Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.08
21:50
Усе, що ухопиш
Усе, що узрієш
Усе, що скуштуєш
Що відчуєш
Усе, що полюбиш
Усе, що зненавидиш
Усе, що зневажиш
Що збереш
Усе, що узрієш
Усе, що скуштуєш
Що відчуєш
Усе, що полюбиш
Усе, що зненавидиш
Усе, що зневажиш
Що збереш
2026.09.08
20:53
сни все не йдуть
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше
бажається
віри / майни / верлібрів
необовязково зіркових
необовязково печаль або
зрада це
просто буває часом
у всьому завше
2026.09.08
20:44
Незвичний біль душевної знесили
Живе, як нерозпізнаний мікроб.
А вижити – слабкі мої посили,
Як і десятки порухів і спроб.
Вже й серце призвичаїлось страждати,
Не кожний сон – як тимчасова смерть.
Для справжньої не вийшов час розплати
Живе, як нерозпізнаний мікроб.
А вижити – слабкі мої посили,
Як і десятки порухів і спроб.
Вже й серце призвичаїлось страждати,
Не кожний сон – як тимчасова смерть.
Для справжньої не вийшов час розплати
2026.09.08
19:47
А пам’ять, як стара в селі криниця,
Що жде щодня тебе чи інших мовчки.
В її глибіні часу таємниця,
У темних водах щастя й смутку роки.
Хоч спрага є, - минуле п’єм поволі.
Згадаймо всіх, що жили з чистим серцем,
Хто слід залишив свій колись у долі,
Що жде щодня тебе чи інших мовчки.
В її глибіні часу таємниця,
У темних водах щастя й смутку роки.
Хоч спрага є, - минуле п’єм поволі.
Згадаймо всіх, що жили з чистим серцем,
Хто слід залишив свій колись у долі,
2026.09.08
18:17
Київ поринув у дронову січ :
Спалах за спалахом - підлість.
Жах у очах, втома блідих облич -
Лине безрадісна дійсність.
Зранку ракета летить навмання,
Димом затягнуте небо.
Мама з дитиною йде в укриття,
Спалах за спалахом - підлість.
Жах у очах, втома блідих облич -
Лине безрадісна дійсність.
Зранку ракета летить навмання,
Димом затягнуте небо.
Мама з дитиною йде в укриття,
2026.09.08
17:31
Підібралася тишком осінь,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.
«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,
на порозі у літа стоїть.
Стука в двері, впустити просить.
Розгубилося літо на мить.
«Утікати, — майнула думка, —
крізь вікно і — немов не було».
Наполегливо осінь стука,
2026.09.08
13:39
Лишився Лишега у синім вогні,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.
Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,
Такий незбагненний, далекий і мудрий.
Тамує марноту і суєтний гнів,
Пізнавши глибини у стиснутих муках.
Лишився на дні споконвічних легед,
У давньому світі Китаю і Гангу.
Повітря епохи торкнулось легень,
2026.09.08
12:32
Чи є вона, та чакра повноти?
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли
Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
В асфальтових ланах — дзвінкі сталеві ікри
Яскравих в часі, збурених мостів,
Отих, якими ми тікати звикли
Від емпірею власного вогню
До дивних див пітьми закляття кави.
Стій-стій! — не лізь у звичне, у YouTube,
2026.09.08
07:37
Знов закурений димами
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
Стогне Київ мій, -
Хлипи й зойкання місцями
В темряві густій.
Знову ворог підло вдарив
У слов'янства суть, -
Всюдисущий запах гару
Не дає дихнуть.
2026.09.08
01:13
Індик - це своєрідна птиця.
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.
Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,
Він дуже любе веселиться.
Індик не схожий на ворону
У нього зовсім інші забобони.
Співає гарно, але не дуже,
Суттєво гірше, ніж Каркуша.
І хоча в ворони тільки крик,
2026.09.07
21:14
Немає віроломнішої віри
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
як віра малоросів і орди.
Не хижі звірі,
а царі-кумири
юрби – причина чорної біди.
***
Неписані закони для совдепії
2026.09.07
20:44
Чому із звідусюд далеких
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
Ми добиваємось в забуті Богом села
І припадаємо грудьми до споришу,
До груші тулимось щокою?
Невже, коли літам ощадливий наводиш лік,
Так болісно бракує частки,
Що зветься отроцтвом?
Невже і справді життєве коло
2026.09.07
20:15
ось і надвечіря
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий
дощик покропив
вицвіле ганчіря
звисле з проводів
піднебесні риби
сунуть далі геть
комунальник
сивий
2026.09.07
18:24
Святе догорає обійстя,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.
Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,
а ти загубилась в тумані.
Не бійся, рідненька, не бійся,
від зостраху серце зів'яне.
Я знаю, що важко втрачати
набуті скарби мозолями —
дитячу колиску, санчата,
2026.09.07
17:23
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
2026.09.07
16:46
Хильнув — і позбувся болю.
А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.
На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А може, позбувся себе?
І хтось замість тебе долю
скеровує вже: цоб-цабе.
На інше чекати годі.
«В обійми бери, сатано!»
Що зараз буде, що потім
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (Розповідь Члена Профспілки)
Коли відбíгали в усіх справенціях, мені й каже голова:
- Знаєш, Васильку? Ходімо в Народний дім.
- А що, – питаю, – я там забув?
- Дивак ти, – відповідає мені наш голова місцькому, – у Народному домі ти отримаєш здорові розваги й відпочинеш, згідно з 98-ю статтею Кодексу Праці (голова знає напам’ять усі статті, тож його навіть вважають дивом природи).
Гаразд. Ми пішли. Заплатили гроші, як належить, і почали застосовувати 98-му статтю. Передусім ми застосували колесо смерті. Звичайне велетенське колесо і посередині палиця. Причому колесо через невідому причину починає крутитися з неймовірною швидкістю, скидаючи з себе до всіх чортів кожного члена спілки, який на нього сяде. Дуже смішна штука, залежно від того, як вилетіти. Я вискочив надзвичай комічно через якусь панну, роздерши штани. А голова оригінально вивихнув собі ногу і зламав одному громадянинові палицю червоного дерева, зі страшним криком жаху. Причому він летів, і всі падали на землю, позаяк наш голова місцькому – людина з величезною вагою. Одне слово, коли він упав, я думав, що доведеться обирати нового голову. Але голова встав бадьорий, наче статуя свободи, а кашляв кров’ю, навпаки,той громадянин із загиблою палицею.
Потім ми пішли до зачарованої кімнати, в якій крутяться стеля і стіни. Тут із мене вискочили пляшки пива «Нова Баварія», випиті з головою в буфеті. У житті я так не блював, як у цій клятій кімнаті, а голова витримав.
Та коли ми вийшли, я сказав йому:
- Друже, відмовляюся од твоєї статті. Хай вони будуть прокляті, ці розваги № 98!
А він мовив:
- Раз ми вже прийшли й заплатили, ти ще повинен побачити славетну єгипетську мумію.
І ми зайшли у приміщення. З’явився у блакитному світлі молодий чоловік і заявив:
- Зараз, громадяни, ви побачите феномен нечуваної якості – автентичну єгипетську мумію, привезену 2500 років тому. Ця мумія пророкує минуле, теперішнє і майбутнє, причому відповідає на питання і дає поради в тяжких випадках життя і, таємно, вагітним.
Усі охнули від захвату і жаху, і справді, уявіть, з’явилася мумія, у вигляді жіночої голови, а навкруги єгипетські письмена. Я завмер від подиву, бачачи, що мумія зовсім молода, якою не може бути людина – не лише у 2500 років, але і навіть у 100.
Молодий чоловік чемно попросив:
- Ставте питання. Якнайпростіші.
І тут голова вийшов і спитав:
- А якою ж мовою ставити? Я єгипетської мови не знаю.
Молодий чоловік, не ніяковіючи, відповідає:
- Запитуйте по-російському.
Голова відкашлявся і поставив питання:
- А скажи, люба муміє,що ти робила до лютневого перевороту?
І тут мумія зблідла і мовила:
- Я вчилася на курсах.
- Та-ак. А скажи, люба муміє, чи була ти під судом за Радянської влади, і якщо не була, то чому?
Мумія закліпала очима і мовчить.
Молодий чоловік кричить:
- Що ж ви, громадянине, за 15 копійок мучите мумію?
А голова почав швидко накривати:
- А, люба муміє, твоє ставлення до військового обов’язку?
Мумія заплакала. Каже:
- Я була сестрою милосердя.
- А що б ти зробила, якби побачила комуністів у церкві? А хто такий тов. Стучка? А де нині живе Карл Маркс?
Молодий чоловік бачить, що мумія засипалася, сам кричить щодо Маркса:
- Він помер!
А голова гаркнув:
- Ні! Він живе в серцях пролетаріяту.
