
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.13
12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.
А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,
2025.07.13
08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.
2025.07.12
22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами
2025.07.12
14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.
У нас ні краплі, лиш сушарка
2025.07.12
13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось
в очах моїх ти
в очах моїх ти
2025.07.12
12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт
2025.07.12
10:12
Якось незрозуміло…
Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі…
Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста.
Оточують його
2025.07.12
09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!
Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.
2025.07.12
07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".
Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:
2025.07.12
05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.
2025.07.11
21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат
2025.07.11
18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз
сад розібрався, він вивчив
2025.07.11
06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.
2025.07.11
05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину
В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп
2025.07.11
00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього.
Де ванька напаскудив – там і «русскій дух».
Велика брехня – спосіб реалізації великої політики.
Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні.
Велич у спадок не передається,
2025.07.10
21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.
Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Давай вип'ємо, бо одвикнемо!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Давай вип'ємо, бо одвикнемо!
З’явилася у нас на сайті химерна пані: вірші пише. І не просто вірші, а ВІРШІ! Сама про себе нашкребла резюме: ікона стилю! Взірець вишуканості! Естетичний ляпас несмаку товпи!
Почитав увечері на сон грядущий її нетлінки, дійшов до сторінки надцятої і… благополучно заснув. Там такі мовні викрутаси закодовані, така гуща маловживаних слів та неологізмів, що щелепи самі роззявляються аби позіхнути.
Читав якось лекцію з квантової механіки студентам в університеті, коли дійшов до квантової заплутаності та почав розжовувати елементарні речі лопуцькам, то половина молоді поснула. Отака от «слонова хвороба» нападає і на читачів «Пихокардії». Повірте, ця важка як цеглина книга – найкращий рецепт від безсоння, сміливо розгортайте на будь-якій сторінці і - вперед!
Ще одну капость примітив після чтива цього фоліанта: жінка перестає цікавити. А оце вже диверсія, за таке можна і до суду притягнути. Бо це вже не поезія, а психотропна зброя для знищення роду людського. А нас, українців, і так меншає, новий Президент навряд чи кардинально поліпшить рівень народжуваності в країні, оскільки вся його потенція розхлюпалася на виборчу кампанію, в результаті якої у владні коридори сповзається голодна до готівки безідейна молодь.
Пробував я інший - творчий підхід до опанування її письмацького вантажу: почав читати її творіння з ліва на право, книжку перевернув уверх ногами та почав одразу з кінця. І, о диво! – справа пішла веселіше! Там такі мовні дива можна здибати – аж дух захоплює! Це вам не банальний Булгаківський АБИРВАЛГ з «Собачого серця». Чого варте слово «ЙИНЧУБЬЛЕВ»? Звучить майже як Чингачгук, правда ж? Ох і потужно! Або АВИЛГ! Ну це вже просто позаземна симфонія, а не слово!
Ось такий спосіб прочитання виявився набагато цікавішим – стільки алюзій з’явилося незвичайних! А фантазія узагалі почала розвиватися бурхливими темпами: кожне слово – новий образ, неповторний; кожний вираз – як постріл з гаубиці - убиває наповал. Так зараз тільки в Полтаві пишуть. І ще на Борщагівці. Наче.
Є одна деталь, яка псує позитивну дію цієї фундаментальної праці: геній оригінально спілкується зі своїми колегами у групах: під публікацією іншого майстра виставляє одразу п'ять своїх. А то й десять. Коментар до твору початківця неодмінно розпочинається словами: «Я про таке уже писала років з десять тому і набагато майстерніше. Ось приклад…» .
І не приведи Господи зробити зауваження, що у людини є власна точка зору! Отримаєш одразу кулеметну чергу аргументів на кшталт: «Я знаю всі слова! Я пишу все без редактора! Я стала грамотною одразу як зіп'ялася на ноги! А ти, селючка, не вимивши рук після доїння кози, біжиш мені тут давати поради!»
