ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.04.08 15:02
Минали місяці - вервечки голубі,
полином пахли вечори духмяні.
Проходило життя в депресії, журбі
не рятувало навіть фортеп'яно.

Боявся подумки вертатися туди,
де одночасно солодко і гірко
було йому, ще до розлучення, біди.

Анастасія Поліщук
2020.04.08 14:23
Горнятко кави - не перше точно.
Закриєш очі - стаєш півтінню.
Дзеркальний вимір твоїх безодень
Повік забралом тебе поглинув.

Горнятко кави - лишився запах.
У голові - безкінечне віче
Усіх твоїх несвідомих. Правди

Сергій Губерначук
2020.04.08 08:57
Постать, спинившись на постаменті,
довго чекала до себе параду…

Квіти посохли і стали паперами –
постать ніколи не набридала.

Коні подохли і стали екзотикою –
постать ніколи не набридала.

Іван Потьомкін
2020.04.08 00:44
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту сам

Олександр Панін
2020.04.07 21:26
Шкандибає Старенька із ключкою,
По горбатій стежині чвала,
Тяжко крапають сльози горючії,
Зразу видно - життя не халва!

І чорти, і зміюки, і грішники
Витрищають "квадратні" баньки:
"Хто ж Чортячу Матусеньку вирішив

Євген Федчук
2020.04.07 21:10
Якось сиділи ми на лавці біля двору:
Дідусь, бабуся та із ними третім я.
Ще череда не йшла із паші на ту пору.
Її й чекали ми. Спекотний день стояв.
Нас рятувала тінь великого горіха,
Легенький вітерець, що з поля залітав.
Дідусь газету м’яв, бурмо

Ігор Деркач
2020.04.07 20:41
Яка оказія явилась!
Весна не за горою,
а сіячі заякорились
у гавані застою.
Ячить поезія висока
кімвалами кумира,
куняє муза одинока
і почиває ліра.

Вікторія Лимарівна
2020.04.07 17:10
З’являється шанс, відкриваються дверці
у поклику до небайдужого серця,
якому так боляче зараз за всіх.
Планета в загрозі: це догма чи збіг?
Фатальний кінець чи замолимо гріх?

Наскільки умілі в майстерності спроби,
щоб відсіч надати смертельній х

Микола Дудар
2020.04.07 13:18
Коронавірус? Корона - вірус:
А свита - меч… снаряд…. тротил…
Все сіють смерть, я смерті вірю
Вакцині - ні, глибокий тил…
О Боже! Боженько, наш Царю! О
Владико Всесвіту, тримайсь...
У нас такого вдосталь "жару",
А з Тебе, в пекло, аусвайс…

Тетяна Левицька
2020.04.07 13:03
Насолодитися, не випити до дна,
розкішна пава, зірка промениста,
утіха жадібна, мольфарка чарівна,
заволоділа серцем піаніста.

Їй місячну сонату, п'єси дарував,
цнотливі орхідеї і браслети.
Страшенно ревнував, хоч не було підстав,

Микола Соболь
2020.04.07 09:39
До плеча пригорнутися хочу,
Там де квітнуть вишневі сади.
Соловей свою пісню охоче
Заспіває, ти тільки прийди.
Усміхнеться нам зоряне небо
Вітер косу тобі розплете…
І вінок зі смарагдових стебел
Покладу на волосся густе.

Олександр Сушко
2020.04.07 09:36
Полаялися ми учора з кумом капітально: я йому дуль моцних натицяв, а він мені матюків нагнув триповерхових. А виною всьому — коронавірус. Приїхав на пошту отримати перевод за мою книжку “Берегиня”. Нині в мене це єдине джерело фінансів, завдяки якому куп

Сергій Губерначук
2020.04.07 08:33
Попід зіркою гіркою,
понад гіркою паркою,
серед ночі поміж літа
проти вітру полетів ти…

Хто міг знати, що так буде?
Я гукав тебе крізь груди!
Я не знав про хресні крила,

Віктор Кучерук
2020.04.07 05:18
Повзти, вставати, йти і знову
Спіткнутись, впасти і повзти
Крізь вічні зради та обмови
До недосяжної мети.
Хоч прогинаю трохи спину,
Щоб дати спокою ногам, –
Ніхто й ніщо мене не спинить,
Якщо, на жаль, не стану сам.

