Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.25
05:33
Тиша стелиться в кімнаті,
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.
Тьмяно блимає свіча, -
Присипляє співом мати
Неслухняне дитинча.
Усміхаючись щасливо,
І не змінюючи тон, -
Навіває тихим співом
На свою дитину сон.
2026.03.25
03:43
Незнану, невідому серцю тугу
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.
Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -
Благий зимовий вечір переміг.
Вікно. Старий будинок. Поверх другий.
Світильник чийсь для мене - оберіг.
Віддати найсвятіше на наругу?
Забути світ фантазій чарівних?
Писав листи уявному я другу -
2026.03.24
20:26
Як горить у небесних коморах
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
І освітлює звідти пітьму
Паліями розбурханий порох,
Я не знаю, навіщо й чому!
Роздивлятися та міркувати
Заважають земні комарі.
То й втікаю знадвору до хати,
2026.03.24
18:05
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «курли», неспішний постук дятл
2026.03.24
15:07
о шторм іде убити
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
саме життя моє
як не сховаюся швидко
то вищезну ізнічев’я
герць і діти
за пострілами тими
за пострілами тими
2026.03.24
14:43
І
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
Імперії очолюють царі,
але не менш відомі їхні коні:
це буцефали, інцитати... поні,
яких сідлають бовдури старі,
точніше, русофіли-упирі
із пиками каліґул та неронів
і новоявлені поводирі,
2026.03.24
11:59
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"З низів я бачу все" (2008)
КРИВОЗБОЧЕННЯ
Я всього набачився у своєму житті: зрад, підступів, словоблудства і криводушності, отож мене чимось подібним здивувати непросто. Однак дещо мене таки дивує.
Ось і перший приклад. Після якихось літературних заходів, що проводились у Сватовому, сидимо в кафе: В.В. Просін, голова райдержадміністрації, В.С. Честних, голова райради, С.І. Кривонос, редактор райгазети, я, голова правління обласної організації Національної спілки письменників України, поет Андрій Медведенко та критик Олег Бішарєв. По якійсь чарці Просін мене запитує: «Чому не приймаєте до спілки нашого поета Сергія Кривоноса?». «А він не подавав мені заяви, – відповідаю, – до того ж він уже має квиток міжрегіональної спілки літераторів. Якщо він вийде з останньої, яка не є юридично легітимною, то я зроблю все від мене залежне, аби мій давній підопічний став членом НСПУ».
Серьожа дав тоді привселюдно обіцянку, що вийде з міжрегіональної спілки. І я, повіривши йому, менше ніж за рік вручив Сергію Кривоносу членський квиток НСПУ. Та Сергій обдурив усіх – лишився активним «багнетом» альтернативного (антиукраїнського) літературного утворення, що суперечить статуту НСПУ.
Ще приклад. Той же В.В. Просін, звільняючи посаду редактора райгазети, передав свої повноваження С.І. Кривоносу, усіляко допомагав і редакції, і Сергієві особисто в усьому: давав безкоштовні путівки, дарував недешевий холодильник, усіляко відзначав. І Серьожа неодноразово на словах дякував за це Просіну, писав йому хвалебні оди, спілкувався з ним лише українською, себто державною, мовою.
Та ось… В області та районі відбувся сепаратистський путч-переворот, і «патріот» Серьожа перекинувся на протилежний бік барикад. Спішно перевів справік україномовну газету на російський «язык», підперся ще одним «міжпланетним генієм» Вовою Петрушенком, задушив усе українське як у редакції, так і в літстудії. А крім усього цього почав поливати брудом і колишнього свого друга та благодійника В.В. Просіна. А як же оди-балади?! А де ж проста людська гідність і звичаєва пристойність?! Звідки в потомственого українця Кривоноса взялися антиукраїнська зажерливість, несприйняття українського духу-звичаю на праукраїнській землі?! Що поєднує Кривоноса (хай би вже переписався на Кривоносова!) із шовіністами місцевими, обласними і північно-сусідськими?! Невже ідея?!
Дивуюся, печалюся, відповіді не знаходжу.
2007 – 2008
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КРИВОЗБОЧЕННЯ
Я всього набачився у своєму житті: зрад, підступів, словоблудства і криводушності, отож мене чимось подібним здивувати непросто. Однак дещо мене таки дивує.
Ось і перший приклад. Після якихось літературних заходів, що проводились у Сватовому, сидимо в кафе: В.В. Просін, голова райдержадміністрації, В.С. Честних, голова райради, С.І. Кривонос, редактор райгазети, я, голова правління обласної організації Національної спілки письменників України, поет Андрій Медведенко та критик Олег Бішарєв. По якійсь чарці Просін мене запитує: «Чому не приймаєте до спілки нашого поета Сергія Кривоноса?». «А він не подавав мені заяви, – відповідаю, – до того ж він уже має квиток міжрегіональної спілки літераторів. Якщо він вийде з останньої, яка не є юридично легітимною, то я зроблю все від мене залежне, аби мій давній підопічний став членом НСПУ».
Серьожа дав тоді привселюдно обіцянку, що вийде з міжрегіональної спілки. І я, повіривши йому, менше ніж за рік вручив Сергію Кривоносу членський квиток НСПУ. Та Сергій обдурив усіх – лишився активним «багнетом» альтернативного (антиукраїнського) літературного утворення, що суперечить статуту НСПУ.
Ще приклад. Той же В.В. Просін, звільняючи посаду редактора райгазети, передав свої повноваження С.І. Кривоносу, усіляко допомагав і редакції, і Сергієві особисто в усьому: давав безкоштовні путівки, дарував недешевий холодильник, усіляко відзначав. І Серьожа неодноразово на словах дякував за це Просіну, писав йому хвалебні оди, спілкувався з ним лише українською, себто державною, мовою.
Та ось… В області та районі відбувся сепаратистський путч-переворот, і «патріот» Серьожа перекинувся на протилежний бік барикад. Спішно перевів справік україномовну газету на російський «язык», підперся ще одним «міжпланетним генієм» Вовою Петрушенком, задушив усе українське як у редакції, так і в літстудії. А крім усього цього почав поливати брудом і колишнього свого друга та благодійника В.В. Просіна. А як же оди-балади?! А де ж проста людська гідність і звичаєва пристойність?! Звідки в потомственого українця Кривоноса взялися антиукраїнська зажерливість, несприйняття українського духу-звичаю на праукраїнській землі?! Що поєднує Кривоноса (хай би вже переписався на Кривоносова!) із шовіністами місцевими, обласними і північно-сусідськими?! Невже ідея?!
Дивуюся, печалюся, відповіді не знаходжу.
2007 – 2008
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
