ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2020.08.12 07:51
Був як тертушка залізна, нині - шовковий,
Навіть ворог - й той джергоче: "Ти - святий!".
Обійнявши правду йду важкими кроками
По земельці. От тому і не щастить.

Може, в ліжко тепле? Рахувати слоників?
Ні. Іду й міркую. Думи - просто жах:
До

Микола Соболь
2020.08.12 07:28
На плечі падають літа,
здавила серце аритмія,
але для мене ти все та –
квітуча ластівка, лелія…
Дарунок сонця і небес,
щоденні розпач і розрада
з тобою поруч я воскрес
і хай тобі ця серенада

Віктор Кучерук
2020.08.12 06:51
Лиш тільки про час кукурікнув
Зраділий світанню когут, –
Пітьмою гартовані вікна
Звільнились від темряви пут.
І знову відкрилася зору,
Прискоривши серцебиття, –
Красива, ясна, неозора
Глибінь нетривкого життя.

Сонце Місяць
2020.08.12 04:40
шо ж арлекін
де зневірялись
глядач не вллє сльози
але ж

богемне щастя за нещастя
чи до роздмуханих пожеж

Іван Потьомкін
2020.08.11 21:30
Силкуюсь з’єднати розірване коло,
Та, видно, не вдасться з’єднати ніколи:
Не бачу кількох, з ким колись довелося
Вінчать цілину із пшеничним колоссям:
Летять їхні душі в простори надземні,
А я все шукаю отут надаремне.
Та все ж на часину розраджує

Олександр Сушко
2020.08.11 20:45
Хочу світла, радості та спокою,
По земельці йти легкими кроками,
Щоб живі сусідоньки аговкали,
Кликали на чарочку вина.

А вони в рову лежать постріляні,
Для чортяк із пекла стали цілями,
Накриваю їх своїми крилами,

Євген Федчук
2020.08.11 20:18
Задумавшись сидів полянський князь
В своїй світлиці за столом дубовим,
На двері поглядаючи щораз,
Вслухаючись до кроків знову й знову.
Від роздумів вже й сивіти почав,
Шукаючи, як би біді зарадить.
Вже і старійшин скільки раз збирав
Отут в світлиці

Володимир Бойко
2020.08.11 18:13
З чаші гірко п'ємо
І у злі живемо
По законах, здебільшого вовчих.
А відтак і дочасно
Зо світу йдемо,
Бо затруєні власною жовчю.

Сергій Губерначук
2020.08.11 10:07
Хай кожен твій сон
обрамляється сірим папірусом ранку.
Мов чудний агат
поглинаєш у себе й загублюєш чисто.
Ти, ніби дитина,
чиї безсистемні питання, мов допит,
збивають мене з пантелику
й розхитують пам’ять і дійсність.

Микола Соболь
2020.08.11 08:21
Піском крізь пальці, водою у ситі…
Як дні вигорають швидко у серпні.
І літо шепоче: «Досить, ми квиті,
Ваші тіла мені більше нестерпні.
Все остогидло, не хочу ілюзій,
плачуть у небі нічнім Персеїди,
тумани готують наступ у лузі,
сонце допалить трав

Віктор Кучерук
2020.08.11 07:35
Пустоту безкраю
Зором обійму
І собі співаю,
Як нема кому.
Щось робити мушу,
Поки не закляк, –
Звеселяю душу,
Часом, і отак.

Пиріжкарня Асорті
2020.08.11 06:51
благар благав блажив блажав
усі ми із такого ж тіста
то оптиміст чи песиміст
& грязь на всіх одна й та сама




Олександр Сушко
2020.08.11 06:19
Втрапити до раю - справжнє щастя,
Та забудь про ці солодкі сни.
Бо за боягузтво аз воздасться,
Сірка вже булькоче в казані.

Тамко знають що ти за людина :
Сильний духом чи слизька черва.
Йде війна, а ти купив будинок,

Дума Козак
2020.08.11 04:33
Чумацький шлях – дорога соляна
усім Великим степом, аж до Криму.
Воли – тягло не тільки на ланах,
вони – брати солоним пілігримам!

