ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.09.26 07:51
VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав

Віктор Кучерук
2026.09.26 07:30
Вересневої ночі
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.

Віктор Насипаний
2026.09.26 01:43
Немовби в зошит в лінію косу
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.

В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.

хома дідим
2026.09.25 23:25
за горми за морями
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки

Юрій Лазірко
2026.09.25 17:24
поки ви не плачете
небо чисте
як же гірко бачити
пале листя

як же любо дихати
добрим словом
що лягає тихо так

Вячеслав Руденко
2026.09.25 15:52
Beeper – таємне ночі,
Тої, що в хутрі Неба,
Чорним струмком лоскоче
Річку життя, як щербу.

Де від Плеяд захмарних
Юний Гаврило босий,
Наче вівчар отари,

Борис Костиря
2026.09.25 13:45
Це так важливо - не проґавить час
Натхнень, прозрінь, осяянь і пророцтва,
Великий, ніби трепетний Тарас,
Не згаявши хвилини первородства.

Ця мить нечутно, тихо спалахне
І кане в час, мов крапля миготлива.
Не втопиш у озерах реноме,

Світлана Пирогова
2026.09.25 12:46
Красуне, знов нова і неповторна.
Твої тумани і дощі у час тривог,
А липа з кленом обіймаються удвох
Тоді, як вітер грає на валторні.

Глибинна? Так, тебе не осягнути,
Бо не спинити і не випити до дна.
Осіння звабо, ти така лише одна.

Ігор Шоха
2026.09.25 12:37
Війна дає шалені бариші
олігархії будь-якого краю,
де правду і свободу убивають,
а телеботи інтермережі,
буває, що від щирої душі
дияволу во плоті помагають.
Система влади має реноме
лукавого пройдисвіта і чорта.

Ірина Вовк
2026.09.25 07:54
VIІ. « РИМ ПОЧЕКАЄ! » Кімната молодого Плінія була завалена сувоями. Тут були вірші Вергілія, праці істориків і його власні начерки. Юнак гарячково пакував речі в шкіряну сумку. Завтра вранці в порту на нього чекав корабель до Остії. Пліній

Віктор Кучерук
2026.09.25 07:16
До сонця усміхається земля,
Діждавшись врешті просвіту в тумані, -
Вже росами вмиваються поля
І обсихають в теплому сіянні.
Усе навколо скинуло свій жаль,
Розвіялися сумніви й тривоги, -
Душа світліє, як прозора даль,
І стелиться життя нова дорога.

С М
2026.09.24 23:59
Лунатик на траві, дивись
Лунатик на траві, дивись
Згадавши як сміявся й грав колись
Інші диваки за ним велись

Лунатик у передпокої
Лунатики в передпокої
В газеті їх обличчя звернуті додолу

хома дідим
2026.09.24 23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті

Тетяна Левицька
2026.09.24 22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.

Каштанів їжачки вп'ялися в землю,

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Губерначук (1969 - 2017) / Рецензії

 "Слово, таке випадкове і рятівне…"
Кажется, Камоэнс, великий португальский поэт XVI столетия, сказал, что поэзия – это лучшие слова, стоящие в лучшем порядке. На мой взгляд, можно было бы добавить, что это, вобщем-то, и знакомые слова, но стоящие в незнакомом порядке. Мы употребляем те же самые слова каждый день – других ведь нет, мы их, позволительно сказать, проматываем на ярмарках случайных встреч. Они также поддаются инфляции, обесцениваясь потихоньку в газетных клише, засоряясь "канцеляритом" официальных писем и речей. Вот из них-то и делают поэзию, "их протирают, как стекло" (Д. Самойлов), чтобы увидеть сквозь них сущности.

Это, наверное, непросто – ведь стихов немного и мало поэтов, несмотря на огромное количество рифмованной и нерифмованной литературной "продукции". Поэтому появление человека, способного к пластическим воплощениям слова – событие, которое трудно переоценить.

Хотя Сергей Губерначук сравнительно недавно занялся стихосложением, он не идет исхоженными путями классических форм и классических мотивов. Естественно, что в первый момент его стихи вызывают недоверие. Останавливает тот самый незнакомый, необычный порядок слов, с которого все и начинается: ироничность, тематическая, образная, даже стилистическая парадоксальность, неоднозначность мыслей, взглядов. К тому же у него нет литературного имиджа, авторитета подборок, поэтических сборников и т.п. Восприятие его поэзии требует лишь непредвзятости и отказа от стереотипов. Тогда стихотворение убеждает, притягивает собственной "внутренней'' жизнью. Это – жизнь слова, когда оно проявляет свою метафорическую природу, пытается стать ответом каких-то затаенных смыслов, дальних или ближних миров. Какое раскованно легкое слово у Губерначука, словно продолжается разговор с соседом так, ни о чем. Скажем, обычная стеклянная банка. И вдруг она превращается в средоточие и взаимосвязь вещей, явлений, эмоций, отзеркаливая единый в разнообразных проявлениях мир, становится им на миг в нескольких строках и... остается там же, на печи.

Порожня банка – геніальна річ!
холодна – лід,
прозора – світ...
..........
Чим літровіша за розміром,
Тим більше почуттів...

Стихи Сергея влекут, заманивая как бы в веселую игру со словами и смыслом, они пребывают где-то на грани китча, анекдота:

... під фунікулер потрапив кіт,
ну,
у пішохідний перехід
потрапив я...

Но незаметно они обращают к иному, к "феноменальным моментам". В несвязных коротких фразах – сюрреалистических образах "древньої абетки", если прочесть их вместе, ощутим трагический привкус отечественной истории с ее извечным "Кто виноват?". Ясно, что "винна абетка". Чаще всего историческая память у Губерначука сконденсирована в слове-знаке. В стихотворном пространстве эти слова несут в себе тяжесть времени, воплощают его светлых богов и языческих идолов, камешками смальты слагаясь в мозаическое панно. Краски почему-то немного печальны. Ритм и строфика привносят ощущение протяженности времени, утомленное течение дней, лет, десятилетий. А рядом скептическая усмешка дня нынешнего. Панно имеет чудно́е, "отчетное", название: "Работа сексота".

Велика війна.
Велетенська розруха.
Велетневотонний голод.
Невеличкий секс.

По Губерначуку, вся история – древняя, средневековая, новейшая – протекает здесь, среди нас, сейчас, вплетаясь в наши будни.

... семирічна війна розштовхала людей i автобуси...

Однако Сергей – не холодный наблюдатель феноменов и коллизий, описатель ландшафтов истории, его стихи могут быть пристрастны, они могут кричать:

Утіште дівчинку,
яка без упереджень торгує
перед вами своїм
божевільним благом.

"Сюр", отчужденность сочетаются с теплой, лирической интонацией.

Коли розгубилися очi
i плечі твoї знітилися,
як знати могла ти слово,
таке випадкове i рятівне?

Вообще, Сергей Губерначук бывает очень разным в своих стихах, в многообразии поэтических образов, культурных аллюзий – и все же стилистически цельным в работе со словом. Он, как мне кажется, уже имеет свой, пока еще не очень громкий поэтический голос. Можно, конечно же, вести речь и о влияниях: о футуристах двадцатых, о сегодняшнем украинском поэтическом авангарде, о мировой поэзии. Это не удивительно, его поэзия возникает не в безвоздушном пространстве, не в каком-то специально выдуманном искусственном мире. Сергей, молодой актер Молодежного театра, живет в нашем "сыроватом" времени, среди нас, какие мы ни есть, пишет стихи прямо на той сцене, где разыгрывают свои роли жизнь, история, литература, наконец. Но голос – свой.

О его стихах можно бы рассказывать еще, но лучше их читать. Отметим лишь, что эта подборка – первая журнальная публикация Сергея Губерначука.

Марк Белорусец, 1994

Це рецензія до добірки поезій Сергія Ґуберначука, опублікованої у розділі "Поэзия как философия" часопису "Философская и социологическая мысль" (№ 7–8, 1994 рік, стор. 237–247). Рецензія написана Марком Білорусцем – перекладачем німецької й австрійської поезії та прози, а також літературним критиком.
Передмова М. Білорусця зберіглася лише у перекладі на російську мову і подається у такому вигляді, як була надрукована в журналі.


Контекст : "Поезії розбурханих стихій", стор. 3–6


    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-10-28 08:59:28
Переглядів сторінки твору 1056
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.083 / 5.75)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.749
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
Автор востаннє на сайті 2026.09.24 19:35
Автор у цю хвилину відсутній