Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
2026.11.17
20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.
Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
2026.11.17
19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня
2026.11.17
18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.
Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (Розповідь Члена Профспілки)
Коли відбíгали в усіх справенціях, мені й каже голова:
- Знаєш, Васильку? Ходімо в Народний дім.
- А що, – питаю, – я там забув?
- Дивак ти, – відповідає мені наш голова місцькому, – у Народному домі ти отримаєш здорові розваги й відпочинеш, згідно з 98-ю статтею Кодексу Праці (голова знає напам’ять усі статті, тож його навіть вважають дивом природи).
Гаразд. Ми пішли. Заплатили гроші, як належить, і почали застосовувати 98-му статтю. Передусім ми застосували колесо смерті. Звичайне велетенське колесо і посередині палиця. Причому колесо через невідому причину починає крутитися з неймовірною швидкістю, скидаючи з себе до всіх чортів кожного члена спілки, який на нього сяде. Дуже смішна штука, залежно від того, як вилетіти. Я вискочив надзвичай комічно через якусь панну, роздерши штани. А голова оригінально вивихнув собі ногу і зламав одному громадянинові палицю червоного дерева, зі страшним криком жаху. Причому він летів, і всі падали на землю, позаяк наш голова місцькому – людина з величезною вагою. Одне слово, коли він упав, я думав, що доведеться обирати нового голову. Але голова встав бадьорий, наче статуя свободи, а кашляв кров’ю, навпаки,той громадянин із загиблою палицею.
Потім ми пішли до зачарованої кімнати, в якій крутяться стеля і стіни. Тут із мене вискочили пляшки пива «Нова Баварія», випиті з головою в буфеті. У житті я так не блював, як у цій клятій кімнаті, а голова витримав.
Та коли ми вийшли, я сказав йому:
- Друже, відмовляюся од твоєї статті. Хай вони будуть прокляті, ці розваги № 98!
А він мовив:
- Раз ми вже прийшли й заплатили, ти ще повинен побачити славетну єгипетську мумію.
І ми зайшли у приміщення. З’явився у блакитному світлі молодий чоловік і заявив:
- Зараз, громадяни, ви побачите феномен нечуваної якості – автентичну єгипетську мумію, привезену 2500 років тому. Ця мумія пророкує минуле, теперішнє і майбутнє, причому відповідає на питання і дає поради в тяжких випадках життя і, таємно, вагітним.
Усі охнули від захвату і жаху, і справді, уявіть, з’явилася мумія, у вигляді жіночої голови, а навкруги єгипетські письмена. Я завмер від подиву, бачачи, що мумія зовсім молода, якою не може бути людина – не лише у 2500 років, але і навіть у 100.
Молодий чоловік чемно попросив:
- Ставте питання. Якнайпростіші.
І тут голова вийшов і спитав:
- А якою ж мовою ставити? Я єгипетської мови не знаю.
Молодий чоловік, не ніяковіючи, відповідає:
- Запитуйте по-російському.
Голова відкашлявся і поставив питання:
- А скажи, люба муміє,що ти робила до лютневого перевороту?
І тут мумія зблідла і мовила:
- Я вчилася на курсах.
- Та-ак. А скажи, люба муміє, чи була ти під судом за Радянської влади, і якщо не була, то чому?
Мумія закліпала очима і мовчить.
Молодий чоловік кричить:
- Що ж ви, громадянине, за 15 копійок мучите мумію?
А голова почав швидко накривати:
- А, люба муміє, твоє ставлення до військового обов’язку?
Мумія заплакала. Каже:
- Я була сестрою милосердя.
- А що б ти зробила, якби побачила комуністів у церкві? А хто такий тов. Стучка? А де нині живе Карл Маркс?
Молодий чоловік бачить, що мумія засипалася, сам кричить щодо Маркса:
- Він помер!
А голова гаркнув:
- Ні! Він живе в серцях пролетаріяту.
І тут згасло світло, і мумія, ридаючи, зникла в пеклі, а публіка крикнула голові:
- Ура! Дякуємо за перевірку фальшивої мумії.
І хотіли гойдати його. Та голова ухилився від почесного гойдання, і ми виїхали з Народного дому, причому за нами, кричачи, йшла юрма пролетарів.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (Розповідь Члена Профспілки)
Переклав Василь Білоцерківський
Приїхали ми до Ленінграда, у відрядження, з головою нашого місцькому.
Коли відбíгали в усіх справенціях, мені й каже голова:
- Знаєш, Васильку? Ходімо в Народний дім.
- А що, – питаю, – я там забув?
- Дивак ти, – відповідає мені наш голова місцькому, – у Народному домі ти отримаєш здорові розваги й відпочинеш, згідно з 98-ю статтею Кодексу Праці (голова знає напам’ять усі статті, тож його навіть вважають дивом природи).
Гаразд. Ми пішли. Заплатили гроші, як належить, і почали застосовувати 98-му статтю. Передусім ми застосували колесо смерті. Звичайне велетенське колесо і посередині палиця. Причому колесо через невідому причину починає крутитися з неймовірною швидкістю, скидаючи з себе до всіх чортів кожного члена спілки, який на нього сяде. Дуже смішна штука, залежно від того, як вилетіти. Я вискочив надзвичай комічно через якусь панну, роздерши штани. А голова оригінально вивихнув собі ногу і зламав одному громадянинові палицю червоного дерева, зі страшним криком жаху. Причому він летів, і всі падали на землю, позаяк наш голова місцькому – людина з величезною вагою. Одне слово, коли він упав, я думав, що доведеться обирати нового голову. Але голова встав бадьорий, наче статуя свободи, а кашляв кров’ю, навпаки,той громадянин із загиблою палицею.
Потім ми пішли до зачарованої кімнати, в якій крутяться стеля і стіни. Тут із мене вискочили пляшки пива «Нова Баварія», випиті з головою в буфеті. У житті я так не блював, як у цій клятій кімнаті, а голова витримав.
Та коли ми вийшли, я сказав йому:
- Друже, відмовляюся од твоєї статті. Хай вони будуть прокляті, ці розваги № 98!
А він мовив:
- Раз ми вже прийшли й заплатили, ти ще повинен побачити славетну єгипетську мумію.
І ми зайшли у приміщення. З’явився у блакитному світлі молодий чоловік і заявив:
- Зараз, громадяни, ви побачите феномен нечуваної якості – автентичну єгипетську мумію, привезену 2500 років тому. Ця мумія пророкує минуле, теперішнє і майбутнє, причому відповідає на питання і дає поради в тяжких випадках життя і, таємно, вагітним.
Усі охнули від захвату і жаху, і справді, уявіть, з’явилася мумія, у вигляді жіночої голови, а навкруги єгипетські письмена. Я завмер від подиву, бачачи, що мумія зовсім молода, якою не може бути людина – не лише у 2500 років, але і навіть у 100.
Молодий чоловік чемно попросив:
- Ставте питання. Якнайпростіші.
І тут голова вийшов і спитав:
- А якою ж мовою ставити? Я єгипетської мови не знаю.
Молодий чоловік, не ніяковіючи, відповідає:
- Запитуйте по-російському.
Голова відкашлявся і поставив питання:
- А скажи, люба муміє,що ти робила до лютневого перевороту?
І тут мумія зблідла і мовила:
- Я вчилася на курсах.
- Та-ак. А скажи, люба муміє, чи була ти під судом за Радянської влади, і якщо не була, то чому?
Мумія закліпала очима і мовчить.
Молодий чоловік кричить:
- Що ж ви, громадянине, за 15 копійок мучите мумію?
А голова почав швидко накривати:
- А, люба муміє, твоє ставлення до військового обов’язку?
Мумія заплакала. Каже:
- Я була сестрою милосердя.
- А що б ти зробила, якби побачила комуністів у церкві? А хто такий тов. Стучка? А де нині живе Карл Маркс?
Молодий чоловік бачить, що мумія засипалася, сам кричить щодо Маркса:
- Він помер!
А голова гаркнув:
- Ні! Він живе в серцях пролетаріяту.
І тут згасло світло, і мумія, ридаючи, зникла в пеклі, а публіка крикнула голові:
- Ура! Дякуємо за перевірку фальшивої мумії.
І хотіли гойдати його. Та голова ухилився від почесного гойдання, і ми виїхали з Народного дому, причому за нами, кричачи, йшла юрма пролетарів.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
