Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.28
21:08
Хоч на хвилиноньку? Нащо виходити,
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
Краще я ляжу посплю.
Завтра Гаврило з майдану повернеться,
Він може годину лю-лю.
- Знаю я цього Гаврила триклятого:
Він теж мене якось лю-лю.
Куплю я на чорному ринку рушниченьку-
2026.08.28
19:47
До осені от-от...- час плинний не спинити,
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
Подільська нива віддала свій урожай,
І притухає сонцепроменевий жар,
Сплітає мудрість з сенсом щедрі серцю ниті.
Ловий й цінуй життя, прекрасні щастя миті.
Вже складені копиці, вщухла сіножать.
До осені о
2026.08.28
17:20
Дня — лиш на скік горобиний,
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
решта — тривожна пітьма.
Хмари пливуть безупинно.
Місяць мигне крадькома
й знову пірне у безодню —
губляться зорі тоді,
наче ті вівці голодні
в кинутій ним череді.
2026.08.28
16:59
Я самотній, я вмирав би
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
Я самотній, я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
дівча, тобі відома правда
І уранці я вмирав би
І увечері я вмирав би
Чому досі ще не вмер, воу
2026.08.28
14:09
Густий ефір чудить і клякне,
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
Як Сходу зоряні пентаклі,
Де довгі хасбулатні саклі
І дощ над згарищами ллє,
Де сум як сіль – а чи для того,
Щоби окреслити дорогу
Як руну з каменю чи рогу,
Коли недолі бубон б’є?
2026.08.28
11:50
ЦЕЗАР І КЛЕОПАТРА: ОСТАННЯ ЦАРИЦЯ НІЛУ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви)
«Жінки – це не просто окраса палаців; вони – таємне кермо, що повертає кораблі імперій туди, куди не здатна допливти жодна чоловіча відвага».
Плутарх, «Пор
2026.08.28
07:31
Голубіє обрій поза лісом,
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
Покотився вгору сонця диск, -
Ранні роси сіються, мов бісер,
Із трави жовтавої, як віск.
Корінці упоює волога,
Зменшуючи спраглість у рази, -
Жаль, що словом висловить незмога
Поєднання болю і краси.
2026.08.27
21:28
козак нептах сягає тонкощі премудрі
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
йому не рідні аж ніяк
усі ці оксамити перські сукні
чи сурогатний самогінний
арманьяк
він знає достеменно наперед
все це є бабське зманливе безпутнє
про що розказував безвусий
2026.08.27
16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула
2026.08.27
15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
під листочком спить щодня.
А харчується вночі.
Умина не калачі,
їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.
2026.08.27
13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.
Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця
2026.08.27
12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,
Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,
2026.08.27
10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.
2026.08.27
07:17
Огортає туман невблаганно
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
Напівсонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.
2026.08.26
21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі
2026.08.26
19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили.
Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"З низів я бачу все" (2008)
РЕГІОНАЛЬНЕ «ВІДРОДЖЕННЯ»
Сватівські маргінали-регіонали переписують історію рідного краю. Перевертають усе з ніг на голову. Як послухати й почитати їх, то виходить, що до їхнього «всенародно визнаного» приходу до безмежної і безкарної влади на цих степових просторах було одне суцільне Дике поле, заселене байбаками. І ті байбаки свистіли на «исконнорусском языке», бо ніякого іншого тут не було.
Виходить, що тут зроду-звіку не було ані петлюрівського отамана Волоха, ні режисера зі світовим ім’ям Миколи Мащенка, ні чудового українського письменника Миколи Щепенка.
Не було тут українського відродження двадцятих років минулого сторіччя, голодоморів тридцятих-сорокових років.
Не було доріг до Корлякова, і тільки завдяки йому пролягли вони рівнесенько та гладесенько до кожного вимираючого хутора.
Не трудилися тут за незалежну українську державу Олександр Стешенко і Володимир Просін, не відроджували нашу славетну культуру Сергій Зятєв і Василь Леоненко, не творили чудову поезію Микола Твердохліб та Олена Балаба… Не було у Сватовім нічогісінько, не те що славетного в Україні та за її межами «Слобожанського Спаса» – дітища того ж В.В. Просіна.
Усе згадане й не згадане започаткували в дикому полі Сватівщини-Регіонії Мормулі та Гавриленки, підперті Голенками і Тихоновими. А поетичну славу краю наростили своїми талантами атланти руськоязичного слова Кривоноси та Петрушенки.
На все, що було (не було!) до них, маргінали-регіонали наклали беззаперечне табу. Табу – на згадки про те, що сюди часто навідувалися видатні українці Василь Зінкевич і Лілія Сандулеса, Левко Лук’яненко і Костянтин Ситник, Володимир Шовкошитний, Микита Чернявський, Іван Савич. Табу – на приїзд сюди «бандерівців» Івана Низового й Олекси Неживого. «махновця» Григорія Половинка і «петлюрівця» Юрія Кисельова…
Сватівщина – ареал байбаків-автохтонів і регіоналів «у законі»! І тільки…
«Навіки з Москвою!» – скандують байбаки і лайдаки.
13.08.2008
м. Сватове
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РЕГІОНАЛЬНЕ «ВІДРОДЖЕННЯ»
Сватівські маргінали-регіонали переписують історію рідного краю. Перевертають усе з ніг на голову. Як послухати й почитати їх, то виходить, що до їхнього «всенародно визнаного» приходу до безмежної і безкарної влади на цих степових просторах було одне суцільне Дике поле, заселене байбаками. І ті байбаки свистіли на «исконнорусском языке», бо ніякого іншого тут не було.
Виходить, що тут зроду-звіку не було ані петлюрівського отамана Волоха, ні режисера зі світовим ім’ям Миколи Мащенка, ні чудового українського письменника Миколи Щепенка.
Не було тут українського відродження двадцятих років минулого сторіччя, голодоморів тридцятих-сорокових років.
Не було доріг до Корлякова, і тільки завдяки йому пролягли вони рівнесенько та гладесенько до кожного вимираючого хутора.
Не трудилися тут за незалежну українську державу Олександр Стешенко і Володимир Просін, не відроджували нашу славетну культуру Сергій Зятєв і Василь Леоненко, не творили чудову поезію Микола Твердохліб та Олена Балаба… Не було у Сватовім нічогісінько, не те що славетного в Україні та за її межами «Слобожанського Спаса» – дітища того ж В.В. Просіна.
Усе згадане й не згадане започаткували в дикому полі Сватівщини-Регіонії Мормулі та Гавриленки, підперті Голенками і Тихоновими. А поетичну славу краю наростили своїми талантами атланти руськоязичного слова Кривоноси та Петрушенки.
На все, що було (не було!) до них, маргінали-регіонали наклали беззаперечне табу. Табу – на згадки про те, що сюди часто навідувалися видатні українці Василь Зінкевич і Лілія Сандулеса, Левко Лук’яненко і Костянтин Ситник, Володимир Шовкошитний, Микита Чернявський, Іван Савич. Табу – на приїзд сюди «бандерівців» Івана Низового й Олекси Неживого. «махновця» Григорія Половинка і «петлюрівця» Юрія Кисельова…
Сватівщина – ареал байбаків-автохтонів і регіоналів «у законі»! І тільки…
«Навіки з Москвою!» – скандують байбаки і лайдаки.
13.08.2008
м. Сватове
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
