ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Анастасія Романюк
2020.04.03 14:31
Замість твоїх обіймів, втопаю в укривалі.
Закрию двері, приспущу гардини
І ляжу спати, щоб думки мої повсталі
Поснули тихо й серце не будили.

Чотири стінки, хоч-не-хоч шалієш.
Безумлю я, од всіх мотивів горопашних,
Та що мені то все, як ти мене пр

Іван Потьомкін
2020.04.03 10:16
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Іще довкруг оголені дерева,
Травиця назирці іще,
Та вже весни передковічне мрево
Стискає серце в нерозважний щем
І так саднить-розсаджує словами.
Ішов на сповідь, думав

Сергій Губерначук
2020.04.03 08:18
Аби в твої вуста – та й правда..,
я б зосередився на них.
Вони – твоя козирна карта
у грі, де мій затято вдих.

Чим більше ці вуста цілуєш,
чим солодше милуєш їх,
тим швидше зрадженим ти будеш,

Олександр Сушко
2020.04.03 08:02
Дійсність набагато химерніша, аніж найдивовижніші вигадки фантастів. Митці пишуть усіляку юринду про потойбічні сили, які кубляться в пеленах власних дружин, подорожі по галактиці на собачих упряжках в супроводі оракулів, магічні ритуали екзорцистів-гомоф

Микола Соболь
2020.04.03 07:46
Ох, який чудовий антисептик
Баба Варка продала вночі.
У селі, що не мужик, то скептик,
Бо знайшов од вірусу ключі.
Пійло з буряка, або картоплі
Убиває зло це наповал.
Хай буржуї витирають соплі,
Бо у нас бразильський карнавал.

Віктор Кучерук
2020.04.03 05:14
Затулившись далеччю і часом
Від моїх допитливих очей, –
Ти цілуєш іншого в Черкасах
І не ждеш непроханих гостей.
Та й навіщо тілом підупалий
Я тобі, довічно молодій
І такій слухняно-витривалій,
Що нема на спокій і надій?

Ірина Залюбовська
2020.04.02 20:38
перемовчи
нелегко
та нехай
спливає тіло
кров’ю
і сльозами
а словом ні
зарано

Євген Федчук
2020.04.02 17:10
Ой, були в селі одному біда за бідою,
Почали туди вчащати чорти чередою.
То столочать комусь ниву, то зведуть худобу,
То й господаря самого доведуть до гробу.
Страшно стало в селі жити, бо ніхто не знає,
Коли саме і до нього біда завітає.
І не знали

Козак Дума
2020.04.02 15:44
У тебе цілий всесвіт в голові,
як раптом із-під ніг земля зникає,
і пристрасті на відстані снігів
емоціями душу огортають…

Два озера зелені розлились
і серце моє вщерть заполонили.
В очах у тебе чиста неба вись,

Олександр Панін
2020.04.02 14:57
Опришки чорновусі,
Майстри ми контрибуцій,
Лихвар, купець, не зустрічайтесь нам.
Удень відпочиваєм,
Із вечора гуляєм
І «півника» пускаємо панам.

Ми б радо працювали,

Тетяна Левицька
2020.04.02 14:15
Ты не спрашивай больше, зачем она пьёт Амаретто,
и о прошлом не надо, давно все быльём поросло.
Только ночью в тиши вдруг рапидом всплывают сюжеты -
речка-змейка, на пляже дырявая лодка, весло.

Незабудки - вкрапление неба на поле-батисте,
две сосн

Ніна Виноградська
2020.04.02 13:22
Моя плането, в тебе є доволі –
Пісень і квітів, хліба на столі.
Та хтось незримий вліз у наші долі,
Ми перед ним безсильні, як малі.

Небачена, нечувана, затята,
Убивча сила плине по землі.
Ні відкупитись, ні відсповідати –

Олександр Сушко
2020.04.02 11:09
Чорна біда — велика як океан і глибока як Маріанська западина, прийшла в життя кожного чесного українця. І не обійти її, і не об’їхати. А всьому виною те, що душі в них не черстві, вболівають за нашу державу як за свою рідну дитину. Коли почалася війна з

Сергій Губерначук
2020.04.02 09:23
Я вже був колись… Пам’ятаю
цю осліпленість збожевілля,
на навколішках власних останків
неприховане незусилля,
як літав сорок день без себе,
але мав ще про себе згадку.

Я вже був колись. Бачив небо

Іван Потьомкін
2020.04.02 09:12
– Послушайте, Арье, – обратился как-то Пинхас к своему коллеге-физику, – всякий раз, когда в среду я читаю “Доколе нечестивым, Господи, доколе нечестивым ликовать?”, меня так и подмывает спросить: “А с каких пор эти нечестивцы ликуют?” Если предположить,

Козак Дума
2020.04.02 08:59
Утону я в очах твоїх… Ладно?
Це для мене велике щастя!
Підійду і промовлю, – Здрастуй,
я кохаю тебе! Це складно?

Ні не складно, а дуже важко!
Дуже трудно любити! Віриш?
Упаду як з небес пташка.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 День Святого Лежня
Сьогодні у мене - День Святого Лежня. Отже, буду бити бомки. Цілий день - з ранку до ночі. Така нагода трапляється раз на тисячу років. Це вам не банальний Новий рік, Пейсах чи День космонавтики, а явище грандіозне по своїй суті та глибоке за змістом. Як вірші нашого сучасника – ліричного поета Ярослава Чорногуза.
Але якщо начистоту то ледарювання, для такого моторного чолов’яги як я,- протипоказане. Як просплю треті півні - у роті потім цілий день кисло, настрою немає, робота валиться з рук. А коли стаю опівночі порати худобу, а потім підбиваю кохану на любовні ігрища – настрій потім пречудесний, праця йде шпарко, а день пролітає, як одна мить.
От у мого кума все трохи інакше: зранку він п'є каву, тиняється по хаті у пошуках цигарок чи недопалків. Ввімкне телевізора, послухає партійних балаболок на 112-му каналі, потім сідає до компа читати коментарі під своїми опусами та дає на них відповіді. По тому шурує на кухню щось гризти і смоктати. І оце називається життям? Тьху!
Не життя це, а солодке неробство! Марнотратство часу і творчої потенції.
Їсти потрібно на ходу, коли спочиваєш від фізичних навантажень, прямо на робочому місці. Поки збігаєш до забігайлівки і повернешся назад, можна знести з десяток золотих яєць. Або в транспорті. Там люди від неробства не знають куди себе подіти: залицяються, сплять, лаються, читають лірику Ярослав Чорногуза. А роботяги – такі як я – пишуть вірші. Або грають за гроші людям на баяні та збирають милостиню. Ні хвилини простою! Отак от!
І сьогодні, після новорічної ночі, у мого родича теж не все як треба, оскільки звечора пив вино з горілкою, заглитнув ночви олів'є, цебро капустяного салату і горохової підливки з голубцями. Вікна його хати навпроти моїх, тож видко як на долоні, що у кума апогей похмелюги, а в животі так бурчить, що мій пес у буді злякано здригається та скавучить від страху. А запах який! Йой!
Казав йому: не їж на ніч капусту з бобами! Не мучай жінку! Як об стінку горохом.
Я от зараз оце пишу і одночасно варганю для дружини пікантний датський супець з кльоцками. Ще б і долівку мив, але руки зайняті.
От вона у мене роботяга так роботяга! Тільки очі розклепить – одразу біжить котів годувати: Мурчика – шматочками вареної рибки, Чоприху – нарізаними телячими сардельками, Жоржика - половиною курячої тушки, а Тіма – індичою філейою. Після сніданку сідає їх розчісувати моїм гребінцем, чавить на них бліх, виносить пісок. А потім одягається і йде надвір їх пасти .
Каторжна праця, скажу вам. Удень та увечері цей ритуал повторюється. І так щодня. А в перервах бігає по ринкам та магазинам, купує нявкучій худобі покорм та варить у каструлях котяче їдло. Бо від сирої риби заводяться пранці, непроварене м'ясо теж інфіковане бог зна чим. До того ж білки після термічної обробки засвоюються котами легко, не викликаючи блювотного рефлексу. І буруб'яшки від них тверді, а не кашоподібні. Отже килими не доводиться мити щодня пральним порошком. Був у нас ще персидський кіт – той глитав сало та мариновані білі гриб з помідорами. Але здох чомусь. Тому мороки жінці стало трохи менше.
Ага! Пікантний датський суп готовий! Пахтить божественно! Ану вдихніть! Чуєте? Отож! Мням-мням!
А тепер беруся за голубці. Ну, це простіше пареної ріпи. Звечора з морозильника виклав три кіла свинини та сала аби розмерзлося та заніс до кухні необхідні овочі. Ставлю два чавуни на грубу і грію воду. Потім беруся до м'яса. І хоч коти не голодні, але здійняли такий нявкіт, що аж вуха закладуй. Люблять сиру поросятинку погамати, харцизяки. Я потроху їм одрізаю шматочки з прожилками жиру та кидаю під носи. Наймолодший кіт Жоржик хапає поживу на льоту , притискує до лінолеума лапою та гарчить на конкурентів, не випускаючи м’ясо з рота. Вовна на ньому товста, вуса довгі, морда завширшки така як і гузно, скоро у цебро не буде влазити. І зростом перегнав мого десятирічного лабрадора. Коли уночі котяра плигає лащитися, то наче лантух з картоплею гепається, аж ребра тріщать.
Кріп закипів, тож кладу в казани по одній здоровенній капустині. Сідаю чистити моркву, цибулю та часник, а в мультиварку бухнув кропу з електрочайника та засипав рису.
Так про що це ми? Ага! Про байдикування. Якщо правильно його не розпланувати, то все піде коту під хвіст. Ось зараз дочищу овочі, потру на тертушці, підсмажу і піду в сарай бичка годувати. Приберу після нього, принесу води, почухаю роги. Корівку видою. І хоч нині зима, але літрів зо три молока дає. Бо не полінувався улітку заготувати сіна та яблук. І зима тепла. Ходжу на луки зеленого пирію підкосити, а на городі озимого жита.
От згадав! Тьху. Так – смаженина зачекає. Біжу по траву. Ось тільки мішка візьму та косу. Почекайте кілька хвилин доки я збігаю? Чаю випийте, похмеліться як слід. Гаразд?
…..
Хух, всьо чотко. Попорав худобу, тепер можна далі продовжувати байдикувати.
Так, бачу, капуста зварилася, отже пора знімати потроху листя. Знаєте як це робиться чи розповісти? Та знаєте! Не буду на цьому зупинятися. Я краще ось пательню поставлю та зажарку почну готувати. Тут треба пильнувати та вчасно перемішувати, аби не підгоріла. Бо потім і собака не їстиме горіляччя.
Ну нарешті! Фарш вкрутив у листя, уклав голубці в чавун, залив підливкою з томатного соку, молока та маринаду з перців і поставив на плиту. Хай тепер варяться, томляться, булькочуть, а я тим часом піду пса погодую, бо виє так, аж волосся на голові дибки стає.
Ага, з хати вийшов кум в одних трусах. Мордяка аж опухла після новорічної ночі. Чалапає до мене у капцях, мабуть по розсол, бо свій уже давно вихлебтав.
- Привіт, Сашко,- вітається кум до мене.
- Здоров, козаче! – відповідаю йому.
- А дай но мені сироватки або розсолу, якщо не жаль, - просить козак.
- Звичайно не жаль! Ось, тримай,- кажу йому і простягую сулію з сироваткою.
Хлебче він довго, кадик судомно здригається від спраглих ковтків, білі краплинки зволожують кумові вуса та скрапують на труси.
- Ти б хоч вдягнувся,- кажу родичеві,- надворі не літо. Чого чалапаєш у спідньому на морозі?
- Та. Мене після вчорашнього і сам чорт не вхопить,- відповідає кум. – Гарно проспиртувався, на тиждень стачить. Хоча… похмелитися даси? – запитально глипнув на мене кум.
- На,- одказую, одночасно виймаючи з-за поли чекушку з драконячим пійлом, яке беру у Чикилдихи для приготування настійки з мухоморів. Якщо ноги дуже болять, така настійка – саме те, що треба.
Кум подякував і побіг продовжувати святкувати Новий рік, а я і далі байдикую. Поміняв заквецяні сідала в курнику, підсипав птахам жита, налив чистої води в поїлку і взявся різати на циркулярці штахетини зі старої шальовки.
Коли мені восени звантажували дрова під парканом, то водій гепнув обаполи прямо на тин. Поламав штук двадцять штахетин. Дрова я попиляв і склав у сарай. Ось тепер дійшли руки і до паркана. Бо завтра вже пора на працю. А сьогодні є вільний час, можна трохи побайдикувати.
Завивання циркулярної пили розбудило мою дорогоцінну супружницю, яка нарешті встала після трудів праведних і вийшла надвір подихати свіжим повітрям.
- Доброго ранку, кицю! – гукаю до моєї золотої дружини. - Як тобі спалося?
Мовчить жінка, хмуриться, мабуть ще не прокинулася як слід. Ну, добре,- хай годує котів. Це справа серйозна і забирає багато часу. А я тим часом продовжую байдикувати: беру молотка і цвяхи, рівнемір, мотузку, лопату, вирізані штахетини, звантажую все те на возика і кочу його за хату, де валяється понівечений паркан.
Робота проста: розмонтовуєте потрощене дерево, викопуєте похилені стовпчики, вибиваєте лаги. Потім забиваєте по цвяшкові у верхні кути цілого паркану, натягуєте мотузку і починаєте рити ями для стовпчиків. В старі ями закопувати не варто – будуть хитатися. А далі – пішло-поїхало.
- Сашко-о-о-о! – гукає дружина. – Ходи їсти! Я вже голубці приготувала і на стіл поставила,- кричить моє сонечко ясне. От і добре! Я останню штахетину якраз прибиваю на потрібне місце.
Сідаємо до столу, я накладаю собі штук десять голубців у тарілку і трохи оббризкую соковитою підливкою. Отже, скінчилося моє байдикування, бо після обіду пора ставати до праці – робитиму загін для кабанчика. Надокучило сало польських свиней під святошинським мостом у столиці купувати.
А ви, шановні друзі, - відпочивайте. Бо новорічне свято людям на те і дане, аби вони сил набралися перед важкими трудовими буднями. Аж на цілий рік уперед. Чи я неправий? Га?

01.01.2020 р.





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-01-01 10:19:57
Переглядів сторінки твору 140
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.033 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.036 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.16 21:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2020-01-01 15:49:18 ]
Я не спец у сільському господарстві, але з дитячих спогадів десь застрягло між звивин, що теличок не доять, поки вони не стануть корівками і не приведуть першого телятка... Неправильно запам'яталось?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2020-01-01 18:34:41 ]
Правильно. Поміняю теличку на коріфвку. дякую за зауваження. По ділу. З Новим Вас роком!