ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2019.06.16 13:27
Зайнялася пожежна блакить,
З рідним краєм забулось прощання.
Перший раз в моїй пісні дзвенить
Не скандалу надрив, а кохання.

Був я ніби занедбаний сад,
Ласий був до жінок і пиятик.
Та гульба мені більше не в смак,

Микола Дудар
2019.06.16 12:32
На лікарняне йде мій сум
Сльоза зібралась теж на виїзд
Вже від ума у горі ум
І самота ось-ось і виїсть…

Куди - куди?… подамся в ліс
За відстань зла і златаславих
Щоб навіть очі, навіть ніс

Ігор Деркач
2019.06.16 09:13
Кує зозуля і віщує літо
гарячі ночі, а не самоту,
якою не умію обігріти
не іншу, не чужу, а саме ту.

Кінчаються сонети і привіти,
осипалися липи у саду.
І думаю, що у юдолі світу

Микола Соболь
2019.06.16 07:48
Журавель і птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
І пахне дитинством водиця.
І серце бентежить ця мить
Коли набираю джерельну,
Найкращу на цілій землі
У стужу, чи спеку пекельну –
Росу, що смакує мені.

Володимир Бойко
2019.06.15 23:43
Яка різниця – Медведчук, Мураєв,
Чи Рабінович, Вілкул, хтось іще?
Я в них потворність путінську вбачаю,
Мені огидно, це мене пече.

Їм край наш – територія обману,
Імперської політики Кремля,
Та певен я – пощезнуть геть погані,

Олексій Кацай
2019.06.15 22:08
Перешкоди гудуть в мікрофонах, як бджоли на пасіці…
Куриться Шлях Чумацький – по ньому біжать позивні…
Ми з тобою зустрілися на попелястому Місяці,
подолавши палюче тяжіння важкої Землі.

Хай ця зустріч вагою і жаром на гуки порепана
й ледь потріс

Тетяна Левицька
2019.06.15 20:45
По той бік ріки-розлуки
ти, шовковий, чий?
Б'ється чайкою розпука
в берег кам'яний.

Об кайдани тоскні душі
точать ланцюги,
вітер небу сльози сушить,

Олександр Сушко
2019.06.15 18:17
Діва Житіє мудрочолих дів та задумливих парубків, які носяться зі своїми творіннями як з писаною торбою, тяжке. Коли в голову на тотеж стрибає дума, що ти - людина не звичайна, а відмічена Божим перстом як ангельське створіння - характер митця починає мі

Іван Потьомкін
2019.06.15 10:18
Не хлібом єдиним і птахи живуть.
Нектар, насіння,плоди, комахи
та ще те, що люди вряди-годи підкинуть –
річ, звісно, першорядна.
І все ж, коли не розкриває дзьобики малеча,
так хочеться позмагатися поміж собою чи й з вітром:
розпростерши крила і

Ігор Деркач
2019.06.15 07:57
Усі ідуть уже у старші класи,
а я – у перший. Знаю два по два,
читаю поетичні вихиляси
і думаю, – поезія! Нова?

***
На мені помічають корону!
Я! Найліпша! Читайте, – свята...

Микола Соболь
2019.06.15 06:21
Ти, така маленька.
Дай зігрію тебе у долонях.
Перша зірка на небі
ще далеко до поцілунку.
Хочеш вітру свіжого?
Хочеш долю бери – чаклунку.
А потім буде – життя,
наша доня і сніг на скронях

Ярослав Чорногуз
2019.06.15 00:30
Аж на очі набігла сльоза –
Не уникнути твого полону.
Заховалась очей бірюза
Під повіками ніжними сонно.

Літній ранок уже зазорів.
Ллє проміння небесне горнило.
О чарівній ранковій порі

Серго Сокольник
2019.06.14 23:51
Похилились горіха гілки
Під вагою врожаю... І сонце,
Мов сусідка стара, залюбки
Загляда у домашнє віконце...
Та сусіди, що в хаті жили,
Мов горіхи осипані, впали
Згідно Притчі... Часи надійшли-
РозкидАли каміння... Збирали...