Олександр Панін
2020.04.07 01:06
Лімерики -"фрістайл"


Щур та Зайці


Годі, Зайці, ридати, зітхати –
Обіцяли нам позику дати!

Іван Потьомкін
2020.04.06 21:22
Не в тому суть –
Воскрес чи не воскрес,
Вознісся до Всевишнього,
Сидить з ним одесную...
Чи, може, як усі,
Перетворивсь на прах,
Пробивсь з-під каменя травою...
Не тим, що начебто узяв гріхи на себе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ріль
2020.01.18

Станіслав Настенко
2019.11.12

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Публіцистика

 Мир - хатам, війна - палацам!
Довколабогемних тузів допікають сибілянти, генії вередують уздрівши в писанині колег немилозвучні збіги приголосних. А мене тішить людське глупство. Без нього світ був би сірим та нецікавим як осіння мжичка-мигичка.
Цієї весни на виборчій дільниці було людно. Опасисті молодиці непевного віку, тримаючи за руки своїх шкетів стояли у черзі за бюлетенями аби виразити свою королівську волю і поставити, як неграмотний кріпосний, галочку навпроти вподобаного майбутнього пана.
Дідугани з ковіньками післіпувато роздивлялися – де ж знаходиться їхня дільниця, оскільки у школі їх аж три, і в кожній сидить душ двадцять членів комісій. Справа це важка, одразу й не допетраєш. Держава затіяла цю гру в демократію аби люди не вбивали одне одного від повної безвиході , аби спускали пар невдоволення від власної безпорадності та нездатності жити в достатку, грабуючи собі подібних, як це робить один процент населення у кожній країні планети під назвою Земля.
Лише один процент населення є панівною кастою в суспільстві. Цей процент був, є і буде завжди. Це обумовлено підвищеним вмістом тестостерону в крові , природною підвищеною агресією, яка примушує в кривавих сутичках з власними громадянами або шляхом психологічних маніпуляцій стати на чолі зграї. Тобто громади. Млявий тишко або полохливий щурик ніколи не візьме до рук каністри з бензином та не піде палити хату злодія, який обікрав його сім’ю. А я ходив. Повірте – однієї каністри вистачає з головою. Сердечних селян, які прибігли гасити пожежу, мусив палицею відганяти від заграви аби не зіпсували затіяного видовища.
Горіло і справді добре: у гаражі з трьома крутими «тачками» стояла бодня з гасом та кілька газових балонів. Рвонуло так, що собаки завалували й у сусідньому селі.
Час вибрав підходящий – аби не постраждало сімейство дочекався поки сусіда зі своїм виводком майбутніх трутнів та розпещеною жінкою не поїде до свого товариша прокурора справляти весілля.
А чого це я такий злий? Та все просто! Сусідові закортіло розширити власне подвір'я. Мене на той час не було – служив в АТО. Скористався паскудник з моєї відсутності і протягнув через селищну раду рішення, згідно з яким відтяпали у мене біля дому 8 соток землі. Я там городину саджав щорічно. Тепер там вольєр для вовкодавів і гаражі . Тобто були вольєр та гаражі. І будинок теж…був. Не знаю чи буде відбудовуватися сусіда чи поїде деінде, але на цій землі, допоки я живий, він собі може поставити хіба що хреста. І ніякі закони чи прокурори не убезпечать його від мого праведного гніву.
А що б зробив інший чолов'яга, не такий крутий норовом як я? Пішов би жалітися в селищну раду? Написав би скаргу в поліцію? І що – допомогла би кляуза повернути вкрадене майно? Ні, ні і ще раз ні. Справедливість з рук держави – це химера, якою харчуються романтики.
Згорів і восьмиметровий паркан довкола садиби, змонтований із якогось крутого пластику.
Сусіда приїхав пізно увечері, бігав довкола купи горілих уламків і кричав не своїм голосом на пожежників:
- Чому дві години їхали на гасіння? Я вас всіх пересаджаю!
«Ага, пересаджає! – думав я. Краще б дорогу нормальну до райцентру збудував. А то ганяє уже шостий рік ваговози з лісом цією дорогою, довів її до ручки. А довколишній ліс за ці кілька років майже увесь зник – вивезли цінний кругляк за кордон.»
Не бійтеся, браття та сестри, - я не збоченець-людожер, а ці слова – не мізантропічні розумування ображеної на увесь світ невизнаної поетеси Аглаї Саловсмак. Просто в мою руку, випадково, Немезида вклала свого меча правосуддя і сказала: «Йди у світ. Твори справедливість.»
Я й творю. І повірте – ніяких голосів та нашіптувань у голові не чую. А чую розмови сусідів, які бідкаються, що ця багата блощиця відібрала у них землю, зарплати не виплачує, за кривий погляд у його сторону миттєво звільняє з роботи. Місцевий скляний завод довів до банкрутсва і купив за безцінь. Цеглу навіть з фундаменту продав, натомість збудував на його території биндюги-пилорами і пиляє деревину аж гай шумить. І податків не платить. Бо – сильний світу цього. Не підступишся.
Я підступився. Бо знаю – найліпша мікстура від несправедливості – вогонь очищення. І моцна довбня.
Наступного дня до мене заявилася поліція. І сусіда біля них треться, пальцем на мене показує.
- Сірко Іван Іванович?
- Я.
- Вас підозрюють у вчиненні зумисного підпалу. Їдемо в дільницю давати свідчення.
- Та ну? Ні свідків, ні засобів скоєння злочину немає. Одні підозри. Я підозрюю самопідпал. Минулого тижня хазяїн страхував своє майно. От грошенят і задумав зрубити. Чом не версія?
- Інформацію перевіримо. Але давайте проїдемо в дільницю.
Я не сперечався, у машину сів мирно. Немомітно увімкнув смартфона на запис і примостив на задньому сидінні. Колись вам покажу як це робиться. Дякувати Богові – навчили добрі люди. Виїхали за село, мчимо у сторону райцентру. Десь на півдорозі зупинилися.
І ось тут почалося. Парубок ліворуч різко вивернув мою правицю і нагнув голову. Його колега вискочив з авта, відчинив багажника і витягнув звідти пусту каністру.
- Що ви робите, бандюки?- закричав я не своїм голосом. – Підставити мене хочете?
- Мовчи, падлюка! – гарикгнув на мене водій і з усієї сили гепнув по кумполу кулаком. А той, що з каністрою, спробував притулити мої пальці до каністри аби залишити на ній мої відбитки. Колись такий фокус провернули з моїм знайомим - громадським активістом Леонідом Ковальчуком з Василькова. Правда того разу його правицю тулили до пістолета.
Не знали ці підсвинки, що натрапили на досвідченого сікача. Не відали, що я долонею цвяхи –двадцятки забиваю і тягаю на горбакові пні зі столітніх сосен та дубів з лісу на дрова. Розвернув плечі – і хирлява сопля з погонами сержанта вилетіла у лобове вікно. Повів рукою – і здихлик, що тулив мої пальці до каністри - кавкнув і знепритомнів. Третій ошелешено смикав кобурою аби витягти пістоля. Виліз не поспішаючи з авто і питаю:
- Хто намовив мене взяти в оборот, сусід?
-Ага,- злякано хитнув головою поліціянт і таки висмикнув із кобури пукавку.
- Ану дай сюди! – гавкнув на дурня і викрутив зброю з його тремтячих п'ястуків.
- Витягуй колегу з машини. І то хутко. Інакше буде і тобі бо-бо.
За кілька хвилин хлопаки прийшли до тями. Став над ними, витяг обойму з пістолета і давай її розряджати на їхні голови.
