Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.14
18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне
2026.08.14
17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish
2026.08.14
13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.
2026.08.14
12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.
Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо
2026.08.14
12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.
2026.08.14
11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,
2026.08.14
11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу
Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав
2026.08.14
10:52
Що ви, керманичі кпину?
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-
-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки
2026.08.14
07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.
2026.08.14
04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.
Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,
2026.08.13
23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі
2026.08.13
22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.
Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,
2026.08.13
18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?
2026.08.13
18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.
2026.08.13
15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
2026.08.13
13:19
Яскраве сонячне проміння.
Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так протискається весна
Крізь заборони і каміння,
Крізь забобони й письмена.
Таке проміння пропікає
До всіх глибин, до всіх основ.
Воно жорстоке, ніби Каїн,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Публіцистика
/
"З низів я бачу все" (2008)
РЕГІОНАЛЬНЕ «ВІДРОДЖЕННЯ»
Сватівські маргінали-регіонали переписують історію рідного краю. Перевертають усе з ніг на голову. Як послухати й почитати їх, то виходить, що до їхнього «всенародно визнаного» приходу до безмежної і безкарної влади на цих степових просторах було одне суцільне Дике поле, заселене байбаками. І ті байбаки свистіли на «исконнорусском языке», бо ніякого іншого тут не було.
Виходить, що тут зроду-звіку не було ані петлюрівського отамана Волоха, ні режисера зі світовим ім’ям Миколи Мащенка, ні чудового українського письменника Миколи Щепенка.
Не було тут українського відродження двадцятих років минулого сторіччя, голодоморів тридцятих-сорокових років.
Не було доріг до Корлякова, і тільки завдяки йому пролягли вони рівнесенько та гладесенько до кожного вимираючого хутора.
Не трудилися тут за незалежну українську державу Олександр Стешенко і Володимир Просін, не відроджували нашу славетну культуру Сергій Зятєв і Василь Леоненко, не творили чудову поезію Микола Твердохліб та Олена Балаба… Не було у Сватовім нічогісінько, не те що славетного в Україні та за її межами «Слобожанського Спаса» – дітища того ж В.В. Просіна.
Усе згадане й не згадане започаткували в дикому полі Сватівщини-Регіонії Мормулі та Гавриленки, підперті Голенками і Тихоновими. А поетичну славу краю наростили своїми талантами атланти руськоязичного слова Кривоноси та Петрушенки.
На все, що було (не було!) до них, маргінали-регіонали наклали беззаперечне табу. Табу – на згадки про те, що сюди часто навідувалися видатні українці Василь Зінкевич і Лілія Сандулеса, Левко Лук’яненко і Костянтин Ситник, Володимир Шовкошитний, Микита Чернявський, Іван Савич. Табу – на приїзд сюди «бандерівців» Івана Низового й Олекси Неживого. «махновця» Григорія Половинка і «петлюрівця» Юрія Кисельова…
Сватівщина – ареал байбаків-автохтонів і регіоналів «у законі»! І тільки…
«Навіки з Москвою!» – скандують байбаки і лайдаки.
13.08.2008
м. Сватове
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
РЕГІОНАЛЬНЕ «ВІДРОДЖЕННЯ»
Сватівські маргінали-регіонали переписують історію рідного краю. Перевертають усе з ніг на голову. Як послухати й почитати їх, то виходить, що до їхнього «всенародно визнаного» приходу до безмежної і безкарної влади на цих степових просторах було одне суцільне Дике поле, заселене байбаками. І ті байбаки свистіли на «исконнорусском языке», бо ніякого іншого тут не було.
Виходить, що тут зроду-звіку не було ані петлюрівського отамана Волоха, ні режисера зі світовим ім’ям Миколи Мащенка, ні чудового українського письменника Миколи Щепенка.
Не було тут українського відродження двадцятих років минулого сторіччя, голодоморів тридцятих-сорокових років.
Не було доріг до Корлякова, і тільки завдяки йому пролягли вони рівнесенько та гладесенько до кожного вимираючого хутора.
Не трудилися тут за незалежну українську державу Олександр Стешенко і Володимир Просін, не відроджували нашу славетну культуру Сергій Зятєв і Василь Леоненко, не творили чудову поезію Микола Твердохліб та Олена Балаба… Не було у Сватовім нічогісінько, не те що славетного в Україні та за її межами «Слобожанського Спаса» – дітища того ж В.В. Просіна.
Усе згадане й не згадане започаткували в дикому полі Сватівщини-Регіонії Мормулі та Гавриленки, підперті Голенками і Тихоновими. А поетичну славу краю наростили своїми талантами атланти руськоязичного слова Кривоноси та Петрушенки.
На все, що було (не було!) до них, маргінали-регіонали наклали беззаперечне табу. Табу – на згадки про те, що сюди часто навідувалися видатні українці Василь Зінкевич і Лілія Сандулеса, Левко Лук’яненко і Костянтин Ситник, Володимир Шовкошитний, Микита Чернявський, Іван Савич. Табу – на приїзд сюди «бандерівців» Івана Низового й Олекси Неживого. «махновця» Григорія Половинка і «петлюрівця» Юрія Кисельова…
Сватівщина – ареал байбаків-автохтонів і регіоналів «у законі»! І тільки…
«Навіки з Москвою!» – скандують байбаки і лайдаки.
13.08.2008
м. Сватове
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
