Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань
Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Леонардо да Вінчі. Заповіт
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леонардо да Вінчі. Заповіт
Нехай буде відомо кожній людині, котра живе тепер, і кожній, котра житиме, що в суді короля, нашого пана, в Амбуазі, за нашої присутності, мессер Леонардо да Вінчі, живописець короля, що мешкає нині в місці, званім Клу, поблизу Амбуаза, усвідомлюючи неминучість смерті й неокресленість її години, визнав і сповідав перед означеним судом, перед нами, що він підкорився і підкоряється всьому, здійснюваному згідно із змістом цього його заповіту і вираженням його останньої волі, а саме: по-перше, він оддає свою душу Господові Богу нашому, преславній Діві Марії, Святому Михайлові й усім блаженним янголам та всім святим чоловікам і жінкам раю. Означений заповідач хоче бути похованим у церкві Св. Флорентія в Амбуазі, й аби його тіло перенесли туди капелани цієї церкви. Аби його тіло супроводжував від означеного місця до означеної церкви Св. Флорентія увесь клір означеної церкви, а саме: ректор і настоятель, або їхні вікарії, й капелани церкви Св. Діонісія в Амбуазі, а також менші брати означеного місця. І перш ніж його тіло буде перенесено до означеної церкви, заповідач бажає, аби в означеній церкві Св. Флорентія було відслужено три великі меси з дияконом і кліриком, і аби того самого дня, коли буде відслужено три великі меси, також було відслужено тридцять малих мес у церкві Св. Григорія. Аби в названій церкві Св. Діонісія було проведено подібну службу. Аби в названій церкві братів-іноків було проведено таку саму службу.
Названий заповідач дарує і залишає мессерові Франческо Мельці, міланському шляхтичеві, як подяку за послуги й прихильність, учинені йому дотепер, усі й кожну з його книг, котрі нині перебувають у його власності, та інші приладдя і малюнки, що стосуються його творчості й занять як художника. Він, заповідач, дарує і залишає, віднині й назавжди, Баттісті де Віланіс, своєму слузі, половину, а саме середину свого саду, котрий перебуває за мурами Мілана, а другу половину цього саду Салаї, своєму слузі, що збудував і звів у цьому саду будинок, котрий повинен бути й залишатися віднині й назавжди власністю названого Салаї, його спадкоємців і наступників, і все це як нагорода за добрі й приємні послуги, що їх йому до цього дня вчинили названі Віланіс і Салаї, його слуги. Він, заповідач, дарує Матуріні, своїй служниці, одяг із доброго чорного сукна, підшитий шкірою, суконний головний убір і два дукати, котрі повинні бути видані їй одним прийняттям, і це також як нагорода за добрі послуги, що їх йому вчинила Матуріна до цього дня. Він бажає, аби на його похороні було шістдесят воскових свічок, що їх нестимуть шістдесят бідних, котрим повинно бути заплачено за працю на розсуд названого Мельці, причому ці свічки повинні бути розподілені між чотирма названими церквами. Названий заповідач дарує кожній з означених церков десять фунтів воску у вигляді грубих свічок, котрі повинні бути запалені там у день, коли буде проведено названі служби. Аби було роздано милостиню бідним богадільні й бідним Св. Лазаря в Амбуазі, і для цього повинно бути видано і виплачено скарбникам кожного з братств суму в обсязі сімдесяти турських су. Він, заповідач, дарує і залишає названому мессерові Франческо Мельці, за його присутності та з його згоди, залишок своєї пенсії й ту суму грошей, котру йому повинні виплатити до цього часу і по день його смерті через головного скарбника Жана Сапена, усі й кожну суму, котру він отримав від названого Сапена із вказаної пенсії, у тому випадку, якщо він помре раніше від названого Мельці й у жодному іншому випадку. Ці гроші перебувають нині при ньому, заповідачі, у названому місці Клу, як він каже. Достеменно так само він дарує і залишає названому Мельці всі й кожне із своїх убрань, котрі перебувають нині при ньому, у названому місці Клу, і як подяка за добрі й приємні послуги, вчинені йому дотепер, і як відшкодування його витрат і зусиль, котрі він зробить при виконанні цього духовного заповіту, аби все це було здійснено на кошти заповідача.
