ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2020.09.23 09:46
Криниця п'є в сосновім лісі роси,
а стежечка до неї заросла.
В журі картає сум і неба просить,
побачити цебро й перЕвесла.

Колодязі не оминайте, люди,
хоч "журавель" за обрій відлетів.
Допоки струменить у ваших грудях

Ігор Шоха
2020.09.23 09:42
У павутинні бабиного літа
літає осінь – ще на двох одна,
якщо у мене, наче Аеліта,
гостює Муза і бринить струна.

Ночами одягає оксамити
і наливає келихи... до дна,
аби лиш пригубити... і летіти

Микола Соболь
2020.09.23 05:53
До саду підкрадалася зима,
її відчув у димнім ароматі,
хоча його ще зовсім небагато
та іній хризантеми обійма.
І лід ховає воду у відрі
такий тонкий, неначе павутинка…
О, сонечко, побудь іще хвилинку
твоє тепло, мов дар на олтарі.

Олександр Панін
2020.09.22 23:10
На полювання не хочеться Мурочці -
Котик хай ловить мишей,
А за прання треба братись Єнотику,
Пратиме він без грошей.

Цуцик білизну прасує любесенько,
Старший над прасками він,
Швидко працює, ретельно, рівнесенько -

Дума Козак
2020.09.22 21:45
Баскими кіньми вдаль біжать роки,
життя екватор стрімко перетнувши.
Нам осінь щедро стелить рушники,
руду свитину чинно одягнувши.

Вечірнім парком пройдемось удвох
у світлі ліхтарів, під вітру свистом.
На зламі доль, стосунків і епох

Ярослав Чорногуз
2020.09.22 18:18
Все було занадто вже чудово -
Вірні почуття жили в мені.
Я тебе любив, леліяв словом,
Чарівні такі складав пісні.

Я тебе возносив, як Богиню,
Квіти клав на світлий п’єдестал.
Звідки те взялося баговиння,

Ванда Савранська
2020.09.22 17:04
Лорелай


На скелях, де трави і мох,
Над Райном – хоч вір хоч не вір, –
Гуляли з дочкою ми вдвох,
Нас лицарський тішив турнір.

Олександр Сушко
2020.09.22 16:42
На хорей подібен анапест,
Кавуни і кабачки - на дині...
Я нікому не потрібен - от вам хрест!
Тільки доні, тещі та дружині.

Отже, вільний. Впали ланцюги,
Крила не залипли марнославством.
Все в порядку. Тільки од борги

Тетяна Левицька
2020.09.22 11:28
Не питайте чому я покинула весни бузкові,
абрикосові сни і мережаних мальвів шиття.
Не збагну дотепер, досі не усвідомлю, панове,
чом летіла на ватру метеликом до забуття.

Хмарочоси торкаються сонця - душі не торкають.
У мурашниках люди, за вікнам

Петро Скоропис
2020.09.22 10:29
Краю модрин, укрий
якомога в грозу.
Як у порах кори,
у повіках – сльозу.
Лиш по мені мовчок,
ніби хвоїн пучок,
і зіниць моїх сни
від яви борони.

Сергій Губерначук
2020.09.22 10:18
Простір просотано просом простим,
прісно просіяним – лиш прорости!
Лиш оживи! Шилом вийшовши в шал!
Колос шовково сховавши під шаль!

Коло по колу котила літа
зерном по зерну земля прасвята!
З гречки – на просо, з роси – по стерні

Олександр Сушко
2020.09.22 09:11
У Пегаса зляк! Розбіглись теми!
Тужусь над сонетами дарма.
В читачів фінансові проблеми -
Грошей на книжки мої нема.

Є на сало, інтернет, кварплату
Та пухкі зі здором пиріжки.
Попиту немає на віршата,

Віктор Кучерук
2020.09.21 20:49
Не вщухає світлоносна злива,
Хоч вже ніч прозора навкруги, –
Місячної повені розливи
Затопили світлом береги.
Закипає, піниться, іскриться
Сяйво пориваючись у лет, –
І ріка вилискує, мов криця,
І палає срібно очерет.

Євген Федчук
2020.09.21 19:29
Степи безмежні, степи широкі
Лиш вільний вітер по них гуля.
Бредуть неспішно степами роки,
Не відчуває їх ця земля.
Все так же вітер колише трави,
Все так же степом табун летить,
Та час від часу встають заграви
Аби хоч трохи степ обновить.

Олександр Сушко
2020.09.21 14:38
Людно! Ой людно! В театрі - прем'єра!
Грають виставу лише глядачі.
У режисерах - Орфей та Мінерва,
Автор відсутній, сценарій - нічий.

Плаття із золота у примадонни,
Перстень з рубіном в героя важкий.
Труппа уся - херувими іззовні,

Володимир Бойко
2020.09.21 13:46
Перкуторна перистальтика Нетиповий тип Ненормативна норма Неформатний формат Непитущий чіп Гримуча теща Вегетеріанське обжировисько Безконтактний аперкот Ортодоксальний совок
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Станіслав Настенко
2019.11.12

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Публіцистика

 Мир - хатам, війна - палацам!
Довколабогемних тузів допікають сибілянти, генії вередують уздрівши в писанині колег немилозвучні збіги приголосних. А мене тішить людське глупство. Без нього світ був би сірим та нецікавим як осіння мжичка-мигичка.
Цієї весни на виборчій дільниці було людно. Опасисті молодиці непевного віку, тримаючи за руки своїх шкетів стояли у черзі за бюлетенями аби виразити свою королівську волю і поставити, як неграмотний кріпосний, галочку навпроти вподобаного майбутнього пана.
Дідугани з ковіньками післіпувато роздивлялися – де ж знаходиться їхня дільниця, оскільки у школі їх аж три, і в кожній сидить душ двадцять членів комісій. Справа це важка, одразу й не допетраєш. Держава затіяла цю гру в демократію аби люди не вбивали одне одного від повної безвиході , аби спускали пар невдоволення від власної безпорадності та нездатності жити в достатку, грабуючи собі подібних, як це робить один процент населення у кожній країні планети під назвою Земля.
Лише один процент населення є панівною кастою в суспільстві. Цей процент був, є і буде завжди. Це обумовлено підвищеним вмістом тестостерону в крові , природною підвищеною агресією, яка примушує в кривавих сутичках з власними громадянами або шляхом психологічних маніпуляцій стати на чолі зграї. Тобто громади. Млявий тишко або полохливий щурик ніколи не візьме до рук каністри з бензином та не піде палити хату злодія, який обікрав його сім’ю. А я ходив. Повірте – однієї каністри вистачає з головою. Сердечних селян, які прибігли гасити пожежу, мусив палицею відганяти від заграви аби не зіпсували затіяного видовища.
Горіло і справді добре: у гаражі з трьома крутими «тачками» стояла бодня з гасом та кілька газових балонів. Рвонуло так, що собаки завалували й у сусідньому селі.
Час вибрав підходящий – аби не постраждало сімейство дочекався поки сусіда зі своїм виводком майбутніх трутнів та розпещеною жінкою не поїде до свого товариша прокурора справляти весілля.
А чого це я такий злий? Та все просто! Сусідові закортіло розширити власне подвір'я. Мене на той час не було – служив в АТО. Скористався паскудник з моєї відсутності і протягнув через селищну раду рішення, згідно з яким відтяпали у мене біля дому 8 соток землі. Я там городину саджав щорічно. Тепер там вольєр для вовкодавів і гаражі . Тобто були вольєр та гаражі. І будинок теж…був. Не знаю чи буде відбудовуватися сусіда чи поїде деінде, але на цій землі, допоки я живий, він собі може поставити хіба що хреста. І ніякі закони чи прокурори не убезпечать його від мого праведного гніву.
А що б зробив інший чолов'яга, не такий крутий норовом як я? Пішов би жалітися в селищну раду? Написав би скаргу в поліцію? І що – допомогла би кляуза повернути вкрадене майно? Ні, ні і ще раз ні. Справедливість з рук держави – це химера, якою харчуються романтики.
Згорів і восьмиметровий паркан довкола садиби, змонтований із якогось крутого пластику.
Сусіда приїхав пізно увечері, бігав довкола купи горілих уламків і кричав не своїм голосом на пожежників:
- Чому дві години їхали на гасіння? Я вас всіх пересаджаю!
«Ага, пересаджає! – думав я. Краще б дорогу нормальну до райцентру збудував. А то ганяє уже шостий рік ваговози з лісом цією дорогою, довів її до ручки. А довколишній ліс за ці кілька років майже увесь зник – вивезли цінний кругляк за кордон.»
Не бійтеся, браття та сестри, - я не збоченець-людожер, а ці слова – не мізантропічні розумування ображеної на увесь світ невизнаної поетеси Аглаї Саловсмак. Просто в мою руку, випадково, Немезида вклала свого меча правосуддя і сказала: «Йди у світ. Твори справедливість.»
Я й творю. І повірте – ніяких голосів та нашіптувань у голові не чую. А чую розмови сусідів, які бідкаються, що ця багата блощиця відібрала у них землю, зарплати не виплачує, за кривий погляд у його сторону миттєво звільняє з роботи. Місцевий скляний завод довів до банкрутсва і купив за безцінь. Цеглу навіть з фундаменту продав, натомість збудував на його території биндюги-пилорами і пиляє деревину аж гай шумить. І податків не платить. Бо – сильний світу цього. Не підступишся.
Я підступився. Бо знаю – найліпша мікстура від несправедливості – вогонь очищення. І моцна довбня.
Наступного дня до мене заявилася поліція. І сусіда біля них треться, пальцем на мене показує.
- Сірко Іван Іванович?
- Я.
- Вас підозрюють у вчиненні зумисного підпалу. Їдемо в дільницю давати свідчення.
- Та ну? Ні свідків, ні засобів скоєння злочину немає. Одні підозри. Я підозрюю самопідпал. Минулого тижня хазяїн страхував своє майно. От грошенят і задумав зрубити. Чом не версія?
- Інформацію перевіримо. Але давайте проїдемо в дільницю.
Я не сперечався, у машину сів мирно. Немомітно увімкнув смартфона на запис і примостив на задньому сидінні. Колись вам покажу як це робиться. Дякувати Богові – навчили добрі люди. Виїхали за село, мчимо у сторону райцентру. Десь на півдорозі зупинилися.
І ось тут почалося. Парубок ліворуч різко вивернув мою правицю і нагнув голову. Його колега вискочив з авта, відчинив багажника і витягнув звідти пусту каністру.
- Що ви робите, бандюки?- закричав я не своїм голосом. – Підставити мене хочете?
- Мовчи, падлюка! – гарикгнув на мене водій і з усієї сили гепнув по кумполу кулаком. А той, що з каністрою, спробував притулити мої пальці до каністри аби залишити на ній мої відбитки. Колись такий фокус провернули з моїм знайомим - громадським активістом Леонідом Ковальчуком з Василькова. Правда того разу його правицю тулили до пістолета.
Не знали ці підсвинки, що натрапили на досвідченого сікача. Не відали, що я долонею цвяхи –двадцятки забиваю і тягаю на горбакові пні зі столітніх сосен та дубів з лісу на дрова. Розвернув плечі – і хирлява сопля з погонами сержанта вилетіла у лобове вікно. Повів рукою – і здихлик, що тулив мої пальці до каністри - кавкнув і знепритомнів. Третій ошелешено смикав кобурою аби витягти пістоля. Виліз не поспішаючи з авто і питаю:
- Хто намовив мене взяти в оборот, сусід?
-Ага,- злякано хитнув головою поліціянт і таки висмикнув із кобури пукавку.
- Ану дай сюди! – гавкнув на дурня і викрутив зброю з його тремтячих п'ястуків.
