Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
Не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли: ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
Не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли: ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
2026.04.20
20:16
Під очеретом хата зустрічала
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
Свічу вечірню, місяць ночі.
Здавалося, доволі в неї часу,
І не лякали поторочі.
Рожеві абрикоси обіймали
Тим цвітом, що пахтів сміливо.
Пережила старенька вже чимало.
2026.04.20
17:51
усе це буде не про нас
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
хіба що раптом
бо час
який минає зна
не сильно фактор
ми дивні
і чого би не
десь-божевільні
2026.04.20
17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2026.04.20
17:30
Чи прислухаєшся до зір,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
чи чуєш грому канонади,
а з юності і до сих пір
лягають думи на папір
і цьому вже немає ради.
А по ночах тривожать сни
і сюр-реальні, і пророчі,
2026.04.20
15:08
Долинають спогади тремтливі
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
Із туманності німих зірок.
Долинають болі нескоримі,
Як старий невивчений урок.
І, напевно, душі нелюдимі
Віднайдуть спочинок в певний строк.
Долинають образи трмвожні,
2026.04.20
10:33
Олександр Чуркін (1903-1971)
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
В дальнім полі любонька
жде мене,
а вже сходить сонечко
весняне,
обрій світлом сяючим
залило...
2026.04.20
09:27
Сум…
Зупинилося серце чарівної жінки, знакової телеведучої, кінознавиці.
Саме вона у вересні 1995 року першою оголосила: «Вітаємо вас! В ефірі — "Студія 1+1!».
Ми разом вчилися на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченк
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"З низів я бачу все" (2008)
КРИВОЗБОЧЕННЯ
Я всього набачився у своєму житті: зрад, підступів, словоблудства і криводушності, отож мене чимось подібним здивувати непросто. Однак дещо мене таки дивує.
Ось і перший приклад. Після якихось літературних заходів, що проводились у Сватовому, сидимо в кафе: В.В. Просін, голова райдержадміністрації, В.С. Честних, голова райради, С.І. Кривонос, редактор райгазети, я, голова правління обласної організації Національної спілки письменників України, поет Андрій Медведенко та критик Олег Бішарєв. По якійсь чарці Просін мене запитує: «Чому не приймаєте до спілки нашого поета Сергія Кривоноса?». «А він не подавав мені заяви, – відповідаю, – до того ж він уже має квиток міжрегіональної спілки літераторів. Якщо він вийде з останньої, яка не є юридично легітимною, то я зроблю все від мене залежне, аби мій давній підопічний став членом НСПУ».
Серьожа дав тоді привселюдно обіцянку, що вийде з міжрегіональної спілки. І я, повіривши йому, менше ніж за рік вручив Сергію Кривоносу членський квиток НСПУ. Та Сергій обдурив усіх – лишився активним «багнетом» альтернативного (антиукраїнського) літературного утворення, що суперечить статуту НСПУ.
Ще приклад. Той же В.В. Просін, звільняючи посаду редактора райгазети, передав свої повноваження С.І. Кривоносу, усіляко допомагав і редакції, і Сергієві особисто в усьому: давав безкоштовні путівки, дарував недешевий холодильник, усіляко відзначав. І Серьожа неодноразово на словах дякував за це Просіну, писав йому хвалебні оди, спілкувався з ним лише українською, себто державною, мовою.
Та ось… В області та районі відбувся сепаратистський путч-переворот, і «патріот» Серьожа перекинувся на протилежний бік барикад. Спішно перевів справік україномовну газету на російський «язык», підперся ще одним «міжпланетним генієм» Вовою Петрушенком, задушив усе українське як у редакції, так і в літстудії. А крім усього цього почав поливати брудом і колишнього свого друга та благодійника В.В. Просіна. А як же оди-балади?! А де ж проста людська гідність і звичаєва пристойність?! Звідки в потомственого українця Кривоноса взялися антиукраїнська зажерливість, несприйняття українського духу-звичаю на праукраїнській землі?! Що поєднує Кривоноса (хай би вже переписався на Кривоносова!) із шовіністами місцевими, обласними і північно-сусідськими?! Невже ідея?!
Дивуюся, печалюся, відповіді не знаходжу.
2007 – 2008
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КРИВОЗБОЧЕННЯ
Я всього набачився у своєму житті: зрад, підступів, словоблудства і криводушності, отож мене чимось подібним здивувати непросто. Однак дещо мене таки дивує.
Ось і перший приклад. Після якихось літературних заходів, що проводились у Сватовому, сидимо в кафе: В.В. Просін, голова райдержадміністрації, В.С. Честних, голова райради, С.І. Кривонос, редактор райгазети, я, голова правління обласної організації Національної спілки письменників України, поет Андрій Медведенко та критик Олег Бішарєв. По якійсь чарці Просін мене запитує: «Чому не приймаєте до спілки нашого поета Сергія Кривоноса?». «А він не подавав мені заяви, – відповідаю, – до того ж він уже має квиток міжрегіональної спілки літераторів. Якщо він вийде з останньої, яка не є юридично легітимною, то я зроблю все від мене залежне, аби мій давній підопічний став членом НСПУ».
Серьожа дав тоді привселюдно обіцянку, що вийде з міжрегіональної спілки. І я, повіривши йому, менше ніж за рік вручив Сергію Кривоносу членський квиток НСПУ. Та Сергій обдурив усіх – лишився активним «багнетом» альтернативного (антиукраїнського) літературного утворення, що суперечить статуту НСПУ.
Ще приклад. Той же В.В. Просін, звільняючи посаду редактора райгазети, передав свої повноваження С.І. Кривоносу, усіляко допомагав і редакції, і Сергієві особисто в усьому: давав безкоштовні путівки, дарував недешевий холодильник, усіляко відзначав. І Серьожа неодноразово на словах дякував за це Просіну, писав йому хвалебні оди, спілкувався з ним лише українською, себто державною, мовою.
Та ось… В області та районі відбувся сепаратистський путч-переворот, і «патріот» Серьожа перекинувся на протилежний бік барикад. Спішно перевів справік україномовну газету на російський «язык», підперся ще одним «міжпланетним генієм» Вовою Петрушенком, задушив усе українське як у редакції, так і в літстудії. А крім усього цього почав поливати брудом і колишнього свого друга та благодійника В.В. Просіна. А як же оди-балади?! А де ж проста людська гідність і звичаєва пристойність?! Звідки в потомственого українця Кривоноса взялися антиукраїнська зажерливість, несприйняття українського духу-звичаю на праукраїнській землі?! Що поєднує Кривоноса (хай би вже переписався на Кривоносова!) із шовіністами місцевими, обласними і північно-сусідськими?! Невже ідея?!
Дивуюся, печалюся, відповіді не знаходжу.
2007 – 2008
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