Він наказує і хоче, аби суму в чотириста скудо, котру він залишив на зберігання камерлінгові церкви Санта-Марія-Нуова, у місті Флоренції, було віддано його кровним братам, що мешкають у Флоренції, укупі з зиском і доходами, котрі могли нарости в названого камерлінга для названого заповідача на означені чотириста скудо від того дня, коли названий заповідач вручив їх названому камерлінгові. Бажає і наказує названий заповідач, аби названий мессер Франческо Мельці був і залишався єдиним в усьому і для всього виконавцем заповіту названого заповідача, й аби цей заповіт набув своєї повної й непорушної чинності. І все викладене і сказане належить витримувати, виконувати й незмінно зберігати, для виконання чого він, мессер Леонардо да Вінчі, визнаний законом заповідач, зобов’язав і зобов’язує цим документом своїх спадкоємців і наступників усім своїм майном, рухомим і нерухомим, нинішнім і прийдешнім, і відмовився і відмовляється цим документом, у точному сенсі, від усього, загалом і зокрема, що суперечне цьому заповітові.
Дано в названому місці Клу, за присутності магістра Еспрі Флері, вікарія в церкві Св. Діонісія в Амбуазі, Ґійома Круазана, священика і капелана магістра Кіпріана Фулькена, брата Франциска де Кортона і Франциска з Мілана, інока з монастиря молодших братів в Амбуазі, свідків, для цього запрошених і прикликаних постановою означеного суду, за присутності названого Франческо Мельці, котрий висловив свою згоду, пообіцяв вірою та особисто заприсягся власним життям, за нашої законної гарантії, ніколи не допускати ані словом, ані ділом порушення цього заповіту.
Запечатано, згідно з його бажанням, королівською печаткою, встановленою для законних актів в Амбуазі й на знак автентичності.
Дано квітня 23-го дня 1519 року перед Великоднем.
І дня 23-го того ж місяця квітня 1519 року за присутності Ґійома Боро, королівського нотаря амбуазького судового округу, названий Леонардо да Вінчі подарував і залишив своїм духовним заповітом і вираженням останньої волі названому Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, право над водою, котре блаженної пам’яті король Луї ХІІ, останній із спочилих королів, подарував колись означеному да Вінчі, за течією каналу Св. Христофора в герцогстві Міланському, для користування де Віланісу віднині й назавжди, у такому саме вигляді й сенсі, у якому означений державець зробив йому цей дар, за присутності Франческо Мельці, міланського шляхтича, і моєї. І того ж дня квітня, того самого року 1519-го, він, Леонардо да Вінчі, своїм заповітом і вираженням останньої волі, подарував означеному Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, усі меблі, загалом і частинами, і начиння його будинку, котрий розташований у названому місці Клу. Усе це тільки в тому випадку, якщо названий де Віланіс переживе названого Леонардо да Вінчі. За присутності названого Франческо Мельці й мого, нотаря Боро.
Названий заповідач дарує і залишає мессерові Франческо Мельці, міланському шляхтичеві, як подяку за послуги й прихильність, учинені йому дотепер, усі й кожну з його книг, котрі нині перебувають у його власності, та інші приладдя і малюнки, що стосуються його творчості й занять як художника. Він, заповідач, дарує і залишає, віднині й назавжди, Баттісті де Віланіс, своєму слузі, половину, а саме середину свого саду, котрий перебуває за мурами Мілана, а другу половину цього саду Салаї, своєму слузі, що збудував і звів у цьому саду будинок, котрий повинен бути й залишатися віднині й назавжди власністю названого Салаї, його спадкоємців і наступників, і все це як нагорода за добрі й приємні послуги, що їх йому до цього дня вчинили названі Віланіс і Салаї, його слуги. Він, заповідач, дарує Матуріні, своїй служниці, одяг із доброго чорного сукна, підшитий шкірою, суконний головний убір і два дукати, котрі повинні бути видані їй одним прийняттям, і це також як нагорода за добрі послуги, що їх йому вчинила Матуріна до цього дня. Він бажає, аби на його похороні було шістдесят воскових свічок, що їх нестимуть шістдесят бідних, котрим повинно бути заплачено за працю на розсуд названого Мельці, причому ці свічки повинні бути розподілені між чотирма названими церквами. Названий заповідач дарує кожній з означених церков десять фунтів воску у вигляді грубих свічок, котрі повинні бути запалені там у день, коли буде проведено названі служби. Аби було роздано милостиню бідним богадільні й бідним Св. Лазаря в Амбуазі, і для цього повинно бути видано і виплачено скарбникам кожного з братств суму в обсязі сімдесяти турських су. Він, заповідач, дарує і залишає названому мессерові Франческо Мельці, за його присутності та з його згоди, залишок своєї пенсії й ту суму грошей, котру йому повинні виплатити до цього часу і по день його смерті через головного скарбника Жана Сапена, усі й кожну суму, котру він отримав від названого Сапена із вказаної пенсії, у тому випадку, якщо він помре раніше від названого Мельці й у жодному іншому випадку. Ці гроші перебувають нині при ньому, заповідачі, у названому місці Клу, як він каже. Достеменно так само він дарує і залишає названому Мельці всі й кожне із своїх убрань, котрі перебувають нині при ньому, у названому місці Клу, і як подяка за добрі й приємні послуги, вчинені йому дотепер, і як відшкодування його витрат і зусиль, котрі він зробить при виконанні цього духовного заповіту, аби все це було здійснено на кошти заповідача.
