ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Вікторія Лимарівна
2019.08.18 20:25
Хто сіє вітер, пожинає бурю!
Емоціям потрібно дати лад!
Нарешті визначитись: що ж не так?
Позбутися думок про авантюру.
Здоров’я берегти прискіпливо, фігуру.

Позбутися дурних, шкідливих звичок!
Щоденної отрути гіркота:

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі і душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що ц

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Публіцистика

 Мир - хатам, війна - палацам!
Довколабогемних тузів допікають сибілянти, генії вередують уздрівши в писанині колег немилозвучні збіги приголосних. А мене тішить людське глупство. Без нього світ був би сірим та нецікавим як осіння мжичка-мигичка.
Цієї весни на виборчій дільниці було людно. Опасисті молодиці непевного віку, тримаючи за руки своїх шкетів стояли у черзі за бюлетенями аби виразити свою королівську волю і поставити, як неграмотний кріпосний, галочку навпроти вподобаного майбутнього пана.
Дідугани з ковіньками післіпувато роздивлялися – де ж знаходиться їхня дільниця, оскільки у школі їх аж три, і в кожній сидить душ двадцять членів комісій. Справа це важка, одразу й не допетраєш. Держава затіяла цю гру в демократію аби люди не вбивали одне одного від повної безвиході , аби спускали пар невдоволення від власної безпорадності та нездатності жити в достатку, грабуючи собі подібних, як це робить один процент населення у кожній країні планети під назвою Земля.
Лише один процент населення є панівною кастою в суспільстві. Цей процент був, є і буде завжди. Це обумовлено підвищеним вмістом тестостерону в крові , природною підвищеною агресією, яка примушує в кривавих сутичках з власними громадянами або шляхом психологічних маніпуляцій стати на чолі зграї. Тобто громади. Млявий тишко або полохливий щурик ніколи не візьме до рук каністри з бензином та не піде палити хату злодія, який обікрав його сім’ю. А я ходив. Повірте – однієї каністри вистачає з головою. Сердечних селян, які прибігли гасити пожежу, мусив палицею відганяти від заграви аби не зіпсували затіяного видовища.
Горіло і справді добре: у гаражі з трьома крутими «тачками» стояла бодня з гасом та кілька газових балонів. Рвонуло так, що собаки завалували й у сусідньому селі.
Час вибрав підходящий – аби не постраждало сімейство дочекався поки сусіда зі своїм виводком майбутніх трутнів та розпещеною жінкою не поїде до свого товариша прокурора справляти весілля.
А чого це я такий злий? Та все просто! Сусідові закортіло розширити власне подвір'я. Мене на той час не було – служив в АТО. Скористався паскудник з моєї відсутності і протягнув через селищну раду рішення, згідно з яким відтяпали у мене біля дому 8 соток землі. Я там городину саджав щорічно. Тепер там вольєр для вовкодавів і гаражі . Тобто були вольєр та гаражі. І будинок теж…був. Не знаю чи буде відбудовуватися сусіда чи поїде деінде, але на цій землі, допоки я живий, він собі може поставити хіба що хреста. І ніякі закони чи прокурори не убезпечать його від мого праведного гніву.
А що б зробив інший чолов'яга, не такий крутий норовом як я? Пішов би жалітися в селищну раду? Написав би скаргу в поліцію? І що – допомогла би кляуза повернути вкрадене майно? Ні, ні і ще раз ні. Справедливість з рук держави – це химера, якою харчуються романтики.
Згорів і восьмиметровий паркан довкола садиби, змонтований із якогось крутого пластику.
Сусіда приїхав пізно увечері, бігав довкола купи горілих уламків і кричав не своїм голосом на пожежників:
- Чому дві години їхали на гасіння? Я вас всіх пересаджаю!
«Ага, пересаджає! – думав я. Краще б дорогу нормальну до райцентру збудував. А то ганяє уже шостий рік ваговози з лісом цією дорогою, довів її до ручки. А довколишній ліс за ці кілька років майже увесь зник – вивезли цінний кругляк за кордон.»
Не бійтеся, браття та сестри, - я не збоченець-людожер, а ці слова – не мізантропічні розумування ображеної на увесь світ невизнаної поетеси Аглаї Саловсмак. Просто в мою руку, випадково, Немезида вклала свого меча правосуддя і сказала: «Йди у світ. Твори справедливість.»
Я й творю. І повірте – ніяких голосів та нашіптувань у голові не чую. А чую розмови сусідів, які бідкаються, що ця багата блощиця відібрала у них землю, зарплати не виплачує, за кривий погляд у його сторону миттєво звільняє з роботи. Місцевий скляний завод довів до банкрутсва і купив за безцінь. Цеглу навіть з фундаменту продав, натомість збудував на його території биндюги-пилорами і пиляє деревину аж гай шумить. І податків не платить. Бо – сильний світу цього. Не підступишся.
Я підступився. Бо знаю – найліпша мікстура від несправедливості – вогонь очищення. І моцна довбня.
Наступного дня до мене заявилася поліція. І сусіда біля них треться, пальцем на мене показує.
- Сірко Іван Іванович?
- Я.
- Вас підозрюють у вчиненні зумисного підпалу. Їдемо в дільницю давати свідчення.
- Та ну? Ні свідків, ні засобів скоєння злочину немає. Одні підозри. Я підозрюю самопідпал. Минулого тижня хазяїн страхував своє майно. От грошенят і задумав зрубити. Чом не версія?
