Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.03
12:19
Народе, встань!
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
2026.08.03
12:10
Чи ними ще не вистелено світ?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
2026.08.03
11:25
Протокол 01/08.2026 від третього серпня поточного року.
Місце проведення — Інтернет.
Онлайн-колегія незалежних експертів нашого sub-порталу розглянула весь текст, зупинившись лише на окремому абзаці всього тексту про героя, наданого ним же на одній зі
2026.08.03
11:17
Ручай по нам тече і тінь карети
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
2026.08.03
08:50
нам ці ночі хтось наврочив
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
2026.08.03
06:14
І небо бездонне,
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
2026.08.03
06:06
…За годину до…
…9 лютого 1942 року. Двері Спілки письменників трощать приклади гестапо…
Коли німці вибили двері Спілки, Михайло міг піти. Його ніхто не тримав. Але для нього піти означало б залишити свою душу в лапах катів. Жити без Душі було б спр
2026.08.02
20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
2026.08.02
19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
2026.08.02
16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
2026.08.02
16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
2026.08.02
14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
2026.08.02
13:42
Поезія - аскеза чи надмірність,
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
Це оргія чи келія в землі?
Поезія - це свято чи повинність,
Бенкет чи ланцюги важкі й сумні?
Поезія - це вибух чи покора,
Хвороба чи величний Божий дар?
Іде поет у безгоміння бору
2026.08.02
13:24
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2026.08.02
13:12
А.Фатьянов, С.Фогельсон
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
Був готов на вихід катер,
на шпилі мінер стояв,
через борт знайомій Каті
«по секрету» він казав:
«Призначайте місце певне,
2026.08.02
12:49
…За 2 години до…
…Потяги колесами б’ють у скронях, повертаючи нас із тобою додому. Літо 1941 року. Ми йдемо разом. Коли я переходила радянсько-німецький кордон пішки, продираючись крізь чагарники й збиваючи ноги у кров, ти йшов на крок позаду, оберіга
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
/
Роздуми з 6 слів
Коротко про різне
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Коротко про різне
* * *
Не забувайте речі на краю світу.
* * *
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.
* * *
Кожен камінь кричить, особливо камінь спотикання.
* * *
Світ підводний чи то космос земний?
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові
* * *
Серцю не накажеш, бо воно гаряче.
* * *
Серце – це біль і прожиті роки.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
Судоми душі від зради, болі, печалі.
* * *
Любов – капкан, свобода – капкан. Життя – капкан!
* * *
Страшна свобода, доведена до рівня зради.
* * *
За добре і зле – розплата йде.
* * *
Жінка шукає кохання, а чоловік – революцію.
* * *
Набралася жінка лиха – плаче, сміється тихо.
* * *
Яскравіше сонця зірки після перших сліз.
* * *
Найкраще – труд, бо він є добро.
* * *
Створи мрії, де оживуть усі квіти.
* * *
Мрії вголос читай, нехай починається рай!
* * *
Не роняйте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Ліниві почуття, як у жирі фігура.
* * *
Біль без причини – ознака поганої личини.
* * *
Біль вчить відчуттю, що ти живий.
* * *
Місце, яке болить, леліють-люблять сильніше.
* * *
На старість наш погляд втрачає свіжість.
* * *
Молодість поверне той, хто постарить вічність.
* * *
Гірко, коли овець ріже їх поводир.
* * *
Де сил багато – там терпіння мало.
* * *
Негри-альбіноси – це просто білі люди.
* * *
Коли немає свіч, стає страшною ніч.
* * *
Безвихідь суєти в листопаді так відчутна.
* * *
Не кожна гілка птаху на притулок.
* * *
Не кожне небо зірці на взірець.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
Постійність треба виховувати, як малу дитину.
* * *
Чим вище політ, тим вільніші крила.
* * *
Радій сонцю! Без нього – вигадай світло!
Не забувайте речі на краю світу.
* * *
Не залишайте свої шарфи на зірках.
* * *
Навіть зірка може перетворитися на камінь.
* * *
Кожен камінь кричить, особливо камінь спотикання.
* * *
Світ підводний чи то космос земний?
* * *
Душа прагне волі, а серце – любові
* * *
Серцю не накажеш, бо воно гаряче.
* * *
Серце – це біль і прожиті роки.
* * *
У серці більше страхів, ніж любові.
* * *
Судоми душі від зради, болі, печалі.
* * *
Любов – капкан, свобода – капкан. Життя – капкан!
* * *
Страшна свобода, доведена до рівня зради.
* * *
За добре і зле – розплата йде.
* * *
Жінка шукає кохання, а чоловік – революцію.
* * *
Набралася жінка лиха – плаче, сміється тихо.
* * *
Яскравіше сонця зірки після перших сліз.
* * *
Найкраще – труд, бо він є добро.
* * *
Створи мрії, де оживуть усі квіти.
* * *
Мрії вголос читай, нехай починається рай!
* * *
Не роняйте свої мрії під ноги.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Ліниві почуття, як у жирі фігура.
* * *
Біль без причини – ознака поганої личини.
* * *
Біль вчить відчуттю, що ти живий.
* * *
Місце, яке болить, леліють-люблять сильніше.
* * *
На старість наш погляд втрачає свіжість.
* * *
Молодість поверне той, хто постарить вічність.
* * *
Гірко, коли овець ріже їх поводир.
* * *
Де сил багато – там терпіння мало.
* * *
Негри-альбіноси – це просто білі люди.
* * *
Коли немає свіч, стає страшною ніч.
* * *
Безвихідь суєти в листопаді так відчутна.
* * *
Не кожна гілка птаху на притулок.
* * *
Не кожне небо зірці на взірець.
* * *
Суворі очі глибоко прорізають м'якість серця.
* * *
Постійність треба виховувати, як малу дитину.
* * *
Чим вище політ, тим вільніші крила.
* * *
Радій сонцю! Без нього – вигадай світло!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