До аргументів на власну користь неодмінно доточуються цитати великих світу цього, а саме «Бевзям не місце в літературі», «Кинь ручку, бовдуре, читай моє», «Слухай що я кажу!»… ну і так далі, і таке подібне.
З якогось дива на мою електронну адресу почало приходити її листування з певними майстрами. Мабуть, автоматична розсилка десь збоїть. Ох і дивні речі мені потрапили на очі! Хоча загалом тема одна: у мене - цяця, а от у того майстра – кака, той – бовдур, у того - немає смаку, і взагалі, увесь сайт – суцільна графоманія. Якби не я, то нічого й читати.
Ось така вона – Аглая Саловсмак, геній з надрозвиненими півкулями головного мозку та гіпертрофованим его.
Аж тут як Пилип з конопель на сайті з’явився якийсь грайливий сатирик. Пише і вдень, і вночі гуморески, особливо не заморочуючись над тим, чи вляпаються його творіння у вічність, чи обминуть стороною. Шалапутник, одним словом. Куснув трохи її музу в опуклий зад, вказав на спесивий характер і автора, і літгероїв, ще й станцював гопак на якійсь з її нетлінок.
Тьотя в крик: «Як посмів замахнутися щербатою сокирою гумору на брилу таланту?».
Не знав вуйко із села, що це - особа недоторкана, критики недостойна, гумору не розуміє. І поплатився страшно: підмовила майстриня гурточок власних епігонів здійснити акт насилля над горопашним гумористом. З палаючими від праведного гніву очима загнали його в темний і глухий завулок фанатики її творчості та закидали кізяками аж по саму шию.
Я теж хотів її трохи критикнути, але остерігаюся: ця мотрона може й мене забризкати нечистотами. Подумав трохи і вирішив обійти стороною цю слизьку тему. Хай пише що хоче і кому хоче. Від лиха подалі воно якось спокійніше. А відучора і її листування перестало мені приходити, тож душа моя звільнилася від тягаря чужих таємниць.
Настрій поліпшився, день сьогодні сонячний, теплий, обіцяють невеличкий дощик. Тож надвечір побіжу на річку карасиків наловити. А ви, шановні, якщо не спиться - читайте Аглаю Саловсмак, але недовго, і нечасто. Бо побічний ефект занадто потужний. Жінки вас тоді з дому виженуть.
Все, прийшов кум з сулією «святої води» за халявою, кличе на рибалку. Якщо хочте – приєднуйтеся, я у лозах над річкою ще одну пляшку приховав – всім вистачить. То що - йдете з нами?
23.05.2019р.
Почитав увечері на сон грядущий її нетлінки, дійшов до сторінки надцятої і… благополучно заснув. Там такі мовні викрутаси закодовані, така гуща маловживаних слів та неологізмів, що щелепи самі роззявляються аби позіхнути.
Читав якось лекцію з квантової механіки студентам в університеті, коли дійшов до квантової заплутаності та почав розжовувати елементарні речі лопуцькам, то половина молоді поснула. Отака от «слонова хвороба» нападає і на читачів «Пихокардії». Повірте, ця важка як цеглина книга – найкращий рецепт від безсоння, сміливо розгортайте на будь-якій сторінці і - вперед!
Ще одну капость примітив після чтива цього фоліанта: жінка перестає цікавити. А оце вже диверсія, за таке можна і до суду притягнути. Бо це вже не поезія, а психотропна зброя для знищення роду людського. А нас, українців, і так меншає, новий Президент навряд чи кардинально поліпшить рівень народжуваності в країні, оскільки вся його потенція розхлюпалася на виборчу кампанію, в результаті якої у владні коридори сповзається голодна до готівки безідейна молодь.
Пробував я інший - творчий підхід до опанування її письмацького вантажу: почав читати її творіння з ліва на право, книжку перевернув уверх ногами та почав одразу з кінця. І, о диво! – справа пішла веселіше! Там такі мовні дива можна здибати – аж дух захоплює! Це вам не банальний Булгаківський АБИРВАЛГ з «Собачого серця». Чого варте слово «ЙИНЧУБЬЛЕВ»? Звучить майже як Чингачгук, правда ж? Ох і потужно! Або АВИЛГ! Ну це вже просто позаземна симфонія, а не слово!
Ось такий спосіб прочитання виявився набагато цікавішим – стільки алюзій з’явилося незвичайних! А фантазія узагалі почала розвиватися бурхливими темпами: кожне слово – новий образ, неповторний; кожний вираз – як постріл з гаубиці - убиває наповал. Так зараз тільки в Полтаві пишуть. І ще на Борщагівці. Наче.
Є одна деталь, яка псує позитивну дію цієї фундаментальної праці: геній оригінально спілкується зі своїми колегами у групах: під публікацією іншого майстра виставляє одразу п'ять своїх. А то й десять. Коментар до твору початківця неодмінно розпочинається словами: «Я про таке уже писала років з десять тому і набагато майстерніше. Ось приклад…» .
І не приведи Господи зробити зауваження, що у людини є власна точка зору! Отримаєш одразу кулеметну чергу аргументів на кшталт: «Я знаю всі слова! Я пишу все без редактора! Я стала грамотною одразу як зіп'ялася на ноги! А ти, селючка, не вимивши рук після доїння кози, біжиш мені тут давати поради!»
До аргументів на власну користь неодмінно доточуються цитати великих світу цього, а саме «Бевзям не місце в літературі», «Кинь ручку, бовдуре, читай моє», «Слухай що я кажу!»… ну і так далі, і таке подібне.
З якогось дива на мою електронну адресу почало приходити її листування з певними майстрами. Мабуть, автоматична розсилка десь збоїть. Ох і дивні речі мені потрапили на очі! Хоча загалом тема одна: у мене - цяця, а от у того майстра – кака, той – бовдур, у того - немає смаку, і взагалі, увесь сайт – суцільна графоманія. Якби не я, то нічого й читати.
Ось така вона – Аглая Саловсмак, геній з надрозвиненими півкулями головного мозку та гіпертрофованим его.
Аж тут як Пилип з конопель на сайті з’явився якийсь грайливий сатирик. Пише і вдень, і вночі гуморески, особливо не заморочуючись над тим, чи вляпаються його творіння у вічність, чи обминуть стороною. Шалапутник, одним словом. Куснув трохи її музу в опуклий зад, вказав на спесивий характер і автора, і літгероїв, ще й станцював гопак на якійсь з її нетлінок.
Тьотя в крик: «Як посмів замахнутися щербатою сокирою гумору на брилу таланту?».
Не знав вуйко із села, що це - особа недоторкана, критики недостойна, гумору не розуміє. І поплатився страшно: підмовила майстриня гурточок власних епігонів здійснити акт насилля над горопашним гумористом. З палаючими від праведного гніву очима загнали його в темний і глухий завулок фанатики її творчості та закидали кізяками аж по саму шию.
Я теж хотів її трохи критикнути, але остерігаюся: ця мотрона може й мене забризкати нечистотами. Подумав трохи і вирішив обійти стороною цю слизьку тему. Хай пише що хоче і кому хоче. Від лиха подалі воно якось спокійніше. А відучора і її листування перестало мені приходити, тож душа моя звільнилася від тягаря чужих таємниць.
Настрій поліпшився, день сьогодні сонячний, теплий, обіцяють невеличкий дощик. Тож надвечір побіжу на річку карасиків наловити. А ви, шановні, якщо не спиться - читайте Аглаю Саловсмак, але недовго, і нечасто. Бо побічний ефект занадто потужний. Жінки вас тоді з дому виженуть.
Все, прийшов кум з сулією «святої води» за халявою, кличе на рибалку. Якщо хочте – приєднуйтеся, я у лозах над річкою ще одну пляшку приховав – всім вистачить. То що - йдете з нами?
23.05.2019р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію