ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але й досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче й булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
2024.04.21
22:16
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
2024.04.21
21:42
Квітні, травні, липні, червні…
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
Серпнів я би не чіпав…
Не помістяться в майстерні —
Нечитайло підсказав…
Що робити, де та правда?
Що такого я зробив?
Серпні наче — не завада,
2024.04.21
21:09
Ти була всім, чим я дихав і дихаю.
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
Тим, що втрачав і що в серці відкрив.
Грізною зливою, повінню тихою.
Теплим ковчегом в безмежності криг.
Садом Едемським і небом з сузір’ями.
Чим насолоджувавсь я, чим страждав.
Днями святковими, буднями сір
2024.04.21
14:49
Стояв травневий ясний, свіжий ранок.
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
Вже сонце освітило куполи
Софії. Ніч майнула наостанок
За Гору. Пташки співи завели.
Грайливі горобці чогось зчепились
У поросі. Знайшли, напевно, щось.
А сонні голуби на те дивились
Зі стріхи. Сонце вище піднял
2024.04.21
11:43
Життя таке, що їде дах,
та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...та поки дибаємо далі,
воно збувається у снах
як репетиція реалій.
Ховатися немає де,
хоча і мусимо – подалі:
на Марсі, Місяці... ніде,
якщо і досі де-не-де
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2024.04.15
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Поеми
Періоди коливань (Уривки з поеми)
Контекст : "Поезії розбурханих стихій", стор 173-177
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Періоди коливань (Уривки з поеми)
А – Дух
Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй.
Б – Створення Землі
Виходить з темряви на лоно
блискучий Бог, ядро землі,
жарина Сонця, мить споко́ну,
бажання нас в усій імлі!
До нього тягнуться породи,
збирається космічний пил,
покійні душі, мертві оди
загинулих часів і сил.
Горить у нім і не згорає
секунда, хвиля, забуття…
Вода знаходиться і грає,
й земля народжує життя.
В – Одноклітинна
Я коливаюся на хвилях,
мій розум – нуль, мій розмір – є,
мій океан – тонка ідилія –
мене об камінь розіб’є.
Одну, на цілий світ єдину
розбито на́впіл ще й навпі́л
мене просту одноклітинну,
щоб чоловік був, жінка й віл.
Г – Перші діти Землі. Смерть
Спадають кинуті Богом ліани
з вогких дерев, запохилених, у море.
Сонце на сході, мов посмішка в’яне,
і не встає, бо у чоловіка горе.
Помирає його єдина жінка,
їстоньки-питоньки віл відмовляється.
Нехай читач перегорне́ сторінку,
бо інколи так еволюція зупиняється.
Ґ – Другі діти Землі
Я відчуваюсь на собі,
як птах на крилах у повітрі!
Ти – бірюза, а я – рубін.
Наші діти – змішана фарба на палітрі.
Нам допоміг Господній час,
прихильність світова і зорі.
По смерті тих – створили нас.
Подивись, як ліани полощуться в морі!
О, Єво! Звабила мене.
Небесним яблуком годуєш.
Бог побачить, а хіть мине,
а де правда, що в пеклі ти вірною будеш?
Д – Древня Єва
Я читала колись про Всесвітній потоп,
про "кожної тварі по парі",
і не вірилось якось, і брав озноб,
і кожен мій сон кошмарів.
Адже точно я знала, якщо Судний день, –
на мене чекатиме кара,
бо вже грішна занадто, щоб з-поміж людей
знайшлася для мене пара.
Ой, пішла я до церкви, ой, пала під хрест,
ой, мене не могли підняти,
ой, же ж надто слабка, ой, же ж кожен мій перст
хреста не стуляв, прокля́тий!
Так і здохну під брамою – знаю за що,
за яблучко з райського древа!
Ти тепер полічи, скільки років пройшло,
як зраджує древня Єва.
Дж – Релігійна інквізиція
Ісус повертає лице до Іуди,
а той поцілує в лице.
Ян Гус припадати до Біблії буде,
а потім загине за це.
Горить Жанна д’Акр – а планета не плаче,
вмирає нови́й Галілей.
Холодний терор інквізицій гарячих
до церкви зганяє людей.
Під брамами храмів чорти жебракують,
їм аура гріє задки,
малі школярі з інвалідів кепкують,
завчивши чудні́ матюки.
Стискається серце у кожної віри.
Надії й любові катма́.
Закрито на хмари високі ефіри,
і падає з неба зима.
Дз – Первісна община. Похорон вождя
Іде льодовик війною холодною.
Відступають углиб кроманьйонці.
Гуде вулкан висотою надводною
у південній пустельній сторонці.
Тепер стоянка великого племені
у долині десятого бога.
Помер вождь Аам, задушився в ремені
з шкіри вбитого ним носорога.
Дружину його при всіх забиватимуть
і його десятьох одалісок,
хай ідоли бачать, а люди – знатимуть:
смерть – то спокій, а життя – це ризик.
Е – Убивство Романових пролетаріатом
Я не простого роду-племені!
Ось вона – корона родини Романових!
Та не від то́го віддасте мені
діаманти її, що придбали обманом ви!
Я клас – робочий, трудівники ми!
Цими ось руками – смерть експлуататорам!
Кожна долоня з мозо́лями такими,
як два поля, зорані гусеничним трактором.
Зняти прикраси, одяг, чоботи!
А тепер побігай, а ми – постріляємо!
З багатством вашим багато клопоту.
У болоті вас один на одного поскладаємо.
Хрест відрубали церкві вчора,
а завтра і нам повідрубують голови.
Голосить Сибір за Уральськими горами:
життя – менший ризик, ніж влади полум’я.
Є – Африка
Африка. Пекло.
Зелені змії
по чорній землі
розповзлися далеко.
Чи буде злива?
Чи бруд цей змиє?
Чи, може, Африка – справжнє пекло?
Сонячні пальми
в пісок ступили.
Згасає краса соковитого листя.
Сахара з ними
заговорила
про те, як скоро планета з’їсться.
Афронароди
зійшлися докупи,
земля аж по обрій під ними прогнулась.
Дійшовши згоди,
зачали тупать
туди, де північ мені всміхнулась…
Ось я хворію
на малярію.
А ти інфікуєшся СНІДом, мій любий.
Вивів цей лакмус
сам Нострадамус,
поцілувавши заразу в губи.
Ж – Сільське господарство
У майбутнє селяни прийшли з вилами,
з граблями, ночвами і лопатами.
Вони сотнями років були щасливими,
а тепер їхню землю ввіслали асфальтами.
А тепер їм дають по свині на рило,
вищої якості, холодного коптіння,
а тепер вилучають у них вила
і обмінюють на тренажер для потіння.
2004 р.
Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй.
Б – Створення Землі
Виходить з темряви на лоно
блискучий Бог, ядро землі,
жарина Сонця, мить споко́ну,
бажання нас в усій імлі!
До нього тягнуться породи,
збирається космічний пил,
покійні душі, мертві оди
загинулих часів і сил.
Горить у нім і не згорає
секунда, хвиля, забуття…
Вода знаходиться і грає,
й земля народжує життя.
В – Одноклітинна
Я коливаюся на хвилях,
мій розум – нуль, мій розмір – є,
мій океан – тонка ідилія –
мене об камінь розіб’є.
Одну, на цілий світ єдину
розбито на́впіл ще й навпі́л
мене просту одноклітинну,
щоб чоловік був, жінка й віл.
Г – Перші діти Землі. Смерть
Спадають кинуті Богом ліани
з вогких дерев, запохилених, у море.
Сонце на сході, мов посмішка в’яне,
і не встає, бо у чоловіка горе.
Помирає його єдина жінка,
їстоньки-питоньки віл відмовляється.
Нехай читач перегорне́ сторінку,
бо інколи так еволюція зупиняється.
Ґ – Другі діти Землі
Я відчуваюсь на собі,
як птах на крилах у повітрі!
Ти – бірюза, а я – рубін.
Наші діти – змішана фарба на палітрі.
Нам допоміг Господній час,
прихильність світова і зорі.
