ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2021.03.08 00:02
Подолено відстань. Хатина на розтіч
А вітер в гульбі… о господаре
Все промайнуло, зникло бездарно…
Пам’ять в безпам’янстві… хто ж так морочить?..
Ось і безпліддя… Божа покара…

Ой вийди, погляньмо у простір, у вічі
Чому наших доль… де справедливіст

Ніна Виноградська
2021.03.07 23:18
Усе в нас починається з порога
У рідній хаті, де жили й росли.
І перший крик, й остання вже дорога,
Через поріг батьківський перейшли.

Всі болі наші і жалі, й печалі,
Переступали хатню цю межу.
І ми жили із ними вже надалі,

Ніна Виноградська
2021.03.07 23:15
Сміялась хатина, раділа від щастя,
Бо в пісню сплітались її голоси.
І вічним здавалось батьківське причастя
І мамине слово добра і краси.

У шибках завжди відбивалися зорі,
Стікали по стрісі травневі дощі.
Її обнімали світанки прозорі,

Ярослав Чорногуз
2021.03.07 21:42
Я від кохання все життя страждав,
Даремно сподіваючись на диво.
В надії, що купатимусь в медах...
Й уже здавалось те все — неможливим.

Спеленане, наївне немовля,
Я борсався в тенетах у кохання.
І щастя, наче мрію, уявляв...

Олександр Сушко
2021.03.07 20:18
https://www.facebook.com/100000221016363/videos/4491409727543017/?notif_id=1615139419883756¬if_t=video_wall_create&ref=notif

Ніна Виноградська
2021.03.07 19:54
Чорний згусток журби у коханих зіницях,
Що сльозою тече з-під натомлених вій.
По стежині стрімкій до своєї криниці
Йде дівчина одна, щоби збутися мрій.

Дум про нього, того, що, ховаючи зраду,
Прикидався таким, хоч до рани клади…
Відсьогодні йому в

Володимир Бойко
2021.03.07 18:14
Не згодиться ніхто замість тебе дорогу здолати –
Добирайся, як знаєш, в пітьмі, невідомо куди.
Хай тобі виднокрай заступають дерева крислаті
І твої провожаті духовно сліпі й дурнуваті
І тобі не підкажуть, як вірно читати сліди.

Але ти самотуж прой

Віта Парфенович
2021.03.07 16:44
Я хочу, щоб мої фільтри мені не зрадили,
Вбудовані наміцно, змінювати - не скоро,
І в час, коли тебе я забуватиму,
Навідай ти мене обов'язково!
Можеш прийти пішки чи слово кинути,
Думкою коси гладити, цілувати.
Коли я тебе пізнала, то вже полин

Олександр Сушко
2021.03.07 15:30
Спочатку вродився я,
А згодом - опукла Єва.
Усілися у каяк,
Чіпляючись за дерева.

На весла сильніш наліг,
І рушив, вперед, на Трою.
А з неба дивився Біг

М Менянин
2021.03.07 11:51
Небесный Отец нас всех знает
и рад бы начать диалог
с любым, кто Его принимает,
любя, как единственный Бог.
2.
Являясь для нас, не шагает –
за тучкой по небу плывет,
до капли Себя уменьшая,

Микола Дудар
2021.03.07 11:37
Все тайны мира прячут за словами…
В золе костра схоронен первый слог,
Но я всего лишь, я - сыночек мамин
От головы седой - до самих ног.
И нам стыдиться незачем, доколе:
Родить - Родимый - Родина, при нас…
И предка зов в литературном поле,
На пас

Ігор Шоха
2021.03.07 11:28
Опікшись, дую на холодну воду,
пливу, буває, проти течії,
подорожую, маю врожаї...
Життя – це гра за правилами моди,
але, на жаль, і зверху, і зі споду
у кожного ці правила свої.

***

Тетяна Левицька
2021.03.07 11:01
Матуся, бабця, роду оберіг -
усмішка добра, хусточка картата.
І туляться до неї з року в рік -
дорослі діти й милі онучата.

Накриє стіл, чекатиме гостей
на пироги, ватрушки і не тільки.
Глибока мудрість осяйних очей,

Ніна Виноградська
2021.03.07 10:17
Скидали мов дрова
палили слов’янськії гени
а душі кружляли
над холодом змучених тіл

і снігом грудневим
лягала зима на рамена
де горе закрило

Сергій Гупало
2021.03.07 09:20
Ненадійно жили – не хотілося злота, розваг.
Не пекло, не таїлось остигле кохання у грудях.
Запеклася любов – відступили зневіра і страх,
Зажадалося тільки ще трохи повірити людям.

І нехай би тоді нахилився здивовано світ
Над моєю задумою, нібито

Сергій Губерначук
2021.03.07 08:00
Я – яра. Я – яскрава.
Готуюсь весну завагітнити.
Май мене, маю. Ти маєш право
заграву на стегнах помітити.

