ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2025.11.26 16:55
Туман уранішній осів
На листя пріле,
І відбивається в росі
Недощеміле.

І розчиняється в імлі
Передзимове,
Де пруг, який не доболів

Микола Дудар
2025.11.26 15:35
Запровадиш тільки кілька правил…
А вони гризуться між собою.
Робиш зауваження слинявим,
Що не все вимірюється тьмою…

В пам’яті одне, що призабуте
Силоміць витягуєш з кишені
А воно запрошує у бутель

Світлана Пирогова
2025.11.26 13:00
Сивий дядечко туман
Оселився на полях.
Сива-сива вся земля.
Сивини вже океан.
Потонули ліс і сад.
І будинки в пелені.
Сумно стало і мені.
Зажурився листопад.

Тетяна Левицька
2025.11.26 12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!

Іван Потьомкін
2025.11.26 11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

С М
2025.11.26 09:40
нам було би добре разом
о так добре разом
нам було би добре разом
та було би і ми могли би

ще дурня
збочена дурня
ще дурня

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18

Олег Герман
2022.12.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Критика | Аналітика

 Страшный секрет сэра Артура
Уже давно и с некоторым сожалением заметил, что не могу дочитывать истории о Шерлоке Холмсе и д-ре Уотсоне до конца. Я люблю А.К. Дойла, люблю перечитывать, то, что люблю, так что мне приходится делать усилие, чтобы взяться за новую книгу вместо уже прочитанной и даже где-то наизусть заученной. Но уж если я перечитываю - то от корки до корки, с головой окунаясь в атмосферу, вновь переживая историю, возвращаясь во времена первого знакомства с текстом и т.д. Но с Дойлом меня постигает разочарование: только когда-то очень давно про- и перечитывались рассказы доктора Уотсона целиком и взахлеб, а теперь - нет. В какой-то момент интерес пропадает совершенно - и дело вовсе не в том, что я уже знаю имя убийцы; но до этого момента рассказы читаются с неослабевающим интересом. Почему? Пожимая плечами, я ставлю книгу обратно на полку, потом еще долго к ней не возвращаюсь, а когда, наконец, все-таки возвращаюсь, все повторяется, а я вновь испытываю некоторое разочарование. Почему так?

А вчера мне, наконец, открылось, почему, причем разгадка, как во многих расследованиях Холмса, лежала на поверхности. По сути, сэр Артур изложил ее в нескольких словах в самой первой истории о Холмсе и Уотсоне, в "Этюде в багровых тонах". Но мне потребовалось много лет, чтобы ее заметить, а еще - тот самый ослабевающий интерес к повествованию, чтобы, наконец, обратить внимание на текст как объект анализа, а не источник удовольствия. Зато теперь я знаю творческий секрет Дойла - он раскрыт!

Холмс объясняет Уотсону, закаленному Афганистаном бойцу, видевшему, как его товарищей рубили в куски, почему того так взволновало преступление на Лористон-Гарденс. Все просто: "В этом преступлении есть таинственность, которая действует на воображение; где нет пищи воображению, там нет и страха". Стоило мне прочитать эту фразу медленно, и я понял, почему не дочитываю рассказы Дойла до конца. Пока он рисует картину преступления - неизменно таинственную, дающую богатую пищу воображению, читать интересно. Все так странно, непонятно, необъяснимо! - написанное кровью слово МЕСТЬ, пять апельсиновых зернышек в конверте, пляшущие человечки, невероятная тварь, преследующая род поколение за поколением, переписывание Британской энциклопедии! - да, да, еще, сообщайте мне больше алогичных, противоречивых, бессмысленных подробностей, намеренно умалчивая обо всем, что указывает на преступника и его мотивы! Пока этот паззл рассыпан на столе без всякого порядка, а по нему бестолково мечутся Грегсон с Лестрейдом, за которыми следит туповатый Уотсон - есть тайна. Сэр Артур скормил ее моему воображению, как приманку, и оно заработало, нагнав на меня того самого страху, который так славно переживать за книгой или в кинотеатре, но не в жизни.

Но стоит Холмсу небрежными движениями передвинуть несколько деталей, и картина преступления начинает складываться, а всякая таинственность улетучивается. Да и какая в преступлении может быть таинственность? Вот что великий детектив говорил Грегсону там же, в "Этюде":
- Это мне напоминает обстоятельства смерти Ван Янсена в Утрехте, в тридцать четвертом году. Помните это дело, Грегсон?
- Нет, сэр.
- Прочтите, право, стоит прочесть. Да, ничто не ново под луной. Все уже бывало прежде."

А лет через 60 братья Вайнеры устами Жеглова сообщат Шарапову примерно то же самое: "Понимаешь, Володя, неслыханных преступлений не бывает: каждый раз что-то подобное где-то когда-то с кем-то уже было. На том наш брат сыщик и стоит - на сходности обстоятельств, на одинаковых мотивах, на уловках одного покроя..."

Потому-то Холмс, внося порядок в иррациональное зрелище, убивает и тайну, и мой интерес. Правильное расположение лиц, поступков и мотивов в его изложении ничуть не загадочнее, чем изучение моего собственного холодильника с целью сочинить нехитрый ужин из одного, максимум - из двух блюд. Мне туда и смотреть не нужно, я и так уже все знаю, наперед.

И Дойл неукоснительно придерживался этой схемы, испытанной однажды в "Этюде": таинственное преступление - вспышка интереса читателя - ошеломительная простота разгадки. Схема эта работала и 100 лет назад, работает она и теперь, потому что с человеческим воображением все обстоит по-прежнему. Оно находит пищу в таинственности, таинственность возбуждает страх, а страшное в литературе служит разрядкой, убежищем и отдохновением от страшного в жизни.

ноябрь 2019 года




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-11-15 13:13:59
Переглядів сторінки твору 641
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній