ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Пекун Олексій
2025.04.24

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Самослав Желіба
2024.05.20

Артур Курдіновський
2023.12.07

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Губерначук (1969 - 2017) / Поеми

 Періоди коливань (Уривки з поеми)
А – Дух

Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй.


Б – Створення Землі

Виходить з темряви на лоно
блискучий Бог, ядро землі,
жарина Сонця, мить споко́ну,
бажання нас в усій імлі!

До нього тягнуться породи,
збирається космічний пил,
покійні душі, мертві оди
загинулих часів і сил.

Горить у нім і не згорає
секунда, хвиля, забуття…
Вода знаходиться і грає,
й земля народжує життя.


В – Одноклітинна

Я коливаюся на хвилях,
мій розум – нуль, мій розмір – є,
мій океан – тонка ідилія –
мене об камінь розіб’є.

Одну, на цілий світ єдину
розбито на́впіл ще й навпі́л
мене просту одноклітинну,
щоб чоловік був, жінка й віл.


Г – Перші діти Землі. Смерть

Спадають кинуті Богом ліани
з вогких дерев, запохилених, у море.
Сонце на сході, мов посмішка в’яне,
і не встає, бо у чоловіка горе.

Помирає його єдина жінка,
їстоньки-питоньки віл відмовляється.
Нехай читач перегорне́ сторінку,
бо інколи так еволюція зупиняється.


Ґ – Другі діти Землі

Я відчуваюсь на собі,
як птах на крилах у повітрі!
Ти – бірюза, а я – рубін.
Наші діти – змішана фарба на палітрі.

Нам допоміг Господній час,
прихильність світова і зорі.
По смерті тих – створили нас.
Подивись, як ліани полощуться в морі!

О, Єво! Звабила мене.
Небесним яблуком годуєш.
Бог побачить, а хіть мине,
а де правда, що в пеклі ти вірною будеш?


Д – Древня Єва

Я читала колись про Всесвітній потоп,
про "кожної тварі по парі",
і не вірилось якось, і брав озноб,
і кожен мій сон кошмарів.

Адже точно я знала, якщо Судний день, –
на мене чекатиме кара,
бо вже грішна занадто, щоб з-поміж людей
знайшлася для мене пара.

Ой, пішла я до церкви, ой, пала під хрест,
ой, мене не могли підняти,
ой, же ж надто слабка, ой, же ж кожен мій перст
хреста не стуляв, прокля́тий!

Так і здохну під брамою – знаю за що,
за яблучко з райського древа!
Ти тепер полічи, скільки років пройшло,
як зраджує древня Єва.


Дж – Релігійна інквізиція

Ісус повертає лице до Іуди,
а той поцілує в лице.
Ян Гус припадати до Біблії буде,
а потім загине за це.

Горить Жанна д’Акр – а планета не плаче,
вмирає нови́й Галілей.
Холодний терор інквізицій гарячих
до церкви зганяє людей.

Під брамами храмів чорти жебракують,
їм аура гріє задки,
малі школярі з інвалідів кепкують,
завчивши чудні́ матюки.

Стискається серце у кожної віри.
Надії й любові катма́.
Закрито на хмари високі ефіри,
і падає з неба зима.


Дз – Первісна община. Похорон вождя

Іде льодовик війною холодною.
Відступають углиб кроманьйонці.
Гуде вулкан висотою надводною
у південній пустельній сторонці.

Тепер стоянка великого племені
у долині десятого бога.
Помер вождь Аам, задушився в ремені
з шкіри вбитого ним носорога.

Дружину його при всіх забиватимуть
і його десятьох одалісок,
хай ідоли бачать, а люди – знатимуть:
смерть – то спокій, а життя – це ризик.


Е – Убивство Романових пролетаріатом

Я не простого роду-племені!
Ось вона – корона родини Романових!
Та не від то́го віддасте мені
діаманти її, що придбали обманом ви!

Я клас – робочий, трудівники ми!
Цими ось руками – смерть експлуататорам!
Кожна долоня з мозо́лями такими,
як два поля, зорані гусеничним трактором.

Зняти прикраси, одяг, чоботи!
А тепер побігай, а ми – постріляємо!
З багатством вашим багато клопоту.
У болоті вас один на одного поскладаємо.

Хрест відрубали церкві вчора,
а завтра і нам повідрубують голови.
Голосить Сибір за Уральськими горами:
життя – менший ризик, ніж влади полум’я.


Є – Африка

Африка. Пекло.
Зелені змії
по чорній землі
розповзлися далеко.
Чи буде злива?
Чи бруд цей змиє?
Чи, може, Африка – справжнє пекло?
Сонячні пальми
в пісок ступили.
Згасає краса соковитого листя.
Сахара з ними
заговорила
про те, як скоро планета з’їсться.

Афронароди
зійшлися докупи,
земля аж по обрій під ними прогнулась.
Дійшовши згоди,
зачали тупать
туди, де північ мені всміхнулась…

Ось я хворію
на малярію.
А ти інфікуєшся СНІДом, мій любий.
Вивів цей лакмус
сам Нострадамус,
поцілувавши заразу в губи.


Ж – Сільське господарство

У майбутнє селяни прийшли з вилами,
з граблями, ночвами і лопатами.
Вони сотнями років були щасливими,
а тепер їхню землю ввіслали асфальтами.

А тепер їм дають по свині на рило,
вищої якості, холодного коптіння,
а тепер вилучають у них вила
і обмінюють на тренажер для потіння.

2004 р.

З ілюстраціями представлено на сайті
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-уривки-з-поеми-періоди-коливань.html


Контекст : "Поезії розбурханих стихій", стор 173-177


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-07-15 14:49:54
Переглядів сторінки твору 1711
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.077 / 5.75)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.130 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІСТОРИЧНЕ
Автор востаннє на сайті 2025.06.30 14:48
Автор у цю хвилину відсутній