Он был почтовый курьер в Амстердаме
Слушал аббу, сидел на траме
Порно посматривал иногда.
Друзья его, торчки-радикалы
Говорили: «Мы все провтыкали,
Мы влезли по самое никуда.

В стране - стагнация и мудаки,
Либералы, продажные леваки,
Непонятно, что держит нас на плаву.
Евросоюз - сволочной и лживый,
Свобода - просто лозунг фальшивый
И негде приличную взять траву.

Но на Востоке осталась страна,
Она, возможно, такая одна
Там свобода сияет и ночью, и днём
Там для каждого все дороги открыты.
Давай-ка наладим каналы сбыта,
Мосты культурные наведём!

Там чистые улицы, скверы и парки.
Уездные церкви Московской епархии
Снимают порчу и славят джа.
Профсоюзы держат в руках единых
Заводы, фабрики и магазины,
Над садами колхозными пчёлы жужжат!

Там пьют абсент при любой простуде
Там женщины - демоны, а не люди,
В глубоких глотках таящие тьму,
Готовы исполнить любую фантазию -
Там плана даже больше чем в Азии.
Сгоняй, привези», - говорили ему.

И он, не колеблясь, ступил на трассу
Авиалиниями Донбаса
В которых на завтрак - один коньяк
Мечтая об этой стране офигенной
Он пересёк границу Шенгена
Все, что имел, раздавши за так.

И прибыв в сердце Донецкого края
Из всех иностранных греческий зная
А им тут похоже владели все
Он в руки попал удивительной паре -
Водитель на «форде» и друг на кумаре
И звезды сияли во всей красе.

Водитель сказал: «Все нормально, зёма,
Не нервничай, чувствуй себя, как дома
Мы все тут друзья, ты же видишь сам.
Эта земля нам обетованна.
Поедем в Стаханов - там столько плана,
Увидишь - хватит на весь Амстердам!»

Стоял холодный февральский вечер,
Темнела даль, поднимался ветер
И месяц за ними летел как птах.
Тревожно высились терриконы
По Украине ползли циклоны
И души тонули в глубоких снегах.

В районе тридцатого километра
Они застыли в объятьях ветра
И ночь накрыла их мраком густым.
Водитель шепнул ему: «Йохан, братишка,
Походу выходит, нам всем тут крышка.
Молись своим растаманским святым,»

И крутил зажигание снова и снова.
Но смерть - она с моря пришла, с Азова
И ангел печальный над ними парил.
Чтоб согреться, хлебнувши одеколона,
Он тыкал в клавиши телефона,
Но голос в трубке ему говорил:

«Ваш абонент пребывает вне зоны.
Такие вот злые у жизни законы -
Сгинешь, потонешь - и будешь таков.
Смерть твоя - небольшая утрата,
Просто меняется оператор,
И больше нету входящих звонков.»

Оригінал:
Сергій Жадан — «Він був листоношею в Амстердамі»

Він був листоношею в Амстердамі,
слухав аббу, сидів на трамі,
дивився порно у вихідні.
Друзі його, пияки-радикали,
говорили: „Ми все провтикали,
ми, можна сказати, по вуха в лайні.

В країні стагнація і мудацтво,
лібералізм і продажне лівацтво,
і неясно, що нас трима на плаву.
Євросоюзом керує сволота.
Вони говорять – „Свобода, свобода»,
а піди-но, купи нормальну траву.

Але на Сході ще є країна,
вона сьогодні, можливо, єдина,
де сонце свободи не встигло зайти.
Де вірять в людину – вільну, розкуту.
Спробуй пробити канали збуту,
давай наведемо культурні мости!

Там втіха сходить на кожну хату.
Церкви московського патріархату
знімають вроки і славлять джа.
Мануфактура та інші крами
там контролюються профспілками,
і співом ясніє колгоспна межа!

Там п’ють абсент при застудній хворобі.
Там демони у жіночій подобі,
сховавши в горлі темну пітьму,
сповнять усяку твою забаганку.
Давай, чувак – привези афганку!» –
повторювали вони йому.

І він ступив на цю дивну трасу.
Авіалініями Донбасу,
де на сніданок – лише бухло,
мріючи про країну шалену,
він вилетів за кордони шенгену,
лишивши все, що в нього було.

Ступивши на землю в місті Донецьку,
з усіх іноземних знаючи грецьку,
котру тут нібито знали всі,
він трапив до рук дивовижній парі –
водій на форді й друг на кумарі.
І сяяли зорі у всій красі.

Водій сказав: „Все нормально, зьома,
давай, почувайся у нас, як вдома,
тут друзі навколо, бачиш і сам.
Ти трапив на землю обітовану.
Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,
що вистачить на весь Амстердам!»

Був простір вечірньою сутінню скутий.
Стояла зима. Починався лютий.
І місяць за ними гнався, як птах.
Тривожно світилися терикони,
на Україну ішли циклони,
й душі тонули в глибоких снігах.

На сорок п’ятому кілометрі
вони застигли в злій круговерті,
і тьма огорнула їх мулом густим.
Водій промовив: „Йохан, братішка,
по ходу, виходить, усім нам кришка,
молися своїм растаманським святим!»

Замерзло пальне і стихала мова.
Смерть надійшла із портів, з Азова,
і демон смутку над ними літав.
Випивши дезодорант, щоб зігрітись,
він намагався комусь дозвонитись,
але телефон йому відповідав:

„На даний момент абонент недоступний.
Життя – процес взагалі підступний,
так ніби тонеш серед ріки.
Смерть твоя – невелика втрата,
просто змінюється оператор,
й повільно зникають вхідні дзвінки».