Нінель Новікова
2019.06.14 17:51
Твій білий дім і тихий сад залишу.
Життя пустельне хай стане миле.
Тебе, тебе в моїх прославлю віршах,
Як жінка славити не зуміла.
Ти подругу згадаєш гордовиту
В твоїм для неї створенім раю,
А я торгую цінностями світу –
Твоє кохання й ніжність п

Іван Потьомкін
2019.06.14 17:27
Гадав, що це суто українське прислів’я, хоч досі не вдавалося знайти його походження. І ось у підручнику «Английский язык для детей» Валентини Скульте натрапив на ціле оповідання з малюнками про пригоди бабусі з поросям. Оскільки автори й читачі «Поети

Віктор Кучерук
2019.06.14 14:33
Чим довше й пильніше на тебе дивлюсь,
Я менше себе розумію, –
Навіщо в кохання так глибоко вгруз,
Що вибратись втратив надію?
Ані повернути, ні далі іти,
Ні рухів ніяких по колу, –
Адже повсякденно й повсюди є ти,
Моя всюдисуща неволе…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Буколик / Проза

 Петро Чайковський. Голос із московського музичного світу

Переклав Василь Білоцерківський


Бувало раніше, що молодий чоловік, повний любові до правди й енергії, з якнайрожевішими сподіваннями входив на ниву, яку вважав найбільш підхожою своїм здібностям. Його обдарування визнавали, його переваги оцінювали; він починав вже, як кажуть, робити кар’єру, але раптом каприз начальника враз руйнував терпляче і чесно завойоване становище, і скривджена жертва начальницької сваволі гинула в безодні неробства, у шинку, в лікарні.
Щось подібне сталося днями у столичному місті С.-Петербурзі, і на якій-бо ниві? На мирній ниві мистецтва, де, здавалося б, більший або менший ступінь успіху повинен єдино залежати від більшого або меншого ступеня таланту.
Кілька років тому з’явився в Петербурзі шукати становища в музичному світі, відповідного своєму талантові, М. О. Балакірєв. Цей артист дуже скоро здобув собі почесне визнання як піаніст і композитор. Сповнений найчистішої й найбезкорисливішої любові до рідного мистецтва, М. О. Балакірєв заявив себе найвищою мірою енергійним діячем на ниві власне російської музики. Вказуючи на Глинку як на великий взірець суто російського митця, М. О. Балакірєв проводив своєю артистичною діяльністю ту думку, що російський народ, багато обдарований у музиці, повинен внести свою лепту в загальну скарбницю мистецтва. Ми не станемо розповідати про те, що зробив цей чудовий музикант для російського мистецтва: його заслуги всі любителі музики давно оцінили гідно; але незайвим буде вказати на декотрі з них, аби петербурзька публіка могла розуміти, без чого вона залишається, втративши такого визначного артиста, настільки незамінно корисного члена Російського музичного товариства.
Не чіпаючи того значення, що його Балакірєв має як прекрасний композитор, згадаємо лише такі факти.
М. О. Балакірєв зібрав і видав відмінну збірку російських народних пісень, відкривши нам у цих піснях багатющий матеріал для майбутньої російської музики [1].
Він познайомив публіку з великими творами недавно померлого Гектора Берліоза.
Він розвинув і виховав кількох вельми талановитих російських музикантів, з котрих, як найбільший талант, назвемо М. А. Римського-Корсакова [2].
Він, нарешті, дав змогу іноземцям переконатися в тому, що існує російська музика і російські композитори, поставивши в одному з найбільш музичних міст західної Європи, у Празі, безсмертну оперу Глинки: «Руслан і Людмила» [3].
Віддаючи справедливість таким блискучим обдаруванням і таким корисним заслугам, освічена дирекція Петербурзького музичного товариства, два роки тому, запросила п. Балакірєва капельмейстером щорічних десяти концертів Товариства. Вибір дирекції виправдано цілковитим успіхом.
Надзвичай цікаво складені програми цих концертів, програми, де приділяли інколи місцинку і для російських творів, відмінне оркестрове виконання і добре навчений хор приваблювали в зібрання Музичного товариства численну публіку, яка захоплено виказувала свою симпатію невтомно діяльному російському капельмейстерові [4]. Не колись, а в останньому концерті (26 квітня) п. Балакірєв, як пишуть, був предметом нескінченних, гучних овацій і публіки, і музикантів [5].
Але яке було здивування цієї самої публіки, коли вона невдовзі довідалася, що вищезгадана освічена дирекція, чомусь, вважає діяльність п. Балакірєва зовсім марною, навіть шкідливою, і що капельмейстером запрошено декого, ще не заплямованого схильністю до національної музики, яку заборонили наші просвітники [6].
Не знаємо, як відповість петербурзька публіка на таке безцеремонне поводження з нею, але було б дуже сумно, якби вигнання з вищого музичного закладу людини, що становить його окрасу, не викликало протесту російських музикантів. Беремо на себе сміливість стверджувати, що наш скромний голос є в цьому випадку виразником спільного для всіх російських музикантів, вельми тяжкого почуття, і скажемо насамкінець, що М. О. Балакірєв зовсім не перебуває у становищі тих скривджених і ображених, про яких ми говорили на початку нашої нотатки. Чим менше цей артист знайде заохочення в тих сферах, звідки впав на нього декрет про остракізм, з тим більшою прихильністю поставиться до нього публіка, а ця деспотка варта того, аби справлятися з її думкою, бо в боротьбі з ворожими улюбленому митцеві силами вона залишиться переможицею [7].
П. Балакірєв тепер може сказати те, що промовив батько російської словесності, коли отримав звістку про його вигнання з Академії Наук.
«Академію можна відставити од Ломоносова, – сказав геніальний трудар, – та Ломоносова од Академії відставити не можна».