По смерті тих – створили нас.
Подивись, як ліани полощуться в морі!
О, Єво! Звабила мене.
Небесним яблуком годуєш.
Бог побачить, а хіть мине,
а де правда, що в пеклі ти вірною будеш?
Д – Древня Єва
Я читала колись про Всесвітній потоп,
про "кожної тварі по парі",
і не вірилось якось, і брав озноб,
і кожен мій сон кошмарів.
Адже точно я знала, якщо Судний день, –
на мене чекатиме кара,
бо вже грішна занадто, щоб з-поміж людей
знайшлася для мене пара.
Ой, пішла я до церкви, ой, пала під хрест,
ой, мене не могли підняти,
ой, же ж надто слабка, ой, же ж кожен мій перст
хреста не стуляв, прокля́тий!
Так і здохну під брамою – знаю за що,
за яблучко з райського древа!
Ти тепер полічи, скільки років пройшло,
як зраджує древня Єва.
Дж – Релігійна інквізиція
Ісус повертає лице до Іуди,
а той поцілує в лице.
Ян Гус припадати до Біблії буде,
а потім загине за це.
Горить Жанна д’Акр – а планета не плаче,
вмирає нови́й Галілей.
Холодний терор інквізицій гарячих
до церкви зганяє людей.
Під брамами храмів чорти жебракують,
їм аура гріє задки,
малі школярі з інвалідів кепкують,
завчивши чудні́ матюки.
Стискається серце у кожної віри.
Надії й любові катма́.
Закрито на хмари високі ефіри,
і падає з неба зима.
Дз – Первісна община. Похорон вождя
Іде льодовик війною холодною.
Відступають углиб кроманьйонці.
Гуде вулкан висотою надводною
у південній пустельній сторонці.
Тепер стоянка великого племені
у долині десятого бога.
Помер вождь Аам, задушився в ремені
з шкіри вбитого ним носорога.
Дружину його при всіх забиватимуть
і його десятьох одалісок,
хай ідоли бачать, а люди – знатимуть:
смерть – то спокій, а життя – це ризик.
Е – Убивство Романових пролетаріатом
Я не простого роду-племені!
Ось вона – корона родини Романових!
Та не від то́го віддасте мені
діаманти її, що придбали обманом ви!
Я клас – робочий, трудівники ми!
Цими ось руками – смерть експлуататорам!
Кожна долоня з мозо́лями такими,
як два поля, зорані гусеничним трактором.
Зняти прикраси, одяг, чоботи!
А тепер побігай, а ми – постріляємо!
З багатством вашим багато клопоту.
У болоті вас один на одного поскладаємо.
Хрест відрубали церкві вчора,
а завтра і нам повідрубують голови.
Голосить Сибір за Уральськими горами:
життя – менший ризик, ніж влади полум’я.
Є – Африка
Африка. Пекло.
Зелені змії
по чорній землі
розповзлися далеко.
Чи буде злива?
Чи бруд цей змиє?
Чи, може, Африка – справжнє пекло?
Сонячні пальми
в пісок ступили.
Згасає краса соковитого листя.
Сахара з ними
заговорила
про те, як скоро планета з’їсться.
Афронароди
зійшлися докупи,
земля аж по обрій під ними прогнулась.
Дійшовши згоди,
зачали тупать
туди, де північ мені всміхнулась…
Ось я хворію
на малярію.
А ти інфікуєшся СНІДом, мій любий.
Вивів цей лакмус
сам Нострадамус,
поцілувавши заразу в губи.
Ж – Сільське господарство
У майбутнє селяни прийшли з вилами,
з граблями, ночвами і лопатами.
Вони сотнями років були щасливими,
а тепер їхню землю ввіслали асфальтами.
А тепер їм дають по свині на рило,
вищої якості, холодного коптіння,
а тепер вилучають у них вила
і обмінюють на тренажер для потіння.
2004 р.
З ілюстраціями представлено на сайті
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-уривки-з-поеми-періоди-коливань.html
Контекст : "Поезії розбурханих стихій", стор 173-177
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію