ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Пекун Олексій
2025.04.24

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Артур Курдіновський
2023.12.07

Теді Ем
2023.02.18

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Критика | Аналітика

 Страшный секрет сэра Артура
Уже давно и с некоторым сожалением заметил, что не могу дочитывать истории о Шерлоке Холмсе и д-ре Уотсоне до конца. Я люблю А.К. Дойла, люблю перечитывать, то, что люблю, так что мне приходится делать усилие, чтобы взяться за новую книгу вместо уже прочитанной и даже где-то наизусть заученной. Но уж если я перечитываю - то от корки до корки, с головой окунаясь в атмосферу, вновь переживая историю, возвращаясь во времена первого знакомства с текстом и т.д. Но с Дойлом меня постигает разочарование: только когда-то очень давно про- и перечитывались рассказы доктора Уотсона целиком и взахлеб, а теперь - нет. В какой-то момент интерес пропадает совершенно - и дело вовсе не в том, что я уже знаю имя убийцы; но до этого момента рассказы читаются с неослабевающим интересом. Почему? Пожимая плечами, я ставлю книгу обратно на полку, потом еще долго к ней не возвращаюсь, а когда, наконец, все-таки возвращаюсь, все повторяется, а я вновь испытываю некоторое разочарование. Почему так?

А вчера мне, наконец, открылось, почему, причем разгадка, как во многих расследованиях Холмса, лежала на поверхности. По сути, сэр Артур изложил ее в нескольких словах в самой первой истории о Холмсе и Уотсоне, в "Этюде в багровых тонах". Но мне потребовалось много лет, чтобы ее заметить, а еще - тот самый ослабевающий интерес к повествованию, чтобы, наконец, обратить внимание на текст как объект анализа, а не источник удовольствия. Зато теперь я знаю творческий секрет Дойла - он раскрыт!

Холмс объясняет Уотсону, закаленному Афганистаном бойцу, видевшему, как его товарищей рубили в куски, почему того так взволновало преступление на Лористон-Гарденс. Все просто: "В этом преступлении есть таинственность, которая действует на воображение; где нет пищи воображению, там нет и страха". Стоило мне прочитать эту фразу медленно, и я понял, почему не дочитываю рассказы Дойла до конца. Пока он рисует картину преступления - неизменно таинственную, дающую богатую пищу воображению, читать интересно. Все так странно, непонятно, необъяснимо! - написанное кровью слово МЕСТЬ, пять апельсиновых зернышек в конверте, пляшущие человечки, невероятная тварь, преследующая род поколение за поколением, переписывание Британской энциклопедии! - да, да, еще, сообщайте мне больше алогичных, противоречивых, бессмысленных подробностей, намеренно умалчивая обо всем, что указывает на преступника и его мотивы! Пока этот паззл рассыпан на столе без всякого порядка, а по нему бестолково мечутся Грегсон с Лестрейдом, за которыми следит туповатый Уотсон - есть тайна. Сэр Артур скормил ее моему воображению, как приманку, и оно заработало, нагнав на меня того самого страху, который так славно переживать за книгой или в кинотеатре, но не в жизни.

Но стоит Холмсу небрежными движениями передвинуть несколько деталей, и картина преступления начинает складываться, а всякая таинственность улетучивается. Да и какая в преступлении может быть таинственность? Вот что великий детектив говорил Грегсону там же, в "Этюде":
- Это мне напоминает обстоятельства смерти Ван Янсена в Утрехте, в тридцать четвертом году. Помните это дело, Грегсон?
- Нет, сэр.
- Прочтите, право, стоит прочесть. Да, ничто не ново под луной. Все уже бывало прежде."

А лет через 60 братья Вайнеры устами Жеглова сообщат Шарапову примерно то же самое: "Понимаешь, Володя, неслыханных преступлений не бывает: каждый раз что-то подобное где-то когда-то с кем-то уже было. На том наш брат сыщик и стоит - на сходности обстоятельств, на одинаковых мотивах, на уловках одного покроя..."

Потому-то Холмс, внося порядок в иррациональное зрелище, убивает и тайну, и мой интерес. Правильное расположение лиц, поступков и мотивов в его изложении ничуть не загадочнее, чем изучение моего собственного холодильника с целью сочинить нехитрый ужин из одного, максимум - из двух блюд. Мне туда и смотреть не нужно, я и так уже все знаю, наперед.

И Дойл неукоснительно придерживался этой схемы, испытанной однажды в "Этюде": таинственное преступление - вспышка интереса читателя - ошеломительная простота разгадки. Схема эта работала и 100 лет назад, работает она и теперь, потому что с человеческим воображением все обстоит по-прежнему. Оно находит пищу в таинственности, таинственность возбуждает страх, а страшное в литературе служит разрядкой, убежищем и отдохновением от страшного в жизни.

ноябрь 2019 года




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2019-11-15 13:13:59
Переглядів сторінки твору 819
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2023.05.24 15:15
Автор у цю хвилину відсутній