- Інформацію перевіримо. Але давайте проїдемо в дільницю.
Я не сперечався, у машину сів мирно. Немомітно увімкнув смартфона на запис і примостив на задньому сидінні. Колись вам покажу як це робиться. Дякувати Богові – навчили добрі люди. Виїхали за село, мчимо у сторону райцентру. Десь на півдорозі зупинилися.
І ось тут почалося. Парубок ліворуч різко вивернув мою правицю і нагнув голову. Його колега вискочив з авта, відчинив багажника і витягнув звідти пусту каністру.
- Що ви робите, бандюки?- закричав я не своїм голосом. – Підставити мене хочете?
- Мовчи, падлюка! – гарикгнув на мене водій і з усієї сили гепнув по кумполу кулаком. А той, що з каністрою, спробував притулити мої пальці до каністри аби залишити на ній мої відбитки. Колись такий фокус провернули з моїм знайомим - громадським активістом Леонідом Ковальчуком з Василькова. Правда того разу його правицю тулили до пістолета.
Не знали ці підсвинки, що натрапили на досвідченого сікача. Не відали, що я долонею цвяхи –двадцятки забиваю і тягаю на горбакові пні зі столітніх сосен та дубів з лісу на дрова. Розвернув плечі – і хирлява сопля з погонами сержанта вилетіла у лобове вікно. Повів рукою – і здихлик, що тулив мої пальці до каністри - кавкнув і знепритомнів. Третій ошелешено смикав кобурою аби витягти пістоля. Виліз не поспішаючи з авто і питаю:
- Хто намовив мене взяти в оборот, сусід?
-Ага,- злякано хитнув головою поліціянт і таки висмикнув із кобури пукавку.
- Ану дай сюди! – гавкнув на дурня і викрутив зброю з його тремтячих п'ястуків.
- Витягуй колегу з машини. І то хутко. Інакше буде і тобі бо-бо.
За кілька хвилин хлопаки прийшли до тями. Став над ними, витяг обойму з пістолета і давай її розряджати на їхні голови.
- Ви ще такі молоді, а вже розбоєм промишляєте,- кажу до силовиків. Це я такий добрий – вас живими-здоровими залишив. Якщо продовжите в тому ж дусі - нарветеся на дуже злого дядю, який вам точно голови відкрутить. Ще раз навідаєтеся - буде лихо. Чого мовчите? Думаєте про помсту? Тільки спробуйте - познайомитися з моїми фронтовими товаришами. Десь у лісі, в глибокій ямі. А ось це, - я показав їм свій смартфон, - запорука того, що ви не будете пороти дурниць. Все записано. Хочете послухати і подивитися? Нє? Ну й добре.
Підійшов до їхньої «Тойоти», піднатужився і перекинув її в кювет догори колесами.
- Всьо, братва. Оформлюйте несподіване ДТП, а мені додому пора. Навіть звідси чую як свиня верещить, їсти просить.
І потюпав назад по бетонці до рідної домівки. Хвилин за десять зупинилася попутка, яка підкинула майже до самого порогу.
Входжу в дім, а там сусід кричить на мою жінку:
- Твій Іван згниє в тюрмі, чуєш? А ти і твої діти побиратися будуть!
Не втерпів я такого свинства. Вхопив ззаду за вухо і трішки смикнув. Для порядку. Ну, трохи переборщив –відірвалося вухо, на шматочку шкірки висить. Наче й маленьке, а крові я вам скажу! Жуть!
- А-а-а-а-а! – заревів сусіда і обернувся. Вгледів мене і від переляку аж присів.
- Ти чого мою жінку лякаєш, гаспиде? Ще раз заявишся сюди – буде голова висіти так як вухо зрозумів?
Не встиг кліпнути очима, а його вже й слід вистиг.
Коли жінка впала на мої груди з плачами - пустив сльозу і я. Не терпить моє серденько жіночих страждань. Ну, то таке.
Уранці прийшли мужики з заводу. Випили ми по чарці, випили по другій , розговорилися:
- За сім місяців твій погорілець половині людей не сплатив зарплату. А іншій половині тицьнув мінімалку і сказав: «Не подобається – звільняйтеся».
- Я ж вам казав - нащо вам та незаконна пилорама? Давайте ферму власну приведемо у порядок. Буде чоловік сорок працювати. Гроші знайду під цю справу. То шо – визріли?
Випили ми ще трохи (бідончик чи два) і вирішили таки розводити корівок і свинок. А заводські биндюги наступної ночі згоріли дотла. Разом із краденими дровами та станками. Поліція ходила від хати до хати, шукали свідків.
Дід Зінько мудро поступив, відвів діток у погонах у сторону і зашепотів:
- Пишіть – блискавка потрапила в розподільний щит. Я на власні очі бачив як з неба цвьохнуло вогняним батогом. От вам хрест, синочки.
І перехрестився. Правда з ліва направо та знизу уверх. Але то деталі.
А сусіда мій незабаром з'їхав. Кажуть, подався до Києва, відкрив салун з продажу сексуальних причандалів. Хай там і залишається. Свої вісім соток я повернув назад, огородив парканом, дуже добре перед цим побалакавши з селищним головою. Трохи затинатися він став, головою постійно трясе, наче у вусі вода хлюпоче. Але це колись минеться,- баба Одарка спробує яйцем переляк викатати. Але тепер коли до нього люди звертаються за допомогою - завжди ствердно киває головою.
О! Братія прийшла з сулією наливки! Продовжимо балачку потім, гаразд?. А зараз у нас, звиняйте – серйозні справи. Адью.
08.07.2019р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-07-09 06:43:51
Переглядів сторінки твору 43
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.979 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.981 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.08.19 10:04
Автор у цю хвилину відсутній