- Ви ще такі молоді, а вже розбоєм промишляєте,- кажу до силовиків. Це я такий добрий – вас живими-здоровими залишив. Якщо продовжите в тому ж дусі - нарветеся на дуже злого дядю, який вам точно голови відкрутить. Ще раз навідаєтеся - буде лихо. Чого мовчите? Думаєте про помсту? Тільки спробуйте - познайомитися з моїми фронтовими товаришами. Десь у лісі, в глибокій ямі. А ось це, - я показав їм свій смартфон, - запорука того, що ви не будете пороти дурниць. Все записано. Хочете послухати і подивитися? Нє? Ну й добре.
Підійшов до їхньої «Тойоти», піднатужився і перекинув її в кювет догори колесами.
- Всьо, братва. Оформлюйте несподіване ДТП, а мені додому пора. Навіть звідси чую як свиня верещить, їсти просить.
І потюпав назад по бетонці до рідної домівки. Хвилин за десять зупинилася попутка, яка підкинула майже до самого порогу.
Входжу в дім, а там сусід кричить на мою жінку:
- Твій Іван згниє в тюрмі, чуєш? А ти і твої діти побиратися будуть!
Не втерпів я такого свинства. Вхопив ззаду за вухо і трішки смикнув. Для порядку. Ну, трохи переборщив –відірвалося вухо, на шматочку шкірки висить. Наче й маленьке, а крові я вам скажу! Жуть!
- А-а-а-а-а! – заревів сусіда і обернувся. Вгледів мене і від переляку аж присів.
- Ти чого мою жінку лякаєш, гаспиде? Ще раз заявишся сюди – буде голова висіти так як вухо зрозумів?
Не встиг кліпнути очима, а його вже й слід вистиг.
Коли жінка впала на мої груди з плачами - пустив сльозу і я. Не терпить моє серденько жіночих страждань. Ну, то таке.
Уранці прийшли мужики з заводу. Випили ми по чарці, випили по другій , розговорилися:
- За сім місяців твій погорілець половині людей не сплатив зарплату. А іншій половині тицьнув мінімалку і сказав: «Не подобається – звільняйтеся».
- Я ж вам казав - нащо вам та незаконна пилорама? Давайте ферму власну приведемо у порядок. Буде чоловік сорок працювати. Гроші знайду під цю справу. То шо – визріли?
Випили ми ще трохи (бідончик чи два) і вирішили таки розводити корівок і свинок. А заводські биндюги наступної ночі згоріли дотла. Разом із краденими дровами та станками. Поліція ходила від хати до хати, шукали свідків.
Дід Зінько мудро поступив, відвів діток у погонах у сторону і зашепотів:
- Пишіть – блискавка потрапила в розподільний щит. Я на власні очі бачив як з неба цвьохнуло вогняним батогом. От вам хрест, синочки.
І перехрестився. Правда з ліва направо та знизу уверх. Але то деталі.
А сусіда мій незабаром з'їхав. Кажуть, подався до Києва, відкрив салун з продажу сексуальних причандалів. Хай там і залишається. Свої вісім соток я повернув назад, огородив парканом, дуже добре перед цим побалакавши з селищним головою. Трохи затинатися він став, головою постійно трясе, наче у вусі вода хлюпоче. Але це колись минеться,- баба Одарка спробує яйцем переляк викатати. Але тепер коли до нього люди звертаються за допомогою - завжди ствердно киває головою.
О! Братія прийшла з сулією наливки! Продовжимо балачку потім, гаразд?. А зараз у нас, звиняйте – серйозні справи. Адью.
08.07.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-09 06:43:51
Переглядів сторінки твору 165
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.974 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.976 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.04.07 09:39
Автор у цю хвилину відсутній