Першодрук статті – 4 травня 1869 р. у московському виданні «Современная летопись», № 16, с. 6–7.
[1] Мова про видання: Балакирев М. Сборник русских народных песен. – СПб., 1866.
[2] Учні та друзі М. О. Балакірєва, члени гуртка «Могутня купка»: М. А. Римський-Корсаков, М. П. Мусоргський, О. П. Бородін, Ц. А. Кюї.
[3] Перше виконання у Празі опери М. І. Глинки «Руслан і Людмила» відбулося 4/16 лютого 1867 р. під орудою М. О. Балакірєва.
[4] Балакірєв диригував симфонічними концертами Петербурзького відділення Російського музичного товариства (РМО) протягом сезонів 1867/68 і 1868/69 рр. (чотири концерти в першому сезоні й дев’ять концертів у другому). Дати концертів і докладні програми наведено в книжці: Н. Финдейзен. Очерк деятельности С.-Петербургского Императорского Русского музыкального общества (1859–1909)., СПб., 1909., Додатки, с. 8–10.
[5] 26 квітня відбулося десяте музичне зібрання Петербурзького відділення РМО. Програма концерту: Меєрбер – увертюра «Струензе», Берліоз – симфонічна картина з опери «Троянці в Карфагені», Шуберт-Ліст – Фантазія до мажор для фортепіано з оркестром. (соліст – Г. Кросс). Бетговен – Дев’ята симфонія. Це був останній виступ Балакірєва як диригента симфонічних концертів РМО.
[6] На місце М. О. Балакірєва дирекція Петербурзького відділення Російського музичного товариства запросила Е. Ф. Направника і відомого композитора Фердинанда Гіллера. – Прим. ред видання 1898 р.
[7] Взаємини Чайковського і Балакірєва розкрито в листах, які вони писали одне одному в різні роки. Див.: Балакирев М. А. Воспоминания и письма. Л., 1962. Також про їхнє ставлення до діяльності одне одного писали Модест Чайковський у його відомій біографії про П.І. Чайковського, критики Микола Кашкін, Костянтин Чернов та ін.
У своїх статтях Чайковський щонайповажніше висловлюється про творче обдарування Балакірєва, про його «всебічний музичний розвиток», про його твори «Ісламей», «Тисяча літ» («Русь»), про діяльність із збирання і гармонізування російських народних пісень, про його перекладення «Араґонської хоти» Глинки.
У листі до Надії фон Мекк (24 серпня 1881 р.) Чайковський пише про романси Балакірєва: «Я цілковито поділяю Вашу думку щодо них. Це, справді, маленькі chef d’oeuvr’и й декотрі з них я люблю пристрасно. Був час, коли я не міг без сліз слухати „Пісню Селіма”, і ще я високо ставлю його „Пісню Золотої рибки”. У доброму виконанні цей останній романс справляє чарівне враження» (П. И. Чайковский. Полное собрание сочинений. Литературные произведения и переписка., М., 1966, т. 10, с. 205).
Чайковський присвятив Балакірєву симфонічні твори «Фатум», «Ромео і Джульєтта» і «Манфред». Два останні було написано за пропозицією Мілія Олексійовича.





Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-05-27 10:04:45
Переглядів сторінки твору 62
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ
Автор востаннє на сайті 2019.06.12 08:08
Автор у цю хвилину відсутній