І тут згасло світло, і мумія, ридаючи, зникла в пеклі, а публіка крикнула голові:
- Ура! Дякуємо за перевірку фальшивої мумії.
І хотіли гойдати його. Та голова ухилився від почесного гойдання, і ми виїхали з Народного дому, причому за нами, кричачи, йшла юрма пролетарів.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (Розповідь Члена Профспілки)
Переклав Василь Білоцерківський
Приїхали ми до Ленінграда, у відрядження, з головою нашого місцькому.
Коли відбíгали в усіх справенціях, мені й каже голова:
- Знаєш, Васильку? Ходімо в Народний дім.
- А що, – питаю, – я там забув?
- Дивак ти, – відповідає мені наш голова місцькому, – у Народному домі ти отримаєш здорові розваги й відпочинеш, згідно з 98-ю статтею Кодексу Праці (голова знає напам’ять усі статті, тож його навіть вважають дивом природи).
Гаразд. Ми пішли. Заплатили гроші, як належить, і почали застосовувати 98-му статтю. Передусім ми застосували колесо смерті. Звичайне велетенське колесо і посередині палиця. Причому колесо через невідому причину починає крутитися з неймовірною швидкістю, скидаючи з себе до всіх чортів кожного члена спілки, який на нього сяде. Дуже смішна штука, залежно від того, як вилетіти. Я вискочив надзвичай комічно через якусь панну, роздерши штани. А голова оригінально вивихнув собі ногу і зламав одному громадянинові палицю червоного дерева, зі страшним криком жаху. Причому він летів, і всі падали на землю, позаяк наш голова місцькому – людина з величезною вагою. Одне слово, коли він упав, я думав, що доведеться обирати нового голову. Але голова встав бадьорий, наче статуя свободи, а кашляв кров’ю, навпаки,той громадянин із загиблою палицею.
Потім ми пішли до зачарованої кімнати, в якій крутяться стеля і стіни. Тут із мене вискочили пляшки пива «Нова Баварія», випиті з головою в буфеті. У житті я так не блював, як у цій клятій кімнаті, а голова витримав.
Та коли ми вийшли, я сказав йому:
- Друже, відмовляюся од твоєї статті. Хай вони будуть прокляті, ці розваги № 98!
А він мовив:
- Раз ми вже прийшли й заплатили, ти ще повинен побачити славетну єгипетську мумію.
І ми зайшли у приміщення. З’явився у блакитному світлі молодий чоловік і заявив:
- Зараз, громадяни, ви побачите феномен нечуваної якості – автентичну єгипетську мумію, привезену 2500 років тому. Ця мумія пророкує минуле, теперішнє і майбутнє, причому відповідає на питання і дає поради в тяжких випадках життя і, таємно, вагітним.
Усі охнули від захвату і жаху, і справді, уявіть, з’явилася мумія, у вигляді жіночої голови, а навкруги єгипетські письмена. Я завмер від подиву, бачачи, що мумія зовсім молода, якою не може бути людина – не лише у 2500 років, але і навіть у 100.
Молодий чоловік чемно попросив:
- Ставте питання. Якнайпростіші.
І тут голова вийшов і спитав:
- А якою ж мовою ставити? Я єгипетської мови не знаю.
Молодий чоловік, не ніяковіючи, відповідає:
- Запитуйте по-російському.
Голова відкашлявся і поставив питання:
- А скажи, люба муміє,що ти робила до лютневого перевороту?
І тут мумія зблідла і мовила:
- Я вчилася на курсах.
- Та-ак. А скажи, люба муміє, чи була ти під судом за Радянської влади, і якщо не була, то чому?
Мумія закліпала очима і мовчить.
Молодий чоловік кричить:
- Що ж ви, громадянине, за 15 копійок мучите мумію?
А голова почав швидко накривати:
- А, люба муміє, твоє ставлення до військового обов’язку?
Мумія заплакала. Каже:
- Я була сестрою милосердя.
- А що б ти зробила, якби побачила комуністів у церкві? А хто такий тов. Стучка? А де нині живе Карл Маркс?
Молодий чоловік бачить, що мумія засипалася, сам кричить щодо Маркса:
- Він помер!
А голова гаркнув:
- Ні! Він живе в серцях пролетаріяту.
І тут згасло світло, і мумія, ридаючи, зникла в пеклі, а публіка крикнула голові:
- Ура! Дякуємо за перевірку фальшивої мумії.
І хотіли гойдати його. Та голова ухилився від почесного гойдання, і ми виїхали з Народного дому, причому за нами, кричачи, йшла юрма пролетарів.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
