Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
2026.09.19
15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
2026.09.19
12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (Розповідь Члена Профспілки)
Коли відбíгали в усіх справенціях, мені й каже голова:
- Знаєш, Васильку? Ходімо в Народний дім.
- А що, – питаю, – я там забув?
- Дивак ти, – відповідає мені наш голова місцькому, – у Народному домі ти отримаєш здорові розваги й відпочинеш, згідно з 98-ю статтею Кодексу Праці (голова знає напам’ять усі статті, тож його навіть вважають дивом природи).
Гаразд. Ми пішли. Заплатили гроші, як належить, і почали застосовувати 98-му статтю. Передусім ми застосували колесо смерті. Звичайне велетенське колесо і посередині палиця. Причому колесо через невідому причину починає крутитися з неймовірною швидкістю, скидаючи з себе до всіх чортів кожного члена спілки, який на нього сяде. Дуже смішна штука, залежно від того, як вилетіти. Я вискочив надзвичай комічно через якусь панну, роздерши штани. А голова оригінально вивихнув собі ногу і зламав одному громадянинові палицю червоного дерева, зі страшним криком жаху. Причому він летів, і всі падали на землю, позаяк наш голова місцькому – людина з величезною вагою. Одне слово, коли він упав, я думав, що доведеться обирати нового голову. Але голова встав бадьорий, наче статуя свободи, а кашляв кров’ю, навпаки,той громадянин із загиблою палицею.
Потім ми пішли до зачарованої кімнати, в якій крутяться стеля і стіни. Тут із мене вискочили пляшки пива «Нова Баварія», випиті з головою в буфеті. У житті я так не блював, як у цій клятій кімнаті, а голова витримав.
Та коли ми вийшли, я сказав йому:
- Друже, відмовляюся од твоєї статті. Хай вони будуть прокляті, ці розваги № 98!
А він мовив:
- Раз ми вже прийшли й заплатили, ти ще повинен побачити славетну єгипетську мумію.
І ми зайшли у приміщення. З’явився у блакитному світлі молодий чоловік і заявив:
- Зараз, громадяни, ви побачите феномен нечуваної якості – автентичну єгипетську мумію, привезену 2500 років тому. Ця мумія пророкує минуле, теперішнє і майбутнє, причому відповідає на питання і дає поради в тяжких випадках життя і, таємно, вагітним.
Усі охнули від захвату і жаху, і справді, уявіть, з’явилася мумія, у вигляді жіночої голови, а навкруги єгипетські письмена. Я завмер від подиву, бачачи, що мумія зовсім молода, якою не може бути людина – не лише у 2500 років, але і навіть у 100.
Молодий чоловік чемно попросив:
- Ставте питання. Якнайпростіші.
І тут голова вийшов і спитав:
- А якою ж мовою ставити? Я єгипетської мови не знаю.
Молодий чоловік, не ніяковіючи, відповідає:
- Запитуйте по-російському.
Голова відкашлявся і поставив питання:
- А скажи, люба муміє,що ти робила до лютневого перевороту?
І тут мумія зблідла і мовила:
- Я вчилася на курсах.
- Та-ак. А скажи, люба муміє, чи була ти під судом за Радянської влади, і якщо не була, то чому?
Мумія закліпала очима і мовчить.
Молодий чоловік кричить:
- Що ж ви, громадянине, за 15 копійок мучите мумію?
А голова почав швидко накривати:
- А, люба муміє, твоє ставлення до військового обов’язку?
Мумія заплакала. Каже:
- Я була сестрою милосердя.
- А що б ти зробила, якби побачила комуністів у церкві? А хто такий тов. Стучка? А де нині живе Карл Маркс?
Молодий чоловік бачить, що мумія засипалася, сам кричить щодо Маркса:
- Він помер!
А голова гаркнув:
- Ні! Він живе в серцях пролетаріяту.
І тут згасло світло, і мумія, ридаючи, зникла в пеклі, а публіка крикнула голові:
- Ура! Дякуємо за перевірку фальшивої мумії.
І хотіли гойдати його. Та голова ухилився від почесного гойдання, і ми виїхали з Народного дому, причому за нами, кричачи, йшла юрма пролетарів.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Михайло Булгаков. Єгипетська мумія (Розповідь Члена Профспілки)
Переклав Василь Білоцерківський
Приїхали ми до Ленінграда, у відрядження, з головою нашого місцькому.
Коли відбíгали в усіх справенціях, мені й каже голова:
- Знаєш, Васильку? Ходімо в Народний дім.
- А що, – питаю, – я там забув?
- Дивак ти, – відповідає мені наш голова місцькому, – у Народному домі ти отримаєш здорові розваги й відпочинеш, згідно з 98-ю статтею Кодексу Праці (голова знає напам’ять усі статті, тож його навіть вважають дивом природи).
Гаразд. Ми пішли. Заплатили гроші, як належить, і почали застосовувати 98-му статтю. Передусім ми застосували колесо смерті. Звичайне велетенське колесо і посередині палиця. Причому колесо через невідому причину починає крутитися з неймовірною швидкістю, скидаючи з себе до всіх чортів кожного члена спілки, який на нього сяде. Дуже смішна штука, залежно від того, як вилетіти. Я вискочив надзвичай комічно через якусь панну, роздерши штани. А голова оригінально вивихнув собі ногу і зламав одному громадянинові палицю червоного дерева, зі страшним криком жаху. Причому він летів, і всі падали на землю, позаяк наш голова місцькому – людина з величезною вагою. Одне слово, коли він упав, я думав, що доведеться обирати нового голову. Але голова встав бадьорий, наче статуя свободи, а кашляв кров’ю, навпаки,той громадянин із загиблою палицею.
Потім ми пішли до зачарованої кімнати, в якій крутяться стеля і стіни. Тут із мене вискочили пляшки пива «Нова Баварія», випиті з головою в буфеті. У житті я так не блював, як у цій клятій кімнаті, а голова витримав.
Та коли ми вийшли, я сказав йому:
- Друже, відмовляюся од твоєї статті. Хай вони будуть прокляті, ці розваги № 98!
А він мовив:
- Раз ми вже прийшли й заплатили, ти ще повинен побачити славетну єгипетську мумію.
І ми зайшли у приміщення. З’явився у блакитному світлі молодий чоловік і заявив:
- Зараз, громадяни, ви побачите феномен нечуваної якості – автентичну єгипетську мумію, привезену 2500 років тому. Ця мумія пророкує минуле, теперішнє і майбутнє, причому відповідає на питання і дає поради в тяжких випадках життя і, таємно, вагітним.
Усі охнули від захвату і жаху, і справді, уявіть, з’явилася мумія, у вигляді жіночої голови, а навкруги єгипетські письмена. Я завмер від подиву, бачачи, що мумія зовсім молода, якою не може бути людина – не лише у 2500 років, але і навіть у 100.
Молодий чоловік чемно попросив:
- Ставте питання. Якнайпростіші.
І тут голова вийшов і спитав:
- А якою ж мовою ставити? Я єгипетської мови не знаю.
Молодий чоловік, не ніяковіючи, відповідає:
- Запитуйте по-російському.
Голова відкашлявся і поставив питання:
- А скажи, люба муміє,що ти робила до лютневого перевороту?
І тут мумія зблідла і мовила:
- Я вчилася на курсах.
- Та-ак. А скажи, люба муміє, чи була ти під судом за Радянської влади, і якщо не була, то чому?
Мумія закліпала очима і мовчить.
Молодий чоловік кричить:
- Що ж ви, громадянине, за 15 копійок мучите мумію?
А голова почав швидко накривати:
- А, люба муміє, твоє ставлення до військового обов’язку?
Мумія заплакала. Каже:
- Я була сестрою милосердя.
- А що б ти зробила, якби побачила комуністів у церкві? А хто такий тов. Стучка? А де нині живе Карл Маркс?
Молодий чоловік бачить, що мумія засипалася, сам кричить щодо Маркса:
- Він помер!
А голова гаркнув:
- Ні! Він живе в серцях пролетаріяту.
І тут згасло світло, і мумія, ридаючи, зникла в пеклі, а публіка крикнула голові:
- Ура! Дякуємо за перевірку фальшивої мумії.
І хотіли гойдати його. Та голова ухилився від почесного гойдання, і ми виїхали з Народного дому, причому за нами, кричачи, йшла юрма пролетарів.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
