Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сонце Місяць /
Проза
пленери
*
день був, чого би не відмічалося & господь відпочивав, урешті
щонайменше, буяли трави & терни, при них релаксово свистали пташки
окраєм всякого, паруюча кава, свіжа пачка цигарок маршал павер, спокусливо тактильна
ще невимовностей безплідно~тлінних & ласкаво байдужих тих
трохи північний вітер
поруч зовсім кудись ліворуч само главне карти і сємочки
концептуально провідчутний фреґренс соку сливкового натще & травень, травень
*
дєтішкі сурікова ~
хтозна, чи буде з того щось, навряд найскоріше
знач, час перепихнутися з гарячою їжею
детальки суттєві~мало, спам контра спем, уголос замовчане у верлібрі
& хвилі шурхоту від проспекту там само ліворуч
& перехожі люде котрі щось мугикають на свої прозові смартфони
& вітер переплітає оце всяко все
& письмена претендують на роль mise-en-scène, тому що вони знічев’я такі
*
літо знаєш от-от, весна банкротує, музикуючи лямінорно
всесвіт пружним кроком, дахи як їм завгодно сповзають & сонце проблискує неабияк
одне слово, пензлюй ти з етюдником та й на пленер, бейб
через хрущоби пенсіонери з яких срають смітять під себе по лавочках під під’їздами
або псевдокласичний псевдокласицизм, щось хотіли ми тут нічóго
прогулюючи пари, почитуючи романтику пруссацьку
пити бозна з ким & за що, переоцінюючи несхвалення
убивство відчуттів заради не містить сенсу
хіба себе убивати й навіщо
& славетний ерос танатосович посміхається час від часу штовхаючись поміж нами
акварелі—пастелі—олії
*
нагло проповзає херня котрою займавсь по життю, або навіть—намагався нею займатися
поторочі в дорозі просто за рогом, суть нагадувачі, тільки от про що
народ тягне воду в бутлях & пиво в каністрах вжеж кудись ліворуч там
пішакуюча аліса, вчепивши брилика реквізитного, косить під інженю
чи яка сублімація знову для неї—білий кріль—березневий заяць—чеширський чіз—
не в змозі діяти яксь & вдіяти небудь-що
за рамками раціо, відсьогодні отримуючи оновлення вебсторінки edgar degas art
& тобі фіцджеральдівщино так само шалом
скрадається надвечір’я, в його вічах злотий картонний картон & ти сам, навіть не крапка ніде—
нікуди—нізвідки——
при надвечірнім картоні, у примиренні зі собою, хай на хвилину би
*
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
пленери
*
день був, чого би не відмічалося & господь відпочивав, урешті
щонайменше, буяли трави & терни, при них релаксово свистали пташки
окраєм всякого, паруюча кава, свіжа пачка цигарок маршал павер, спокусливо тактильна
ще невимовностей безплідно~тлінних & ласкаво байдужих тих
трохи північний вітер
поруч зовсім кудись ліворуч само главне карти і сємочки
концептуально провідчутний фреґренс соку сливкового натще & травень, травень
*
дєтішкі сурікова ~
хтозна, чи буде з того щось, навряд найскоріше
знач, час перепихнутися з гарячою їжею
детальки суттєві~мало, спам контра спем, уголос замовчане у верлібрі
& хвилі шурхоту від проспекту там само ліворуч
& перехожі люде котрі щось мугикають на свої прозові смартфони
& вітер переплітає оце всяко все
& письмена претендують на роль mise-en-scène, тому що вони знічев’я такі
*
літо знаєш от-от, весна банкротує, музикуючи лямінорно
всесвіт пружним кроком, дахи як їм завгодно сповзають & сонце проблискує неабияк
одне слово, пензлюй ти з етюдником та й на пленер, бейб
через хрущоби пенсіонери з яких
або псевдокласичний псевдокласицизм, щось хотіли ми тут нічóго
прогулюючи пари, почитуючи романтику пруссацьку
пити бозна з ким & за що, переоцінюючи несхвалення
убивство відчуттів заради не містить сенсу
хіба себе убивати й навіщо
& славетний ерос танатосович посміхається час від часу штовхаючись поміж нами
акварелі—пастелі—олії
*
нагло проповзає херня котрою займавсь по життю, або навіть—намагався нею займатися
поторочі в дорозі просто за рогом, суть нагадувачі, тільки от про що
народ тягне воду в бутлях & пиво в каністрах вжеж кудись ліворуч там
пішакуюча аліса, вчепивши брилика реквізитного, косить під інженю
чи яка сублімація знову для неї—білий кріль—березневий заяць—чеширський чіз—
не в змозі діяти яксь & вдіяти небудь-що
за рамками раціо, відсьогодні отримуючи оновлення вебсторінки edgar degas art
& тобі фіцджеральдівщино так само шалом
скрадається надвечір’я, в його вічах злотий картонний картон & ти сам, навіть не крапка ніде—
нікуди—нізвідки——
при надвечірнім картоні, у примиренні зі собою, хай на хвилину би
*
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
