ньому, заповідачі, у названому місці Клу, як він каже. Достеменно так само він дарує і залишає названому Мельці всі й кожне із своїх убрань, котрі перебувають нині при ньому, у названому місці Клу, і як подяка за добрі й приємні послуги, вчинені йому дотепер, і як відшкодування його витрат і зусиль, котрі він зробить при виконанні цього духовного заповіту, аби все це було здійснено на кошти заповідача.
Він наказує і хоче, аби суму в чотириста скудо, котру він залишив на зберігання камерлінгові церкви Санта-Марія-Нуова, у місті Флоренції, було віддано його кровним братам, що мешкають у Флоренції, укупі з зиском і доходами, котрі могли нарости в названого камерлінга для названого заповідача на означені чотириста скудо від того дня, коли названий заповідач вручив їх названому камерлінгові. Бажає і наказує названий заповідач, аби названий мессер Франческо Мельці був і залишався єдиним в усьому і для всього виконавцем заповіту названого заповідача, й аби цей заповіт набув своєї повної й непорушної чинності. І все викладене і сказане належить витримувати, виконувати й незмінно зберігати, для виконання чого він, мессер Леонардо да Вінчі, визнаний законом заповідач, зобов’язав і зобов’язує цим документом своїх спадкоємців і наступників усім своїм майном, рухомим і нерухомим, нинішнім і прийдешнім, і відмовився і відмовляється цим документом, у точному сенсі, від усього, загалом і зокрема, що суперечне цьому заповітові.
Дано в названому місці Клу, за присутності магістра Еспрі Флері, вікарія в церкві Св. Діонісія в Амбуазі, Ґійома Круазана, священика і капелана магістра Кіпріана Фулькена, брата Франциска де Кортона і Франциска з Мілана, інока з монастиря молодших братів в Амбуазі, свідків, для цього запрошених і прикликаних постановою означеного суду, за присутності названого Франческо Мельці, котрий висловив свою згоду, пообіцяв вірою та особисто заприсягся власним життям, за нашої законної гарантії, ніколи не допускати ані словом, ані ділом порушення цього заповіту.
Запечатано, згідно з його бажанням, королівською печаткою, встановленою для законних актів в Амбуазі й на знак автентичності.
Дано квітня 23-го дня 1519 року перед Великоднем.
І дня 23-го того ж місяця квітня 1519 року за присутності Ґійома Боро, королівського нотаря амбуазького судового округу, названий Леонардо да Вінчі подарував і залишив своїм духовним заповітом і вираженням останньої волі названому Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, право над водою, котре блаженної пам’яті король Луї ХІІ, останній із спочилих королів, подарував колись означеному да Вінчі, за течією каналу Св. Христофора в герцогстві Міланському, для користування де Віланісу віднині й назавжди, у такому саме вигляді й сенсі, у якому означений державець зробив йому цей дар, за присутності Франческо Мельці, міланського шляхтича, і моєї. І того ж дня квітня, того самого року 1519-го, він, Леонардо да Вінчі, своїм заповітом і вираженням останньої волі, подарував означеному Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, усі меблі, загалом і частинами, і начиння його будинку, котрий розташований у названому місці Клу. Усе це тільки в тому випадку, якщо названий де Віланіс переживе названого Леонардо да Вінчі. За присутності названого Франческо Мельці й мого, нотаря Боро.
Переклав Василь Білоцерківський.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію