ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.01.06 19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був

Артур Курдіновський
2026.01.06 15:10
Не обрані. Покарані. Наш крах -
Душа під шаром надтонкої шкіри.
Тому щасливі ми хіба що в снах,
Для нас там грають фантастичні ліри.

Зустріли ніч самітниця й монах...
Сонети - дві симфонії зневіри.
Приречене мовчання на вустах,

Сергій Губерначук
2026.01.06 13:29
Хлопчик Ейф.
Голландський ельф.
Прилетів у Київ.
Поблукав поміж дерев.
Заснув у Софії.
Дзвін уранці калатав.
Монастир попідмітав.
Осінь бачив українську.

Борис Костиря
2026.01.06 11:10
Так шкода витрачати час
На сон минущий, поверховий,
Мов попіл від німих свічад,
Який спадатиме на скроні.

Горітиме у нас свіча,
Яку не здатні погасити
Всі демони. Торкне плеча

Олександр Сушко
2026.01.06 10:10
Занурююся, звично, у добро,
Там плавають, мов риби, сонні вірші.
І янголиним золотим пером
Малюю звуки, запахи і тишу.

А кольори чудесні! Тільки глянь!
Відтінок кожен - геніальна пісня!
Сплітаю воєдино Інь та Янь

Кока Черкаський
2026.01.06 04:50
Вечір.
Ваш корпоратив.
Всі чекають
Дивних див,

Хоч і знають:
Див нема.
Просто грудень

Ігор Шоха
2026.01.05 22:03
А тактика стратега – діло темне,
тасуються покірні вояки
і... нотабене –
чучело зелене
розпочинає гру у піддавки.

***
А ніж розпочинати рокіровку

Микола Дудар
2026.01.05 21:23
Терпіння випурхнуло з дому
І прямо з хати в небеса…
Мені однаково від злому,
І там, і тут, мене нема.
На небесах вже однодумці…
А я туди і не спішив…
Блукаю... Наче у відпустці
У ній охоче ще б грішив…

С М
2026.01.05 21:12
ей караване мене забирай
у португалію в еспанський край
андалузію і житні поля
прагну зустріти й стрічатиму я

хутко забирай мене
відси караване

Іван Потьомкін
2026.01.05 19:46
Деінде, мабуть, так, але не в Єрусалимі,
Коли дощем з відра заллє тебе по самі вуха,
Аж до кісток прониже вітрюгами невмолимо злими.
Та гідне подиву тобі, напевне, буде,
Негоду цю благословенням Божим називають люди.
Готові і щулитись вони, і закрива

Олена Побийголод
2026.01.05 19:10
Із Леоніда Сергєєва

А першими зникнуть опасисті, –
не тому, що багато їдять,
а тому, що вони – опасисті,
і їх відразу з’їдять.

Руді повиводяться другими.

Артур Сіренко
2026.01.05 15:45
Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,
Що бавився словами як намистинами,
Що відчиняв двері в безодню,
Що жив у хиткій хатині,
Яка була зроблена з очерету,
Що ріс на холодному озері,
Де плавали білі лебеді,

Сергій Губерначук
2026.01.05 12:18
Замок.
Залізний дизайн.
Пташці
відрізали лапку.
Лізе
по лезу сльоза,
крові
коричнева крапка.

Володимир Мацуцький
2026.01.05 12:17
В траві ховався коник,
В траві ховався коник,
Дзвонив той коник в дзвоник,
Співав і цокотав.
Невже ж то бува,
Невже ж то бува,
Дзвонив той коник в дзвоник.
Невже ж то бува,

Борис Костиря
2026.01.05 11:35
Я прокинусь у лісі від шуму птахів.
Із безодні вернусь у новітню безодню.
Моє серце проб'ють не списи каблуків,
А ледь танучі в небі зникаючі зорі.
І до мене долинуть видіння віків,
Невідчутні, загрозливі, сиві, прозорі.

Я прокинуся в лісі

В Горова Леся
2026.01.05 10:59
Ніч вливається в шибку синькою,
Підвіконням стікає вниз.
Обморожена гілка бринькає
Медіатором об карниз.

Місяць повний у сніг покришений.
Грає сріблом невинний наст.
А за щирою ніби тишею
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Наталія Близнюк
2021.12.12

Пиріжкарня Асорті
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Губерначук (1969 - 2017) / Рецензії

 "Сквозь нервы натянутых струн…"
Поэзия, если она настоящая, – на струнах… и на нерве. Поэзия Сергея Губерначука – и на струнах, и на нерве.
Вниманию читателя предлагаются стихотворения украинского поэта Сергея Губерначука на русском языке, в том числе и ранние, написанные автором в 1985–1987 гг. в возрасте всего 16–17 лет, когда в душе юноши происходил выбор жизненного пути.
"Сколько языков ты знаешь – столько раз ты и человек", – гласит английская пословица, а великий Гёте писал: "Сколько языков ты знаешь, столько раз ты живёшь".
Сергей Губерначук писал на украинском языке, любил всем сердцем родную Украину. В одном из первых стихотворений "Україно рідна!", написанном еще в 12-летнем возрасте, он искренне выразил свои чувства:

Україно рідна –
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!
Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки
не віддам тебе...
(2 октября 1981 г.)

И вместе с тем Сергей не отвергал мировую культуру, читал зарубежных классиков, в том числе русских, немецких, французских.
Нашим национальным, всеми любимым поэтом Тарасом Григорьевичем Шевченко написаны повести, письма, личный дневник и ряд стихотворений на русском языке. Часть исследователей относят его творчество не только к украинской, но и к русской литературе.
Вот и Сергей Губерначук заявляет о себе:

"Я – украинский поэт,
спешаще пишущий по-французски.
Думающий иногда, как эстет,
а иногда, как … русский…"

Вспоминается художник Василий Суриков, который считал себя сугубо русским художником, акцентирующим творчество на русской истории и в отдельных случаях не позволяющий себе отображать даже библейских персонажей (речь идёт о картине "Юдифь"). Вместе с тем тот же Василий Суриков любил оперу, очень увлекался музыкой и, несомненно, слушал не только русских композиторов.
Когда в 20–30-е гг. прошлого века великий тенор Леонид Собинов пел в Украине и разучивал музыкальные произведения на украинском языке, он с восторгом отмечал, что они звучат прямо-таки по-итальянски.
Не страшно быть похожим на других, если ты "остаёшься собой". К языкам это тоже относится.
Когда речь идёт о языках, невольно вспоминается то время, когда многие русские аристократы на языке своей родной страны говорили с французским акцентом, а некоторые и вовсе не знали русского. Как же великолепно в этом смысле выглядит Михаил Лермонтов, прекрасно владевший русским, писавший замечательные стихи и на русском, и на французском. Это высота… высота таланта, которая создаёт вершины духа человеческого, создаёт их навечно.
Современный украинский поэт Сергей Губерначук был убеждён в том, что:

"Сьогодні вічним бути варто."

И в этом – его стремление к высоте, совершенству.
Талантливый человек устремляется ввысь – к высокому небу, к звёздам:

"Зірка, осяяна думкою, ближче".

И на каком бы языке он не писал, справедливы слова:

"Я верю в лиру ту и в те слова святые,
которые через века несут
священной правды огненные силы…"

На суд читателя выносятся стихи Сергея Губерначука, в том числе написанные в юном возрасте. Стихи эти не защищены правкой времени. Это своеобразный поэтический дневник-исповедь Сергея.
Великий английский поэт Джордж Гордон Байрон в своё время издал первые стихи, обозначив возраст – "17 лет", что можно трактовать как проявление гордости поэта и как просьбу о снисходительности с оглядкой на возраст.
Сергей Губерначук не планировал печатать свои ранние стихотворения на русском языке. То, что они издаются, – инициатива родных и близких, которые продолжают поиски рукописей поэта и издают то, что удаётся найти.
Сергей ушёл из жизни рано, хотя и писал от имени своего лирического героя:

"Куда уж сердцу праздновать года?!".

В свои 16–17 лет будущий поэт задавался очень серьёзными и важными вопросами, ответы на которые искал все остальные отпущенные ему годы. Ему любопытно было постичь:

"Почему у жизни, любви и смерти женские имена?";

ярко, образно и одновременно просто описать сложные жизненные ситуации:

"Жизненные комбинации – как икс-игрековый зет";

поэтично переосмыслить категории времени:

"Молодость вернет лишь тот, кто состарит вечность".

Сергей Губерначук не успел состарить вечность. Он так и остался молодым в этой жизни, в памяти тех, кто его знал, любил и продолжает любить.

"Я знал любовь – судьбой я избалован."

Сергей действительно умел любить! И поэтому много знал о любви:

"Роза любви, как роза ветров.";

"Жизнь – волшебство, когда любовь – божество."

Впечатляют слова поэта:

"И в эту ночь я ожидаю смерть.
Но видит Бог, что мне не умереть."

Позволю себе продолжить мысль Сергея:

Бог смерти в этот мир не посылает…
Он вызов к нашей новой жизни шлёт.
Душа поэта это понимает…
О том душа поэта и поёт.

Что вызов – через смерть, то не оспорить…
Для нас иного нет пути.
Здесь, на Земле, ещё мы споры,
раскрыться в Небе нам и прорасти.

Всем сердцем, всей душой то понимаю,
но много лишнего – телодвижений, поз.
И всё ж я ощущаю: прорастаю!..
А он, Сергей Губерначук, пророс.

Сергей Губерначук ушёл от нас, к превеликому сожалению, рано, но, как настоящий поэт, оставил нам свой мир – прекрасный мир мыслей, слов и поэзий.

Ольга Диденко-Шипкова,
15 декабря 2019 г.

Рецензія написана як передмова збірки "Мозаика", Київ: ArtHuss, 2020 р.
http://lukl.kiev.ua/elib/index.php/h-2
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000015158


Контекст : "Мозаика", стор. 5–8


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2020-02-06 12:59:52
Переглядів сторінки твору 1270
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.083 / 5.75)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.85)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
Автор востаннє на сайті 2026.01.06 13:36
Автор у цю хвилину відсутній