- Витягуй колегу з машини. І то хутко. Інакше буде і тобі бо-бо.
За кілька хвилин хлопаки прийшли до тями. Став над ними, витяг обойму з пістолета і давай її розряджати на їхні голови.
- Ви ще такі молоді, а вже розбоєм промишляєте,- кажу до силовиків. Це я такий добрий – вас живими-здоровими залишив. Якщо продовжите в тому ж дусі - нарветеся на дуже злого дядю, який вам точно голови відкрутить. Ще раз навідаєтеся - буде лихо. Чого мовчите? Думаєте про помсту? Тільки спробуйте - познайомитися з моїми фронтовими товаришами. Десь у лісі, в глибокій ямі. А ось це, - я показав їм свій смартфон, - запорука того, що ви не будете пороти дурниць. Все записано. Хочете послухати і подивитися? Нє? Ну й добре.
Підійшов до їхньої «Тойоти», піднатужився і перекинув її в кювет догори колесами.
- Всьо, братва. Оформлюйте несподіване ДТП, а мені додому пора. Навіть звідси чую як свиня верещить, їсти просить.
І потюпав назад по бетонці до рідної домівки. Хвилин за десять зупинилася попутка, яка підкинула майже до самого порогу.
Входжу в дім, а там сусід кричить на мою жінку:
- Твій Іван згниє в тюрмі, чуєш? А ти і твої діти побиратися будуть!
Не втерпів я такого свинства. Вхопив ззаду за вухо і трішки смикнув. Для порядку. Ну, трохи переборщив –відірвалося вухо, на шматочку шкірки висить. Наче й маленьке, а крові я вам скажу! Жуть!
- А-а-а-а-а! – заревів сусіда і обернувся. Вгледів мене і від переляку аж присів.
- Ти чого мою жінку лякаєш, гаспиде? Ще раз заявишся сюди – буде голова висіти так як вухо зрозумів?
Не встиг кліпнути очима, а його вже й слід вистиг.
Коли жінка впала на мої груди з плачами - пустив сльозу і я. Не терпить моє серденько жіночих страждань. Ну, то таке.
Уранці прийшли мужики з заводу. Випили ми по чарці, випили по другій , розговорилися:
- За сім місяців твій погорілець половині людей не сплатив зарплату. А іншій половині тицьнув мінімалку і сказав: «Не подобається – звільняйтеся».
- Я ж вам казав - нащо вам та незаконна пилорама? Давайте ферму власну приведемо у порядок. Буде чоловік сорок працювати. Гроші знайду під цю справу. То шо – визріли?
Випили ми ще трохи (бідончик чи два) і вирішили таки розводити корівок і свинок. А заводські биндюги наступної ночі згоріли дотла. Разом із краденими дровами та станками. Поліція ходила від хати до хати, шукали свідків.
Дід Зінько мудро поступив, відвів діток у погонах у сторону і зашепотів:
- Пишіть – блискавка потрапила в розподільний щит. Я на власні очі бачив як з неба цвьохнуло вогняним батогом. От вам хрест, синочки.
І перехрестився. Правда з ліва направо та знизу уверх. Але то деталі.
А сусіда мій незабаром з'їхав. Кажуть, подався до Києва, відкрив салун з продажу сексуальних причандалів. Хай там і залишається. Свої вісім соток я повернув назад, огородив парканом, дуже добре перед цим побалакавши з селищним головою. Трохи затинатися він став, головою постійно трясе, наче у вусі вода хлюпоче. Але це колись минеться,- баба Одарка спробує яйцем переляк викатати. Але тепер коли до нього люди звертаються за допомогою - завжди ствердно киває головою.
О! Братія прийшла з сулією наливки! Продовжимо балачку потім, гаразд?. А зараз у нас, звиняйте – серйозні справи. Адью.
08.07.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-09 06:43:51
Переглядів сторінки твору 285
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.968 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.970 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.09.16 19:33
Автор у цю хвилину відсутній