Він наказує і хоче, аби суму в чотириста скудо, котру він залишив на зберігання камерлінгові церкви Санта-Марія-Нуова, у місті Флоренції, було віддано його кровним братам, що мешкають у Флоренції, укупі з зиском і доходами, котрі могли нарости в названого камерлінга для названого заповідача на означені чотириста скудо від того дня, коли названий заповідач вручив їх названому камерлінгові. Бажає і наказує названий заповідач, аби названий мессер Франческо Мельці був і залишався єдиним в усьому і для всього виконавцем заповіту названого заповідача, й аби цей заповіт набув своєї повної й непорушної чинності. І все викладене і сказане належить витримувати, виконувати й незмінно зберігати, для виконання чого він, мессер Леонардо да Вінчі, визнаний законом заповідач, зобов’язав і зобов’язує цим документом своїх спадкоємців і наступників усім своїм майном, рухомим і нерухомим, нинішнім і прийдешнім, і відмовився і відмовляється цим документом, у точному сенсі, від усього, загалом і зокрема, що суперечне цьому заповітові.
Дано в названому місці Клу, за присутності магістра Еспрі Флері, вікарія в церкві Св. Діонісія в Амбуазі, Ґійома Круазана, священика і капелана магістра Кіпріана Фулькена, брата Франциска де Кортона і Франциска з Мілана, інока з монастиря молодших братів в Амбуазі, свідків, для цього запрошених і прикликаних постановою означеного суду, за присутності названого Франческо Мельці, котрий висловив свою згоду, пообіцяв вірою та особисто заприсягся власним життям, за нашої законної гарантії, ніколи не допускати ані словом, ані ділом порушення цього заповіту.
Запечатано, згідно з його бажанням, королівською печаткою, встановленою для законних актів в Амбуазі й на знак автентичності.
Дано квітня 23-го дня 1519 року перед Великоднем.
І дня 23-го того ж місяця квітня 1519 року за присутності Ґійома Боро, королівського нотаря амбуазького судового округу, названий Леонардо да Вінчі подарував і залишив своїм духовним заповітом і вираженням останньої волі названому Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, право над водою, котре блаженної пам’яті король Луї ХІІ, останній із спочилих королів, подарував колись означеному да Вінчі, за течією каналу Св. Христофора в герцогстві Міланському, для користування де Віланісу віднині й назавжди, у такому саме вигляді й сенсі, у якому означений державець зробив йому цей дар, за присутності Франческо Мельці, міланського шляхтича, і моєї. І того ж дня квітня, того самого року 1519-го, він, Леонардо да Вінчі, своїм заповітом і вираженням останньої волі, подарував означеному Баттісті де Віланіс, за його присутності та з його згоди, усі меблі, загалом і частинами, і начиння його будинку, котрий розташований у названому місці Клу. Усе це тільки в тому випадку, якщо названий де Віланіс переживе названого Леонардо да Вінчі. За присутності названого Франческо Мельці й мого, нотаря Боро.
Переклав Василь Білоцерківський.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