На захід сонце і обоз ожив,
жара спадає, знову у дорогу…
Риплять колеса повної мажі,

Дума Козак
2020.08.10 20:25
Упали яблука червоні
на теплу землю у саду.
Не встигли підхопить долоні
красу ту стигло-молоду.
Налиті сонцем і любов‘ю
ясніють мило у траві,
а поряд, весь залитий кров‘ю,
юнак лежить… Не буревій

Олексій Кацай
2020.08.10 19:33
в заіржавлених пісках
найсухішої з планет
бродить крижана луна
вкритих памороззю міст
зниклих разом з нею під
зіткненнями місяців
під падіннями зірок
і космічних кораблів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тарас Баш
2020.07.28

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Леонардо да Вінчі. Заповіт
Нехай буде відомо кожній людині, котра живе тепер, і кожній, котра житиме, що в суді короля, нашого пана, в Амбуазі, за нашої присутності, мессер Леонардо да Вінчі, живописець короля, що мешкає нині в місці, званім Клу, поблизу Амбуаза, усвідомлюючи неминучість смерті й неокресленість її години, визнав і сповідав перед означеним судом, перед нами, що він підкорився і підкоряється всьому, здійснюваному згідно із змістом цього його заповіту і вираженням його останньої волі, а саме: по-перше, він оддає свою душу Господові Богу нашому, преславній Діві Марії, Святому Михайлові й усім блаженним янголам та всім святим чоловікам і жінкам раю. Означений заповідач хоче бути похованим у церкві Св. Флорентія в Амбуазі, й аби його тіло перенесли туди капелани цієї церкви. Аби його тіло супроводжував від означеного місця до означеної церкви Св. Флорентія увесь клір означеної церкви, а саме: ректор і настоятель, або їхні вікарії, й капелани церкви Св. Діонісія в Амбуазі, а також менші брати означеного місця. І перш ніж його тіло буде перенесено до означеної церкви, заповідач бажає, аби в означеній церкві Св. Флорентія було відслужено три великі меси з дияконом і кліриком, і аби того самого дня, коли буде відслужено три великі меси, також було відслужено тридцять малих мес у церкві Св. Григорія. Аби в названій церкві Св. Діонісія було проведено подібну службу. Аби в названій церкві братів-іноків було проведено таку саму службу.
Названий заповідач дарує і залишає мессерові Франческо Мельці, міланському шляхтичеві, як подяку за послуги й прихильність, учинені йому дотепер, усі й кожну з його книг, котрі нині перебувають у його власності, та інші приладдя і малюнки, що стосуються його творчості й занять як художника. Він, заповідач, дарує і залишає, віднині й назавжди, Баттісті де Віланіс, своєму слузі, половину, а саме середину свого саду, котрий перебуває за мурами Мілана, а другу половину цього саду Салаї, своєму слузі, що збудував і звів у цьому саду будинок, котрий повинен бути й залишатися віднині й назавжди власністю названого Салаї, його спадкоємців і наступників, і все це як нагорода за добрі й приємні послуги, що їх йому до цього дня вчинили названі Віланіс і Салаї, його слуги. Він, заповідач, дарує Матуріні, своїй служниці, одяг із доброго чорного сукна, підшитий шкірою, суконний головний убір і два дукати, котрі повинні бути видані їй одним прийняттям, і це також як нагорода за добрі послуги, що їх йому вчинила Матуріна до цього дня. Він бажає, аби на його похороні було шістдесят воскових свічок, що їх нестимуть шістдесят бідних, котрим повинно бути заплачено за працю на розсуд названого Мельці, причому ці свічки повинні бути розподілені між чотирма названими церквами. Названий заповідач дарує кожній з означених церков десять фунтів воску у вигляді грубих свічок, котрі повинні бути запалені там у день, коли буде проведено названі служби. Аби було роздано милостиню бідним богадільні й бідним Св. Лазаря в Амбуазі, і для цього повинно бути видано і виплачено скарбникам кожного з братств суму в обсязі сімдесяти турських су. Він, заповідач, дарує і залишає названому мессерові Франческо Мельці, за його присутності та з його згоди, залишок своєї пенсії й ту суму грошей, котру йому повинні виплатити до цього часу і по день його смерті через головного скарбника Жана Сапена, усі й кожну суму, котру він отримав від названого Сапена із вказаної пенсії, у тому випадку, якщо він помре раніше від названого Мельці й у жодному іншому випадку. Ці гроші перебувають нині при ньому, заповідачі, у названому місці Клу, як він каже. Достеменно так само він дарує і залишає названому Мельці всі й кожне із своїх убрань, котрі перебувають нині при ньому, у названому місці Клу, і як подяка за добрі й приємні послуги, вчинені йому дотепер, і як відшкодування його витрат і зусиль, котрі він зробить при виконанні цього духовного заповіту, аби все це було здійснено на кошти заповідача.
Він наказує і хоче, аби суму в чотириста скудо, котру він залишив на зберігання камерлінгові церкви Санта-Марія-Нуова, у місті Флоренції, було віддано його кровним братам, що мешкають у Флоренції, укупі з зиском і доходами, котрі могли нарости в названого камерлінга для названого заповідача на означені чотириста скудо від того дня, коли названий заповідач вручив їх названому камерлінгові. Бажає і наказує названий заповідач, аби названий мессер Франческо Мельці був і залишався єдиним в усьому і для всього виконавцем заповіту названого заповідача, й аби цей заповіт набув своєї повної й непорушної чинності. І все викладене і сказане належить витримувати, виконувати й незмінно зберігати, для виконання чого він, мессер Леонардо да Вінчі, визнаний законом заповідач, зобов’язав і зобов’язує цим документом своїх спадкоємців і наступників усім своїм майном, рухомим і нерухомим, нинішнім і прийдешнім, і відмовився і відмовляється цим документом, у точному сенсі, від усього, загалом і зокрема, що суперечне цьому заповітові.
Дано в названому місці Клу, за присутності магістра Еспрі Флері, вікарія в церкві Св. Діонісія в Амбуазі, Ґійома Круазана, священика і капелана магістра Кіпріана Фулькена, брата Франциска де Кортона і Франциска з Мілана, інока з монастиря молодших братів в Амбуазі, свідків, для цього запрошених і прикликаних постановою означеного суду, за присутності названого Франческо Мельці, котрий висловив свою згоду, пообіцяв вірою та особисто заприсягся власним життям, за нашої законної гарантії, ніколи не допускати ані словом, ані ділом порушення цього заповіту.
Запечатано, згідно з його бажанням, королівською печаткою, встановленою для законних актів в Амбуазі й на знак автентичності.
Дано квітня 23-го дня 1519 року перед Великоднем.
І дня 23-го того ж місяця квітня 1519 року за присутності Ґійома Боро, королівського нотаря амбуазького судового округу, названий Леонардо да Вінчі подарував і залишив своїм духовним заповітом і вираженням останньої волі названому Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, право над водою, котре блаженної пам’яті король Луї ХІІ, останній із спочилих королів, подарував колись означеному да Вінчі, за течією каналу Св. Христофора в герцогстві Міланському, для користування де Віланісу віднині й назавжди, у такому саме вигляді й сенсі, у якому означений державець зробив йому цей дар, за присутності Франческо Мельці, міланського шляхтича, і моєї. І того ж дня квітня, того самого року 1519-го, він, Леонардо да Вінчі, своїм заповітом і вираженням останньої волі, подарував означеному Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, усі меблі, загалом і частинами, і начиння його будинку, котрий розташований у названому місці Клу. Усе це тільки в тому випадку, якщо названий де Віланіс переживе названого Леонардо да Вінчі. За присутності названого Франческо Мельці й мого, нотаря Боро.


Переклав Василь Білоцерківський.




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-05-19 07:55:38
Переглядів сторінки твору 725
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2020.08.11 04:23
Автор у цю хвилину відсутній