Я – самка. Я – самотинка.
Між фраків строкатих стривожилась.
Хочу від кращого з вас – дитинку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Валентина Інклюд
2021.01.08

Ярослав Штука
2020.12.05

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Ніхто
2020.01.18

Євген Чорний
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Садовнікова Катя
2017.06.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Максим Тарасівський (1975) / Критика | Аналітика

 Страшный секрет сэра Артура
Уже давно и с некоторым сожалением заметил, что не могу дочитывать истории о Шерлоке Холмсе и д-ре Уотсоне до конца. Я люблю А.К. Дойла, люблю перечитывать, то, что люблю, так что мне приходится делать усилие, чтобы взяться за новую книгу вместо уже прочитанной и даже где-то наизусть заученной. Но уж если я перечитываю - то от корки до корки, с головой окунаясь в атмосферу, вновь переживая историю, возвращаясь во времена первого знакомства с текстом и т.д. Но с Дойлом меня постигает разочарование: только когда-то очень давно про- и перечитывались рассказы доктора Уотсона целиком и взахлеб, а теперь - нет. В какой-то момент интерес пропадает совершенно - и дело вовсе не в том, что я уже знаю имя убийцы; но до этого момента рассказы читаются с неослабевающим интересом. Почему? Пожимая плечами, я ставлю книгу обратно на полку, потом еще долго к ней не возвращаюсь, а когда, наконец, все-таки возвращаюсь, все повторяется, а я вновь испытываю некоторое разочарование. Почему так?

А вчера мне, наконец, открылось, почему, причем разгадка, как во многих расследованиях Холмса, лежала на поверхности. По сути, сэр Артур изложил ее в нескольких словах в самой первой истории о Холмсе и Уотсоне, в "Этюде в багровых тонах". Но мне потребовалось много лет, чтобы ее заметить, а еще - тот самый ослабевающий интерес к повествованию, чтобы, наконец, обратить внимание на текст как объект анализа, а не источник удовольствия. Зато теперь я знаю творческий секрет Дойла - он раскрыт!

Холмс объясняет Уотсону, закаленному Афганистаном бойцу, видевшему, как его товарищей рубили в куски, почему того так взволновало преступление на Лористон-Гарденс. Все просто: "В этом преступлении есть таинственность, которая действует на воображение; где нет пищи воображению, там нет и страха". Стоило мне прочитать эту фразу медленно, и я понял, почему не дочитываю рассказы Дойла до конца. Пока он рисует картину преступления - неизменно таинственную, дающую богатую пищу воображению, читать интересно. Все так странно, непонятно, необъяснимо! - написанное кровью слово МЕСТЬ, пять апельсиновых зернышек в конверте, пляшущие человечки, невероятная тварь, преследующая род поколение за поколением, переписывание Британской энциклопедии! - да, да, еще, сообщайте мне больше алогичных, противоречивых, бессмысленных подробностей, намеренно умалчивая обо всем, что указывает на преступника и его мотивы! Пока этот паззл рассыпан на столе без всякого порядка, а по нему бестолково мечутся Грегсон с Лестрейдом, за которыми следит туповатый Уотсон - есть тайна. Сэр Артур скормил ее моему воображению, как приманку, и оно заработало, нагнав на меня того самого страху, который так славно переживать за книгой или в кинотеатре, но не в жизни.

Но стоит Холмсу небрежными движениями передвинуть несколько деталей, и картина преступления начинает складываться, а всякая таинственность улетучивается. Да и какая в преступлении может быть таинственность? Вот что великий детектив говорил Грегсону там же, в "Этюде":
- Это мне напоминает обстоятельства смерти Ван Янсена в Утрехте, в тридцать четвертом году. Помните это дело, Грегсон?
- Нет, сэр.
- Прочтите, право, стоит прочесть. Да, ничто не ново под луной. Все уже бывало прежде."

А лет через 60 братья Вайнеры устами Жеглова сообщат Шарапову примерно то же самое: "Понимаешь, Володя, неслыханных преступлений не бывает: каждый раз что-то подобное где-то когда-то с кем-то уже было. На том наш брат сыщик и стоит - на сходности обстоятельств, на одинаковых мотивах, на уловках одного покроя..."

Потому-то Холмс, внося порядок в иррациональное зрелище, убивает и тайну, и мой интерес. Правильное расположение лиц, поступков и мотивов в его изложении ничуть не загадочнее, чем изучение моего собственного холодильника с целью сочинить нехитрый ужин из одного, максимум - из двух блюд. Мне туда и смотреть не нужно, я и так уже все знаю, наперед.

И Дойл неукоснительно придерживался этой схемы, испытанной однажды в "Этюде": таинственное преступление - вспышка интереса читателя - ошеломительная простота разгадки. Схема эта работала и 100 лет назад, работает она и теперь, потому что с человеческим воображением все обстоит по-прежнему. Оно находит пищу в таинственности, таинственность возбуждает страх, а страшное в литературе служит разрядкой, убежищем и отдохновением от страшного в жизни.

ноябрь 2019 года





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією
Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2019-11-15 13:13:59
Переглядів сторінки твору 262
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.292 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.928 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.771
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2021.03.07 07:41
Автор у цю хвилину відсутній